Без прав, без житла, без роботи та без води: російська окупація як інструмент знищення української ідентичності

На тимчасово окупованих РФ територіях України триває систематичне порушення прав людини та посилення контролю над населенням. Російські окупанти застосовують репресії, незаконні затримання та катування. Дітей і молодь примушують до військового вишколу та участі у бойових діях. Гуманітарна ситуація загострюється кризою водопостачання, масовим дефіцитом медикаментів і руйнуванням житлового фонду.

На тлі економічного занепаду та безробіття населення опиняється в уразливому положенні. Кремль же робить усе, щоб придушити українську ідентичність і насильницькі інтегрувати захоплені території у російський простір.

Повний контроль над правами людини

Останніми місяцями вони посилили контроль за місцевим населенням: для отримання базових послуг і доступу до інтернету потрібен російський паспорт і перереєстрація SIM-карт за російськими документами. Це частина стратегії прискореної паспортизації та інтеграції українців у російське правове й культурне поле. Крім того, встановлюються супутникові антени “Російський світ” для фільтрації інформації, щоб жителі отримували лише проросійські новини. За останні два роки встановлено 35 тис. таких супутникових антен в окупованій частині Херсонської області. Про це повідомляє американський Інститут вивчення війни (ISW).

“Кремль активно працює над зміцненням повного контролю над інформаційним простором на окупованій території України, щоб сприяти поширенню проросійської пропаганди та маніпулювати громадською думкою на користь російської окупації”, — йдеться у звіті ISW.

Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у липні 2025 року вчергове підтвердив, що РФ несе відповідальність за масштабні та системні порушення прав людини на захоплених територіях України. Регулярно відбуваються незаконні затримання і масові позбавлення волі, тортури та жорстоке поводження з утримуваними, насильницьке переміщення населення, викрадення людей, у тому числі дітей, знищення і конфіскація майна. Крім цього, відбувається перешкоджання діяльності правозахисників.

Особливий тиск Кремль чинить на дітей і підлітків. Так, у тимчасово окупованому Луганську росіяни проводять примусову приховану “мобілізацію” студентів. Про це повідомляють у партизанському русі “Атеш”.

За інформацією партизан, на територію вишів заходять люди в російській військовій формі й під загрозою арешту змушують студентів підписувати контракти. Є випадки, коли хлопців забирають силою і відправляють на пункти збору.

“Для приховування масштабів “мобілізації” використовують методи залякування, дезінформації та обмеження доступу до інформації. Батькам повідомляють, що їхні діти “на військових зборах” або “проходять практику”, хоча насправді вони вже на лінії фронту — часто без бронезахисту і без елементарної медичної допомоги”, — йдеться в повідомленні “Атеш”.

У Центрі національного спротиву (ЦНС) повідомляють, що російські війська на тимчасово окупованих територіях змушують дітей збирати FPV-дрони для потреб так званої “СВО”. Навчання проходить у дитячих таборах, де школярів готують до технічної роботи для путінської армії.

“Це — черговий злочин Кремля, спрямований на мілітаризацію та асиміляцію українських дітей. Ворог перетворює освіту й дитинство на інструмент війни”, — підкреслили у ЦНС.

Росія довела мілітаризацію українських дітей на тимчасово окупованих територіях до державного рівня. Прокремлівські організації ведуть агресивну політику залучення дітей і підлітків до військового вишколу через створення кадетських класів, козацьких класів і масову участь у російській “Юнармії”.

Лише в Криму до квітня 2025 року налічується 260 кадетських класів і 6 тис. дітей, які проходять військовий вишкіл. Весь процес супроводжується ідеологізацією, розпалюванням ненависті до України та формуванням у дітей російської націоналістичної ідентичності.

Дітей готують не лише морально, вселяючи ідеї “героїзму” російської армії, але й практично: проводять збори у таборах, навчають основам рукопашного бою та тактичної підготовки, використовують як інструменти інформаційної війни. Це системна практика, спрямована на придушення української ідентичності та формування покоління, лояльного до російської влади.

В межах ініціативи президента України Bring Kids Back UA у липні 2025 року групі підлітків вдалося врятуватися та виїхати з тимчасово окупованих Росією територій. Серед врятованих — кілька 17-річних хлопців, які пережили допити, обшуки та переслідування з боку російських окупантів.

“На Владислава донесли в ФСБ через те, що він відмовлявся ходити до російської школи. До їх будинку прийшли поліціянти і провели обшук. Маму викликали до відділку, де їй погрожували позбавленням батьківських прав, якщо син не почне навчання за російською програмою. Сергія та Нікіту допитували озброєні російські військові, бо підозрювали хлопців у співпраці із ЗСУ. Їхнього друга замучили до смерті під час допитів, а близьку подругу — зґвалтували. Ярослав також став мішенню через сім’ю: його батько і брат — українські військові. Окупанти увірвалися до них додому з обшуком і погрозами вбивства. Хлопець намагався сховатися, але його знайшли та допитали”, — розповіли у Bring Kids Back UA.

У цій групі повернених дітей — трирічна дівчинка, яка майже все життя провела в окупації. Вона піддавалася знущанням через українську мову, через що почала заїкатися і зараз потребує допомоги спеціалістів.

Влада України та міжнародні організації продовжують роботу з повернення викрадених дітей. Станом на липень 2025 року з окупації повернули 1345 дітей.

Критична соціально-економічна ситуація

Економічна ситуація на окупованих територіях залишається складною: занепад малого і середнього бізнесу, контроль над ресурсами, проблеми з інфраструктурою та дефіцит товарів найпершої потреби. Кремль офіційно заявляє про плани “довести рівень життя до середньоросійського”, проте видно глибокий розрив між офіційною риторикою і реальністю.

На тимчасово окупованих територіях гострою залишається проблема безробіття. Руйнування промислових об’єктів внаслідок російської агресії призвели до масового закриття підприємств, особливо в промисловому секторі Донецької та Луганської областей. А підприємства, яким вдалося “вижити”, часто працюють зі збитками й потребують дотацій.

Значна частина працездатного населення покинула регіон або добровільно, або у зв’язку з масовою мобілізацією та депортаціями. Це веде до демографічної кризи та зниження пропозиції робочої сили. Про це йдеться у звіті Freedom House.

Велика частина населення, що проживає на тимчасово окупованих територіях, зіткнулася з браком медикаментів, особливо для людей із хронічними захворюваннями — серцево-судинні хвороби, діабет, гіпертонія. В лікарнях спостерігається кадрова криза і відсутність необхідної кількості медичних працівників.

Критичною залишається ситуація з водопостачанням. Так, у Донецьку подача води здійснюється за дуже обмеженим графіком: раз на три дні на кілька годин, а в деяких районах і рідше. На початку року воду подавали раз на двоє діб, але до липня режим посилився через обміління водосховищ і аномальну спеку. В інших містах, наприклад, у Макіївці, ситуація аналогічна: вода надходить раз на 2-3 дні, що змушує людей накопичувати воду про запас або користуватися неякісними альтернативними джерелами.

Головна причина проблем з водопостачанням — це припинення функціонування каналу “Сіверський Донець — Донецьк”, який раніше забезпечував основний обсяг води для Донецька, Макіївки та інших міст. Його споруди були знеструмлені та пошкоджені у ході повномасштабного вторгнення Росії в Україну.

У Маріуполі триває масштабна конфіскація нерухомості, власники якої змушені були виїхати. До квітня 2025 року у місті офіційно визнані “безхазяйними” і підлягають конфіскації близько 5700 об’єктів нерухомості. Це квартири та будинки людей, які виїхали з міста.

Власники часто позбавлені можливості законно повернути своє майно без особистої присутності й проходження процедур “фільтрації”. Без громадянства РФ власника і російської реєстрації нерухомості житло автоматично переводиться в категорію “муніципального”, розподіляється новим мешканцям або виставляється на продаж.

Велику кількість багатоповерхівок в окупованих Росією містах просто зносять, а натомість власникам тільки обіцяють видати “компенсаційне житло”. Насправді люди залишаються ні з чим. Така ситуація спостерігається у Маріуполі, Авдіївці, Сіверськодонецьк, Рубіжному, Лисичанську. На місці зруйнованих будинків нерідко будують іпотечне житло, яке за високими цінами продають громадянам РФ.

Читайте також: Початок кінця безкарності: як Росія буде відповідати за воєнні злочини

Ситуація на непідконтрольних територіях в оцінках експертів

Як Кремль повністю ігнорує права українців на захоплених територіях? Як відбувається русифікація дітей? Чому у тимчасово окупованих містах не вистачає лікарів і вчителів? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Андрій Діхтяренко, головний редактор видання “Реальна газета”;
• Петро Андрющенко, керівник Центру вивчення окупації;
• Катерина Рашевська, експертка Регіонального центру прав людини.

АНДРІЙ ДІХТЯРЕНКО: Багато дітей на тимчасово окупованих територіях не вірять російській пропаганді

— На жаль, українці на окупованих територіях перебувають у стані повного безправ’я. Жалитися вони можуть лише за умови наявності, грубо кажучи, “дахів”. По суті, ми повернулися у часи, коли закон не діяв. На окупованому Донбасі така ситуація зберігається вже багато років і тільки погіршується.

Жителі Центральної Азії, які приїжджають на окуповані території, отримують зарплати вищі, ніж місцеві. Так, умови жахливі, але у порівнянні з місцевими ними вони можуть заробити більше. І в такому контексті почуваються вже не людьми третього сорту, як у самій Росії, де вони — нелегальні мігранти, а більш привілейованими.

З лікарями на окупованих територіях ситуація важка. Війна “вимила” медичні кадри — когось забрали на фронт, когось просто змусили виїхати. Лікарів катастрофічно не вистачає — це визнають і самі окупанти. Така сама ситуація і з вчителями та вихователями у дитячих садках. Це, по суті, потрібні професії, і проблему намагаються вирішити, заманюючи фахівців із російської глибинки, обіцяючи високі зарплати та кар’єрне зростання.

В російських медінститутах лікарів переконують укладати контракти з медичними закладами на окупованій території України. Але люди все одно бояться їхати. Є і такі історії: наприклад, людину з Іркутська везуть у Луганськ, обіцяють роботу у звичайній лікарні, а він раптом опиняється в військовому госпіталі. А потім його й зовсім переводять на лінію фронту, де можуть поранити або вбити.

Вчителів теж дуже не вистачає і всі ці програми Кремля, чесно кажучи, не сильно допомагають. Хоч і надають певні блага, але люди розуміють: вони приїжджають на чуже – територію і можуть у будь-який момент опинитися на фронті або загинути. Це надзвичайний невиправданий ризик.

Люди в окупації стараються не підписуватися на українські Telegram-канали — це небезпечно. Ми, наприклад, ніколи не радимо нашим читачам в окупації підписуватися на наші канали, бо на блокпостах усе перевіряють. Але люди просто запам’ятовують назви, вводять у пошук і читають, що ми пишемо. Коли ми намагаємося провести хоча б невеликі опитування на окупованих територіях, люди кажуть, що намагаються навіть дивитися офіційні українські телеканали, щоб зрозуміти, що відбувається в Україні.

На окупованих територіях ФСБ і місцева влада вибудовують цілі мережі. При цьому через постійні матеріальні та соціальні труднощі люди дедалі менше довіряють один одному. І, на жаль, у нас є інформація, що луганці або дончани дійсно доносять на проукраїнських сусідів. Ми це бачили: активістів розстрілювали, вбивали, катували, садили у підвали часто за доносами. Але треба розуміти, що доноси бувають не добровільними. Коли приходять окупанти та починають катувати — люди говорять усе.

Українських дітей влітку масово вивозять до Росії, і на це виділяють великі кошти. Це державна програма Кремля щодо ідеологічної обробки дітей поза школою. У Луганську майже при кожній школі є якийсь табір відпочинку на території РФ.

Дітей відправляють туди на зміни, змішують з дітьми з російських регіонів, вчать, промивають мізки, навіть навчають управляти дронами. Головна мета — зруйнувати їхню українську ідентичність, замінити сприйняття світу.

Проте іноді я зустрічаю дітей, які або самі виїхали, або їх вивезли волонтери, і в мене відчуття, що ця пропаганда слабо працює. Діти удають, що підкоряються, але внутрішньо — бунтують і зберігають в собі українське. Особливо, якщо мають можливість спілкуватися в чатах з друзями з підконтрольної території України. Вони ненавидять війну, окупантів і терплять, а потім, опинившись у вільній частині України, швидко повертаються до нормального стану.

ПЕТРО АНДРЮЩЕНКО: РФ перетворила захоплені території України на “соціальну лабораторію”

— Якщо говорити загалом про окуповані території — особливо ті, які були захоплені з 2022 року, — тут чітко простежується кілька цілей Росії, до яких вона рухається впевнено і цілеспрямовано.

Перша і, по суті, головна мета — це ресурси. Заради цього все, власне, і починалося: викачування всього, що можна. Тут дуже показовий приклад — окупована частина Запорізької області. З одного боку, бачимо, як росіяни систематично експлуатують сільськогосподарські угіддя, фактично крадуть врожай і привласнюють його. З іншого — на цій же території знаходяться великі родовища рідкісноземельних металів і марганцю. Одне з них — унікальне для Європи — вже запущене в експлуатацію.

Другий вектор — це політика депопуляції або заміщення населення. Росія, незалежно від того, які погляди в українців — проукраїнські чи навіть проросійські, — все одно вважає їх загрозою. Відповідно, мета — витіснити українське населення і замінити його на російських громадян, максимально зменшивши частку саме українців.

Третя мета — маргіналізація людей, які там залишаються. Йдеться про тих, хто, за задумом, буде обслуговувати окупаційний режим, російських військових або тих росіян, яких привезуть на зміну українцям, що виїхали Сенс у тому, щоб зробити цих людей максимально покірними та керованими.

Політика створення “гетто” фактично діє на окупованих територіях у повному обсязі, особливо там, де окупація почалася після 2022 року. Попри заяви росіян, досі існують повноцінні пункти пропуску між окупованими територіями та територією Росії — як на кордоні з Ростовською областю, так і в районі окупованого Криму. Це не просто формальності, а повноцінні прикордонно-митні пости з фільтрацією, оглядами, перевірками.

І все це відбувається, попри те, що мешканці окупованих територій вже отримали російські паспорти. Здавалося б, вони мають вважатися “такими ж громадянами Росії”, але насправді ми бачимо зовсім інше ставлення. Це підкреслює, що рівності немає, і на цих територіях застосовуються інші підходи.

Також діє політика русифікації. Причому це не просто нав’язування російської мови, а цілеспрямована деукраїнізація. Разом із цим — боротьба з інакомисленням. Фактично можна сповідувати лише “дозволені” релігії: іслам або православ’я в тому вигляді, як його розуміє Московський патріархат. Все інше під забороною. Православна церква України, католицькі та протестантські громади вважаються екстремістськими. Це пряме переслідування за віросповідання.

Напевно, найстрашніше — те, що наші території перетворені на “соціальну лабораторію”. Те, що тут вважається “успішним” з погляду контролю над людьми, потім масштабують на територію всієї Росії. Контроль за інтернетом, фільтрація, перевірки — усе це відпрацьовується в окупації та потім впроваджується по всій країні.

КАТЕРИНА РАШЕВСЬКА: Росія має повернути всіх викрадених українських дітей

— Ми постійно акцентуємося на дітей-сиріт, дітей, позбавлених батьківського піклування — їх найважче повернути в Україну після того, як вони потрапили в систему РФ. Це й бюрократичні перепони, і особливості російської правової системи, яка була також розповсюджена на окуповані території.

Проблема в тому, що росіяни “промивають” мізки українським дітям: русифікують, намагаються пояснити, що тут, в Україні, їх ніхто не чекає, вони нікому не потрібні, і лише Росія може забезпечити їм успішне майбутнє. Це все брехня.

Дуже добре, що Європейський суд з прав людини визнає факт, що, по-перше, українські діти були депортовані. І ця депортація почалася не у 2022, а у 2014 році, і триває досі. Це адміністративна практика, яка не лише підтримується на рівні вищого політичного керівництва Російської Федерації, а фактично безпосередньо регулюється ним.

Видаються укази, як указ Путіна про примусове оформлення українських дітей у російське громадянство, видаються інші нормативні акти для прискорення процесу насильницької передачі українських дітей у російські родини. На це все ЄСПЛ звертає увагу і констатує порушення одразу кількох статей Європейської конвенції.

Є кілька статей. Стаття 3 — заборона тортур і нелюдського ставлення до дітей. Бо все те, що відбувається з дітьми під час депортації, коли їх насильно розлучають зі своїми близькими, коли насильницьки передають у російські сім’ї, потім русифікують, має дуже негативні наслідки для психічного й фізичного здоров’я дітей. І гарно, що незалежна міжнародна інституція звернула на це увагу.

Також порушення статті 5, бо РФ не лише викрала дітей, а ще й насильницьки утримує під своїм контролем і не повертає Україні. Це окремі воєнні злочини. Ці висновки можна буде використати, наприклад, у Міжнародному кримінальному суді та отримати перекваліфікацію в ордері на арешт Путіна і Марії Львової-Бєлової (уповноваженої президента РФ з прав дитини). Також є порушення статті 8 — право на особисте і сімейне життя, на її недоторканність.

Найважливіше, що русифікація, індоктринація українських дітей та їх мілітаризація були визнані порушенням статті 2 протоколу 1 Конвенції. Це право на освіту, бо як про якісну освіту для українських дітей у РФ може йтися. Там повністю відсутня українська освіта, українська мова у школах тощо. Це все — порушення прав дитини та прав людини.

ЄСПЛ сказав, що Росія має беззаперечно йти на співпрацю для створення міжнародного незалежного механізму для ідентифікації, відновлення контакту дітей із близькими й також для повернення українських дітей додому. Це результат, якого ми очікували 8 років, ще до початку повномасштабного вторгнення РФ в Україну. І дуже важливо, що рішення є обов’язковим до виконання Російською Федерацією. А ми, своєю чергою, всіма силами будемо нагадувати Росії про це зобов’язання.

Читайте також: Продовження російської вистави чи реальні результати: експерти оцінили третю зустріч РФ і України в Туреччині