«Хочу знайти»: що Україна пропонує сім’ям зниклих окупантів — інтерв’ю зі спікером нового проєкту 

В Україні запустили проєкт “Хочу знайти” для родичів тих російських громадян, яких змусили йти на війну.

Проєкт передбачає роботу з громадянами країни-агресора, насамперед із сім’ями та близькими військовослужбовців РФ, які зникли безвісти, загинули або потрапили в полон в Україні.

Для чого потрібен новий проєкт?

Проєкт “Хочу знайти”, як і аналогічна програма “Хочу жити”, працюватиме з громадянами країни-агресора, насамперед із сім’ями та близькими військовослужбовців РФ, які зникли безвісти, загинули або потрапили в полон в Україні.

Звернувшись на “гарячу лінію” проєкту, вони зможуть отримати інформацію про те, чи перебуває конкретний військовослужбовець армії РФ в Україні у статусі військовополоненого чи загиблого, чиє тіло чи останки було знайдено та ідентифіковано.

“Використовуються різні інструменти, з вересня працює “Хочу жити”. Мета – допомоги росіянам, які опинилися в лавах армії держави-агресора, ті, які не хочуть свої руки мазати в крові, бути під захистом України”, — заявив представник Головного управління розвідки ЗСУ Андрій Юсов, який був присутнім на презентації проєкту.

За його словами, під час повномасштабного вторгнення можна констатувати, що РФ не комунікує з членами сімей військовослужбовців окупантів, не інформує про їхню долю, що стосується зниклих, полонених і загиблих.

“Була ситуація, коли масово звертаються в “Хочу жити” родичі. Україна передавала тіла РФ, але родичі жодної інформації не отримали”, — зазначив Юсов.

За його словами, Україна готова надавати інформацію про російських військовослужбовців.

“Якщо Росія не виконує функції щодо своїх громадян, Україна готова надавати інформацію про військових РФ. Ми ініціюємо проєкт “Хочу знайти”, куди можуть звертатися росіяни за інформацією, яку від них приховує держава-агресор”, — додав Юсов.

Росія не надає інформацію своїм громадянам, що з їхніми військовими. Тому ті наважуються на контакт з українською стороною. На сьогодні до цього проєкту отримано 30 тисяч звернень. Автори стверджують, що було понад 300 успішних операцій добровільної здачі в полон, а ще понад 100 гарячих операцій на стадії завершення.

Проєкт “Хочу знайти” працюватиме також через чат-бот у Telegram.

Крім бота, росіяни зможуть зайти на сайт проєкту за допомогою VPN. З моменту запуску очікують кілька тисяч звернень від росіян.

Проєкт “Хочу знайти” має допомогти повернути українських військовополонених додому

Про те, як діє проєкт “Хочу знайти” і наскільки він ефективний, в ефірі телеканалу FREEДОМ поділився спікер проєкту “Хочу жити” ВІТАЛІЙ МАТВІЄНКО.

— Судячи з усього, проєкт “Хочу знайти” виник, тому що був попит. Росіяни зараз намагаються знайти своїх родичів, яких Кремль відправив на так звану “СВО”. Наскільки це часте явище, як проєкт може допомогти?

— Так, дійсно, проєкт “Хочу знайти” запущено не спроста. Насамперед це гуманітарний проєкт, а по-друге, це можливість додатково повертати наших захисників і захисниць із російського полону.

На канали проєкту “Хочу жити” останнім часом дуже часто почали надходити заявки про те, щоб українська сторона дала якусь інформацію, де перебувають родичі військовослужбовців армії РФ – чи вони в полоні, чи вони загинули, чи пропали безвісти.

З літа 2023 року на канали проєкту “Хочу жити” надійшло понад 3 тисячі таких звернень. Відповідно, було ухвалено рішення, що буде окремий проєкт, який допомагатиме громадянам Російської Федерації, які не отримують інформації від своєї влади про долю їхніх родичів. І, отже, Україна запустила такий проєкт, і з учорашнього дня він почав діяти.

— Давайте з вами пройдемося тими етапами для людей, які намагаються знайти своїх родичів. Що потрібно зробити для того, щоб скористатися тими можливостями, які надає проєкт “Хочу знайти”?

— Тут алгоритм доволі простий. Необхідно зайти на наш сайт “Хочу знайти”. Там є кнопка чат-бота в Telegram-каналі “Хочу знайти”. Переходите в чат, бот заповнює всі необхідні дані людини, яку шукаєте.

Другий етап анкети — це заповнення своїх даних, ким ви доводитеся людині, яку шукаєте. І чат-бот шукає інформацію за всіма основними джерелами, каналами і видає результат.

Це шість різних варіантів: або він у полоні, або він загинув і його тіло перебуває на території України. Або він загинув, і останки були передані російській стороні з репатріації або ж він безвісти зниклий. Або ж інформації про цю людину станом на сьогодні немає.

— Також в українській розвідці повідомляли про те, що були такі випадки, коли повертали останки родичам російських військових. Цей проєкт може стати джерелом інформації для людей, щоб вони взагалі зрозуміли, що відбувається? І де знаходяться їхні родичі або його останки?

— Так, справді, у нас були випадки, коли останки були передані по репатріації на територію Росії, і родичам не повідомляли. Коли вони звернулися до нас в Україну, вони отримали необхідну інформацію і підтвердження того, що їхній родич загинув на території України. Його останки було передано на територію Росії. І природно, що вже з цією інформацією вони можуть і повинні йти до своєї влади і домагатися справедливості та правди.

 — А чому так складно російському військовому керівництву розповісти, що дійсно сталося з учасниками так званої “СВО”?

— Я думаю, що це в них на ментальному рівні споконвіку. І можу прокоментувати однією фразою: “Втрат немає”.

А те, яка кількість там — тисяча, три тисячі вже не повернуться в Росію і скільки безвісти зниклих – про це російська сторона не бажає говорити родичам.  Щоб вони не підіймали якісь мітинги, протести, їм кажуть, що це засекречена інформація, і вони їм надати її не можуть.

— Але ще стоїть питання грошових виплат, як ми розуміємо. Тому що цей статус реально визначає, чи зможуть родичі десь претендувати на виплати, або ж на якесь грошове забезпечення, щоб купити ті ж самі собі “Лади” або щось іще.

— Так, має відбуватися. Але на всіх, як то кажуть, “Лад” точно не вистачить.

— Як ми можемо своїх людей повернути додому за допомогою вашого проєкту? Чи допоможе він у цьому?

— Україна завжди намагається комунікувати з російською стороною для того, щоб обміни були на постійній основі. З Росією дуже складно в цьому плані спілкуватися, але проте ми намагаємося робити все можливе і неможливе, використовуючи абсолютно різні методи та способи для того, щоб обміни проходили й відбулися.

Як ви знаєте, цього року був перший обмін — 230 наших захисників повернулися додому. Це найбільший обмін з часів повномасштабного вторгнення РФ в Україну.

Ми вже знаємо, що родичі російських військовослужбовців можуть і зобов’язані йти до своєї влади й вимагати того, щоб був обмін. До всього цього хочу ще додати, що цей проєкт гуманітарний.

— А гуманітарний — у якому плані?

— Надання інформації ворогу, людям із ворожої сторони про долі їхніх родичів. Плюс можливість передачі останків тіл, репатріації.

Україна, як ви знаєте, неодноразово говорила, що ми готові передавати. Були у нас випадки, коли Україна передавала рештки тіл без обміну, без того, що з Росії ми отримаємо рештки тіл наших захисників.

Усе, що Україна робить, вона робить для того, щоб повертати наших людей із полону. Тих цивільних осіб, яких викрали. Отже, це підтвердження того, що Росія є країною-терористом. Вона, таким чином, цивільними особами прикривається. Але, тим не менш, ми намагаємося робити все для того, щоб обміни були.

— А чи гарантується якась анонімність або збереження тих особистих даних, які має надати людина, що намагається скористатися послугами цього проєкту?

 — Звісно, гарантується. Яскравий приклад тому — це проєкт “Хочу жити”. Так, спочатку до нас, коли зверталися люди, вони з побоюванням думали, що це непрозорий проєкт. Коли переконувалися в тому, що це український державний проєкт, з’явилося більше довіри.

Проєкт “Хочу жити” працює вже понад півтора року. І люди, коли почали до нас звертатися безпосередньо в проєкт “Хочу жити” з пошуком своїх родичів. У них уже є довіра до цього проєкту, до нас і до України загалом. Природно, що до проєкту “Хочу знайти” буде таке ж саме ставлення. Тобто рівень довіри вже від самого початку, зі старту проєкту дуже високий.

— Що відбувається з їхніми рідними?

— Якщо для росіян це буде гарним приводом усвідомити, що відбувається у них усередині країни, то це прекрасно.

— А ось як пробити цю стіну? Як ви думаєте, це чийсь розум зачепить?

— Це вплине. Я наведу приклад щодо проєкту “Хочу жити”. Коли довіра до проєкту була маленька, боялися, дзвонили, запитували про те, як ще будуть у полоні ставитися.

Ба більше, російським солдатам видають такі книжечки маленькі про те, як не потрапити в полон, як покінчити життя самогубством, якщо українська сторона намагається взяти в полон. Це жахлива історія. І щобільше, є багато відео, де російські солдати закінчували життя самогубством. Або граната під голову, або з автомата стрілялися.

І поступово довіра до нашого проєкту збільшувалася і збільшується. І зараз понад тисяча операцій на гарячій стадії завершення.

Звісно, цей проєкт створювався для тих росіян, які думають і розуміють, у якій країні вони живуть. Вони прекрасно розуміють, що таке путінський режим і до чого він призводить. І сам проєкт націлений для думаючих росіян, які хочуть зберегти своє життя.

Проєкт “Хочу піти” також націлений для тих росіян, які розуміють, що відбувається. Розуміючи, що не отримують інформацію від своєї влади, вони можуть отримати офіційну інформацію від України та з цією інформацією вже вимагати, природно, від своєї влади певних дій, повернення справ або повернення свого родича з полону за обміном.

Читайте також: “Хочу знайти”: запущено єдиний центр пошуку російських військових в Україні (ВІДЕО)