Антибалістичний щит України: фактори стримання та перспективи створення проаналізував Снєгирьов

Поки країна-агресор запускає по Києву сотні ракет і дронів, Україна дедалі гостріше відчуває дефіцит перехоплювачів для Patriot. На цьому тлі Сполучені Штати Америки надали Польщі попередній дозвіл на локалізацію виробництва ракет для систем протиповітряної оборони Patriot. 

Як повідомив заступник міністра оборони Польщі Цезарій Томчик, Вашингтон після тривалих перемовин погодився на виробництво ракет PAC-3 MSE на підприємствах польського оборонного комплексу. Наразі США виробляють близько 600 таких ракет на рік.

Через критичний дефіцит і високу інтенсивність використання ракет у світі (зокрема, для захисту України від балістичних атак), США запустили масштабну програму масштабування оборонно-промислового комплексу. Протягом наступних семи років планується збільшити річне виробництво ракет PAC-3 MSE у більш як тричі — до 2 000 одиниць на рік.

Лише на 2026 рік США заклали у бюджет 1,3 мільярда дол. на закупівлю додаткових ракет Patriot, частина з яких призначена для підтримки України та зміцнення східного флангу НАТО в Європі.

За даними єврокомісара з питань оборони Андрюса Кубілюса, за чотири місяці одного лише зимового сезону Україна витрачає близько 700 ракет-перехоплювачів. Це перевищує весь річний обсяг, який здатна виготовити американська промисловість на сьогодні, через що Пентагон активно інвестує у розширення ліній збірки.

Україна вже неодноразово просила США надати ліцензії на виробництво ракет до Patriot та самих систем ППО. З цією пропозицією Володимир Зеленський звернувся у листі до американського лідера Дональда Трампа та Конгресу США.

“Я вважаю, що їм потрібно діяти швидше. Ми дуже наполегливо просимо. Попереду зима. Росію поки що не може зупинити дипломатія. Ми їх зупиняємо нашими далекобійними санкціями. Ми просимо американських партнерів допомогти нам із виділенням більшої кількості PAC-3 — протибалістичних ракет. Або надати Україні ліцензії, щоб вона сама могла збільшити їхню кількість і надавала допомогу іншим країнам”, — зазначив президент.

Проблема загострюється на тлі масштабних російських атак. Українська сторона раніше заявляла про критичний дефіцит ракет для Patriot під час балістичних атак противника. За словами глави держави, українські військові в окремі моменти повідомляли про вичерпання запасів перехоплювачів для відбиття нових ударів.

Водночас Польща стає одним із ключових партнерів США у сфері виробництва систем ППО. Окрім ракет до Patriot, Вашингтон також розглядає можливість локалізації у Польщі виробництва боєприпасів для HIMARS та ракет Hellfire.

Рішення США дозволити Польщі локалізувати виробництво ракет-перехоплювачів для Patriot безпосередньо пов’язане із глобальним дефіцитом ракет до систем ППО та зростанням інтенсивності сучасних воєн. Нинішні можливості американського військово-промислового комплексу обмежені — США виробляють приблизно до 600 ракет-перехоплювачів на рік, і цього недостатньо для покриття всіх потреб союзників Вашингтона.

Саме тому Сполучені Штати почали переносити частину виробництва ближче до потенційних зон конфлікту. Нагадаю, що Японія вже виробляє ракети до Patriot, а тепер аналогічні виробничі майданчики планують розгорнути у Польщі. Це свідчить про те, що США чудово розуміють масштаби майбутніх загроз як для власної армії, так і для союзників у Європі та Тихоокеанському регіоні.

Локалізація виробництва Patriot у Європі дозволить спростити логістику для Сил оборони України та частково зменшити залежність європейських країн від прямих закупівель у США

У разі досягнення міждержавних домовленостей певна частина ракет, вироблених у Польщі чи Німеччині, може постачатись Україні. Водночас зауважу, що це не швидке рішення, а перспектива щонайменше до кінця 2026 року.

Окремо варто звернути увагу, що навіть європейські виробники мають серйозні труднощі з виробництвом антибалістичних ракет. Станом на 2022-2023 роки виготовлення однієї ракети Aster 30 тривало до 40-42 місяці. У 2025-2026 роках цей термін вдалося скоротити спочатку до 30, а згодом — з планом виходу на 18 місяців.

Загальноєвропейською проблемою залишається гострий брак нітроцелюлози та спеціальних хімічних компонентів, необхідних для ракетного палива. Хоча французька компанія Eurenco частково відновила потужності, криза ланцюжків постачання сировини (яка раніше масово імпортувалася з Китаю) досі гальмує темпи випуску.

Головною проблемою у виробництві французьких антибалістичних ракет (зокрема сімейства Aster 30, які є основою комплексів SAMP/T) є повільний та логістично ускладнений цикл виробництва, що не встигає за стрімким виснаженням запасів у реальних бойових діях.

Попри готовність Парижа співпрацювати з Києвом у сфері протиракетної оборони, низькі темпи випуску безпосередньо обмежують кількість ракет, які Франція здатна передати ЗСУ без шкоди для власної безпеки.

Ідея створення Україною власної антибалістичної програми — позитивний крок, проте поки залишається відкритим ключове питання: для яких саме систем ППО мають створюватися ці ракети. Україна поки що не має власного повноцінного антибалістичного комплексу, а наявні гібридні рішення на базі модернізованих радянських систем не здатні ефективно протидіяти сучасним аеробалістичним загрозам.

Причина, через яку США не погоджуються передати Україні ліцензію на виробництво ракет до Patriot, полягає одразу в кількох чинниках — економічних, технологічних та безпеці. Наразі Сполучені Штати фактично є монополістом у сфері виробництва сучасних антибалістичних ракет, а єдиною країною, яка отримала ліцензію до такого виробництва, стала Японія.

Американські оборонні гіганти (насамперед Lockheed Martin та Raytheon) розглядають технологію Patriot як ексклюзивний і вкрай прибутковий продукт. Натомість поява нового потужного виробника, України, яка здатна випускати зброю дешевше й у великих обсягах, створює ризики для довгострокових комерційних інтересів американських компаній на глобальному ринку озброєнь.

Також не виключено, що США побоюються витоку критично важливих технологій у Росію. Ракети Patriot сімейства PAC-3 мають унікальні та надсекретні головки самонаведення. Передача такої документації країні, на території якої ведеться повномасштабна війна, несе ризик перехоплення технологій російською розвідкою.

Крім того, американська сторона враховує ризик фізичного знищення потенційних виробничих потужностей в Україні через постійні російські удари. Будь-яке розгорнуте виробництво протиракет одразу стане пріоритетною ціллю для масованих ударів балістикою та дронами з боку РФ, що ставить під сумнів доцільність будівництва таких заводів під обстрілами.

Крім того, контроль над ланцюгом постачання ракет-перехоплювачів дозволяє Білому дому зберігати військово-політичний контроль. Повна автономія України у виробництві найефективнішої протибалістичної зброї зменшить її залежність від рішень Вашингтона.

Нагадаю, президент Володимир Зеленський поставив завдання протягом року створити антибалістичну архітектуру спільно із країнами Європи. У перемовинах щодо виробництва систем антибалістики вже взяли участь 13 держав та представники НАТО.

Військово-політичний аналітик Дмитро Снєгирьов, спеціально для FREEДOM

Попередні огляди автора:

• Загроза з півночі: чи реальне повторне вторгнення в Україну з Білорусі
• На противагу “повній інтеграції”: Кремль встановлює кордони з окупованими територіями України
• Окупанти не заморожують південний напрямок — ЗСУ фіксують перекидання оперативних резервів: аналіз Снєгирьова
• Від “Шахедів” до балістики: як військове партнерство Москви і Тегерана загрожує Україні та світу
• Війна без кінцевої дати: що насправді стоїть за планами окупантів — розбір Снєгирьова