Україні доведеться позиватися до різних країн, щоб отримати репарації від Росії – Клімкін

Той факт, що Україна не підписала договір про поділ майна з Росією, допоможе вилучити об’єкти за кордоном у рахунок репарацій. Але набагато більше допоможе визнання РФ країною-терористом. Про це в ефірі проєкту “FreeДОМ” розповів міністр закордонних справ України (2014-2019) Павло Клімкін. Україна не передала Москві своєї частини закордонної власності СРСР в обмін на сплату всіх радянських зовнішніх боргів. Київ не ратифікував угоду про розподіл майна, і на те є причини, наголошує дипломат.

У світі налічуються тисячі об’єктів, що належать Російській Федерації – лише в Німеччині їх понад 200. За словами Клімкіна, для того, щоб вилучити це майно, Україні доведеться позиватися до кожної країни. І тут вкрай важливим є визнання Росії країною-спонсором тероризму, оскільки в цьому випадку суди охочіше ставатимуть на бік позивача – тобто України.

— Як Україна аргументувала відмову ратифікувати цю угоду?

— Війна все змінила. І зараз йдеться не про поділ за якимись правилами – кому скільки активів, кому скільки пасивів. Початок 90-х років слід забути. Те, що ми не ратифікували угоду, було абсолютно вірним. І Росія категорично відмовлялася вносити в активи, наприклад, золото та багато іншого. Російський підхід був дуже простий: “Ми маємо нафту і газ, ми якісь ваші так звані борги заплатимо, а все залишимо собі”. І ми, природно, від цього уродського підходу відмовилися. Але зараз, після початку повномасштабної війни йдеться вже зовсім не про це. Йдеться про те, щоб використати всі російські активи за кордоном для того, щоб вони стали частиною наступних майбутніх репарацій. Або зробити їх страховкою для виплат та репарацій.
На жаль, вся власність, про яку ми говоримо, зараз не заморожена. Потрібно працювати над її криміналізацією. Я наголошую на цьому, бо інакше суди в країнах, де знаходиться ця власність, не зможуть винести рішення про те, що ця власність у Росії вилучається. Це окрема велика частина роботи, і її потрібно завершити.

— А про яку власність ідеться?

— Обсяги власності – божевільні. Лише у Німеччині Росія має понад 200 об’єктів. А по світу – близько тисячі. Скільки коштує вся ця система власності? Ми чудово знаємо, що і російські олігархи, і російське керівництво також вкладалися у нерухомість. Чому? Бо думали, що це надійно, спокійно. І, до речі, треба шукати, хто, куди, навіщо та за яких умов вкладався. Бо вже заарештували не всі активи. Приємно бачити, коли яхту олігарха заарештовано, але незаарештованих грошей набагато більше. Існують ще сотні мільярдів, які треба знайти.

— Ще йдеться про колишні володіння Радянського Союзу. Правильно?

— І про колишні володіння Радянського Союзу, і про те, що Росія зараз ховала за кордоном. Ховало як політичне керівництво, так і олігархи. А це в якомусь сенсі одне й те саме. У них система середньовічна: є цар, є бояри-служиві, є олігархи-купці. І, звичайно, є раби, які взагалі з погляду свого існування нікому не потрібні.

— Наскільки загалом реально забезпечити майбутні репарації за рахунок російських активів? Якщо йдеться про приватну власність, то напевно країни Заходу неохоче сприятимуть вилучати це майно. Але якщо йдеться, наприклад, про володіння самої держави, тоді напевно процес буде простіше відбуватися. Чи так це?

— Потрібно дочекатися рішення міжнародних та національних судів, які б зняли імунітет із цих активів. Наприклад, у Німеччині суди мають щодо цих об’єктів ухвалити рішення, що ці об’єкти належать Росії, як злочинцю. А якщо це власність злочинця, то це кримінальна власність і її потрібно вилучити. Я, звичайно, спрощую, але сенс саме такий. За цим, щоправда, стоїть божевільна робота. І це не буде дуже просто, тому що багато судів боятимуться цього рішення як прецеденту. Якщо можна відібрати в Росії, як у злочинця, то хтось інший інвестуватиме і думатиме, що можуть відібрати і в нього.

— Давайте перейдемо на ще одну актуальну тему. Як можуть розвиватися події довкола Тайваню?

— Китай, звісно, ​​хоче, щоб правила гри у цьому світі встановлювалися разом із ним. Китай, звичайно ж, хоче мати свою сферу впливу. І в цьому він у якомусь сенсі, але не схожий на Путіна. Китай, звісно, ​​хоче повернути Тайвань, але там поки що перемагає ідея повернути його мирним шляхом. Це означає, що у Тайвані мають переважати сили, які захочуть возз’єднання з Китаєм. Тому, якщо будуть переговори, то вони будуть дуже складними. Але американці абсолютно правильно підвищують ставки. І президент США Джо Байден не просто сказав, що Сполучені Штати підтримуватимуть Тайвань, який є якорем світової економіки у виробництві мікросхем. Я думаю, що найближчим часом ми побачимо дуже багато риторики, але й дуже багато контактів між американцями та китайцями.

— А китайське брязкання зброєю – це частина дипломатичного процесу?

— Я сказав би, не лише дипломатичного. Тобто вони дуже жорстко говоритимуть про те, що можуть використати збройні сили.

Ми ж чудово розуміємо, що не лише Китай навчається, бачачи, як діють російські збройні сили. Китайська армія навчалася багато в чому у Росії. Але й Тайвань дивиться на нас, на те, як відбуваються воєнні дії. Тайвань зараз проводить одні із найбільших за масштабом навчань на своїй території. І мені здається, що китайська культура з конфуціанською ментальністю все одно дійде до переговорів. Хоча в якийсь момент китайці також можуть підняти ставки. Але не думаю, що це буде буквально найближчими днями.

— Ще один конфлікт – це Косово, Сербія. Чи це відкладений конфлікт? Чого чекати?

— Якщо Сербія реально хоче йти у бік Європейського Союзу, питання має бути вирішене. Якщо вона не хоче йти і хоче погратися знову з Росією чи з Китаєм, то ігри закінчаться дуже погано. Я сподіваюся, що в Белграді, принаймні це чую від своїх контактів, це розуміють. Ще одна хвиля зійде, і потім вони сядуть домовлятися. Але не забувайте про російський чинник – дестабілізувати Балкани, які фактично охоплює європейська інтеграція. І що тоді можна дестабілізувати? Відносини між Сербією та Косово – це останнє, чим може грати Кремль. Він це робитиме дуже і дуже послідовно. І всі ці протести мають бородату історію впливу Кремля.

Нагадаємо, керівник секції стратегічного моделювання Центру досліджень армії, конверсії та роззброєння Ігор Левченко в ефірі марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA висловив упевненість, що у разі відходу з правобережної частини Херсонської області військові країни-агресора РФ повністю зруйнують Антонівський міст.

Кулеба підписав подання на призначення Венедіктової послом України у Швейцарії

Китай ввів торгові санкції проти Тайваню через візит Ненсі Пелосі

Читайте також: Кадиров знає, якщо Путіна не стане, його доля буде гіркою. Інтерв’ю з Аллою Дудаєвою

Прямий ефір