Росія може посилити ракетний обстріл України найближчим часом – Жданов

Війна Росії проти України має різне значення для різних країн. Так, наприклад, для США в геополітичному масштабі вона буде вигідна, якщо Росія зазнає нищівної поразки. Для України ж це насамперед національно-визвольна війна. До того ж, для України важливо не просто оборонятися, а й завдавати вогневого удару по  Російській Федерації. Таку думку висловив військовий експерт Олег Жданов в ефірі марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA.

“Це ще раз доводить, що зі слабкими ніхто не товаришує, а сильних поважають і сильних підтримують. Саме тому так різко змінюється риторика у бік підтримки України для досягнення перемоги над Російською Федерацією”, — сказав Жданов.

Він вважає помилковою тезу про те, що Україна є об’єктом політики від США.

Сьогодні 63-й день війни. І ось це важке озброєння, яке може докорінно змінити перебіг військової кампанії, як сказав наш президент, лише починає надходити в Україну. Ми його тільки починаємо освоювати. Ми воюємо практично самотужки, за підтримки наших партнерів. Це наша армія, це наш народ досягли тих успіхів. А тепер ми переходимо до наступного етапу, коли вже весь цивілізований світ починає воювати з Російською Федерацією, нашими ж руками. Нехай спробує якась країна вистояти проти Росії 60 днів”, — сказав Жданов.

Докладніше в інтерв’ю.

— Ми розуміємо, що потрібен певний час на постачання зброї, але ще й потрібен час для того, щоб навчити українських військових поводитися з цією зброєю. Наскільки це тривалий процес?

— Артилерійські розрахунки можна навчити за тиждень, максимум за два. Це не така велика проблема. Я сам артилерист, сам опановував це. Тому нова система не така страшна, як здається. Тому все питання у логістиці й навчанні. Я думаю, що в найближчі два, максимум три тижні ми побачимо їх уже на полях битв.

— Який результат вчорашньої зустрічі в Німеччині? Для України та для Російської Федерації. Давайте розділимо два блоки.

— Вчора була історична подія. Можливо, навіть у якомусь сенсі епохальна. Тому що вчора створювалася воєнно-політична коаліція проти Російської Федерації. І основною метою цієї коаліції є підтримка України у боротьбі з Російською Федерацією. Я думаю, що саме так можна трактувати вчорашню подію на базі в Рамштайні.

Читайте також: Європа та НАТО дивляться на Україну тепер інакше – країна знайшла своє місце. Інтерв’ю з Потапенко

— Російські ЗМІ говорили: “Ось, бачите, країни НАТО зібралися усі разом і вирішують зараз напасти на Російську Федерацію”. Хоча там були не лише країни НАТО.

— Це пропаганда. Для Російської Федерації, я вважаю, це найтрагічніша подія, бо вони залишилися самі. РФ не має союзників. І навіть такі країни, як Китай та Індія, що вагаються, а зараз нейтральні щодо нашої війни. Вони можуть будь-якої миті перейти на бік цієї коаліції і теж виступити проти Російської Федерації. Навіть той самий Іран, якого вважали мало не другом Росії, і той веде переговори із США щодо виведення своєї нафти на світові ринки.

— Що Ви можете сказати за підсумками зустрічі Путіна та Гутерріша? Чи зміниться гуманітарна ситуація? Чи може змінитися ситуація в Маріуполі з гуманітарними коридорами, які Росія нібито відкриває?

— Думаю, навряд. Візит, на мій погляд, взагалі був марним і навряд чи його варто було проводити без відвідування Києва. І зазвичай починають завжди з тієї країни, яка є жертвою у війні, щоб зрозуміти ситуацію в цій країні, а потім уже їдуть до агресора та намагаються з ним домовитись чи втихомирити. Тут є абсолютно зворотна реакція. Ну, зважаючи на те, що вже понад 20 років точаться розмови про реорганізацію ООН. Ця організація все далі і далі атрофується, перетворюється таку, що не має сенсу. До речі, зверніть увагу, скільки ви бачили емісарів ООН на теренах України, які відстежують ситуацію і які нам допомагають. А ми — повноправний член, ми сплачуємо внески, ми маємо право на повну підтримку з боку ООН як країна, яка страждає від агресії сусідньої держави.

Читайте також: Придністров’я може закидати диверсантів як до Одеси, так і до Кишинева – політолог

— Також ще Путін на зустрічі з Гутеррішем заявив, що у Маріуполі закінчено бойові дії. Як взагалі це можна розуміти та інтерпретувати?

— Ну, це просто чергова брехня від самого Путіна. Там навіть Шойгу і то засумнівався: сказав, що взяли Маріуполь, а потім каже, що потрібно ще три-чотири дні, щоб його взяти. Це перший момент. А тут просто Путін безсоромно бреше у вічі генеральному секретареві, а той це сприймає за чисту монету, судячи з того, як він з ним обіймається, тисне руку і як вони тепло спілкуються, як старі друзі. До речі, «старі друзі» – це може мати ще й підтекст. Я маю на увазі те, що Росія корумпувала дуже багатьох чиновників, зокрема й Організації об’єднаних націй.

— Після зустрічі Гутерріша та Путіна також було заявлено, що європейська, як і світова, безпека, мають змінитися. У принципі, мабуть, це єдина теза Володимира Путіна. Чому, як Ви вважаєте, Путін взагалі заговорив про світову європейську систему безпеки, хоча його країна саме його рішенням знищила цю систему безпеки в Європі?

— Тому що він хоче перейти, по-перше, до багатополярного світу, а по-друге, до силового тиску на інші країни. Тобто система безпеки: хто сильніший, той і має рацію. Швидше за все, таку інтерпретацію вкладає Путін у це формулювання. Тому він і почав цю війну. І він, не озираючись, іде до своєї мети, сподіваючись, що, по-перше, переможців не судять. Швидше за все, за таким принципом. І ще раз повторюся, за принципом, хто сильніший, той і правий. І Путін, у принципі, виборює місце Російської Федерації на геополітичному світовому олімпі. Тому тут усі методи підійдуть, все для перемоги, аж до зради. Саме за таким принципом діє Росія.

— Зараз російська армія намагається наступати і робить це у багатьох напрямках. Але це тактично не зовсім правильно?

— Так, треба імітувати наступ на всіх напрямках. Причому настільки добре, щоб противник у це повірив. Але насправді зосереджуються зусилля на одному, максимум у двох напрямках. У принципі, саме це і робить Російська Федерація. Генеральний штаб ЗСУ це теж розуміє. Вони зосереджують сили на Сєвєродонецьку, це головний напрямок. Краматорськ – це другорядний напрямок. Решта всіх напрямків — це імітація наступальних дій. Тобто атака наших підрозділів. Щодо ракетних обстрілів, на жаль, я так розумію, вони можуть різко зрости, особливо біля Донецької та Луганської областей. За вчорашніми даними, біля кордонів України в Білгородській області розгорнуто два дивізіони ракетних комплексів “Іскандер”. Тепер ракетні обстріли, я думаю, почастішають.

— Коли Росія виснажиться? Чи є у нас час? Чи взагалі про це зараз говорити зарано?

— Так, про час говорити рано. Наступальний потенціал РФ може вичерпатися найближчого тижня, максимум через 10 днів. Тому що класична наступальна операція зазвичай триває від 10 до 14 днів. Щодо запасів матеріальних засобів, озброєнь та техніки, то там ресурс необмежений. Єдине, що вони, можуть: наприклад, завтра – приїхати на війну на танках Т-62, тобто яким уже понад 50 років. Так, або на БТР-60, або на БТР-70, які працюють на 76-му бензині. Для нас це може бути дивно, але Росія може продовжити війну і на цій техніці. І, до речі, для того, щоб поповнювати втрати в людях, їм необхідно буде оголосити воєнний стан та загальну мобілізацію хоча б у прикордонних областях з Україною.

Читайте також: Якщо буде загроза, українській армії знадобиться 72 години, щоби знешкодити Придністров’я – військовий експерт

— Як Ви вважаєте, підпал військкоматів у Росії — це достатній сигнал для Путіна про те, що мобілізацію може бути зірвано, і чи доходять до Путіна такі новини, як вы вважаєте?

— Ну, новини, судячи з останніх подій, дійшли, бо Путін вимагає окремого аналітичного звіту, як допустили таку кількість надзвичайних ситуацій по всій території Росії. Я думаю, що стосовно  мобілізації вони вагаються з двох причин. По-перше, що це може спричинити  соціальний вибух, бо для населення буде незрозумілим, чому друга (чи найсильніша, як вони вважають) армія у світі не може впоратися з Україною. Потрібно якось змінювати інтерпретацію. По-друге, показовим має бути те, що резервістів, які служать за контрактом, вони викликали повістками у вигляді прихованої мобілізації. Менше одного відсотка погодилися підписати контракт на участь у бойових діях. Тобто народ не налаштований іти сьогодні і боротися в Україні невідомо з ким: або з Україною, або з НАТО, як уже кажуть пропагандисти в Росії.