“Око государеве”: хто і як стежить за думками та вчинками росіян

“Окулус”, “Вепр”, “СОРМ-1”, “СОРМ-2” і “СОРМ-3”. Тепер виявляти незгодних із путінським режимом активістів, антивійськовиків і ухилянтів від мобілізації стало легше. Як працюють кремлівські системи стеження і чи можна від них сховатися — розбиралася Ксенія Барвіненко в “Спеціальному репортажі” телеканалу FREEДOM.

“СОРМ-1”, “СОРМ-2”, “СОРМ-3” — відмінності

“Путін — злодій”. З плаката з таким написом почалася історія політичного активізму Павла Харитоненка. Цей банер він вивісив в Іркутську на початку 2019 року. Кремль у боргу не залишився, і одразу почав полювання за активістом.

“Було зрозуміло, що нас будуть шукати. Через півроку затримали. Перед затриманням стало зрозуміло, що за нами вже стежать, прослуховують телефони”, — розповідає Павло.

Після повномасштабного російського вторгнення в Україну до антипутінських мітингів додалися й антивоєнні.

24 лютого 2022 року Харитоненко вийшов на одиночний пікет проти війни. Біля будівлі адміністрації Іркутської області Павла забрали до спецприймальника. І поки активіст був під вартою, прошерстили його соцмережі — зламали “ВКонтакте”, Telegram.

Таке стеження за активістами для службовців Кремля звична справа. Правозахисники з “ОВД-Инфо”, які стежать за ситуацією з політичними переслідуваннями в Росії, регулярно публікують дані про шпигунство за незгодними з режимом. Ланцюгові пси Кремля переслідують інакомислячих, зламують соцмережі та пошту. Особлива пристрасть — прослуховування телефонів.

У 2016 році заступниця голови Держдуми РФ Ірина Ярова з колегами з путінської “Единой России” внесла законопроєкти, зокрема про те, що оператори зв’язку повинні пів року зберігати та головне — передавати спецслужбам усі дзвінки та повідомлення абонентів. Для нібито боротьби з екстремізмом і терористами.

На жаль, тоді мало хто з росіян зрозумів, що захистити Ярова хотіла тільки одну конкретну людину — Путіна — від критиків і опозиціонерів.

Ця структура нагляду побудована на системах оперативно-розшукових заходів. Так, “СОРМ-1” відповідає за телефонний зв’язок і SMS, “СОРМ-2” — за інтернет-трафік, а найновіший комплекс “СОРМ-3” збирає повну інформацію про інтернет-користувача. На сервери операторів зв’язку встановили спеціальне програмне забезпечення, яке записує всю активність користувачів і передає в місцеві відділи ФСБ.

“Тобто поліцейський може в разі потреби відкрутити всю історію за пів року і дістати все, що завгодно. І в якій-небудь вашій розмові якесь неправильно сказане слово буде витлумачено проти вас, і ви підете до в’язниці”, — пояснює IT-фахівець, голова російського фонду “Товариство захисту інтернету” Михайло Клімарьов.

Тюремне ув’язнення за вирвані з контексту слова — звучить абсурдно, погодьтеся. А як вам 10 років в’язниці за участь у вуличному опитуванні? Або 30 тис. рублів (370 доларів) штрафу за сон про Зеленського? Росія вже давно перетворилася на театр абсурду, де оштрафувати або кинути до в’язниці можуть навіть за неугодні Кремлю думки. І опозиціонери попереджали про таке — ще 8 років тому.

“Правозахисники попереджали про те, що подібні закони, нехай не одразу, але все ж почнуть працювати виключно в інтересах держави”, — зазначає російський правозахисник Микола Полозов.

Справа Кара-Мурзи

Усе для того, щоб надалі було легше звинуватити людину не тільки в міфічній “дискредитації російської армії”, а й у шпигунстві або в держзраді. І сподіватися на справедливий суд за цими досить серйозними звинуваченнями не варто. Справа політика і публіциста Володимира Кара-Мурзи тому доказ.

25 років колонії суворого режиму — такий був вердикт Московського міського суду. Офіційна версія — поширення “фейків” про армію, співпраця з небажаною організацією і держзрада. У реальності ж — чверть століття в’язниці за публічні виступи з перерахуванням загальнодоступних фактів.

“Сьогодні весь світ бачить, що режим Путіна робить з Україною. Касетні бомби на житлові райони, бомбардування пологових будинків, лікарень і шкіл, військові злочини. Це воєнні злочини, скоєні диктаторським режимом у Кремлі проти країни, розташованої в центрі Європи. І, на жаль, саме до цього нас привели всі роки правління Путіна”, — заявляв Кара-Мурза.

У США та Європі Кара-Мурза говорив про державний терор за політичними мотивами, порушення прав людини в Росії, називав її країною-агресором у війні проти України.

“Вимагаючи для мого чоловіка 25 років позбавлення волі, прокурор Локтіонов зробив дуже показову заяву. Говорячи про Володимира, він сказав: “Це наш ворог, який має бути покараний”. У якомусь сенсі він сказав правду. Володимир справді відкидає все, за що виступає ця влада. Диктатури світу найбільше бояться правди”, — розповідає дружина опозиційного політика Євгенія Кара-Мурза.

Про страх Путіна та його посіпак свідчать репресивні закони. З початку повномасштабного вторгнення в Росії придумали десятки диктаторських обмежень і покарань — військова цензура, реєстр “іноагентів”, закриття ЗМІ. З останнього — посилення покарання за держзраду до довічного ув’язнення. І доказом у такій справі може стати навіть уривок телефонної розмови.

“У мене був досвід роботи у справах, пов’язаних із державною зрадою і зі шпигунством. Найчастіше єдиним доказом виступає документ, який фактично складає сама ФСБ. Якщо їм необхідно отримати якийсь доказ, вони його просто фабрикують. Приносять до суду папери власного виготовлення, і кажуть: ми навіть суду не можемо показати “страшні таємниці”, але повірте нам. І суд вірить. Тому в РФ немає незалежного суду, ляльководять суддями ті самі співробітники ФСБ”, — коментує російський правозахисник Микола Полозов.

Подібна доля чекає не тільки на активних борців із путінським режимом — опозиціонерів, правозахисників та активістів. Під ковпаком кремлівських спецслужб — кожен. Навіть лояльні до режиму.

Трансформації “Роскомнадзора”

“Путін взув підбори”, “Путін — лисий”, “Путін — бандит”, “Путін — краб”. У “Роскомнагляді” розробили цілий словник висловів, за якими в мережі вишукують критиків президента РФ.

Про цей документ стало відомо після наймасштабнішого витоку даних російського регулятора. Його забезпечили білоруські хакери групи “Кіберпартизани”. Вони зламали внутрішню мережу Головного радіочастотного центру “Роскомнадзора”, який і займався стеженням за росіянами.

Головний радіочастотний центр “Роскомнадзора” — це велика будівля в модному офісному центрі Москви. Офіційно вони мали контролювати належне використання радіочастот — наприклад, видавати дозволи радіоаматорам або сертифікувати суднові радіостанції.

“Вони переключилися на політичні речі, створювали технології зі стеження за російським суспільством, опозиціонерами. І не тільки російських. Але також і в країнах, які входять у сферу інтересів Росії — Україна, Казахстан та інші. Вони збирають у певних регіонах, наприклад, критичні коментарі щодо Путіна, мобілізації. А потім відсилають звіти до ФСБ”, — розповідає офіційна представниця групи “Кіберпартизан” Юліана Шеметовець.

У Головному радіочастотному центрі “Роскомнадзора” працює близько 5 тисяч осіб. Вони керують стеженням за ЗМІ та видаленням неугодної Кремлю інформації, складають досьє для визнання громадян “іноагентами”, або ж визначають — яку інформацію показуватиме “Яндекс”, а яку краще приховати.

Якщо ви введете в Google і в “Яндексі” однаковий запит “бої за Бахмут”, то отримаєте різні результати пошуку.

Google, який Кремль не може контролювати, одразу розповість про втрати Росії, про важкі бої, і дасть посилання на різні джерела.

У “Яндекса” — суцільні перемоги Росії, обіцянки ось-ось захопити місто. І жодного слова про те, що Росія фактично зруйнувала Бахмут, як це було з Маріуполем і Мар’їнкою.

Згідно з розкритим листуванням аналітиків радіочастотного центру “Роскомнадзора”, їм поставлено спецзавдання під кодовою назвою “Яндекс.У” — за пошуковими запитами визначати посилання для виключення з пошукової видачі.

Масштаби цензури вражають.

“Щодо закликів до протестів “Роскомнаглядом” виявлено 40 253 матеріали, що порушують законодавство, видалено 27 463, заблоковано — 3 201. Щодо недостовірної інформації “Роскомнадзором” виявлено 169 156 матеріалів, що порушують законодавство, … видалено 102 004, заблоковано — 15 599″, — ідеться у звіті “Роскомнадзора” за перші майже 10 місяців повномасштабної війни РФ проти України.

Але є і ложка дьогтю в бочці меду російського цензора — Telegram і YouTube слабо піддаються блокуванню. Що робити з Telegram, доглядачі Кремля не вирішили, а ось для YouTube пропонують уповільнювати швидкість.

“Вони технічно здійснюють акти цензури. При цьому цензура в Росії прямо заборонена статтею 29 конституції РФ. Тобто це злочинці, і їх досить багато. У кожному регіоні є своє відділення “Роскомнадзора” плюс центральне відділення, де цим усім займаються. Тобто це зовсім не пересічне відомство, це така інтернет-поліція”, — каже голова фонду “Товариство захисту інтернету” Михайло Клімарьов.

Про цінність цензорів для Кремля говорять витрати на їхнє утримання. Керівникам перепадає по півмільйона рублів (6 250 доларів) на місяць. Рядовим співробітникам — у середньому по 80 тис. рублів (1 000 доларів). Плюс бонуси — премії для особливо старанних, бронь від мобілізації для всіх.

Минулого року діяльність Головного радіочастотного центру “Роскомнадзора” обійшлася росіянам у 20,5 млрд рублів (260 млн доларів). Це на 2 мільярди більше, ніж бюджет Хабаровська. Тільки за ці гроші у наглядачів російського інтернету — комфортний офіс, конкурентні зарплати та бронь від мобілізації. А в Хабаровську — морок, занепад. Але будувати дороги або нові будинки замість дерев’яних бараків у Хабаровську Кремль не поспішає. Навпаки, готується влити ще мінімум 300 млн рублів (3,8 млн доларів) у цензуру.

“Окулус” і “Вепр”

На допомогу російським цензорам і створили систему “Окулус” — фактично цифровий ГУЛАГ. Система аналізує фото- і відеоконтент, обробляючи 200 тисяч зображень на добу.

Одне з головних завдань “Окулуса” — знаходити тих, хто ображає російську владу. Саме для нього і розробили словник образ Путіна.

На допомогу інтернет-наглядачам розробляють ще одну систему нагляду — “Вепр”. Вона аналізуватиме тести, статті, новини, коментарі, виявлятиме точки напруги і навіть прогнозуватиме можливі протести.

“Якщо людина написала негативний коментар, наприклад, про будівництво нової церкви, то вони за інтересами в Мережі, за лайками тощо створюють профайл про те, що людина потенційно може бути агресивною, викликати невдоволення всередині суспільства, покликати на протест. Тобто її можуть потенційно затримати, допитати”, — деталізує офіційний представник групи “Кіберпартизан” Юліана Шеметовець.

Це черговий виток цементування тоталітарного режиму в Росії. Міжнародні правозахисні організації заявляли про численні порушення прав людини в РФ, починаючи з 2004 року. У свіжому рейтингу від американської неурядової організації Freedom House, яка щорічно досліджує рівень демократії у країнах світу, у Росії всього 16 балів зі 100. Це ставить її в один ряд із найбільш репресивними державами, такими як Венесуела та Єгипет.

“Розумне місто”

Фонове стеження за населенням не обмежується інтернет-цензурою. Будинкові камери, вишки зв’язку, навіть додатки міського транспорту стають інструментом нагляду і контролю. Мова про систему “Розумне місто”.

Такі технології працюють у багатьох країнах, вони спрощують взаємодію між містом і владою, комунальними службами та його жителями. Наприклад, у Києві цифрові технології допомагають відстежувати рух транспорту, брати участь у житті громади — подавати петиції або голосувати за перейменування вулиць. Ну, і звісно, знаходити укриття під час російських ракетних атак.

У Росії ж “Розумне місто” — це тисячі камер спостереження з системою розпізнавання облич. І не для того, щоб оперативно шукати злочинців. А щоб полювати на опонентів режиму.

“Раніше якщо ти прийшов на неузгоджену акцію, взяв участь, поїхав додому, тебе не скрутили, отже, все обійшлося. І раптом з’ясувалося, що ні, не обходиться. До тебе можуть прийти за два, за три дні — вирахували тебе за камерами, за даними стільникових операторів”, — пояснить російський журналіст-розслідувач Андрій Захаров.

Андрій Захаров працював кореспондентом “Русской службы ВВС”, тоді-то він і з’ясував, що, збираючи інформацію з міських камер, із телефонних вишок, квитанцій про оплату комунальних послуг, історію інтернет-трафіку через публічний вай-фай, — московська мерія може дізнатися про людину все: адресу проживання, членів сім’ї, місце роботи. А якщо це знає влада, то спецслужби і поготів.

Системою розпізнавання облич користуються всі силовики, включно з ФСБ. І військкоми. Військовий комісар Москви Максим Локтєв уже заявив, що камери спостереження в Москві допомагатимуть шукати нових мобілізованих, які живуть не за місцем прописки, через що їм не могли вручити повістку.

Як сховатися від стеження

Єдиний шанс зберегти своє життя — піти в тінь і ховатися від стеження. Використовувати VPN в інтернеті, на вулиці закривати обличчя медичною маскою і сонячними окулярами. Переїзд і новий телефон — теж ускладнить виявлення.

“Про мережу “ВКонтакте” взагалі забудьте. Тому що ця компанія вас здасть за першої ж нагоди. Не користуйтеся “Сбербанком России”. Не користуйтеся іншими держбанками, в їхніх програмах захист — можливість стеження”, — радить голова фонду “Товариство захисту інтернету” Михайло Клімарьов.

Але якщо від вуличних камер і стеження в мережі можна сховатися, то сховатися від електронних повісток навряд чи вийде.

“У разі отримання електронної повістки людина буде зобов’язана сама з’явитися до військкомату. Якщо вона не захоче цього робити, то протягом 7-20 днів у неї будуть послідовно відключати різні права через систему “Держпослуги”, зокрема право на виїзд за кордон, право керування автомобілем, можливість реєструвати індивідуальне підприємництво, брати кредити, укладати угоди з майном тощо”, — перераховує російський правозахисник Микола Полозов.

Ухваленням закону про електронні повістки Кремль ще раз підтвердив — для путінського режиму росіяни не більше ніж військове майно, витратний матеріал. За новими нормами сховатися від повістки на війну “завдання із зірочкою”. Шанс на виживання — боротьба з режимом, боротьба за своє життя. Адже якщо ховатися від зла — воно наздожене, якщо дати бій — зло можна перемогти.