Вчора о 21:43
Лідерка білоруських демократичних сил Світлана Тихановська вперше прибула до Києва з офіційним візитом на запрошення президента України Володимира Зеленського. Під час поїздки у неї вже відбулося кілька зустрічей з українським керівництвом. Також білоруська делегація взяла участь у Міжнародному саміті міст і регіонів.
Україна показала, з ким готова говорити про майбутнє Білорусі
Свій візит в Україну Тихановська розпочала з відвідування могили білоруської активістки Марії Зайцевої. Після розгону протестів у Мінську у 2020 році Зайцева переїхала в Україну. З початком повномасштабного російського вторгнення вона приєдналася до одного з підрозділів ЗСУ, а в січні 2025 року загинула під Бахмутом.
У Києві Світлана Тихановська також побачила наслідки російської атаки в ніч на 24 травня: зруйновані житлові будинки, пошкоджені адміністративні будівлі та згорілі торговельні павільйони. За її словами, відповідальність за удари по Україні несе не лише режим Путіна, а й влада Лукашенка, яка надала територію Білорусі для російської агресії та розміщення зброї.
“Ми визнаємо, що режим у Мінську зробив Білорусь співучасницею цієї агресії. Але Лукашенко — це узурпатор, який програв вибори і він не представляє білорусів. Він служить виключно інтересам Кремля та імперської Росії. Але Білорусь — не Росія, білоруси — це не знак рівності з цим режимом”, — зазначила Світлана Тихановська.
Запрошення відвідати Україну Тихановська отримала під час першої офіційної зустрічі з Володимиром Зеленським у Вільнюсі на початку року. Тоді сторони обговорювали санкції проти режиму Лукашенка та спільну стратегію з європейськими й американськими партнерами щодо притягнення білоруської влади до відповідальності.
Візит до Києва відбувся за день після заяви Лукашенка про готовність зустрітися із Зеленським у будь-якій точці України або Білорусі.
“Нещодавно мене запитали журналісти, якою є наша реакція на смішні пропозиції Лукашенка про зустріч із Володимиром Зеленським. І ось, власне, сама відповідь. Україні є з ким зустрічатися та розмовляти про наші спільні справи. Тому, пані Світлано, ще раз вітаємо вас із командою у Києві”, — зазначив міністр закордонних справ України Андрій Сибіга.
Українська та білоруська делегації обговорили питання регіональної безпеки, а також загрози з боку Білорусі для України, Польщі та країн Балтії. Глава МЗС України Андрій Сибіга наголосив, що Київ жорстко та дзеркально відповідатиме на будь-які можливі провокації або ворожі дії.
“Наша риторика завжди ґрунтується на конкретних даних і фактах та є співмірною рівню загроз. Коли ми бачимо чергову спробу втягнути білоруський народ у цю чужу війну, ми реагуємо і будемо відповідати тим самим. Україна буде рішуче та жорстко відповідати дзеркальним чином. Зараз у нас є для цього всі можливості”, — наголосив він.
Світлана Тихановська заявила, що Україна сьогодні захищає не лише власну незалежність. За її словами, вона воює за право народів жити без диктатури, насильства та страху. Тихановська висловила впевненість, що перемога України відкриє шлях до свободи й для білорусів.
Андрій Сибіга також повідомив, що отримав від представників білоруської опозиції новий пакет пропозицій щодо санкцій проти режиму Лукашенка. Україна має намір винести ці пропозиції на обговорення на рівні Євросоюзу.
У Києві знову наголосили, що в майбутньому бачать Білорусь вільною та демократичною країною, яка зможе стати частиною “Люблінського трикутника” разом з Україною, Польщею та Литвою.
26 травня президент України Володимир Зеленський провів зустріч зі Світланою Тихановською на полях IV Міжнародного саміту міст і регіонів “Партнерство. Стійкість. Готовність” у Києві. Про це глава держави повідомив у Telegram.
Саміт об’єднав представників 24 держав, насамперед країн Європи. У заході взяли участь усі європейські сусіди України — Польща, Словаччина, Угорщина, Молдова, Румунія та Білорусь.
“Ми всі підтримуємо прагнення народу Білорусі позбутися російського втручання і знаємо, що Росія намагається зараз ще більше втягнути Білорусь у цю війну проти України. І ми цінуємо кожен прояв підтримки від білорусів для вільної України та знаємо, що буде день, коли між нашими державами знову будуть добросусідські відносини на основі реальної незалежності та України, і Білорусі від Москви. Сьогодні саме про це ми говорили зі Світланою Тихановською та її командою, яка відвідує Київ”, — зазначив Зеленський.
Президент наголосив, що Україна ніколи не становила загрози для Білорусі.
“І ми вдячні тим білорусам, які зараз з Україною, коли вирішується доля і нашої незалежності, і незалежності кожного народу, який межує з Росією”, — акцентував глава держави.
На тлі візиту Тихановської аналітики Інституту вивчення війни (ISW) не виключають, що Росія все ж може використати територію Білорусі для атак по Україні. Разом з тим, згідно зі звітом ISW, основною метою можливих російських ударів може стати не Київ.
За оцінками аналітиків, використання білоруської території дозволить російським військам спробувати розширити географію тиску. Зокрема, йдеться про удари по логістичних маршрутах постачання західної допомоги Україні. Серед можливих цілей ISW називає трасу М-06 “Київ — Чоп” та залізничні маршрути, якими допомога надходить в Україну з Польщі.
Тихановська у Києві: Україна відокремлює білорусів від режиму Лукашенка
Про те, як Київ посилює співпрацю з білоруськими демократичними силами на тлі загроз з боку Білорусі, в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували:
- Валерій Мацкевич, політик, керівник апарату Об’єднаного перехідного Кабінету Білорусі;
- Вадим Можейко, білоруський політичний аналітик і консультант, керівник Інституту досліджень безпеки ім. Костюшка;
- Павло Латушко, заступник голови Об’єднаного перехідного Кабінету Білорусі, керівник Народного антикризового управління.
ВАЛЕРІЙ МАЦКЕВИЧ: Вчинок Лукашенка заслуговує лише на забуття
— Візит Тихановської був історично та логічно зумовлений. Насправді всі ці 4,5 роки, і до цього, але особливо в умовах воєнної агресії, білоруське суспільство, яке у 2020 році зробило свій вибір, чітко показало всьому світу, що для нас диктатура Лукашенка, проросійська політика, а в цьому випадку — політика разом з агресором, є неприпустимими.
Білоруське суспільство всіляко показувало, демонструвало або певною мірою, якщо хочете, навіть виправдовувалося за те, що творив Лукашенко. Бо всі ми певною мірою несемо цей тягар усвідомлення того, що з нашої території летіли ці ракети.
Коли Лукашенко говорив, що він приїде в Україну лише на тракторі, у підсумку поїхали не трактори і не комбайни. І ця людина справді є зрадником, вона є агресором. Ми знаємо, що він робив, які злочини скоював проти білоруського народу для того, щоб утриматися при владі ось цими посинілими пальцями, а потім розповідати всім нам, “звідки на Білорусь готувався напад”.
І тому білоруський народ через волонтерство, через десятки і сотні добровольців, які сьогодні воюють у полку Калиновського і не тільки, за нашу і вашу свободу, — усе це, вся сума цих факторів призвела до того, що ці зустрічі, цей візит є закономірністю. Я б навіть сказав, стартовою точкою до нових подій, які нас очікують.
Цей візит був не просто насиченим і теплим з погляду взаємин, а ще й дуже результативним. У нас зараз є дуже конкретні наступні кроки на столі, у нашому порядку денному.
Усі, власне, у 2020 році зрозуміли, хто є Лукашенко. І, звичайно, загалом європейський політикум проявляв себе достатньо принципово. За це потрібно сказати спасибі й окремим найбільш принциповим політикам, і лідерам країн, і лідерам думок.
Це якесь колективне усвідомлення, з одного боку, суб’єктності демократичних сил, а з іншого — нікчемності диктатора. Напевно, це якимось чином накопичувальним підсумком приходить у точку, коли вже точно розуміють, що не лише “no back to Лукашенко” на словах, а й на практиці.
Потрібно зрозуміти, що йдеться не про те, щоб перегорнути сторінку з погляду Лукашенка, коли він говорив: “Давайте буде як учора”. Йдеться про те, щоб перегорнути сторінку разом із Лукашенком. І він залишається десь там, навіть не на задвірках історії. Бо за те, що зробив, він заслуговує лише на забуття.
Досі навіть умовні лобісти або ті, хто зараз продає трактори на Заході, кажуть: “Ви ж розумієте, що саме Лукашенко є гарантом незалежності, а інакше Путін нас поглине”. Коли починається предметна розмова, виявляється, що саме Лукашенко зробив усе для того, щоб зараз у Білорусі всі підприємства, весь ВПК працювали на російський фронт, на російську агресію.
Щобільше, Лукашенко сьогодні й зараз домовляється з Путіним, які здійснюватимуться постачання сировини на білоруські підприємства з тих територій, які Путін обіцяв йому окупувати до цього часу. А вони все ще під жовто-блакитним прапором. Уявляєте, який цинізм цієї людини?
Він не просто є зрадником. Це людина, яка цинічним чином, попри людські життя, очікує, коли російські орди дійдуть до якогось міста, яке буде корисним йому з погляду ресурсів та корисних копалин. Звичайно, це жахливо.
Законними цілями для ударів абсолютно справедливо можуть бути і завод “Інтеграл” у центрі Мінська, який створює мікрочипи для всіх ракет, що безпосередньо прилітають, і заводи, які виробляють та продають оптику для прицілів, зокрема артилерійських, які ставляться на Т-90, і так далі.
Одне діло, коли вежа стоїть десь у полі і її хтось обслуговує, а інше діло — підприємство, на якому працюють 3-10 тисяч людей. І, по суті, коли Лукашенко виробляє на цих заводах, у центрі обласних міст — Вітебська, Бобруйська і так далі, — усе це, він, по суті, ставить під загрозу або під удар усіх співробітників цих підприємств.
Я думаю, що половина з них навіть не усвідомлює, що насправді є тією самою законною ціллю. І в якийсь момент, коли Лукашенко перейде чергову вже маячну межу, щось може статися. І, звичайно, це все буде на його совісті.
У нас було безліч даних щодо того, що російська сторона, яка, по суті, господарює на території Білорусі — і вздовж кордону, і де завгодно, може просто за методичкою створити провокацію на кордоні. Наприклад, переодягнутися в будь-яку форму, зробити так, щоб постраждали прикордонники, а потім просто сказати Лукашенку: “Дивись, ти маєш відповісти”.
Безумовно, потрібно розуміти, що дуже популярний наратив білоруської пропаганди, який полягає в тому, що нібито Путін тисне на Лукашенка, а Лукашенко героїчно чинить опір, щоб білоруська армія в чомусь не брала участі.
Тут потрібно одразу чітко розставити акценти. Лукашенко не був змушений стати агресором і співучасником. Для нього це і гарантія його особистої влади, і непоганий бізнес. Тобто він просто заробляє на крові мирних українців. До цього він заробляв на крові білорусів і домовляється про те, яку сировину він матиме з окупованих, за його планом, територій.
У нього є інформація, що сьогодні в розпорядженні Збройних сил України є те, що може не просто долетіти до Мінська та до його резиденції, а зробити кілька кіл над нею.
Я прекрасно розумію, що, на відміну від Лукашенка, який має дуже тактичну мету — за будь-яку ціну втриматися при владі тут і зараз у Білорусі, Путін має стратегічний план. І, звичайно, маючи такого гаранта своєї влади у Кремлі, Лукашенко потроху, поволі змушений виконувати вказівки Путіна.
Я думаю, Путін з ним може і не ділитися всім загальним планом або планами на рік, на два, на три. Але найближчі завдання він йому дає і каже: “Ти маєш мобілізувати людей, підготуватися, маєш створити якусь провокацію”. Лукашенко буде змушений цьому підкоритися, бо все джерело його влади тримається на штиках і на грошах Путіна. Це було підтверджено безліч разів з 2020 року.
Тому, якщо у Білорусь почнуть повертатися труни, саме тут і настане кінець його правління.
ВАДИМ МОЖЕЙКО: Україна дуже чітко розділяє режим Лукашенка і білоруське суспільство
— Головна причина невступу білоруської армії у війну — це не небажання Лукашенка і не небажання Путіна. Зрештою це настрої в білоруському суспільстві, яке абсолютно не збирається воювати з Україною, проти такої війни і для нього така мілітаризація, тим більше втягування у війну, — це негативні сигнали.
Лукашенко і Путін — це не ті люди, які слухають суспільство і роблять те, чого воно хоче. Але навіть на диктаторів суспільні настрої впливають, бо білоруська армія — це не мотивована до такої війни армія.
Україна дуже чітко розділяє режим Лукашенка і білоруське суспільство, яке у 2020 році, власне, і обрало своїм представником Світлану Тихановську.
Це розділення — дуже важливий сигнал. У білоруському суспільстві його почули. Якщо думка білоруського суспільства — це те головне, що зрештою забезпечує неучасть білоруської армії у війні, то логічно, що Україна звертається до білоруського суспільства. Таким чином вона надсилає сигнал: ми розуміємо, ми з вами на одному боці. Так, зараз є такі проблеми, і з цими проблемами ми будемо разом боротися.
На мій погляд, це той сигнал, який зрештою підвищує безпеку та захищеність України. Це найсильніший політичний сигнал. Мало того, що Україна перебуває в Європі, є частиною європейського політичного простору, українські політики, українська влада діють так само, як діє вся Європа, яка, як ми бачимо, зустрічалася з Тихановською у перші місяці або роки після її перемоги й продовжує залишатися в білоруському контексті.
Для всієї Європи це якраз і уособлює демократичний вибір білоруського народу. Ми бачимо, що приєднуються нові країни, які такими зустрічами, візитами на найвищому рівні її вітають. Нещодавно це була зустріч у Вірменії, тепер — у Києві. Це демонструє те, що й Україна, і Білорусь — це Європа, а не той вибір, який нам хотіли б нав’язати такі люди, як Лукашенко і Путін.
У Білорусі та України є зв’язки, є єдність, політичне співробітництво, яке почалося не вчора і не сьогодні. І Лукашенко — це дуже маленький, порівняно невеликий епізод нашої великої спільної європейської історії.
Для білоруського суспільства дуже важливо бачити, що українська влада бачить наш вибір. І так само для кожного, хто сумнівався, що Україна не дбає про інтереси білорусів і всіх вважає лише пособниками Лукашенка, це теж дуже чіткий сигнал.
Доля старого диктатора має смішний вигляд. Лукашенко намагається одночасно всидіти на двох стільцях, як він любить. Тому одночасно через американців він просуває ідею зняття з нього санкцій, проводячи водночас навчання.
Ми бачили, як зараз Україна абсолютно прозоро показує, що знає про участь Білорусі у війні: як білоруські підприємства допомагають російському ВПК, як з території Білорусі літають дрони, як здійснювалися польоти військових літаків. І Буча — ніщо не забуто і не буде забуто. Усе це Україна чітко демонструє.
І особливо смішно, що саме зараз, під час білорусько-російських навчань із використання тактичної ядерної зброї та її розміщення на території Білорусі, Лукашенко запропонував зустрітися із Зеленським. І дуже чітко пролунала відповідь українського МЗС: “Знаєте, нам немає про що говорити. У нас скоро буде візит Тихановської. Нам є з ким поговорити і в Білорусі”.
Усе те, що представляють білоруські демократичні сили, — це очевидний стратегічний і політичний інтерес для Києва. А Лукашенко, навпаки, є просто частиною російської воєнної загрози, з якою в Україні все зрозуміло.
ПАВЛО ЛАТУШКО: Україна дала чіткий меседж Лукашенку: наслідки будуть незворотними
— Ми зібрали докази незаконного вивезення українських дітей, зокрема дітей-сиріт, з окупованих територій України до Білорусі та подальшої їх асиміляції на території Білорусі. Лукашенко особисто підписував документи.
На жаль, ці факти продовжують мати місце. Минулого тижня до Вітебська була привезена чергова група з десятків українських дітей з Донбасу, і за це він має понести відповідальність.
Ми пропонували посилити нашу взаємодію щодо цього, щоб у межах уже розслідуваної кримінальної справи в МКС був виданий ордер на арешт також і Лукашенка.
Також ми говорили про те, що мені довелося ініціювати поправку в Раді Європи, у Парламентській асамблеї про те, що Лукашенко несе відповідальність за скоєння акту агресії щодо України, бо він надав територію країни. Ця поправка була ухвалена. Міністр закордонних справ сьогодні підтвердив, що у нас є тверда позиція: Лукашенко має понести відповідальність за агресію.
І ми зараз збираємо докази Народного антикризового управління. Моя команда підготує їх, і ми домовилися, що вони будуть передані МЗС України, а потім, своєю чергою, до Генеральної прокуратури України та до центру збору доказів у Гаазі для того, щоб, коли буде створений трибунал, прокурор одразу ж міг розпочати розслідування факту скоєння злочину самим Лукашенком.
Ще один напрям — це, звичайно, питання, яке більше стосується білорусів. Це злочини проти людяності, коли сотні тисяч білорусів депортовані з країни. Багато хто зараз вимушено проживає на території України. З 2020 року це десятки тисяч людей. І нам важливо, щоб Україна як новий член Римського статуту Міжнародного кримінального суду підтримала це розслідування.
Ми пропонуємо запровадити санкції проти підприємств військово-промислового комплексу. Там 17 підприємств, хоча з українського боку пролунало прохання збільшити цей список до 50. І ми це зробимо.
Також пропонуємо запровадити санкції на імпорт низки товарів, на яких заробляє Лукашенко, продаючи їх Росії, а також на експорт товарів, які йдуть до Європейського Союзу. Ми говорили про фінансові санкції. СПФП, система передачі фінансових повідомлень Банку Росії, перебуває під санкціями. Це, до речі, була наша ініціатива перед європейцями. Але дуже багато банків досі користуються нею для обходу санкцій.
Ми говорили про персональні санкції, говорили про санкції проти так званої союзної держави Білорусі та Росії, яка в інтересах Росії зараз промиває мізки білорусам і фактично реалізує проєкт “русского мира” у Білорусі.
Тут я почув слова підтримки з боку міністра та радника президента. Тож це теж конкретні проєкти, точніше, напрями, за якими ми можемо співпрацювати.
Лукашенко здійснює плани Путіна. За чотири роки у п’ять разів зріс військовий бюджет, створене Південне оперативне командування, тривають навчання, не припиняються перевірки бойового застосування ядерної зброї на території Білорусі за вказівкою з Кремля. Закуповуються нові зразки озброєнь, перевірені бомбосховища в країні, будуються дороги на Поліссі. Є дуже багато інших прикладів.
Україна дала чіткий меседж Лукашенку, що наслідки будуть незворотними, якщо він повторно спробує надати територію або направить Збройні сили Білорусі в Україну.
Тут у нас є інформаційний потенціал. І подібні зустрічі, так само як це інтерв’ю, мають працювати на білоруську аудиторію, щоб білоруси розуміли, що наслідки будуть. Ці наслідки, на жаль, можуть торкнутися багатьох білорусів, і ми маємо попереджати їх про це.
Оцінка мобілізаційного резерву в запасі офіцерів і солдатів у Білорусі, за нашими відомостями, становить 289 тисяч осіб. За ці роки була створена територіальна оборона — це 150 тисяч осіб. Планується збільшити професійну армію та армію призовників до 85 тисяч, при цьому половину перевести на контракт.
Але разом з тим я схильний стверджувати, що Лукашенко не наважиться на самостійні дії агресивного характеру щодо України або будь-якої іншої країни. Він розуміє, що узурпував владу. Білоруське суспільство — пацифістське. Понад 90% білорусів не підтримують участь Збройних сил Білорусі за кордоном.
Також передбачена можливість завдання превентивних ударів по території сусідніх держав з трьох причин. Перша причина — концентрація великого угруповання військ біля кордонів Білорусі. Друга причина — мобілізація, оголошена в сусідній країні. І третя причина — інші загрози національній безпеці Білорусі. Тобто тоді Лукашенко фактично безпричинно може завдати удару.
Але він також цього не зробить, якщо не надійде наказ із Кремля, якщо не буде серйозного російського угруповання на території Білорусі.
Читайте також: Лукашенко маневрує між власними інтересами та наказами Кремля: експерти оцінили можливість вторгнення Білорусі
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
