Сьогодні о 11:16
26 травня США та Вірменія підписали Хартію про всеосяжне стратегічне партнерство і низку угод про співпрацю, включно з домовленостями у сфері критично важливих мінералів і рідкісноземельних металів.
Очевидно, Москві не до вподоби, що Єреван виходить з її орбіти й розвиває співпрацю із західними країнами. Так, Росія перед парламентськими виборами у Вірменії розпочала масштабну дезінформаційну кампанію і намагається дискредитувати чинного прем’єр-міністра Ніколу Пашиняна.
Вірменія напередодні виборів
26 травня, за два тижні до парламентських виборів, Вірменію з офіційним візитом відвідає держсекретар США Марко Рубіо. Як повідомили в МЗС Вірменії, американський дипломат зустрінеться з міністром закордонних справ Араратом Мірзояном. Також була підписана Хартія про всеосяжне стратегічне партнерство і низка угод про співпрацю, включно з домовленостями у сфері критично важливих мінералів і рідкісноземельних металів.
Мірзоян заявив, що відносини між Єреваном і Вашингтоном увійшли в нову фазу і стали “міцнішими, ніж будь-коли”. За його словами, за останній рік сторони суттєво розширили порядок денний взаємодії — від питань штучного інтелекту і напівпровідників до ядерної енергетики та інфраструктурних проєктів.
Своєю чергою Марко Рубіо заявив, що підписання хартії формує нову основу відносин між двома країнами.
“Ми також підписали Хартію всеосяжного стратегічного партнерства, яка визначає рамки двосторонніх відносин і визначає новий шлях, від якого виграють і вірмени, і американці”, — заявив держсекретар США.
Він зазначив, що співпраця не обмежується політичними домовленостями й спрямована на створення довгострокової економічної бази взаємодії. За словами Рубіо, угода щодо критично важливих мінералів має зміцнити технологічну співпрацю та забезпечити обом країнам більш стійкий доступ до ресурсів, які стають ключовими для економіки XXI століття.
У межах проєкту “Маршрут Трампа заради міжнародного миру і процвітання” Єреван уже відкрив залізничне сполучення з Євросоюзом через Грузію та Туреччину в обхід Росії. Найближчим часом почнуть функціонувати залізниці Вірменія — Туреччина, Вірменія — Азербайджан, а потім Вірменія — Іран через Нахічевань, пообіцяв глава уряду.
“Радий повідомити, що залізниця Ахалкалакі — Карс, як і залізниця Азербайджану, тепер відкрита для експорту з Вірменії та імпорту до Вірменії. Це велика подія для економічного життя нашої країни. Дякую партнерам з Туреччини та Грузії”, — заявив прем’єр-міністр Вірменії Нікола Пашинян.
Вже за два роки, на думку Пашиняна, питання лібералізації візового режиму між Вірменією та ЄС буде вирішене. Таке зближення Єревана зі Сполученими Штатами та Євросоюзом явно не подобається Кремлю. Після того, як прем’єр-міністр Вірменії відмовився від участі в саміті Євразійського економічного союзу, повідомляється, що Москва може порушити питання про членство Вірменії в союзі на зустрічі 29 травня у Казахстані.
Паралельно посилює Росія й економічний тиск. “Роспотребнадзор” розширив обмеження на вірменську продукцію. Після заборони на постачання квітів і мінеральної води російська влада запровадила обмеження на імпорт алкоголю з Вірменії.
Про можливе погіршення відносин із Москвою через курс Єревана на євроінтеграцію вже відкрито заявляють російські чиновники. Прессекретар Кремля Дмитро Пєсков пригрозив, що у разі вступу до ЄС Вірменія втратить вигідні умови співпраці з Росією, зокрема пільгові ціни на газ. З критикою зовнішньополітичного курсу уряду Вірменії виступив і заступник голови Ради безпеки Росії Медведєв. За його словами, нинішня політика Єревана нібито веде до розриву відносин із Москвою, і Вірменія ризикує втратити ключові ринки збуту.
У Росії немає прямого кордону з Вірменією, тому вона не піде на військові провокації, однак у хід може піти шантаж із постачаннями газу, вважають експерти. До того ж на території країни досі дислокується 102-га російська військова база, де перебувають зенітно-ракетні комплекси, винищувачі, гелікоптери та близько 4 000 військовослужбовців. Якщо в ЄС налаштовані на більш тісну співпрацю з Вірменією, Єревану потрібно допомагати розвивати обороноздатність, вважають експерти.
Москва намагається зберегти Єреван у своїй орбіті впливу. Напередодні парламентських виборів, які відбудуться 7 червня, Росія активізувала дезінформаційну кампанію “Матрьошка”. Ця мережа займається створенням фейкових відео та поширенням неправдивої інформації в соцмережах. І, за даними Міжнародного французького радіо, прокремлівські боти вже різко посилили свою активність. Колектив “Блокувальник ботів”, який відстежує дезінформацію, повідомив, що до кінця травня мережа поширила майже чотири сотні фейкових відеороликів. Основна мета кампанії — дискредитація прем’єр-міністра Вірменії та просування проросійських наративів.
Ситуація у Єревані напередодні виборів в оцінці експертів
Як результати парламентських виборів у Вірменії можуть вплинути на її зовнішньополітичний курс? Як Росія намагається вплинути на результат виборів і які в неї є важелі тиску на Єреван? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Євген Костогризов, аналітик Ради зовнішньої політики “Українська призма”;
- Ярослав Божко, голова Центру політичних досліджень “Доктрина”;
- Ігор Попов, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”;
- Сергій Данилов, заступник директора Центру близькосхідних досліджень.
ЄВГЕН КОСТОГРИЗОВ: У РФ є кілька способів впливу на Вірменію
— Росія розуміє, що Вірменія намагається вирватися з орбіти її впливу. Ба більше, прем’єр-міністр Вірменії Нікола Пашинян за останній рік дуже активно демонструє, наскільки Єреван хоче відійти від московського впливу.
Це видно і за заявами щодо членства в так званій ОДКБ, і за нещодавньою зустріччю Пашиняна з президентом України Володимиром Зеленським. Це видно, зокрема, і за візитами, які зараз відбуваються до Вірменії як з боку Європейського Союзу, так і Сполучених Штатів.
Мені здається, що Росія у притаманній їй манері все ж таки намагатиметься до кінця зберігати свій вплив на ті чи інші території. У якийсь момент вона, ймовірно, спробує дестабілізувати ситуацію у Вірменії вже найкритичнішим чином.
Цілком імовірний сценарій, за якого під час парламентських виборів або якихось інших важливих політичних подій РФ буквально влаштовуватиме провокації. Мета — або не допустити повернення Пашиняна та його партії до влади, або, можливо, активізувати якісь сепаратистські рухи. Це цілком відповідає методичкам, за якими діє Росія.
Росія класично спирається на певні групи олігархів, зокрема безпосередньо пов’язаних із нею. Є люди, які проживають на території Росії, водночас є громадянами Вірменії й допомагають фінансувати там антиевропейські та антипрогресивні політичні сили.
Додатково Росія намагається залучити й церкву для протидії чинному уряду. Там дуже стандартний набір наративів, але, з усім тим, він працює. Особливо для релігійних людей старшого покоління.
Подібна практика, на жаль, працює — принаймні для чверті населення Вірменії. Якщо подивитися рейтинги, то чинний прем’єр Пашинян усе ж таки не є дуже популярним політиком. Так, люди впевнені, що його партія переважно має перемогти на майбутніх виборах, однак у Вірменії все одно залишається доволі велика кількість людей, які не готові підтримувати його політику. Саме на цю частину суспільства Росія і спирається. Ймовірно, вона використовуватиме її тим чи іншим чином у можливих провокаціях.
Для Пашиняна ситуація зараз здебільшого позитивна. Його уряд відносно ефективно зміг боротися з корупцією. Крім того, завдяки посиленню і поглибленню відносин із ЄС Вірменія через різні європейські програми отримала суми економічної допомоги. Це також грає на руку владі, тому що люди, які не надто цікавляться питанням, куди має рухатися Вірменія, можуть хоча б з економічних міркувань проголосувати за Пашиняна і його партію.
Ще один важіль тиску Москви — це буквально військова присутність на території Вірменії. Ми знаємо, що РФ скоротила кількість своїх військовослужбовців на авіабазі в Гюмрі, однак ніщо не заважає їй знову збільшити цей контингент.
Спроба, наприклад, підтримати якісь сепаратистські рухи в регіоні зі своєї військової бази — це цілком передбачуваний сценарій для Москви. Але водночас не факт, що він буде реалізований і успішний. Думаю, росіяни теж розуміють, що тут немає стовідсоткової гарантії результату.
Я майже впевнений, що РФ використовуватиме і своїх агентів впливу, які, ймовірно, залишаються всередині нинішнього вірменського уряду або якихось його структур.
ЯРОСЛАВ БОЖКО: РФ перестала бути панівним гравцем у регіоні
— Вірменія поки що лише декларує свої наміри й намагається вибратися з російської пастки. І значною мірою та конструкція відносин, яка була сформована з Росією, має велику інерцію.
Політичний курс керівництва Вірменії вже змінився, однак усередині країни досі функціонують проросійські сили, які можуть спробувати розхитати ситуацію. У Вірменії все ще присутня російська військова база в Гюмрі. Крім того, зберігається певна медійна, фінансова і, звісно ж, ідеологічна присутність РФ.
Зараз ми спостерігаємо лише початок спроби суверенізації Вірменії від Росії та спроби побудови якогось альтернативного коридору розвитку.
Але Москва навіть зараз не може дуже серйозно цьому протидіяти. Я доволі скептично ставлюся до спроб Росії спекулювати на цій темі. Сторони тут оперують дуже обмеженими ресурсами, і в обох виникають серйозні витрати практично від будь-якого великого кроку.
Водночас у Вірменії залишається величезна проблема — незакрита модель безпеки. Єреван поки ще однією ногою перебуває в ОДКБ. Політично зрозуміло, що вже ні, і саме перебування Вірменії в ОДКБ зараз — це радше анахронізм. Тому ми бачимо динамічний, але одночасно обмежений у ресурсах конфлікт.
Росія перестала бути панівним гравцем у Кавказькому регіоні, зокрема тому, що вона фізично не вступилася за Вірменію в цьому конфлікті. І тому тієї конструкції, яка існувала до 2020 року, більше немає. А 2022 рік остаточно зруйнував навіть ту ідеологічну роль РФ, яка ще зберігалася в якомусь гібридному форматі.
Зараз Вірменія перебуває в треку нормалізації відносин із Туреччиною та Азербайджаном. І це формує для неї абсолютно нову стратегічну реальність. Вона може стати початком і для більш глобальних проєктів, наприклад, для транскаспійських маршрутів і прокладання магістралей через цей вузький коридор.
ІГОР ПОПОВ: Результати виборів у Вірменії поки складно передбачити
— 7 червня — парламентські вибори, і там з результатом не все так однозначно. Дійсно, партія Пашиняна лідирує за всіма рейтингами, але водночас у неї поки недостатньо потенційних місць у парламенті для формування уряду.
Три інші партії, які йдуть наступними в рейтингах, підозрюються в тому, що вони готові сформувати уряд, який буде більш тісно працювати з Москвою. Тому в цих виборах у Вірменії зберігається інтрига.
Цікаво й те, що на результат виборів могли б вплинути голоси діаспори. Вірменська діаспора дуже численна — як, наприклад, у Франції, так і в Москві. Однак іноземні виборці, тобто громадяни Вірменії, які проживають за кордоном, там не голосують. Голосують лише дипломати, військовослужбовці та ті, хто перебуває в офіційних державних відрядженнях. Тому вся боротьба розгортатиметься саме на території самої Вірменії.
Політтехнологічний блок Кремля програв вибори в Молдові, програв вибори в Угорщині. Потенційно для них ситуація у Вірменії трохи простіша, але інтрига все одно зберігається.
Первинним планом для московських консультантів і політичного керівництва РФ є так званий “грузинський сценарій”, коли до влади приходить уряд, який формально не декларує розрив із Росією, але своїми діями й рішеннями поступово повертає відносини до формату, який існував 10 років тому. Якщо цей варіант не спрацьовує, може бути залучений інший сценарій — вуличні протести, зіткнення і неприйняття результатів виборів.
Водночас виборча система має доволі екзотичну конструкцію. Якщо протягом тижня після виборів не сформовано уряд, проводиться другий тур. Система повністю пропорційна, із закритими списками: дві партії, що набрали найбільше голосів, фактично розігрують, хто формуватиме уряд. Можна припустити, що весь тиждень після виборів у Вірменії буде вкрай напруженим.
У будь-якому випадку перед виборами різких кроків щодо зближення з Європою ніхто не робитиме, бо від ЄС ще не надійшло конкретних пропозицій і фінансової підтримки. А до Москви в частини виборців усе ще зберігаються певні симпатії.
СЕРГІЙ ДАНИЛОВ: Вірменія має двопартійну підтримку у США
— Зараз російська база в Гюмрі може “напасти” лише сама на себе. Інших ресурсів у вигляді армійських з’єднань на Північному Кавказі немає, і можливості швидко перекинути їх до Вірменії також відсутні.
У РФ залишаються спецслужби — ФСБ, елементи підривної діяльності та можливість інформаційних “вкидів” у медіапростір. Є також тиск через діаспору, але цей інструмент, по суті, давно провалився. Москва неодноразово намагалася використовувати вірменську діаспору в Росії для впливу на ситуацію у Єревані, однак це не спрацювало, судячи з попередніх криз.
Залишається лише інформаційна підтримка тих сил, які орієнтовані на Росію або залежать від неї на парламентських виборах, або дискредитація чинного прем’єр-міністра Пашиняна та його курсу.
Основний меседж, який Нікола Пашинян і його політична сила зараз транслюють суспільству, полягає в тому, що перемога проросійських або опозиційних до нього сил може призвести до відновлення війни з Азербайджаном. Оскільки, за їхньою версією, це реваншистські сили, які не визнають концепцію так званої “реальної Вірменії”.
“Реальна Вірменія” — це концепт, запропонований прем’єр-міністром, який передбачає концентрацію зусиль на сучасній території держави, а не на Карабаху чи інших територіях, що контролювалися раніше.
Росія намагається просувати ідею, що збереження Пашиняна при владі нібито також веде до війни. Але навряд чи настільки прямолінійна риторика допоможе проросійським силам покращити результати на виборах.
Є, безумовно, загроза, що Росія використовуватиме традиційні методи економічного тиску: обмеження імпорту та експорту, спроби перекривати економічні канали, а також прагнення зробити Вірменію “сірою зоною” для обходу санкцій.
Подібні методи добре відомі Україні та іншим пострадянським країнам — це типовий набір інструментів російського економічного тиску. Водночас інших ефективних способів впливу у Москви, по суті, не так багато.
Спроби використати церкву як політичний таран також здійснювалися Росією. Вірменська апостольська церква справді має значний авторитет у суспільстві, однак, як показують соціологічні дані, на сьогодні цей фактор не дав РФ суттєвого політичного ефекту.
Ситуація у Вірменії унікальна. Якщо раніше у неї були напружені відносини з адміністрацією США часів демократів, то зараз вдалося вибудувати досить конструктивний діалог з адміністрацією Дональда Трампа.
Фактично Вірменія отримує двопартійну підтримку у США — як від демократів, так і від республіканців. Це дає цілком конкретні результати: підтримку з боку адміністрації Білого дому та Конгресу, навіть попри спроби вірменського лобі просувати окремі питання, пов’язані з карабаськими вірменами.
Сьогодні підтримка США не є абсолютною гарантією безпеки, але це важливий стабілізаційний фактор. Він допомагає Пашиняну на виборах і сприяє просуванню проєктів транспортних коридорів через південь Вірменії.
Читайте також: Війна РФ проти України переливається через край: чи є загроза для країн Балтії та чи піде Кремль на ескалацію — думки експертів
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
