Від миротворця до “наддержави”: як змінюється зовнішня політика Трампа і чи стане вона жорсткішою щодо Путіна

Аналітики зазначають, що в межах контактів зі США Москва неодноразово намагалася просувати економічні ініціативи, зокрема освоєння великих газових родовищ в арктичних морях. Однак нині Вашингтон, судячи з усього, робить ставку не на діалог, а на посилення санкційного тиску.

На цьому тлі дедалі показовішою стає риторика президента США Дональда Трампа. Він пригрозив новими тарифами одному з найбільших імпортерів російської нафти — Індії. Вашингтон уже підвищив мита на більшість індійських товарів до 50%. Після цього у листопаді 2025 року енергетичний гігант Reliance Industries повністю припинив закупівлі палива у підсанкційних “Роснефти” і “Лукойла”, хоча згодом повернувся до купівлі сировини в інших російських постачальників.

Чи змінюється риторика Трампа щодо Росії на тлі санкцій і війни?

Трамп демонструє особисте невдоволення діями Володимира Путіна, який відкидає мирні ініціативи і продовжує війну проти України.

“Я не в захваті від Путіна. Він убиває надто багато людей. Я думав, що буде інакше. Ну, ось Таїланд і Камбоджа — вони воювали, і я буквально за п’ять годин припинив цю війну. Я їм сказав, що потрібно відновити мир, і я їм сказав, що це потрібно вирішувати. Але ситуація між Росією і Україною — це погана ситуація. Багато поганого відбувається. Я б хотів зберегти життя”, — заявив Трамп.

Тим часом дипломатичні контакти США та України активізуються. Як повідомлялося, президент України Володимир Зеленський у Парижі провів зустріч із представниками команди глави Білого дому — Стівеном Віткоффом і Джаредом Кушнером. Обговорювалися шляхи досягнення миру і подальша співпраця між Києвом і Вашингтоном.

За словами спеціального представника президента США Стіва Віткоффа, дипломатичні зусилля збігаються із завершальним етапом підготовки протоколів безпеки для України. Після зустрічі “коаліції охочих” у Парижі сторони вийшли на фінальну стадію узгодження як оборонних механізмів, так і угоди про економічне процвітання.

Йдеться про систему гарантій, покликану запобігти новим атакам з боку Росії та забезпечити захист України у разі порушення домовленостей. Віткофф наголосив, що ці механізми підтримує Дональд Трамп, а його адміністрація має намір і надалі супроводжувати Україну на шляху до стійкого миру.

“Ми вважаємо, що загалом завершили роботу над протоколами безпеки, які важливі для того, щоб народ України знав, що коли це закінчиться, то закінчиться назавжди. Також ми вважаємо, що дуже близькі до завершення роботи над угодою про процвітання, яка буде найміцнішою з усіх, що будь-коли укладалися країнами, які виходили з подібних конфліктів. Вона, як ми сподіваємося, відкриє величезні можливості для українського народу. Президент не відступає від своїх зобов’язань. Ми продовжимо підтримувати українців і допомагати їм досягти остаточного миру. Ми впевнені, що нам це вдасться”, — сказав Віткофф.

Читайте також: Венесуельський удар по Путіну: як США позбавили Росію ключового союзника — пояснюють експерти

Україна як чинник внутрішньої політики США: чому Білий дім коригує курс — думки експертів

Чи змінюється риторика Дональда Трампа щодо Росії, чи йдеться лише про тактичне коригування його позиції? Чи пов’язане посилення заяв Трампа із санкційною політикою, війною проти України та його внутрішньополітичними проблемами у США? Чому тема України остаточно стала частиною внутрішньої політичної боротьби у Сполучених Штатах? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Ярослав Телешун, кандидат політичних наук;
• Антон Кучухідзе, політичний експерт-міжнародник, співзасновник аналітичного центру “Об’єднана Україна”;
• Володимир Фесенко, політолог.

ЯРОСЛАВ ТЕЛЕШУН: Більш рішучі кроки можуть стати Трампу до смаку

— Я б сказав, що не так змінюється позиція США, як відбувається коригування позицій Білого дому. І я завжди виходжу не з того, що президент Трамп змінив свою думку про Путіна, про РФ загалом або про російську війну проти України. Ключове питання в тому, що президент Трамп завжди виходить зі своїх особистих інтересів і своїх політичних перспектив.

У цьому випадку ми бачимо, що з кожним днем дедалі ближчою стає виборча кампанія у США та проміжні вибори до Конгресу США. Ба більше, ми спостерігаємо дедалі більше критики президента Трампа і його політики в ролі США в урегулюванні російської війни проти України. Це пов’язано з двома тенденціями — втратою впливу і підтримки президента Трампа в американському суспільстві та наближенням виборів у США.

Потрібно розуміти, що тема України вже давно стала питанням внутрішнього політичного порядку денного у США. І абсолютно логічно, що різні групи впливу та різні політичні сили використовують цю тематику як один з аргументів і як одну з платформ для критики чинної зовнішньополітичної доктрини та політики президента Трампа. У цьому випадку ми бачимо, що представники і Демократичної, і Республіканської партій — як конгресмени, так і сенатори, починаючи з Різдва, починають доволі жорстко критикувати президента Трампа за його позицію і за підігравання РФ у певній ролі.

Ми також можемо бачити результати різних соціологічних досліджень у Сполучених Штатах Америки, які показують, що більшість американців вважає Російську Федерацію недоговороздатною і, відповідно, вважає, що з нею не варто вести жодного діалогу. Звісно, це, своєю чергою, дає, так би мовити, додаткове паливо тим політикам, які хочуть критикувати позицію президента Трампа і його адміністрації та заробляти на цьому додаткові політичні бали.

Само собою, така критика і постійне наголошування на слабкості президента Трампа, з огляду на те, що це було його друге ключове зовнішньополітичне обіцяння під час виборчої кампанії, звісно ж, сильно по ньому б’ють. Особливо в контексті тих провальних кроків, які були зроблені в соціально-економічній сфері у США. Тому що насамперед громадян цікавлять питання соціально-економічного добробуту всередині країни. І якщо вони не бачать там результатів, то принаймні хочуть бачити якісь результати у зовнішній політиці.

Водночас є і третій трек. Ми бачимо дії Сполучених Штатів Америки у Венесуелі. Зараз я не буду давати оцінку цим діям, це окрема тема для дискусії.

Але, само собою, певні кроки, їхня специфіка і сам характер президента Трампа можуть підштовхнути його до того, що він увійде до смаку і йому сподобаються більш рішучі дії. Я знову ж таки не даю оцінки тому, наскільки ці кроки відповідають міжнародному праву чи навіть національним інтересам США. Однак це може підштовхнути президента Трампа до більш рішучих кроків і в інших питаннях міжнародної політики.

Тому цілком можливо, що все це підштовхне його до більш рішучих не лише заяв, а й практичних кроків у контексті російської війни проти України.

АНТОН КУЧУХІДЗЕ: Америка більше не миротворець — вона поводиться як наддержава

— Фактично Новий рік і нова адміністрація у США почалися під гаслом “Америка поводитиметься як наддержава”. Тобто дії у Венесуелі, потім заяви, які зараз звучать у бік Гренландії, далі з Нового року Трамп уже не вперше коментує терориста Путіна.

Далі зараз акцент зміщується на Іран. Ви бачите заяви Трампа про те, що якщо в Ірані придушуватимуть протести силовими методами, то Америка відповість. І всі ці натовпи чиновників, які щось коментують, постійно наголошують, що Америка — це наддержава, Америка демонструватиме лідерство і так далі.

Тобто кардинально все змінилося. Риторика миротворчості, що Америка всіх заспокоюватиме і про всіх дбатиме, закінчилася. Тепер Америка все вирішує самостійно. Такі “гойдалки” відбуваються тому, що Трампу необхідно рятувати власний рейтинг як президента, а Республіканській партії — партійний рейтинг.

Нагадаю, що в жовтні 2026 року відбудуться довибори до двох палат парламенту США. Обиратимуться всі 435 депутатів Палати представників, а також оновиться близько 60% Сенату. Станом на кінець 2025 року Демократична партія випереджає республіканців на 9%. І, звісно, потрібні перемоги.

Трампу потрібні перемоги. У внутрішній політиці провалено багато чого: невдоволення міграційною політикою, економічною політикою. У 2025 році стався рекордний шатдаун, і це тоді, коли у республіканців була більшість в обох палатах парламенту. Податкова політика виявилася не тією, на яку очікував бізнес і яку обіцяли його представникам.

Тому зовнішня політика — це такий широкий карт-бланш для демонстрації перемог. Чи спрацює ця тактика — навряд чи. Час втрачено, і важливо розуміти, що американський електорат сприймає вибори через конкретику, через те, що можна відчути на власному рівні.

Усе це величчя у зовнішній політиці, особливо якщо врахувати, що питання Венесуели не вирішене. Там зараз високий ризик початку громадянської війни. І що робити далі? Чи прийматиме Трамп рішення про розміщення військ? Хоча він завжди виступав проти додаткового розміщення американських військ в інших регіонах для повноцінних військових операцій.

Після кампаній в Іраку та Афганістані для американського політикуму тривале розміщення військ в іншій державі — це взагалі сакральна тема, і вона електорально непопулярна.

Тому запитань дуже багато. І я думаю, що ці зовнішньополітичні перемоги не врятують ні рейтинг Трампа, ні рейтинг Республіканської партії. Але 2026 рік почався з акценту на перемогах, американському лідерстві та ідеї, що Америка — це наддержава. І, найімовірніше, щонайменше у першому кварталі ми спостерігатимемо таку риторику і таку поведінку.

Починаючи з кінця листопада 2025 року, українській дипломатії вдалося переламати хід переговорів, який раніше був заданий Віткоффом і Кушнером. Фактично лояльний до Росії документ, запропонований у листопаді, перестав бути базовим і став лише відправною точкою для початку нового переговорного треку.

Цей перелом, перехід до документа з 20 пунктів, принципова постановка президентом України питання про гарантії безпеки й усе інше, звісно, не сподобалися росіянам. Вони щодня закидають у соціальні мережі та інформаційний простір різні матеріали, намагаючись повністю залити його тим, що може очорнити Україну та українську дипломатію.

У черговий раз у Кремлі продемонстрували всю несерйозність свого підходу до так званих переговорів. І я сподіваюся, що хтось з оточення Трампа — близькі, сім’я, друзі — нарешті скаже йому про ті плювки, які Путін робить у його бік. Це вже не перший плювок і, можливо, Трамп нарешті отямиться і стане більш рішучим і в санкційній політиці проти Російської Федерації, і загалом у політичному треку щодо примусу Росії до миру.

ВОЛОДИМИР ФЕСЕНКО: На поступливість Путіна може вплинути лише Трамп

— На поступливість Путіна може вплинути лише Трамп. Сі Цзіньпін також є, але він не бере участі в переговорному процесі. Натомість роль Туреччини та Ердогана дуже велика. Турки вже виступають посередником у переговорному процесі. Вони виступали в цій ролі й у 2022 році, і пізніше — в межах домовленостей про зернову угоду.

Зараз Туреччина, вочевидь, докладає зусиль, щоб ці переговори відновилися. І, як я розумію, Сполучені Штати готові, можливо, епізодично і ситуативно використовувати посередницькі зусилля Туреччини.

Але Туреччина допомагатиме Сполученим Штатам у переговорному процесі, саме допомагатиме США в ролі оперативного посередника. Зокрема, можливо, в організації прямих переговорів між Україною і Росією. Проблема в тому, що Росія таких переговорів не хоче. Кремль хоче домовлятися лише з американцями.

Тому американців, звісно, влаштовує те, що Туреччина сама готова надати свої посередницькі послуги, посилити свою роль і активізувати зусилля. Але це вдасться лише в тому разі, якщо Кремль буде готовий до більш реалістичних переговорів.

Водночас Туреччина може відіграти значущу роль не лише в переговорному процесі, а й у наданні гарантій безпеки для України, зокрема в моніторингу припинення бойових дій. Тут є проблема: Туреччина — країна НАТО, а Росія заявляє, що країни НАТО не можуть бути операторами контролю за припиненням вогню. Це, до речі, суперечить декларації, ухваленій у Парижі. Майже напевно Росія буде проти участі “коаліції охочих” у моніторингу припинення вогню. Але щодо американців поки прямих заперечень немає.

Американці виступають головним посередником у переговорному процесі й, можливо, Росія на це погодиться. Але все це поки що відкриті питання. Це предмет переговорів.

Те, що Сполучені Штати, попри ситуацію з Венесуелою, продовжують активно брати участь у переговорах, що Джаред Кушнер і Стів Віткофф приїхали до Парижа, взяли повноцінну участь у переговорах, зокрема у пресконференції, свідчить про те, що США нікуди не йдуть із переговорного процесу. Вони залишаються в переговорах. І попри те, що увага Трампа зараз, звісно, зосереджена на Венесуелі, у цьому сенсі я вважаю те, що відбувається, позитивною тенденцією. США у грі, в активній грі, думаю, вони продовжать бути головною рушійною силою подальшого переговорного процесу.

Я вважаю, що Трамп змінив свою позицію не тому, що його переконав Ліндсі Грем. Ні. Це дані розвідки. Трамп спочатку відреагував на це стримано й опосередковано. Він перепублікував у своїй соціальній мережі статтю з New York Post, своєї улюбленої газети, де спростовувалася російська версія. Потім з’явилися дані про те, що американська розвідка цю версію також спростувала. І тепер Трамп це підтвердив.

Я не став би поспішати з висновками про те, що завтра Трамп запровадить санкції проти Росії. Те, що Трамп вчергове переконався, що Путін водить його за ніс, його розчаровує, йому це не подобається. Але зараз акцент, на мій погляд, потрібно робити на іншому. Виник конфлікт інтересів між США і Росією щодо Венесуели, і це дуже важливо.

Те, що Марко Рубіо демонстративно передає привіти Лаврову в контексті Венесуели, те, що міністр оборони Піт Гегсет говорить про те, що російська система ППО не спрацювала у Венесуелі, — усе це демонстрація сили. Американці показують, що в них є свої козирі проти Росії. І ось це потрібно використовувати.

Тут для Києва є шанс. Українська дипломатія має попрацювати, перемовники, друзі у США, зокрема і Ліндсі Грем. Потрібно посилювати тиск на Путіна, підштовхувати його до реалістичних мирних переговорів. Тому що на цей момент, на жаль, попри переговори зі США у грудні та зустріч у Парижі, головна проблема залишається колишньою: Росія не хоче припиняти війну і не хоче домовлятися про мир.

Щоб Путін погодився на реальні мирні переговори, на нього потрібно чинити тиск. Це і потрібно пояснювати американцям. Якщо вони це зрозуміють і Трамп відновить тиск на Путіна, тоді шанс на реальний переговорний процес знову з’явиться.

Читайте також: Україна має перебувати в максимально сильній позиції: підсумки саміту “коаліції охочих” в оцінці експертів