Чому Путін уникає реального діалогу про мир в Україні — думки експертів і глядачів FREEДОМ

Кремль і далі ігнорує мирні ініціативи, які пропонує Україна та її партнери. Президент Володимир Зеленський наполягає на тому, що Україна готова до максимально швидких кроків для завершення розв’язаної Росією війни. Крім того, він акцентує готовність до будь-якого розвитку ситуації. РФ же, своєю чергою, вигадує чергові відмовки і продовжує атакувати Україну дронами та ракетами.

Переговори по-путінськи: ультиматуми, “меморандуми”, обстріли і “буферні зони”

Європі час вийти із зони комфорту і розглянути можливість жорсткіших санкцій проти Росії — з такою заявою виступив керівник адміністрації нового канцлера Німеччини Торстен Фрей. Він наголосив, що “навіть під час мирних переговорів з Україною в Стамбулі атаки Росії лише посилились”, додавши, що диктатор Володимир Путін не демонструє прагнення до миру.

У Сенаті США готують до схвалення законопроєкт про запровадження жорстких санкцій проти Росії. Згідно з проєктом, санкції будуть застосовані у разі, якщо Москва й надалі відмовлятиметься від сумлінних переговорів. Зокрема, пропонується запровадити 500-відсоткове мито на імпорт товарів із країн, що закуповують російські енергоресурси.

20 травня Євросоюз затвердив уже 17-й пакет санкцій проти РФ. Він включає обмеження щодо тіньового флоту, а також підприємств військової, енергетичної та фінансової сфер. Паралельно розпочалась робота над 18-м пакетом.

Президент України Володимир Зеленський закликав посилити тиск на РФ, адже Москва не припинила терор. Про це свідчить і нічна масована атака на Україну, зокрема Київ.

“З кожним таким обстрілом світ переконується, що причина затягування війни — в Москві. Україна багато разів пропонувала припинення вогню — як повне, так і в повітрі. Все це проігноровано. Очевидно, що потрібно тиснути на Росію значно сильніше, щоб був результат і почалась справжня дипломатія. Ми чекаємо санкційних кроків від США, Європи і всіх наших партнерів. Лише додаткові санкції проти ключових секторів російської економіки змусять Москву припинити вогонь”, — заявив Зеленський.

Напередодні президент України назвав знущанням з усього світу підготовку російською стороною свого так званого “меморандуму” у відповідь на вимогу безумовного припинення вогню та повідомив про підготовку нових санкційних пакетів.

“Коли у росіян уже тиждень пішов на формулювання так званого ‘меморандуму’, яким вони хочуть відповісти на потребу припинити вогонь, — це точно знущання з усього світу. Стільки часу! Кожен день на війні — це втрата життів”, — заявив Зеленський у відеозверненні 23 травня.

Глава МЗС РФ Сергій Лавров, своєю чергою, заявив, що РФ представить Україні проєкт “документа про врегулювання”, щойно завершиться обмін військовополоненими.

Російська влада та підконтрольні Кремлю медіа заздалегідь готують ґрунт для відмови від мирних переговорів з Україною і підписання мирної угоди, вважають аналітики “Інституту вивчення війни” (ISW).

За їхніми оцінками, Москва і державні ЗМІ продовжують публічно ставити під сумнів легітимність українського уряду і переговорної групи, що, ймовірно, стане частиною стратегії з затягування процесу та відмови від можливих мирних домовленостей із Києвом.

23 травня міністр закордонних справ України Андрій Сибіга підтвердив, що Київ як і раніше готовий до технічної зустрічі з російською стороною у Ватикані й висловив вдячність Папі Римському Льву XIV за цю пропозицію. Водночас у Москві скептично поставилися до такого сценарію. Глава МЗС РФ Сергій Лавров заявив, що проведення переговорів у Ватикані “виглядатиме неелегантно”.

Днем раніше, 22 травня, глава Кремля Володимир Путін доручив російським військовим створити так звану “буферну зону” вздовж кордону з Україною.

Думки глядачів FREEДОМ 

Чому, на вашу думку, Путін уникає реального діалогу щодо миру в Україні? Таке запитання телеканал поставив своїм глядачам. Найпопулярніші відповіді були зачитані в прямому ефірі: 

• “Не хоче припиняти війну, бо війна — це гроші й люди. Населення думає тільки про війну, а припини війну — всі почнуть думати, чому зростають ціни, чому злидні”;
• “Путіну не жити, якщо він закінчить війну”;
• “РФ не може закінчити війну, бо всі зеки й злочинці, яких набрали з тюрем на війну, повернуться. Якщо війна зупиниться — йому кінець”;
• “Поставлені цілі не досягнуті — от і все”;
• “Це нова Мюнхенська змова! Трамп із Путіним за лаштунками вже все вирішили. Як свого часу Гітлер зі Сталіним. І плювати вони хотіли на всіх і все. І як тоді все закінчилося мільйонами загиблих, так і зараз усе йде до цього… Тому світ має поставити цих двох на місце, інакше людство дуже скоро пожалкує про своє боягузство і дурість”;
• “А в чому реальний діалог? Віддайте Крим, усі області і виплатіть репарації? Так на це ніхто не підпишеться. І Україна теж не хоче відмовлятися від територій і НАТО. От і триває діалог гармат”;
• “Безкарність п’яниць Путіна”.

Думки експертів

Про те, чи готова Москва до реальних переговорів, в ефірі телеканалу FREEДOM міркували:

• Володимир Фесенко, політолог;
• Людмила Покровщук, докторка філософії, експертка з зовнішньої та внутрішньої політики;
• Павло Лакійчук, військовий експерт, керівник проєктів з безпеки Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”;
• Олег Лісний, президент Аналітичного центру “Політика”;
• Дмитро Левусь, політолог-міжнародник, експерт Центру “Об’єднана Україна”.

ВОЛОДИМИР ФЕСЕНКО: Путін став заручником власної війни

— Путіна страшенно дратує те, що Зеленський не зламався в довоєнний період, коли вони зустрічалися на переговорах, і виявився “міцним горішком”. Уже під час війни також стало зрозуміло, що Зеленський не такий слабкий, як уявляв собі Путін.

Мені здається, він викликає в Путіна тваринну агресію, фізичну ненависть, а не просто психологічне відторгнення. Україна загалом також викликає сильне роздратування. Ще влітку 2021 року, більш ніж за пів року до вторгнення, Путін написав велику статтю, у якій, використовуючи псевдоісторичні аргументи, фактично теоретично обґрунтував заперечення України.

Фактично він тоді вже обґрунтував війну проти України. Пізніше стало ясно, що йдеться саме про ідеологічне, теоретичне та історичне обґрунтування війни. Очевидний і сам факт ненависті Путіна до України.

Багато експертів — не лише українських, але й західних — вважають, що коли мова заходить про “первісні причини війни” (один із улюблених термінів Путіна і російської пропаганди, коли вони намагаються обґрунтувати своє небажання домовлятися про завершення війни), то насправді першопричина — це сам Путін. Це його заперечення України.

Для нього Україна — це першопричина війни. Сам факт існування незалежної України, яка хоче бути самостійною, незалежною від Росії, хоче сама визначати своє майбутнє, своїх союзників, а не бути частиною чи маріонеткою Росії — ось у чому головна причина. Саме Путін — головна першопричина війни.

У цьому й полягає головна проблема. Якщо вже в Росії хочуть усунути першопричини війни, нехай усувають Путіна — тоді не буде головної першопричини.

Реально ж небажання Путіна домовлятися зумовлене цілим комплексом причин. Тут є і фінансово-економічний, і політичний фактор. Зараз багато російських опозиційних експертів вважають, що Путін боїться припинити війну, бо тоді почнуть вилазити внутрішні проблеми.

І не тільки фінансово-економічні — вони, до речі, вже вилазять. Поступово для Путіна виникає дилема.

З одного боку, частина населення і особливо наближені до Путіна олігархи заробляють на війні й не хочуть її завершення. Для когось війна — це лихо, а для них — мати рідна. Вони на ній збагачуються.

З іншого боку, ціна війни продовжує зростати і вже зараз є значною для Росії. Припинення війни може призвести до того, що назовні вийдуть усі накопичені проблеми — економічні, соціальні, політичні. Ті, хто зараз воює на фронті, повернуться в тил.

До речі, серед них багато кримінальників. Це вже зараз проблема, а незабаром вона стане ще більшою. Цих людей амністували. І ось вони, ті, хто вбивав і ґвалтував, тепер повертаються. Це призведе до серйозної кримінальної, криміногенної проблеми. І це — ще один подразник для Путіна.

Він хотів повної перемоги над Україною, але ніяк не може її досягти. Тому існує цілий ряд причин, через які він не завершує війну. Він усвідомлює всі ці проблеми, і їх стає дедалі більше. Хочеться домовитись із Трампом. Але з іншого боку, він уже став — і психологічно, і політично — заручником цієї війни.

Він був її першопричиною, а тепер його політичне існування пов’язане з цією війною. Це замкнене коло — усе замикається на Путіні. І я згоден з тим, що зараз головне — максимально підвищити ціну війни для Росії, щоб у Путіна і російської верхівки не залишилося іншого виходу, окрім як припинити її.

ЛЮДМИЛА ПОКРОВЩУК: Росії нема чого покласти на стіл переговорів, окрім своїх ультиматумів

— У Кремлі й надалі заявлятимуть, що вони хочуть припинення війни, хочуть миру, тому що це потрібно для зовнішньої рамки і, зокрема, для Трампа. Адже Путін не може сказати відкрито, що він говорив із Трампом — “я йому просто щось наговорив, щоб він мене слухав, щоб вони були з нами в постійному переговорному процесі”. Він же не може так прямо сказати.

Тому, так, вони будуть артикулювати: “Ми хочемо миру, хочемо припинення війни”. Але ми маємо розуміти, що Росія буде тягнути.

А чому вона буде тягнути? Бо що вона представить на стіл переговорів? Що вона покладе на стіл нового, чого ми ще не бачили? При цьому ми знаємо з американських джерел, що США їх просять: поставте щось нове на стіл. Після дзвінка Трампа Путіну, де нібито йшлося про якийсь меморандум — подробиць ми не знаємо — Росія зараз нібито напрацьовує якісь свої пропозиції.

Але якими будуть ці пропозиції? Що в них буде нового? Американська сторона, зрозуміло, хоче, щоб це були конструктивні пропозиції, про які можна було б вести переговори. А Росія прекрасно розуміє: вона не може знизити планку тих пропозицій, які вже були, наприклад, у Стамбулі. Іншої рамки в них просто немає. Це їхня рамка, іншої немає, і Путін знижувати її не буде — він може лише завищувати.

Але якщо вони почнуть завищувати рамку своїх побажань ще більше, ніж раніше, то це буде підставою нам, американській стороні та європейським партнерам поставити питання: “Про що тоді йшлася телефонна розмова? Як вести переговори, якщо Росія пропонує те саме, що й раніше, протягом усіх трьох років повномасштабної війни, і те саме, що було озвучено в Стамбулі?”.

Зараз видно, як Росія намагається зірвати процес переговорів. Уже кілька днів представники МЗС РФ порушують питання про легітимність української влади — не лише президента Зеленського, а вже й голови Верховної Ради Руслана Стефанчука. І взагалі — всієї влади в Україні. І це при тому, що вони заявляють: “Якщо йдеться про меморандум, якщо щось потрібно буде підписувати — а хто це буде підписувати, якщо влада в Україні нелегітимна?”. Це буквально вчора заявив представник МЗС РФ.

І знову звучить пряма мова: “Українському народові потрібно спочатку легітимізувати владу, провести вибори, а потім ми будемо розуміти, з ким говорити”. Ця артикуляція з’явилася не випадково — останні кілька днів із російського боку лунають подібні заяви, тому що вони розуміють: наші партнери починають посилювати тиск, хочуть розуміти, коли буде старт переговорного процесу.

Україна наполягає на тому, щоб з самого початку в такому форматі, який було заявлено після розмови Трампа з Путіним, була присутня американська сторона. Ми хочемо, щоб спочатку це був широкий формат за участю наших європейських партнерів — не лише ЄС, але й Британії, як зазначив президент Зеленський. А потім має бути обрано майданчик, який дозволить рухатись далі.

Що ми чуємо від Росії? Їм Ватикан не підходить. Вони кажуть, що віддали б перевагу Стамбулу. І ще одна заява — що їх цікавлять “технічні переговори” в попередньому форматі. Тобто — знову група Мединського, яка приїде з тим самим переліком побажань і питань.

І ми знову будемо ходити по колу. Жодного руху, жодного процесу. Росію це влаштовує. З одного боку, вона демонструватиме, що залучена до переговорного процесу, розповідатиме, як Україна нібито проти. Але як нам не бути проти, якщо нам знову нав’язують старі вимоги і чекають поступок — при цьому сама Росія жодних поступок не пропонує? Який тоді сенс у цих переговорах?

Зараз багато питань. І ці питання ставляться американській стороні — бо саме вона спочатку заявила про посередництво. Лише через місяці Трамп вирішив, що треба змінювати формат. Було заявлено, що розпочнуться двосторонні переговори, але США не виходять — вони залишаються спостерігачами.

Але навіть як спостерігач, як президент, що веде переговори з Путіним телефоном, Трамп отримує запитання. На кожному брифінгу, в кожному інтерв’ю журналісти запитують: “Що з переговорним процесом? Ви говорили з Путіним — і що далі?”. А у відповідь — лише слова. Жодних дій.

ПАВЛО ЛАКІЙЧУК: Путін підстраховується й вигадує “зону безпеки”

— Заяви Путіна про те, що “ми будемо створювати вже якусь сіру зону, буферну зону, зону безпеки” — це ознака слабкості Росії.

Судячи з дій росіян і з заяв та замовчувань російського політичного керівництва, вони цього року продовжують стратегічну наступальну операцію на сході нашої країни. Трампу розповідають про те, що “Україні скоро капут, ось-ось — за два дні, два тижні, два місяці, два роки — ми візьмемо Донецьку область, українці самі звільнять для нас Запорізьку й Херсонську, і тоді ми ще пару областей захопимо, можливо”.

Але Донецьку область вони взяти не можуть. Це для них уже перетворюється на журавля в небі. Тому Путін підстраховується й вигадує “зону безпеки”.

Тому що якщо восени виникнуть питання до нього і до Герасимова про те, де ж перемога, він завжди зможе сказати: “Ну, знаєте, ми переорієнтувалися. Перемога СВО — це створення буферної зони на Сумщині, на Харківщині. Де у нас вистачить сил — там і буде ця зона”.

ОЛЕГ ЛІСНИЙ: Амбіції Путіна завжди рясно политі кров’ю

— Для українців слово “меморандум”, мені здається, викликає блювотний рефлекс після Будапештського меморандуму.

Це просто папірець, на якому великими літерами написано “УЛЬТИМАТУМ”, “КАПІТУЛЯЦІЯ”. Байдуже, що там буде написано — ці два слова будуть “вшиті” в кожну букву. Тому нічого нового там бути не може.

Іншого варіанту немає. Очікувати, що там з’явиться щось інше, що, як сказав Трамп Путіну, “не викликатиме на початковому етапі відторгнення” — смішно. Амбіції Путіна завжди рясно политі кров’ю.

І диктатор, коли має такі амбіції, ніколи не думає про підданих. У нього є ціль, вона ірраціональна. Тому й проливається кров — своїх і чужих, руйнується все, що можна зруйнувати. Бо тут мова не про території — тут мова про прирощення імперії.

Амбіції у Путіна колосальні. Вони далеко за межами України.

ДМИТРО ЛЕВУСЬ: Зустріч у розширеному форматі — за участю Трампа та європейців — може стати для Москви дуже болісною

— Так, буферна зона може бути на території Росії. І така зона вже була й досі існує на території Курської області.

Але справді важливо — коли це було сказано? Це сказано зараз, коли знову робляться спроби з боку США надати допомогу, щоб розпочати переговори. Нібито йде діалог. А заява зроблена однозначно для посилення тиску, щоб показати, що Росія діє з позиції сили.

У Кремлі вважають, що сам факт спілкування з ними з боку Сполучених Штатів — це прояв слабкості Заходу і сигнал про можливість продавити свої умови.

Я думаю, що ті кроки, які здійснюються у Сполучених Штатах — наприклад, законопроєкт про санкції проти Росії та мита в 500% на тих, хто з нею торгує, — це свідчення того, що розуміння є. Зокрема і заява голови республіканців про готовність Сенату голосувати, і повідомлення про те, що 81 сенатор готовий підтримати — це говорить про наявність розуміння. Питання лише в тому, коли це стане генеральною лінією.

Поки ми бачимо, що тенденція до спроби вибудувати діалог і прийти до миру за будь-яку ціну все ще зберігається. І хоча розуміння є, консенсус поки не сформувався — чи варто продовжувати зусилля щодо припинення війни, сподіваючись схилити Путіна до доброї волі.

Москва ж хоче займатися імітацією переговорного процесу. Майданчик у Туреччині їх влаштовує. Тому що, попри те, що нинішні переговори не мають жодного стосунку до переговорів 2022 року, минуло вже три роки — Москва поводиться як фетишист. Фетишизм — одна з основ російської політики, як і нумерологія, дурна віра в символи та дати — “ми ж тоді про це говорили у Стамбулі — отже, це продовження того процесу і відсилання до нібито прийнятих рішень”.

На цей час перспектива реальних переговорів малоймовірна. Ми вже побачили, як Путін злякався і перетрусив їхати до Туреччини. І хто би що не казав — для Москви це теж очевидно.

Зустріч у розширеному форматі — за участю Трампа та європейців — може стати для Москви дуже болісною. Саме тому вони зараз відбиватимуться від такої перспективи всіма можливими способами. Тим більше, що Москва хотіла вирішити все напряму з Вашингтоном.

Тепер Лавров заявляє, що Ватикан не може бути посередником. Отже, вони й надалі шукатимуть приводи, чому не вдасться провести переговори у розширеному форматі.

Читайте також: Імітація прагнення до миру і старі ультиматуми Кремля: підсумки переговорів у Стамбулі оцінили експерти