Пошук “сатаністів” і благословення на війну: як РПЦ спотворила християнство

Російська православна церква (РПЦ) втягнута у війну, яку Москва веде проти України. Кремль підпорядкував собі релігію і тепер використовує її з корисливою метою. Духовне виховання росіян контролюють люди, яким вигідно, щоб громадяни країни беззаперечно йшли вмирати за Путіна, вірячи в те, що їм розповіли священики.

Незабаром Росія планує відправити на війну в Україну 1,3 тисячі священиків. Вони вирушать на війну “для духовної допомоги російським військовослужбовцям”, адже у РПЦ тісні зв’язки з Міноборони Росії.

Це буде вже не перший випадок присутності російських священнослужителів на фронті. З 2014 року служителі РПЦ зарекомендували себе на Донбасі не просто як настоятелі, а як затяті прихильники “русского мира”, які благословляють агресорів на жорстокі злочини.

Церква на службі в людей у погонах

Російська православна церква ще з періоду імперії була і залишається ідеологічним знаряддям Кремля, кажуть експерти. Журналісти швейцарських газет Tages-Anzeiger і Le Matin на основі документів поліції з федерального архіву Швейцарії з’ясували, що нинішній настоятель РПЦ патріарх Кирило, в миру Володимир Гундяєв, був співробітником КДБ ще в 1970-ті роки.

Навички агента Гундяєва Кремль використовує максимально. Очолювана Кирилом РПЦ стала рупором пропаганди війни в РФ. Для її поширення в Росії навіть запустили агітпоїзд “Сила в Правді”. Пропагандисти в рясах подорожують російськими містами з розповідями про так звану “священну війну”.

Парламентська асамблея Ради Європи ухвалила резолюцію, в якій закликала ставитися до керівництва РПЦ як до співучасників злочинів режиму Путіна. У документі йдеться: просуваючи ідеї “русского мира”, РПЦ зловживає релігією і спотворює православну традицію. Але й переоцінювати ефективність пропагандистів Московського патріархату не варто, вважають експерти.

Хоча, за даними Всеросійського центру вивчення громадської думки, дві третини росіян вважають себе православними, але більшість до релігії безпосереднього стосунку не має. І причиною цьому є політика РПЦ.

У 1993 році під егідою РПЦ був створений “Всесвітній російський народний собор”. Це — міжнародна організація, мета якої — пропаганда так званого “русского мира”, а простіше — ідей путінського режиму за кордоном. Керує собором все той же Кирило Гундяєв.

У березні на зборах він назвав війну проти України “священною”, а Захід “сатанинським”. Автори резолюції стверджують, що російський народ в Україні “відстоює (…) право жити на власній землі”. Примітно, що учасники собору називають територію України “землями Південно-Західної Росії”.

Українська православна церква Московського патріархату відмежувалася від цих заяв і стверджує, що ще 2022 року проголосила свою повну незалежність від РПЦ.

Постійний представник України в ООН Сергій Кислиця звернувся до президента Економічної та Соціальної ради ООН із пропозицією позбавити організацію “Всесвітній російський народний собор” спеціального консультативного статусу. Причиною дипломат назвав поширення расистських, ксенофобських, неонацистських і неоколоніальних поглядів.

У Парламентській асамблеї Ради Європи (ПАРЄ) відреагували на заяви про “священну війну”. Організація назвала патріарха Московського Кирила та ієрархію Російської православної церкви співучасниками воєнних злочинів. У резолюції ПАРЄ від 17 квітня зазначено, що ієрархія РПЦ, включно з патріархом Кирилом, зловживає релігією і спотворює християнську православну традицію.

У березні комітет Верховної Ради з питань гуманітарної та інформаційної політики рекомендував парламенту ухвалити в другому читанні і в цілому законопроєкт про заборону релігійних організацій, пов’язаних із Росією. Якщо його ухвалять, в Україні може бути припинено діяльність Української православної церкви Московського патріархату.

Думки експертів

На які моралі та принципи спираються російські священнослужителі, що називають війну проти України “священною”? Яку політику варто проводити Україні для того, щоб убезпечити суспільство від послідовників РПЦ і Московського патріархату? Що отримує РПЦ від Кремля в обмін на повну владу над парафіянами? На ці та інші запитання в ефірі телеканалу FREEДOM відповіли релігієзнавці:

• Іван Папаяні;
• Віта Титаренко;
• Людмила Филипович.

ІВАН ПАПАЯНІ: Кремль використовує церкву для мобілізації людей на війну

— Поняття святості для Ради Європи це не поняття. Тому що це абсолютно світська організація. І рішення, яке ухвалила ПАРЄ, стало реакцією на рішення всеросійських зборів.

У резолюції Собору багато символічних моментів, які, в принципі, не можуть бути підтримані сучасними державами. Наприклад, це боротьба із “сатанинським Заходом”. Тобто ми бачимо, як Російська православна церква пов’язує все те, що в релігії вважається нечестивим, із країнами та організаціями, які протистоять діяльності Росії та російській агресії в Україні.

Рішення Ради Європи як реакція на ухвалений документ Всеросійських народних зборів — це абсолютно позитивне рішення. Не тільки Рада Європи, а й представники деяких європейських країн висловилися щодо цього документа. А в деяких країнах тієї ж Прибалтики, виходячи з результатів цього документа, намагаються вжити адміністративних заходів щодо представників Російської православної церкви.

Ідеологічна система Росії вже не справляється з тими викликами, які були продиктовані так званою “спеціальною військовою операцією” в Україні. Оклик “Гойда, візьмемо Київ за три дні” однозначно не пройшов.

І всі військові експерти, і багато фахівців, які вивчають процеси в російському суспільстві, говорять про те, що ми перебуваємо зараз у фазі затяжної війни. А довга затяжна війна вимагає мобілізації практично всіх ресурсів.

Я так розумію, телевізор уже не справляється, і потрібно залучати до цього всього ідеологічного пропагандистського пулу і Російську православну церкву. Звичайно, вона активно включається в пропаганду і, як і будь-яка організація в тоталітарному суспільстві, стає підвладною поточним тенденціям.

Якщо говорити про початок діяльності патріарха Кирила, то це був один із найбільш прозахідних ієрархів Російської православної церкви. Це була людина, яка несла відкритість церкви. Він був один з активних місіонерів церкви. Можна згадати недільні телевізійні бесіди з патріархом Кирилом. Це один із прикладів активної місіонерської діяльності. Зараз його політика змінилася.

Російська православна церква стає закритою інституцією. З іншими православними церквами вона перебуває не в найкращих стосунках. Всесвітня рада церков дуже специфічно ставиться до позиції Російської православної церкви. У міжнародній спільноті релігійних організацій вона втрачає свою вагу. Це відбувається саме через позицію, яку зараз займає РПЦ щодо війни в Україні та щодо обслуговування політичної еліти Російської Федерації.

Російська православна церква завжди вважала, що Україна і всі православні пострадянські країни, де розвинене православ’я, — це її канонічна територія.

ВІТА ТИТАРЕНКО: Рано чи пізно українцям доведеться обирати, залишаються вони з УПЦ МП чи ні

— Як на мене, заборона УПЦ МП в Україні не може призвести до очікуваних позитивних зрушень. Тому що церква — не юридична особа, вона складається з багатьох структур. Є люди, які, попри все, що відбувається в нашій країні, все одно залишаться послідовниками цієї церкви. І куди їх дівати? Вони не зникнуть.

Має бути інформаційна кампанія. Має бути чітко дотриманий закон про перейменування для того, щоб громадянин України чітко знав, куди він іде, кого він слухає тощо.

Має бути широка інформаційна кампанія про те, що відбувається, про всіх колаборантів, які допомагали ворогу і мають бути засуджені.

Не вся Українська православна церква Московського патріархату — колаборанти, але чомусь усі колаборанти — це УПЦ МП.

Тобто ми, можливо, спостерігаємо трансформаційний період, який сильно затягнувся. Є люди, які і допомагають фронту, але вони перебувають в УПЦ МП. Поки вони перебувають у цій церкві, то, безумовно, непрямим чином вони афілійовані. У якийсь момент їм все-таки доведеться обирати свій шлях віри.

ЛЮДМИЛА ФИЛИПОВИЧ: Росіянам накидають думку, що вони врятують людство, затіявши третю світову війну

— Російська православна церква сьогодні перебуває в дивовижному симбіозі світської та релігійної влади, які підтримують одна одну.

Світська влада віддала в руки церкви повну відповідальність за душевний стан свого народу. Ну а церква з боку державної влади отримує всіляку матеріальну підтримку. Зараз і військову підтримку. Тому що висилка 1300 священників — не що інше, як духовна агресія. Тому що ці люди прийдуть на тимчасово окуповані території і будуть проповідувати там “русский мир”.

Вони будуть утверджувати ті цінності, якими живе сучасна Росія. Тому потрібно розуміти, що це релігійне, православне воїнство, яке буде виконувати не тільки релігійні завдання і функції. Вони мені нагадують комісарів, які в радянській армії існували і виховували військових у відповідному дусі. Це буде дух імперської свідомості, дух визнання за Росією і за російським православ’ям єдиної істини і правильної позиції в їхній боротьбі з колективним Заходом.

Послання Всесвітнього російського народного собору вирізняється неприязню до людей. Тема і завдання, які озвучені собором, це війна масштабів третьої світової. Виставлено всі “прапорці”, куди має рухатися російський народ для того, щоб врятувати все людство.

Я згодна з тими вченими та експертами, які вважають, що зараз у Росії створюється громадянська релігія. Тобто вона позаконфесійна, хоча вони спираються на “скріпи” православ’я, але від православ’я там нічого не залишилося.

Формується новий перелік цінностей, в ім’я яких закликають помирати росіян.

Це абсолютно політичне утворення. Якщо громадянська релігія, наприклад, в інших країнах, таких як Сполучені Штати Америки, свого часу відіграла і зараз відіграє досить позитивну роль, то в Росії, я думаю, що це громадянська релігія з величезним знаком мінус. Тому що замість того, щоб об’єднати людей у їхньому прагненні до добра, добробуту, утвердження миру, ця релігія закликає до знищення, геноциду, війни та агресії.

Про спеціальні операції РПЦ, пов’язані з політичними інтересами держави, розповів колишній співробітник КДБ СРСР і Служби зовнішньої розвідки РФ Сергій Жирнов.

СЕРЕГІЙ ЖИРНОВ: Кремль використовує церкву для шпигунства за традицією з СРСР

— Щодо релігійності РПЦ у мене дуже великі сумніви і навіть критика. Я взагалі не вважаю Кирила патріархом.

Людина, яка благословляє на братовбивчу війну, не може називатися ні священником, ні навіть вірянином, ні навіть християнином.

Формально в церкви є, звісно, такий статус. Але РПЦ з 1943 року використовувалася Радянським Союзом. Коли Сталін відновив патріаршество, Російську православну церкву поставили під контроль органів держбезпеки. Поголовно всі ієрархи, церковники, і священники вербувалися в КДБ, і досить багато вірян вербувалося в КДБ. Насамперед активні люди, які допомагають священнику вести якусь просвітницьку роботу в школі, організовують благодійні речі тощо.

Московський патріархат РПЦ має відділ зовнішніх зносин, який просто є спеціальною службою — це шпигунська організація. І, до речі, патріарх Кирило там працював багато років. У 24 роки він поїхав до Женеви вперше як агент КДБ.

Ми знаємо навіть його кличку — Михайлов. Ось він працював із 1972 до 1974 року в Женеві, у Всесвітній раді церков, представляв РПЦ. Абсолютно зрозуміло, що він працював на КДБ. Він не був кадровим співробітником, але був завербованим агентом. Він був заступником начальника відділу зовнішніх зносин і потім багато років начальником зовнішніх зносин у статусі митрополита, перед тим як він став патріархом у 2009 році.

В Україні — російська церква — особлива ситуація, тому що в країні найбільше парафій РПЦ. Російська православна церква розглядає Україну як свою канонічну територію. З цього приводу є відома суперечка. Українська православна церква отримала Томас від Вселенського патріарха Варфоломія. Московський патріархат не визнає цю справу, оскаржує і так далі. На жаль, досить багато вірян попалися на вудку російської пропаганди і не розуміють, що їх просто використовують, зокрема й для шпигунства та диверсії.

Читайте також: В Естонії запропонували визнати РПЦ терористичною організацією — роз’яснення естонського політолога