Початок кінця безкарності: як Росія відповідатиме за воєнні злочини

Росія винна в порушенні цілого ряду статей Європейської конвенції про захист прав людини та причетна до катастрофи рейсу MH17 у 2014 році. Таке рішення ухвалив Європейський суд з прав людини (ЄСПЛ) у справі “Україна і Нідерланди проти Росії”. Зачитуючи рішення ЄСПЛ, голова суду Маттіас Гійомар заявив, що російська армія в Україні нехтує міжнародним гуманітарним правом, здійснюючи атаки, які вже позбавили життя і поранили тисячі мирних мешканців.

Порушення прав людини виходить за межі будь-яких воєнних цілей. Росія використовує насильство як елемент стратегії для підриву морального духу українців. У Міністерстві юстиції України назвали вердикт ЄСПЛ важливою міжнародною перемогою. А в Кремлі заявили, що проігнорують це рішення.

Путін усе ближче до розплати за воєнні злочини

На оголошення вердикту Європейського суду з прав людини російська сторона не з’явилася. Відсутні були представники Москви та на всіх попередніх судових засіданнях. У період слідства Росія перешкоджала спробам прояснити обставини катастрофи рейсу MH17.

“Відмова від співпраці суттєво вплинула на здатність Спільної слідчої групи завершити своє розслідування причетності російських збройних сил і високопоставлених російських політиків до збиття рейсу”, — підкреслив голова Європейського суду з прав людини Маттіас Гійомар.

Європейський суд з прав людини почав розгляд справи “Україна і Нідерланди проти Росії” у січні 2022 року. У межах цього провадження об’єднали чотири міждержавні позови. Перші два Україна подала у 2014 році. Йшлося про порушення прав людини на окупованих Росією територіях Донецької та Луганської областей. Зокрема про викрадення українських дітей та їхнє незаконне переміщення до Росії.

Третій позов надійшов від Нідерландів у 2020 році. У ньому йшлося про катастрофу малайзійського рейсу MH17 у Донецькій області в липні 2014 року. На борту “Боїнга” загинули 298 осіб. У тому числі 196 громадян Нідерландів. У четвертій заяві Київ звинуватив Москву в порушеннях прав людини, скоєних з початку повномасштабного вторгнення російської армії в Україну 24 лютого 2022 року. Головна мета України в цьому процесі — юридичне підтвердження факту окупації частини східних областей і системності порушень з боку Російської Федерації, підкреслили в Міністерстві юстиції України.

“За 10 років роботи над цією справою Міністерство юстиції зібрало і подало до ЄСПЛ масштабний масив доказів. Завдяки цій титанічній роботі Україна сьогодні отримала результат, який без перебільшення можна назвати перемогою на міжнародній арені та черговим вагомим кроком до забезпечення всеосяжної відповідальності Російської Федерації”, — йдеться у заяві Міністерства юстиції України.

Справа “Україна і Нідерланди проти Росії” налічує близько 500 сторінок, без додатків. І є, ймовірно, наймасштабнішою і найважливішою в історії Європейського суду з прав людини, пояснив суддя ЄСПЛ Микола Гнатовський. Адже йдеться про вбивства цивільних і військовополонених, позбавлення волі, нелюдське поводження, застосування тортур. І про системну практику придушення української ідентичності — незаконну депортацію українських дітей і дорослих на територію держави-агресора. У всіх цих злочинах Росія винна.

“Дії російської влади не мали під собою жодної правової основи, а також суперечили міжнародним нормам у сфері прав людини щодо евакуації та збереження правового статусу дітей на окупованих територіях”, — зазначив Маттіас Гійомар.

Росію виключили зі складу Ради Європи ще в березні 2022 року через збройну агресію проти України. І хоча вона офіційно перестала бути стороною Європейської конвенції з прав людини, продовжує нести відповідальність перед судом за порушення, вчинені до вересня 2022 року.

“Суд зазначив, що дії Росії в Україні є безпрецедентними в історії Ради Європи, і що характер і масштаб насильства, а також зловісні заяви російського керівництва щодо державності України, її незалежності й самого права на існування становлять загрозу мирному співіснуванню в Європі й спрямовані на підрив основ демократії, на яких заснована Рада Європи”, — зазначив суддя ЄСПЛ Микола Гнатовський.

27 червня 2025 року Україна і Рада Європи підписали угоду про створення Спеціального трибуналу з приводу злочину агресії проти України. Статут спецтрибуналу не обмежений часовими рамками.

Угода між Радою Європи та Україною зазначає, що створення Спеціального трибуналу є найдоцільнішим рішенням для визначення відповідальності осіб, винних у злочині агресії проти України. Як підкреслив генеральний секретар Ради Європи Алан Берсе, без притягнення до відповідальності не може бути сталого миру для України і Європи загалом.

Трибунал створюється як міжнародний орган за угодою між Україною і Радою Європи. Він не підпорядковується українській юрисдикції і діє на основі міжнародного публічного права. Його фінансують і підтримують країни так званої Core Group: ЄС, США, Велика Британія, Канада, Японія, Нідерланди, країни Балтії та інші.

Спецтрибунал розглядатиме лише злочин агресії, тобто розв’язання війни з порушенням Статуту ООН. Визначення злочину взято з 8-ї статті Римського статуту Міжнародного кримінального суду і резолюції Генеральної Асамблеї ООН № 3314 від 1974 року.

Злочин агресії вчиняється керівництвом держави, яке має “можливість і повноваження контролювати політичні та воєнні дії”. Йдеться насамперед про президента, прем’єр-міністра, міністра оборони, а також міністра закордонних справ РФ.

“Розслідування вестимуться і щодо Путіна, і щодо Лаврова, і щодо Мішустіна — для цього імунітет не перешкода. Проєкт трибуналу передбачає, що в результаті може бути підготовлено обвинувальний акт, хоча висунути обвинувачення і видати ордер на арешт суд не зможе до зняття недоторканності”, — йдеться у публікації видання Deutsche Welle.

Статут трибуналу включає такі принципи:

• відсутність імунітетів: особи, навіть обіймаючи державні посади, можуть бути притягнені до відповідальності;
• процеси “in absentia”: можливі судові розгляди за відсутності обвинувачених, якщо вони переховуються у РФ;
• процесуальні гарантії: дотримуються стандарти Європейської конвенції з прав людини — право на захист, справедливий судовий розгляд, незалежність суду.

Спецтрибунал передбачає 15 незалежних суддів, яких обирають країни-учасниці. Також буде незалежний прокурор, якого призначатимуть на конкурсній основі. Він вестиме розслідування і висуватиме обвинувачення.

Юрисдикція спецтрибуналу охоплює дії Росії починаючи з 20 лютого 2014 року (початок анексії Криму) і надалі, включаючи повномасштабне вторгнення 24 лютого 2022 року і безперервну агресію проти України.

Важливо те, що спецтрибунал передбачає не лише покарання тих, хто розв’язав війну проти України, але й компенсацію збитків, яких завдала Росія з початку агресії — з 2014 року. У тому числі — шляхом перенаправлення заморожених активів федерації.

“Спецтрибунал не підриває Міжнародний кримінальний суд — він його доповнює. Провадження можуть йти паралельно, а у випадку передачі обвинуваченого до МКС — процес у трибуналі призупиняється… Створення спецтрибуналу — це шанс на перше офіційне міжнародне визнання злочину агресії з боку РФ ще з 2014 року. Його обвинувальні акти стануть юридичною правдою про те, хто розпочав цю війну, коли і як. Так, як це зробив Нюрнберг”, — написала у Facebook заступниця керівника Офісу президента України Ірина Мудра.

Перші кроки до створення спецтрибуналу були зроблені майже за пів року після початку повномасштабного вторгнення російської армії в Україну. 21 листопада 2022 року Парламентська асамблея НАТО визнала Росію державою-терористом. У липні 2023-го Парламентська асамблея ОБСЄ назвала Росію державою — спонсором тероризму, а ПВК “Вагнер” — терористичною організацією.

У листопаді 2023-го Верховна Рада України створила Реєстр збитків, завданих Російською Федерацією. У квітні 2024 року понад 40 країн підписали декларацію про підтримку створення спецтрибуналу для притягнення Росії до відповідальності за воєнні злочини проти України. А в серпні 2024 року Верховна Рада ратифікувала Римський статут Міжнародного кримінального суду і поправки до нього.

Кого вдасться притягнути до відповідальності за воєнні злочини — прогнози експертів

Що означає рішення Європейського суду щодо вини РФ у катастрофі рейсу MH17? Як Росію можна покарати за скоєні воєнні злочини? У чому унікальність спеціального трибуналу? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Андрій Яковлєв, адвокат, експерт Регіонального центру прав людини, керівний партнер АО “Амбрела”;
• Юрій Бєлоус, адвокат, який займається збором доказів воєнних злочинів РФ проти України та представляє жертв воєнних злочинів у судах;
• Олександр Павліченко, правозахисник, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини.

АНДРІЙ ЯКОВЛЄВ: Європейський суд ухвалив історичне рішення

— Коли ми говоримо про рішення міжнародних судів або майбутнього спецтрибуналу, то такі рішення можуть бути виконані швидше.

Розглядати варіанти якогось примусового стягнення зараз дуже складно, тому що ми ще не пройшли ту стадію, коли Європейський суд має розглянути другий етап — питання відшкодування шкоди. Він виділив справу по рейсу MH17 окремо, а український кейс — також окремо, при цьому пов’язав його з формуванням реєстру збитків. Тому процес ще технічно не завершено.

Коли процес завершиться, я сподіваюся, що можна буде домогтися відшкодування. Інакше, якщо шкоду не можна стягнути, то значення самого рішення нівелюється. Думаю, всі шукатимуть спосіб, як це питання вирішити.

Ми маємо складну практику по інших рішеннях, пов’язаних з російськими порушеннями, і РФ вважає їх політично вмотивованими. За чинної влади домогтися виконання цих рішень, звісно, буде складно. Але якщо або коли влада зміниться, то Росія буде змушена йти назустріч і відшкодовувати збитки.

Заперечення вини щодо катастрофи рейсу MH17 пов’язане з тим, що Росія довго будувала модель, ніби це Україна збила літак і, відповідно, має нести відповідальність. Якби, скажімо, це був якийсь інший випадок, я думаю, Росія пішла б на відшкодування. Їй навряд чи хотілося б створювати конфлікт у питанні, де все очевидно.

Мені здається, що відшкодування у справі MH17, ймовірно, буде швидшим, ніж у справі про злочин агресії проти України. По-перше, сума там менша. По-друге, там є суперечки з Міжнародною організацією цивільної авіації. Це також може вплинути на процес.

Можливо, Росія удаватиме, що хоче відшкодувати шкоду — не визнаючи вини, або якось інакше це оминаючи. Це частково виключає з загального українського контексту питання відшкодувань.

Коли ми говоримо про трибунал, хай то спеціальний трибунал чи Міжнародний кримінальний суд, то йдеться про кримінальну відповідальність за порушення прав людини та не лише.

Коли ми говоримо про відшкодування збитків — це вже цивільна відповідальність. Європейський суд якраз розглядає відшкодування шкоди саме в цивільній площині: там, де були скарги, подані докази. Ці рішення вже сформовані, і, швидше за все, будуть реалізовані швидше.

У випадку спеціального трибуналу йдеться про відповідальність не держави, а конкретних осіб, винних, наприклад, в агресії, у плануванні й веденні агресивної війни.

Відшкодування, як правило, ефективніше в цивільній площині, тому що кримінальний процес призначений передусім для встановлення вини тих, хто скоїв злочини. Хоча й кримінальні суди також можуть розглядати питання відшкодування.

Тож ці два процеси — розгляд у Європейському суді та створення спеціального трибуналу — можуть бути пов’язані. Деякі докази, вже перевірені судом, можуть використовуватися і там, і там. Але все ж важливо розрізняти цивільну і кримінальну відповідальність.

Коли кажуть, що це “історичне рішення суду”, я б пояснив, чому це дійсно так. Рішення Європейського суду — це своєрідний зріз епохи. Воно фіксує, що війна почалася не у 2022 році, а ще у 2014-му, що це було не внутрішнє повстання, не протестний рух у Донецьку чи в Луганську, а спланована операція, зрежисована Російською Федерацією. Все, що відбувалося, організовувалося саме РФ, і саме вона несе відповідальність. Тож рішення історичне в тому сенсі, що вся війна, починаючи з 2014 року, об’єднана єдиним умислом. Це систематична, тривала операція російських сил.

ЮРІЙ БЄЛОУС: Усі злочини починаються зі злочину агресії

— Ідея створення спеціального трибуналу за злочин агресії вже перейшла у стадію реальної роботи. Було проведено півтора десятка зустрічей, сформовано робочі групи, ухвалено резолюції Європарламенту, політичні заяви, відбулися голосування.

Потім почалася кропітка, важка юридична робота: яким має бути цей трибунал, кого він зможе судити, а кого ні, як він буде діяти, як обходити імунітет, де він буде розташований, хто його підтримує, у якому форматі він працюватиме — міжнародному чи гібридному? Якщо міжнародному, то в якому вигляді? Скільки держав залучено до процесу? Сьогодні можна сказати, що робота завершена. Угоду про створення трибуналу вже підписано і створено його статут.

У найближчому майбутньому трибунал має розпочати роботу і дати правову оцінку фундаментальному порушенню Статуту ООН — застосуванню сили в міждержавних відносинах.

Європа в цьому сенсі виступила дуже консолідовано: чітко позначила свою політичну позицію і надала їй правовий формат. Щоб агресія, розв’язання війни, її підготовка і ведення не залишилися без відповіді.

Злочин агресії — це і є розв’язання війни, її підготовка, застосування збройних сил проти іншої держави. Його ще називають “злочином злочинів”, тому що саме з нього все починається. Без злочину агресії не було б десятків резолюцій щодо катувань, викрадень, обстрілів цивільної інфраструктури та інших воєнних злочинів.

Трибунал судитиме від 15 до 20 осіб. Україна пропонує список тих, кого слід притягнути. Ми розраховуємо, що ті, хто справді ухвалював рішення, що вплинули на початок війни, можуть отримати до 30 років позбавлення волі. Максимальне покарання — довічне ув’язнення.

Міжнародний кримінальний суд у Гаазі може судити за обстріли енергетичної інфраструктури, за викрадення дітей, за катування, за застосування хімічної або біологічної зброї, за незаконні методи ведення війни.

За саме розв’язання війни не може судити жоден міжнародний суд. Це була прогалина, і саме для її усунення й створювався спеціальний трибунал за злочин агресії. Він не заважає роботі вже існуючих механізмів — ані Міжнародному суду ООН, ані Гаазькому кримінальному суду. Навпаки, вони доповнюють одне одного і взаємодіють між собою.

Депортація РФ українських дітей може бути кваліфікована як геноцид. Мета таких дій — це знищення нації, її повна або часткова ліквідація. Саме цим і займається Росія, і це їхня державна позиція.

Щонайменше, депортація українських дітей — це воєнний злочин, а по суті — елемент геноциду.

ОЛЕКСАНДР ПАВЛІЧЕНКО: Спецтрибунал вийшов на етап практичної реалізації

— Сьогодні ми перебуваємо в, як здається, невидимий, але дуже важливий історичний момент, який фактично створює новий інструмент на глобальному рівні.

Зараз іще триває процедура оформлення, або, точніше, створення мандата цього Спеціального трибуналу. Нагадаю, буде відкрита розширена частина угоди Ради Європи — документ рівня конвенції. Усі держави, які погодяться підтримати цей процес, підписуватимуть її, а згодом ратифікуватимуть на національних рівнях через парламенти. Це, власне, буде підтвердженням політичної волі.

Тоді ми отримаємо мандатний інструмент, який буде вже організаційно створюватися. На сьогодні вже є обіцянки і пропозиції з боку Нідерландів щодо того, щоб трибунал розташовувався в локації ООН у Гаазі — тобто там само, де і Міжнародний кримінальний суд.

У Гаазі вже створено Центр збору доказів щодо злочину агресії — це, власне, перший щабель до створення трибуналу. Ми бачимо, наскільки логічно вибудовується весь цей процес — і політично, і юридично. І зараз усе вийшло на етап практичної реалізації.

Можемо говорити, що протягом кількох років буде створено інструмент, який працюватиме на європейському рівні, збиратиме докази і здійснюватиме процес притягнення до індивідуальної кримінальної відповідальності тих, хто буде заявлений як злочинець або підозрюваний.

У статуті, який опубліковано на сайті Комітету міністрів Ради Європи і вважається прийнятим документом, зазначено: немає часових обмежень щодо вчинення злочину. Тобто йдеться не лише про широкомасштабне вторгнення, яке почалося у лютому 2022 року, але й про агресію Росії з 2014 року: Крим, Іловайськ, Дебальцеве, інші епізоди — це все воєнні злочини. Судді визначатимуть часові межі.

Імунітет не захищає від відповідальності. Навіть якщо в когось є функціональний імунітет — він не може бути підставою для звільнення від переслідування. Це важливий елемент, тому що Міжнародний кримінальний суд — єдиний, хто поки що це долає. Ми бачимо максимально широкий мандат цього суду. І будемо сподіватися, що його робота буде такою ж ефективною, з використанням усіх можливостей, закладених у статутних документах.

Щодо суб’єктів, які можуть бути притягнуті до кримінальної відповідальності: це й організатори, і політичне керівництво, пов’язане з агресією, — керівники держави, парламенту, військові командири, ті, хто причетний до ідеологічної частини.

У 28-й статті передбачена процедура in absentia — тобто можливість проведення судових розслідувань і без фізичної присутності обвинуваченого. Це водночас і добре, і слабке місце. Тому що якщо все буде завершено in absentia, виникне питання про можливий перегляд, якщо особа опиниться на території держави, яка виконує рішення трибуналу. Тоді може знадобитися повторний розгляд.

Читайте також: Росія — демонстративне масштабне зло: інтерв’ю з письменником Едуардом Тополем