“Буферна зона” Путіна і реальна ситуація на фронті: чи буде літній наступ РФ

Москва продовжує заявляти про готовність до переговорів, але реальні дії Кремля свідчать про протилежне. На тлі нових наступів і загроз розширення війни західні союзники посилюють тиск на Росію, а Київ — попереджає про провокації та затягування часу.

Путін не готовий до миру: переговори зриваються, наступ триває

Переговори в Стамбулі 16 травня знову показали небажання Москви ухвалювати серйозні рішення, заявив президент України Володимир Зеленський. За його словами, делегація РФ була сформована з представників надто низького рівня, щоб обговорювати припинення вогню.
Це, на думку Зеленського, свідома провокація з боку Кремля, спрямована на затягування часу.

“Я неодноразово наголошував на цьому президенту Трампу: вважаю, Путін не хоче завершення війни, не хоче припинення вогню, не хоче жодних переговорів”, — заявив Зеленський.

Експерти вважають, що посилення санкцій проти Росії, а також нарощування військової допомоги Україні, особливо з боку США, можуть змусити Путіна або піти на переговори, або знову вдатися до мобілізації.

“Росія стикається з низкою поглиблюваних матеріальних, оборонно-промислових, людських і економічних проблем, які загрожують її здатності продовжувати війну проти України в довгостроковій перспективі. Рішення Путіна активізувати наступальні операції по всій Україні в березні та квітні 2025 року лише поглиблює ці проблеми й підкреслює його прихильність до тиску на Україну під час переговорів”, — зазначається в звіті ISW.

Схожий висновок зробили і у Вашингтоні. Президент США Дональд Трамп в інтерв’ю Fox News заявив, що Білий дім готовий запровадити нові санкції проти Росії, якщо не буде прогресу в переговорах.

“Чесно кажучи, я введу санкції, якщо ми не досягнемо угоди. Для Росії це буде нищівна поразка, тому що зараз у них складні часи в економіці, ціни на нафту низькі”, — зазначив Трамп.

Тим часом Росія розпочала повномасштабний наступ одразу на всіх напрямках, заявив Володимир Зеленський на пресконференції в Анкарі.

“Основний напрямок — саме Сумський. Там було зосереджено 67 тисяч військ. Ми здійснювали відповідні кроки, щоб не дати їм об’єднатися. Тому вони працюють над тим, щоб відновлюватися і перегруповуватися”, — повідомив глава держави.

Для атак російське командування використовує резерви. Однак новобранці, не маючи достатньої підготовки, зазнають значних втрат. За даними партизанського руху “Атеш”, російські військові бази в Севастополі спорожніли.

“На місці залишилися цивільні жінки та літні люди, які займаються прибиранням. Судячи з фотографій, військової техніки майже немає: лише кілька нових ГАЗів і КАМАЗів. Військових також небагато: наші агенти помітили їх лише на вежі й на підвищенні. Припускаємо, що це пов’язано з нестачею техніки на фронті, і залишені машини були перекинуті на інші ділянки”, — йдеться в повідомленні “Атеш”.

CNN з посиланням на джерела в Білому домі повідомляє, що Кремль прагне зосередити сили та захопити нові території. Однак, попри активізацію боїв, російська армія не досягла суттєвих успіхів.

Напередодні переговорів у Стамбулі, 15 травня, Путін призначив нового головнокомандувача Сухопутних військ — генерала Андрія Мордвічева. Саме він командував штурмом Маріуполя, внаслідок якого місто було практично знищене. Експерти впевнені: це призначення — сигнал, що Кремль не має наміру відступати від політики затяжної й руйнівної війни.

За даними ЗСУ, армія РФ активізувалась на сході України. Посилено атаки на ключових напрямках — Новопавлівському, Покровському, Куп’янському. Жорстокі бої тривають у районі Липців (Харківська область) та на Вовчанському напрямку.

На думку українського командування, підстав очікувати припинення вогню найближчим часом немає. А заяви Москви про готовність до переговорів — не більше ніж політичний обман.

Тим часом глава Кремля 22 травня Володимир Путін доручив російським військовим створити так звану “буферну зону” вздовж кордону з Україною. Про це він заявив під час наради з урядом РФ.

Такий крок може свідчити про підготовку нових наступальних дій на Сумщині, яка межує з Курською областю Росії. Під загрозою також залишаються Харківська та Чернігівська області.

Як повідомив керівник пресслужби 15-го мобільного прикордонного загону “Сталева межа” Іван Шевцов, ситуація в Сумській області тяжка. За його словами, обстріли з боку Російської Федерації посилюються. У регіоні триває евакуація місцевих жителів із населених пунктів, які щодня атакують загарбники.

“Ворог продовжує активізовуватися. І за останніми заявами Росії ми розуміємо, що Сумська область на сьогодні є одним із пріоритетних напрямків. Адже загарбники будуть намагатися до наступних переговорів захопити певну територію Сумської області”, — заявив Шевцов в ефірі телемарафону “Єдині новини”.

Міністр закордонних справ Андрій Сибіга заявив, що агресивна риторика Володимира Путіна, зокрема його висловлювання про створення “буферної зони”, повністю суперечить спробам досягти сталого миру та припинення вогню.

“Я нагадую світу, що заяви Путіна про “буферну зону” пролунали на тлі активних зусиль, спрямованих на досягнення повного, тривалого припинення вогню, припинення вбивств і просування миру. Ці нові агресивні заяви явно відкидають мирні зусилля і показують, що Путін був і залишається єдиною причиною продовження вбивств”, — написав Сибіга в соцмережі Х.

Він також наголосив, що тиск на главу Кремля має посилюватися, аби зупинити війну.

РФ анонсувала наступ: ситуацію на фронті оцінили військові експерти

Що відбувається на різних напрямках фронту? Наскільки реалістичні амбіції Путіна захопити всю Донецьку область? Чи зможе Росія організувати ще одну масштабну наступальну кампанію? На ці та інші запитання в ефірі телеканалу FREEДOM відповіли: 

• Владислав Селезньов, військовий експерт;
• Сергій Грабський, військовий експерт;
• Іван Ступак, військовий аналітик, співробітник СБУ (2004-2015 рр.);  
• Павло Лакійчук, військовий експерт, керівник безпекових проєктів Центру глобалістики “Стратегія ХХІ”;
• Євген Дикий, екскомандир взводу батальйону “Айдар”;
• Сергій Братчук, речник Української добровольчої армії. 

ВЛАДИСЛАВ СЕЛЕЗНЬОВ: Путін марить захопленням Донецької області

— Про літню наступальну кампанію слід говорити вже як про факт, що відбувся. Де-факто російська армія перейшла до масштабного наступу і намагається трансформувати свої чисельні та матеріально-технічні переваги в територіальні здобутки. Ми бачимо, наскільки масштабні та інтенсивні бойові дії відбуваються на Покровському та Мирноградському напрямках, південніше від Костянтинівки, на Лиманському напрямку (Донецька область).

Ми бачимо активізацію дій ворожих сил на півдні Запорізької області. Противник продовжує намагатися створювати санітарну або буферну зону на прикордонні нашої Сумщини. Тобто, в принципі, ми можемо говорити про те, що противник уже залучає всі наявні сили і засоби для реалізації тих самих геополітичних фантазій Володимира Путіна.

Адже очевидно, що формування трьох ударних плацдармів на території Донецької області зумовлено тим, що Путін буквально марить ідеєю взяти повністю під контроль всю територію Донецької області. А для цього йому необхідно окупувати нашу міську агломерацію, яка містить Слов’янськ, Краматорськ, Дружківку та Костянтинівку. І, безумовно, для реалізації цієї мети противник зараз залучає свої сили і засоби.

Говорити про стагнацію на полі бою, говорити про те, що противник зазнає величезних втрат і тому не буде здатний виконувати ці бойові завдання, не слід.

Противник усе ще здатен за допомогою своєї рекрутингової мобілізаційної машини компенсувати щомісячні втрати російської армії на рівні 30–40 тисяч. Відповідно, постачання артилерійських боєприпасів і артилерійських систем продовжуються з території Північної Кореї. Постачання дронових систем відбувається з території Ірану.

Інші країни світу постачають продукцію, зокрема подвійного призначення. Тож у Путіна ресурсів і резерву для ведення активних наступальних дій щонайменше протягом цього року буде більш ніж достатньо. А це означає, що ми говоримо про те, що наступальна літня кампанія російської армії розвивається.

Сили оборони діють у межах нашого стратегічного плану оборони, залучаючи всі свої сили і засоби, продовжуємо виснажувати наступальний потенціал російської армії.

Я впевнений, що в червні ми побачимо цифру в один мільйон знищених і покалічених російських військовослужбовців — це очевидно. Чи зупинить це Путіна від його алармістських планів і прагнень? Думаю, що ні.

Російська пропаганда досі марить історіями Великої Вітчизняної війни, коли під час активних бойових дій тодішній Радянський Союз втратив близько 20 мільйонів загиблими. Тому, очевидно, мільйон-два, навіть підозрюючи ці цифри, не стануть причиною для Володимира Путіна та його оточення зупинити війну.

В принципі, і суспільство в Російській Федерації досить спокійно сприймає такий рівень — зашкалюючий, насправді — рівень втрат. І буде далі свято і сліпо слідувати заповітам Володимира Путіна.

СЕРГІЙ ГРАБСЬКИЙ: Донецький напрямок — головна точка зусиль окупантів

— Після переговорів у Стамбулі ні в кого не повинно залишитися жодних ілюзій: Росія не бачить жодних можливостей і не має жодного бажання припиняти бойові дії. Війна для чинного російського режиму є основою існування і, по суті, не може бути зупинена. Тому ми з вами ще спостерігатимемо багато різних політичних пасажів у цей бік, але результатів вони не дадуть.

Для Росії єдине завдання — знищити Україну. І для цього в Москві не бачать іншого способу, окрім як військова окупація країни. Тому бойові дії триватимуть.

Чи буде це виражатися в ударах по військовій чи цивільній інфраструктурі України, по мирних населених пунктах, чи буде продовжуватись залякування світової спільноти — не має значення.

Глобально ми розуміємо одне: Росія не має жодного бажання зупиняти цю війну, і вона триватиме. Усі розмови про якесь мирне врегулювання на сьогодні не мають жодного сенсу.

Уся смуга кордону на сьогодні може розглядатися як певна буферна зона з різним ступенем інтенсивності бойових дій. З політичного погляду, ті ділянки території, які утримують Сили оборони України, навряд чи можуть вплинути на хід бойових дій загалом і на якісь політичні процеси. Але це свідчення того, що українська армія здатна вести бойові дії не лише з оборони території країни, а й завдавати ударів на території противника, знищуючи об’єкти на його території.

Якщо ми говоримо про створення такої зони, то її розширення критично важливе для життя українських громадян, зокрема на території Сумської області, — для того, щоб їх убезпечити.

Наступ РФ на Донецькому напрямку: зараз ми бачимо дії противника, спрямовані на те, щоб перерізати остаточні лінії комунікацій і розділити єдиний фронт, який з’єднує Покровськ, Мирноград, Костянтинівку і Часів Яр, на окремі ділянки, щоб спробувати роздрібнити їх і захопити поодинці.

Саме з цим пов’язана висока активність військ РФ на цих ділянках фронту. Те, що вони періодично переносять акцент бойових дій з однієї ділянки на іншу в районі Донецького напрямку, вписується в загальні параметри проведення операцій. На сьогодні вони посилюють тиск і розширюють ділянку контролю дороги між Малинівкою і Новоолексіївкою.

Можливо, вони продовжать тиск на Торецьк, де ми, зокрема, контратакуємо, і продовжать стирати з лиця землі те, що колись називалося Часовим Яром. Бої там триватимуть, і саме цей Донецький напрямок, підкреслюю, що складається з кількох ділянок, є основною точкою докладання сили.

ІВАН СТУПАК: Із жовтня 2023 року війська РФ наступають нон-стоп

— У російської армії є успіхи на фронтах. Так, вони невеликі, не масштабні — повзучі наступи тривають у режимі нон-стоп із жовтня 2023 року.

Станом на зараз аналітики порталу Deep State показують, що в України є три слабкі точки, де, я не скажу, що фронт руйнується, але він продавлюється, і є локальні успіхи.

Війська РФ заходять на територію Сумської області.

Друга локація — це Новопавлівський напрямок, недалеко від адмінкордону Дніпропетровської області, де евакуйовують жителів із двох десятків населених пунктів, маленьких сіл. Місцева влада оголосила евакуацію, тому що не може гарантувати забезпечення безпеки людей.

І третє — Покровськ — Костянтинівка в Донецькій області. Там, на жаль, є просування. Чому я говорю про ці напрямки? Тому що, судячи з усього, російське командування побачило, усвідомило або щось собі уявило, що тут можна добряче просунутись углиб. І цілком можливо, що наступні мирні переговори можна буде влаштовувати вже на інших кордонах, на інших лініях розмежування.

Тому, найімовірніше, завдання стоїть таке: просуватись стільки, скільки вийде — бажано більше, далі й швидше. У будь-якому випадку вони розраховують на якесь просування, а потім, якщо все ж таки дійдуть до патової ситуації, коли жодна зі сторін не може отримати перевагу. Тоді, найімовірніше, і будуть виходити на якісь умовно мирні переговори.

Лінія фронту — тисяча кілометрів. Тому говорити про те, що десь бойові зіткнення зупинилися — неправильно. Вони є всюди, вони були всюди. Єдине, чим ми можемо вимірювати ситуацію — це порівнянням: десь було більше, десь менше, десь було катастрофічно більше порівняно з іншими напрямками.

Логічно розуміти, що Херсонський напрямок — найспокійніший порівняно з іншими. Тому що там вода, як не крути. Так, місто Херсон обстрілюється безпілотниками й артилерією, але “м’ясних” і танкових штурмів там немає.

А от Харківський напрямок, Сумський, Покровськ, Часів Яр — там всюди йдуть бойові зіткнення. Усе пізнається в порівнянні.

Розрахунок такий: виявити слабкі місця українського командування і туди, де утворюється пролом, закидати максимальну кількість людей і намагатися закріпитися.

ПАВЛО ЛАКІЙЧУК: Росія не потягне два стратегічні наступи одночасно

— Далеко наперед я зазирати не буду, тому що за той час, який Росія хотіла би витратити на захоплення чотирьох областей України, а потім ще двох, самої Росії може не стати. Така реальність. Говорімо про середньострокову перспективу.

Про чотири області навіть не йдеться — вони одну область не можуть захопити. Другий рік триває стратегічна наступальна операція РФ у Донецькій області. По суті, така стратегічна операція планується максимум на 2–3 місяці.

Йдуть жорстокі бої під Покровськом. Торік були бої під Бахмутом, під Авдіївкою. Але Донецька область тримається. Тримаються Торецьк, Покровськ, Костянтинівка, Дружківка, Краматорськ, Слов’янськ. Поки що там не було вирішальних боїв.

Росіяни не можуть зараз проводити два стратегічні наступи одночасно. У них просто не вистачає на це сил. Багато розмов йде про те, що росіяни накопичують сили для проведення якихось додаткових стратегічних наступальних операцій, крім тієї, що триває зараз.

Але для того щоб їх реалізувати, їм потрібно закрити “донецьку проблему”. А до розв’язання цього завдання їм “як до Києва — рачки”.

ЄВГЕНІЙ ДИКИЙ: Спроба наступу буде — бо треба

— Спроба наступу військ РФ буде, тому що політично Кремлю це вкрай необхідно. І ніхто не буде питати генералів, готові вони до цього чи ні. Тобто спроба наступу буде всюди, де тільки вони зможуть.

Ресурсів для успішного наступу я у них зараз не бачу. А от спроба, звісно, буде — вона політично просто необхідна.

СЕРГІЙ БРАТЧУК: Літо на фронті буде “спекотним”

— Ми сьогодні бачимо, що арсенали й склади, які знаходяться в глибині території РФ, порожні. Там залишаються окремі одиниці техніки, які, напевно, імітують те, що тут колись була база зберігання військової техніки і не більше.

Ми прекрасно розуміємо, що російська економіка, яка працює у військовому режимі, сьогодні максимально намагається відновити величезні втрати техніки, які росіяни зазнали у війні проти України. Але економічно сьогодні піднятись на той самий рівень не вдається, тому що, по суті, окрім одного танкового циклу, за всіма іншими видами озброєння, передусім важкого, росіяни не мають завершеного виробничого циклу. Тобто відсутні необхідні деталі, комплектуючі, які раніше надходили з інших країн.

Тактика переходу на мотоцикли була спробою пересадити піхоту і хоча б якось її пришвидшити, щоб пробувати проривати ті чи інші ділянки фронту. Думаю, вона перейде вже на рівень загальновійськової, загальноросійської тактики використання моторизованої піхоти. Відповідно, техніку будуть економити. Її практично сьогодні дуже мало.

Звичайно, не можна сказати, що в Росії техніки немає взагалі. Коли росіяни говорять про нову техніку, нові танки чи бронемашини — насправді йдеться про ремонт і модернізацію старого, що ще залишилося в арсеналі.

Сьогодні говорять уже про великий літній наступ — це лише хвилі в межах стратегічної наступальної операції РФ. Сьогодні йдеться про комбіновані штурми, але, як бачимо, основний складник — це піхотні групи. Піхотні групи на мотоциклах. Комусь пощастило менше — їх знищують раніше, бо вони йдуть пішки.

Окупант намагається просунутися і на Покровському напрямку, і на Торецькому, і на Часів’ярському. Битва за Костянтинівку вже триває — це елемент того самого наступу, про який сьогодні говорять.

 Наступальний порив, найімовірніше, триватиме кілька місяців — як мінімум до осені. Принаймні, на сьогодні це виглядає так. Вони будуть залучати все, що в них є.

Коли говорять, що економіка Росії може витримати ще пів року, рік чи кілька років війни — на мій погляд, це неправда. Те саме стосується і мобілізаційного ресурсу. Уже видно, кого призивають, кого намагаються виловити й відправити на фронт. Люди закінчуються. Повної мобілізації поки що немає, і чи буде — невідомо.

Україну очікує не холодне, а дуже спекотне літо в плані бойових дій. Нам треба витримати й протриматись хоча б на добу довше, ніж росіяни. Усі напрямки фронту перебувають у зоні уваги. Ворог може активізуватись на будь-якому з напрямків.

Що стосується Сумської області, то дії авіаційно-розвідувальними та малими піхотними групами — це спроба створити стабільний плацдарм для майбутніх наступальних дій. Сьогодні армії РФ це не вдається. Перша причина — мужність і стійкість Сил оборони, блискуча робота всіх підрозділів, причетних до оборони. Друга причина — Курський фактор. Він дозволяє стримувати ворога на території Росії, створюючи буферну зону в прикордонні Курської області.

Не забуваємо і про “Бєлгородську історію”, яка, можливо, не здається такою гучною, як Курська операція, але там ідуть важкі бої. Те, що демонструють українські воїни, увійде в історію світових воєн — це вивчатимуть як зразок військового мистецтва.

Ці фактори й стримують натиск РФ.

Читайте також: “Попереджувальний постріл” для Кремля: як 17-й пакет санкцій вплине на економіку РФ