“Цар — не справжній!”: навіщо Путіну фарс “інавгурації”

У Москві 7 травня відбулася так звана “інавгурація” Володимира Путіна. Російський диктатор планує правити країною ще шість років. Для цього він вжив низку заходів, змінивши Конституцію РФ, підпорядкувавши собі не тільки ЦВК, усі силові структури в країні, а й медіа.

Європейський парламент зазначив, що так звані “вибори” в Росії супроводжувалися грубими порушеннями міжнародних норм і не можуть бути визнані. Це стало приводом для країн Заходу не визнавати Путіна легітимним.

Знову “легітимний”

Церемонія “інавгурації” Володимира Путіна на пост президента є засобом створення ілюзії законності його майже довічного правління. Про це заявили в Міністерстві закордонних справ (МЗС) України, наголосивши, що під час “виборів” Кремль знехтував положеннями численних документів, які є основою системи міжнародних відносин.

Одним із порушень загальновизнаних норм стала незаконна організація “голосування” на тимчасово окупованих територіях України.

“Вдаючись до пропаганди та маніпуляцій, кремлівський режим використовує участь виборців та підсумки голосування для виправдання військового вторгнення в Україну та агресивної політики щодо інших держав. Виходячи з цього, а також з огляду на чинний ордер Міжнародного кримінального суду на арешт Володимира Путіна, Україна не вбачає правових підстав для його визнання демократично обраним і легітимним президентом Російської Федерації”, — заявили в МЗС України.

Європейський парламент і Парламентська асамблея Ради Європи ухвалили резолюцію, в якій відмовилися вважати Путіна легітимним президентом Російської Федерації.

Виступаючи на церемонії “інавгурації” Путін заявив, що Росія не відмовляється від діалогу із Заходом, вибір нібито за ним. При цьому Москва протягом усього часу повномасштабної війни проти України наполягає виключно на своїх умовах переговорів і встановлення миру. Паралельно Москва посилає міжнародній спільноті сигнали про те, що західні союзники України не будуть дружніми для Кремля.

Більшість західних країн, включно з Німеччиною, Великою Британією, США і Канадою, відмовилися бути присутніми на “інавгурації” глави Кремля.

Тільки посли Франції, Греції, Кіпру, Мальти, Угорщини та Словаччини відвідали “церемонію”.

Пізніше в Європейському Союзі пояснили, чому деякі країни все ж відправили своїх представників у Кремль.

Як зазначив речник зовнішньополітичної служби Євросоюзу Петер Стано, країни мають право ухвалювати рішення щодо відвідування подібних заходів, наголосивши, що посла ЄС у Москві не буде, а країни, які вирішили відправити своїх представників, мають самі дати пояснення, чому вони це зробили.

Зі свого боку міністр закордонних справ Естонії Маргус Цахкна заявив, що його країна не планувала брати участь в “інавгурації” російського диктатора і назвав Путіна військовим злочинцем.

Міністр закордонних справ Латвії Байба Браже висловила думку, що жодна країна світу не повинна була відправляти своїх представників на “інавгурацію” Путіна, оскільки він є главою держави-агресора, яка порушила основні частини Статуту ООН.

Також його розшукує Міжнародний кримінальний суд за воєнні злочини.

Думки експертів

Чи зможе Путін утримати свій “трон” на п’ятому терміні “президентства” і якими будуть його відносини із західними країнами тепер — на ці теми в ефірі телеканалу FREEДОМ розмірковували:

• Андрій Сидельников, російський політик і лідер руху “Говоріте громче!”;
• Геннадій Гудков, російський опозиційний політик;
• Дмитро Єловський, політичний коментатор, ведучий каналу “Ходорковский Live”;
• Володимир Фесенко, політолог.

АНДРІЙ СИДЕЛЬНИКОВ: Путін досі ображений на Захід як дитина

— Є ще досить багато політиків і політичних сил, структур, організацій, які вважають, що за певних обставин вони будуть готові піти на переговори з Путіним. І це, напевно, головна проблема. Путін, природно, додавлює цю ситуацію як може. Він намагається всіх переконати, що тільки з ним і потрібно вести переговори. Насправді для нього головне завдання — утримання політичної влади за будь-яку ціну, крім ціни власного життя.Те, що вибори — фальшивка — Путін розуміє. Диктатора зачіпає, що його викинули з цивілізованої сім’ї, з “Великої вісімки”. Він жадає помститися. Ми бачимо війну проти України і риторику, яка доноситься: Росія воює не з Україною, а з країнами НАТО, з усіма ворогами, які нібито оточують Росію.

Ці вороги з’явилися нізвідки. Виною всьому дитячі образи, які проявилися в дорослому і вже літньому віці.

Риторика з приводу країн НАТО, Британії та США, як головних ворогів, з’явилася, оскільки вони відмовили йому. Тобто, існують такі категорії людей, що, коли їм відмовляють у відвідуванні своїх домівок, — вони починають мститися.

Це все через образу, що на Заході з ним відмовляються вести переговори і не вважають його повноправним членом своєї спільноти. Він же цього дуже хотів і довго домагався. Але в якийсь момент стався розворот на 180 градусів і, відповідно, все прийшло до того, що відбувається сьогодні.

У Росії заведено вважати, що в під’їздах паскудить президент США, а не люди-громадяни Росії, які живуть у цьому під’їзді, або гості. Це дуже зручно — спихати на інших свої невдачі, неможливість ведення нормальної життєдіяльності. Тому з’являються страшилки про солдатів НАТО, а Путін, звичайно ж, повинен показати себе головним, якому аплодують.

Він не тримає свого слова. Він бреше постійно. Тут ніякі переговори, вмовляння і цивілізовані методи більше не працюють. І це теж потрібно розуміти. Путін не зупиниться ні перед чим. Його зупинить ліквідація. Питання переговорів, які раз у раз російська сторона намагається вкинути в інформаційний простір Заходу, але вони потрібні тільки для дислокації сил і обману людей і політиків на Заході.

Дивитися вкотре, як Путін одягає себе в міць держави, і є нібито сам міццю держави… Мені здається, в театр сходити набагато краще, ніж спостерігати за цією дією.

Сьогодні немає жодного сміливця, який би всередині цієї системи зміг би висловити невдоволення Путіним. Вони усвідомлюють, які будуть наслідки. Ба більше, вони не можуть це між собою проговорити, тому що здадуть один одного відразу ж. Але охочих, звичайно ж, позбутися Путіна чужими руками — задосить.

ГЕННАДІЙ ГУДКОВ: Проблема в тому, що Захід не може до кінця відповісти на запитання: чи готовий він говорити з Путіним?

— Путін використовує щоразу таку трибуну для того, щоб озвучити свої казки про історію України, цю війну, великі перемоги, духовні скріпи, про те, що росіяни готові до миру, але ніхто більше не готовий до миру тощо. Він же це робить для внутрішнього споживання. Він же елітам пояснює, що вони його все одно обрали, все одно він нібито легітимний. А вас, хлопці, призначено мною. Це важливо для внутрішньої складової так званих виборів. У Кремлі вже давно махнули рукою на свій імідж, на свою репутацію, яких у них немає.

Проблема в тому, що поки що Захід не може відповісти на одне головне запитання: а він узагалі готовий із Путіним будь-коли про щось розмовляти чи ні?

А звідси йдуть усілякі проблеми, мовляв, російська опозиція ніяк до кінця не об’єднається. Стратегію і тактику ми не можемо вибудувати.

Бо якби була чітка позиція, як у Франції, Польщі, країн Балтії, Чехії та низки інших, тоді б Путін розумів, що все, він більше не рукопожатний ні в якому вигляді. А так він ще сподівається. І ця надія рухає ним. На те, що все-таки з ним підуть на переговори, що все-таки його визнають як керівника країни, що з ним складніше впоратися, ніж домовитися. І ось це поки що цю ілюзію представники Заходу зі своїх голів не викинули.

Є ще досить багато політиків і політичних сил, структур, організацій, які вважають, що за певних обставин вони будуть готові піти на переговори з Путіним. І це, напевно, головна проблема. Путін, природно, додавлює цю ситуацію як може. Він намагається всіх переконати, що тільки з ним і потрібно вести переговори. Насправді для нього головне завдання — утримання політичної влади за будь-яку ціну, крім ціни власного життя.

ДМИТРО ЄЛОВСЬКИЙ: Путін поглядає в бік абсолютної монархії

— Бюрократичний апарат РФ так влаштований, що йому простіше продовжувати дотримуватися якогось церемоніалу і державних традицій, ніж почати їх скасовувати. Тому що на скасування знадобиться купа ресурсів і енергії. Треба щось замість цього придумувати, якісь нові договори, правила, закони.

У Росії створюється дедалі більш сакральний образ влади, правителя і всього, що з ним пов’язано.

Мені здається, тут важливіші події, які оточують “інавгурацію”. Це і візит Путіна до Китаю, який відбудеться незабаром після його офіційного вступу у владу. Напевно, будуть відставки в уряді. Будемо, будемо за цим спостерігати. Але я впевнений, що це буде по-середньовічному.

Концепція, що государева влада — від бога… Мені здається, що Путін, звичайно, кудись у бік монархії поглядає. І, звісно, у російської диктатури все більше схожості з абсолютними монархіями. Не з тими, які є в Європі, а з абсолютними. І чим чорт не жартує. Чому Путіну не стати РПЦ?

Сталін вимагав взяття Берліна до 1 травня. Власне кажучи, практично так і вийшло. Я думаю, що Путін вважає себе вже точно фігурою, історичною не менше, ніж Сталін. У чомусь він його і наслідує, як ми з вами прекрасно знаємо. І цікаво, звичайно, яким буде так званий подарунок Путіну на “інавгурації”, по-перше. А по-друге, що буде після? Тому що, звичайно, після будь-якого напруження ресурсів, м’язів і сил настає втома, настає в’язкість, необхідний відпочинок.

А в цей час в України додасться сил. Тому я думаю, що найближчі кілька тижнів у військово-політичному плані можуть бути ключовими, принаймні для весняно-літнього сезону.

ВОЛОДИМИР ФЕСЕНКО: Путін — токсичний як політик

— У Путіна є союзники, їх мало, буквально можна перерахувати на пальцях однієї руки. Це ті, хто залежить від Росії, хто підтримує Росію на голосуваннях в ООН. Є ціла низка країн, які мають з Росією політичні або економічні зв’язки і зберігають їх, незважаючи на санкційний режим. Тому, на жаль, не можна говорити про повний бойкот Путіна. Це було б не зовсім коректно.

Але дуже показово, що Путін справді став токсичним через війну проти України та у зв’язку з ордером Міжнародного кримінального суду. Останні півтора року навіть більше лідери провідних західних країн припинили спілкування з Путіним. Навіть телефонних розмов немає.

Єдиний європейський лідер, який зустрічався з Путіним за цей час, це угорський прем’єр Віктор Орбан під час поїздки до Китаю. Але в Орбана особливі відносини з Росією. Тому можна говорити про те, що ось навіть нинішній бойкот з боку більшості західних країн церемонії так званої “інавгурації” — це якраз свідчення того, що Путіна не сприймають.

Він є уособленням аморальності, зла в сучасній міжнародній політиці. Тому цей бойкот — радше моральний. Але він дуже важливий і показовий. Це свідчення того, що Путін і його Росія проводять неприйнятну політику, яка завдає шкоди, шкоди всій міжнародній безпеці.

 Читайте також: Вкрадений трон: чому Путін — нелегітимний