Самозахист за Статутом ООН: право України на удари по військових об’єктах в РФ підтвердили політики та експерти

Відбиваючи агресію Російської Федерації, Україна не має обмежуватися лише своєю територією, вважають в уряді Німеччини.

“На наш погляд, Україна реалізує своє право на самооборону, закріплене в статті 51 Статуту ООН. Україна зазнала нападу Росії, і Україна не зобов’язана обмежувати свої оборонні зусилля своєю державною територією. Вона може захищатися від російської агресії і за її межами. Німецький уряд вважає легітимним те, що робить Україна”, — заявила представник федерального уряду Німеччини Крістіане Гоффман.

Напередодні держсекретар США Ентоні Блінкен наголосив, що Сполучені Штати поважатимуть будь-яке рішення України щодо оборони.

“Ми не заохочували, не сприяли ударам українців усередині Росії. Але важливо розуміти, що українці щодня живуть в умовах російської агресії проти їхньої країни. І наша рішучість переконатися, що вони мають в своїх руках — поряд з багатьма іншими партнерами по всьому світу — обладнання, яке їм потрібне, щоб захистити себе, свою територію та свободу”, — сказав Блінкен.

Збройні сили України не будуть територіально обмежувати себе в питанні завдання ударів по позиціях противника, підтвердив секретар Ради національної безпеки і оборони Олексій Данілов в інтерв’ю “Голосу Америки”. За його словами, якщо основна мета нашої держави — звільнити від росіян всі свої території, то завдавати ударів ми можемо будь-де.

“На сьогоднішній день є розробки, які вже застосовуються і дуже вдало за багатьма напрямками. Я не хотів би про це говорити… Про це більше говорить ворог, коли ображається, що долетіло туди, куди вони навіть не уявляли, що воно взагалі може там з’явитися. Можу сказати, що це лише початок, припинення не буде”, — пояснив секретар РНБО.

Про необхідність надання Україні великих можливостей для використання західної зброї сказав і колишній командувач сил НАТО в Європі генерал США у відставці Філіп Брідлав. На його думку, Америці та Заходу загалом необхідно переглянути обмеження для нашої країни щодо використання озброєння.

“Ми на Заході наклали обмеження на використання тих озброєнь, які ми їм поставили. Є абсолютно шалені приклади того, наскільки сильно ми обмежили їхнє застосування. Факти полягають в тому, що Росія атакує Україну практично з трьох сторін, а ми обмежуємо Україну в її можливостях обстрілів у відповідь. Україна зараз веде битву з РФ від імені всього західного світу. І я сказав би всім нашим політикам — якщо вже ви обмежили свої дії з метою не допустити, щоб наші армії воювали з Росією, то ви повинні зробити все, що можливо для того, щоб допомогти Україні перемогти РФ, — розповів Філіп Бридлав в інтерв’ю “ Голос Америки”.

Міністр закордонних справ Латвії Едгарс Рінкевичс також вважає, що Україна повинна мати право завдавати ударів у відповідь по військових об’єктах на території Росії.

“Ми повинні дозволити українцям використовувати зброю для ураження ракетних об’єктів або аеродромів, звідки здійснюються ці операції”, — цитує главу латвійського МЗС видання Bloomberg.

Із західними та українськими політиками згодні й військові експерти.

“Україна має право завдавати ударів по території РФ хоча б тому, що Росія є країною, яка вторглася на нашу територію, яка захоплює території України. І для того, щоб перешкодити та мінімізувати успішність даних агресивних дій Росії, невід’ємною частиною тактики та стратегії ведення бойових дій, було б, звичайно, завдання ударів по її військових об’єктах. Це раціонально, логічно та юридично абсолютно виправдано”, — вважає військово-політичний оглядач групи “Інформаційний опір” Олександр Коваленко.

США також не перешкоджають Україні розробляти власні засоби для завдання ударів по цілях на території Росії. Про це заявив глава Пентагону Ллойд Остін, коментуючи припущення про те, що за недавніми ударами безпілотників по двох російських авіабазах стоїть саме Україна.

Докладніше цю тему в ефірі телеканалу FREEДОМ проаналізували:

• військовий експерт, волонтер Павло Нарожний;
• керівник програм безпеки Центру глобалістики Стратегія ХХІ Павло Лакійчук;
• генерал-майор Служби безпеки України, заступник голови СБУ в 2014-2015 роках Віктор Ягун.

Павло Нарожний: Чим далі росіяни передислокують літаки, тим складніше їм буде робити масовані удари по Україні

— Я не беруся судити з політичної точки зору [візит президента Зеленського до Вашингтона]. Але з військової — те, що було виділено, це безпрецедентно. Ті самі “Петріоти”, озброєння для радянських “Градів”, боєприпаси для артилерії.

Надання “Петріотів” — вкрай важливе, тому що на даний момент у нас, по суті, не було системи протиракетної оборони, і Путін цим бравірував — мовляв, можемо вдарити в будь-яку точку. Отримання іранських балістичних ракет для нас стало вкрай негативною новиною, бо збивати такі ракети нам нема чим.

Про системи “Петріот” росіяни розповідали казки — що їх розробили в 1982 році, що вони застаріли. Це найсучасніша протиракетна система оборони в світі. Вона справді дасть серйозний щит проти ударів по інфраструктурним вузлам. І чисто мої припущення — будуть прикриті атомні електростанції та вузли генерації енергії.

Статтю 51 Статуту ООН я читаю так, що не потрібно повідомляти [Раді Безпеки ООН]. Тобто Україна самостійно приймає рішення про завдання ударів по території країни-агресора.

[В питанні надання озброєння типу ATACMS дальністю від 300 кілометрів] США певною мірою бояться ескалації цього конфлікту до застосування тактичної ядерної зброї, флоту та інших видів озброєння, які Росія поки що не дістала. Таких видів озброєння там мало залишилося, але вони є. Тому важко сказати, чи дадуть ATACMS і коли…

При цьому на даний момент Україна має чимало засобів для завдання ударів у глибину оборони противника. Тобто на відстань, як ми бачили, в 600 кілометрів.

Сталося це досить швидко. Наприклад, переобладнали “Стрижі” Ту-141 (багаторазовий радянський оперативно-тактичний розвідувальний безпілотний літальний апарат, який виробляли в 1979-1989 роках, — ред.). І я не бачу жодних проблем з переобладнанням всіх близько 300 одиниць, які є у українській армії.

Як ми вже побачили, всі системи ППО в Росії, швидше за все, були просто перекинуті на фронт, а в глибині їх не залишилося, або вони не в боєздатному стані. Тому завдавати такі удари ми можемо.

Ми бачимо в новинах про те, що постійно відбувається в Білгородській, Курській областях — я не беруся коментувати, якими саме засобами це робилося. Підозрюю, що це були озброєння ще радянського виробництва, але ми завдаємо ударів теж досить успішно.

Тому я вважаю, що такі удари продовжуватимуться з допомогою США або без допомоги США.

Насамперед, це будуть військові об’єкти: нафтоналивні бази, з яких йде паливо на військову техніку, аеродроми, з яких злітають ракетоносці та б’ють по території України, морські порти формату Севастопольської морської бухти, можливо, Новоросійської, де знаходяться російські підводні човни, з яких вони стріляють “Калібрами”…

Такого класу об’єкти, гадаю, будуть зруйновані, це питання часу. Колись ми або отримаємо американське озброєння, або збудуємо власне.

Ще є флот дронів, на який вже зайшло фінансування через платформу United24. Тут теж питання часу — коли його буде збудовано і ми почнемо топити все військове, що знаходиться в Чорному морі.

Коли я коментував перші удари по Енгельсу, я сказав, що навіть ці два невеликі пошкодження — сам літак знищено не був — принесли неймовірний успіх. Вони змушені були передислокувати літаки на купу маленьких аеродромів. Тепер уявляємо собі, що таке везти ракети не до двох, а до 20 населених пунктів. Йдеться про перевезення вибухонебезпечних вантажів, кожен з яких везеться окремим поїздом. Тобто це складно технічно, до такого поїзда купа вимог.

Це все дуже ускладнює життя військово-космічним силам та службі логістики Росії. Тобто чим далі вони поїдуть, тим складніше їм буде робити ті самі масовані удари по Україні, коли стріляють 70-80 ракетами.

[В питанні того, чи є також територія Білорусі законною ціллю для ЗСУ] ми знову переходимо з технічної та військової в юридичну сторону. Мені здається, що так. Так, ми ще не бачили регулярних військових частин [Білорусі], які переступили б кордон [України]… Але водночас вони надають значну допомогу — самою технікою, боєприпасами, аеродромами. І я більш ніж впевнений, що там і нафтові бази працюють, той же Мозирський НПЗ забезпечує російську армію.

Моя особиста думка: Білорусь — це легітимна ціль. Думаю, що зараз ми просто не отримали конкретного приводу, щоб завдати такого удару. Таким приводом може бути рота білоруських солдатів, які перейдуть кордон чи артилерійський обстріл з боку Збройних сил Білорусі.

Причому, з технічної точки зору так вийшло, що важливі економічні об’єкти, такі як Мозирський НПЗ — а це 10-20% всієї економіки Білорусі — знаходяться в зоні дії української артилерії. Там навіть не потрібно використовувати просунуті системи формату HIMARS.

До Мінська ми не дістанемо, там 300 кілометрів, а інші міста та всі важливі економічні об’єкти, які ми можемо вважати цілями, можуть бути знищені в разі збройної агресії Білорусі.

Павло Лакійчук: Будь-яку “бавовну” керівники регіонів РФ списують на українських диверсантів

— Причин [пожеж, що почастішали в РФ] насправді цілий ряд. Безумовно, в умовах російської агресії українська сторона вживає відповідних заходів військового характеру щодо знищення складів з боєприпасами, паливно-мастильними матеріалами, а також скупчень військової техніки, авіатехніки, аеродромів, пунктів базування противника.

Для цього ми маємо сили спеціальних операцій, думаю, діють і українські партизани на окупованих територіях, і в Росії є люди, які не поділяють позицію та дії свого уряду.

Якщо ми говоримо про російських партизанів, швидше за все, у них мають бути якісь координаційні центри. Якщо це дії якихось одинаків, називати їх партизанами, мабуть, буде не зовсім правильно. Можна назвати це рухом опору. І тоді це об’єднує й організовані групи, які, швидше за все, мають зв’язок з нашими спецслужбами та тих незадоволених росіян, які не хочуть жити в країні, на яку перетворилася сучасна Росія.

З іншого боку, тут треба включати й інші чинники, наприклад, ті ж вибухи та підпали військкоматів, зумовлені не так військовою необхідністю України, як помстою несправедливо мобілізованих.

Наступний момент — МНС РФ. Значна частина співробітників та техніки цього так званого міністерства зайнята переважно риттям окопів, створенням оборонних рубежів у боротьбі проти України.

Ну, і останній чинник: великі ТРЦ чи інші об’єкти, ймовірно, підпалюють самі власники через економічний спад в Росії з метою отримати хоча б компенсацію за своє майно замість збиткової експлуатації того майна, яке вони мають.

Деякі власники наймають бандитів, підпалюють своє добро з метою отримати певну страховку.

Це все зараз керівництво російських регіонів списує на українських диверсантів. Хоча ми однозначно говоримо, що будь-яка “бавовна” росте в Росії сама по собі, тому що у них для цього сорту рослинності благодатний ґрунт.

Чи насправді це працювали українські ДРГ — причина цього недбалість російських військових. Головне, щоб на цих базах не було авіаційного бензину та гасу, щоб ворог не міг завдавати ударів по наших містах та селах, знищувати лікарні, школи, дитячі садки.

[Щодо пожежі на крейсері “Адмірал Кузнецов”]: річ в тому, що він весь час горить, доля в нього така. За час експлуатації він горів уже неодноразово, із аварій він не виходить. З нього падають літаки, горять котли, відбуваються загоряння відсіків… На це є ціла низка причин, але найголовніша — це некваліфікована експлуатація складної техніки російськими моряками, які мають низький рівень професіоналізму. Друга, не менш важлива: цей крейсер, який, до речі, створювався в Миколаєві і його справжня назва “Тбілісі”, був вкрадений в 1991 році і незаконно виведений на територію РФ, на північ. Його енергетичні установки та ряд елементів не були призначені для експлуатації в арктичних широтах. Відповідно порушення експлуатації призводить до аварійних ситуацій.

Віктор Ягун: Якщо в Москві буде “приліт”, це буде дуже серйозний підрив їхнього іміджу

— Думаю, що росіяни зробили величезну помилку, коли зняли основну масу ППО, яка забезпечувала прикриття, зокрема, цих аеродромів. Вони підтягнули до лінії фронту, зокрема, [зенітно-ракетні системи] С-300 і стріляють по наших містах, використовуючи їх не як зенітне озброєння, а як звичайні комплекси “земля-земля”.

Замість того, щоб прикривати свої аеродроми та свої міста, вони жорстоко знищують цими системами наші прифронтові міста.

Вони далеко не можуть стріляти, бо не пристосовані до цього. Але так вони утилізують ту кількість ракет, яку мають.

Насправді, своїми неймовірними зусиллями ми показали, що маємо можливість діставати ворога глибоко в тилу. І це був холодний душ для їхнього командування та для частини населення.

Тепер там реально триває величезна дискусія — а що ж буде, якщо полетить в Москву? В Москві є безліч об’єктів військової інфраструктури, які дуже хотілося б помацати: це і резиденція розвідки, і ФСБ, і міністерство оборони.

Думаю, якщо там буде такий “приліт”, це буде величезна моральна шкода та дуже серйозний підрив їхнього іміджу.