Імітація прагнення до миру і старі ультиматуми Кремля: підсумки переговорів у Стамбулі оцінили експерти

Обмін полоненими 1000 на 1000, запит на прямі переговори Зеленського і Путіна, неприйнятні ультиматуми від Кремля. У Стамбулі сьогодні, 16 травня, відбулася перша за понад 3 роки зустріч української та російської делегацій за посередництва турецької сторони. Київ заздалегідь заявляв про те, що планується домовитися про припинення вогню, крім того, президент України запрошував Путіна до прямого діалогу в Туреччині, але кремлівський диктатор не приїхав.

Західні союзники та експерти вважають, що переговори в Стамбулі були з боку Кремля імітацією бажання досягти миру, а насправді РФ хоче продовжувати війну проти України та не готова йти на поступки.

Підсумки зустрічі в Стамбулі

Після завершення зустрічі у Стамбулі глава української делегації, міністр оборони України Рустем Умєров, поділився результатами переговорів із російською стороною.

“Ми завершили зустріч. Наші партнери були поінформовані про порядок денний переговорів. Їхньою метою було обговорення припинення вогню, а потім — обмін полоненими. Також ми потенційно готуємо зустріч на рівні лідерів країн [України та Росії]. Ми працюємо над обміном 1000 на 1000, ми працюємо також над іншими модальностями цього обміну”, — заявив Умєров.

Речник МЗС України Георгій Тихий повідомив, що російська делегація на переговорах висунула Києву неприйнятні ультиматуми. Він нагадав, що Україна має довгий досвід переговорів із Росією — ще з 2014 року. Українська делегація знає, як поводитися в таких ситуаціях і справлятися з цим. Також речник МЗС заявив, що необхідно організувати зустріч Зеленського і Путіна.

“Зеленський готовий безпосередньо зустрітися з Путіним. Ми хочемо домогтися прогресу, і для цього потрібно організувати зустріч на рівні лідерів країн”, — повідомив Тихий.

Глава російської делегації Володимир Мединський після переговорів сказав, що “задоволений результатами та готовий продовжувати контакти”.

“Ми домовилися про те, що кожна сторона представить своє бачення можливого майбутнього припинення вогню і пропише це в деталях”, — зазначив він.

Можливість прямих переговорів між Зеленським і Путіним глава російської делегації прокоментував так: “запит було взято до відома”. Також Мединський підтвердив, що Київ і Кремль обговорювали обмін військовополоненими у форматі 1000 на 1000.

По завершенню переговорів президент України Володимир Зеленський заявив, що цього тижня були реальні шанси зробити перші кроки до завершення війни.

“Учора я був в Анкарі — і дякую президенту Ердогану за участь і приймання — і був готовий до прямої зустрічі з Путіним в Анкарі або в Стамбулі. І не просто до зустрічі, а до вирішення всіх важливих, на мій погляд, питань. Але він ні на що не погодився. Я маю на увазі Путіна. Очевидно, що російська делегація, яка прибула до Стамбула, дуже низького рівня. У її складі немає жодної людини, яка дійсно ухвалює рішення в Росії. Попри це, я направив до Стамбула нашу команду на чолі з міністром оборони України — хоча б для того, щоб з’ясувати, чи здатні ці росіяни хоч щось вирішити. Україна готова зробити всі реалістичні кроки для завершення цієї війни. Я закликаю Путіна наділити свою делегацію реальними повноваженнями”, — заявив Зеленський.

Також після зустрічі української та російської делегацій у Стамбулі президент України спільно з президентом Франції Еммануелем Макроном, канцлером ФРН Фрідріхом Мерцем, прем’єр-міністром Великої Британії Кіром Стармером і прем’єр-міністром Польщі Дональдом Туском провів телефонну розмову з президентом США Дональдом Трампом.

“Україна готова до максимально швидких кроків заради реального миру, і важливо, щоб світ зберігав тверду позицію. Наша позиція: якщо росіяни відмовляються від повного і безумовного припинення вогню і вбивств, мають бути введені жорсткі санкції. Тиск на Росію має зберігатися доти, доки вона не буде готова закінчити війну. Дякую всім у світі, хто допомагає”, — написав Зеленський у Facebook за підсумками телефонної розмови з Трампом.

До української делегації для участі в переговорному процесі з делегаціями Турецької Республіки та США, а також із представниками Російської Федерації 16 травня увійшли 12 посадовців:

• Умєров Рустем — міністр оборони України, голова делегації;
• Кислиця Сергій — перший заступник міністра закордонних справ України, член делегації;
• Поклад Олександр — заступник голови Служби безпеки України, член делегації;
• Луговський Олег — перший заступник голови Служби зовнішньої розвідки України, член делегації;
• Шевченко Олексій — заступник начальника Генерального штабу Збройних сил України, член делегації;
• Скібіцький Вадим — заступник начальника Генеральної штаб-квартири Збройних сил України, член делегації; 
• Шинкарьов Євген — заступник начальника штабу Командування Повітряних сил Збройних сил України, член делегації;
• Дяков Олександр — заступник начальника штабу Командування Військово-морських сил Збройних сил України, член делегації;
• Маловацький Олексій — начальник управління міжнародного та оперативного права Центрального юридичного управління Генерального штабу Збройних сил України, член делегації;
• Шеріхов Олександр — старший офіцер Головного оперативного управління Генерального штабу Збройних сил України, член делегації; 
• Кузьмічьов Георгій — офіцер протоколу Апарату забезпечення службової діяльності головнокомандувача Збройних сил України Апарату головнокомандувача Збройних сил України, член делегації;
• Бевз Олександр — радник керівника Офісу президента України, член делегації.

Кремль до останнього моменту тримав у таємниці склад своєї делегації на переговорах у Стамбулі. Спочатку в російських пропагандистських ЗМІ були туманні роздуми про те, чи поїде до Туреччини Путін. Потім з’явилася інформація з посиланням на анонімного співробітника кремлівської адміністрації про те, що в Стамбул нібито вирушать глава МЗС Росії Лавров і помічник Путіна Ушаков. У результаті главою делегації призначили ще одного помічника Путіна і за сумісництвом голову Спілки письменників Росії Володимира Мединського. Крім того, до підсумкового складу російської делегації увійшли заступник міністра закордонних справ Росії Михайло Галузін, начальник Головного управління Генштабу Ігор Костюков і заступник міністра оборони Олександр Фомін. Такий склад російської делегації президент України Володимир Зеленський назвав “бутафорським”.

“З того, що ми бачимо, більше схоже на “бутафорський” рівень. Ми подумаємо, що будемо робити, наші кроки після розмови з президентом Ердоганом. Я думаю, у нас буде кілька годин для важливої розмови, дуже важливих рішень. Нам необхідно розуміти, яким буде рівень російської делегації, який у них мандат. Чи здатні вони хоч що-небудь самі вирішувати. Тому що нам усім відомо, хто в Росії ухвалює рішення”, — сказав глава Української держави.

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте назвав відправлення Путіним російської делегації в Стамбул такого рівня помилкою. 

“Я думаю, що Путін припустився помилки, відправивши делегацію низького рівня з цим істориком на чолі делегації, який також був там на переговорах у 2022 році. М’яч явно на його боці поля. Він повинен грати в м’яч. Він має серйозно хотіти миру. Тому я думаю, що весь тиск зараз – на Путіна”, — заявив Рютте.

Він також акцентував: Путін розуміє, що “перебуває в біді”.

“Ми провели багато переговорів, коли я був прем’єр-міністром Нідерландів. Він прекрасно знає, що м’яч був на його боці, що він у біді, що він зробив велику помилку, відправивши делегацію низького рівня. І я думаю, дуже добре, що українці сіли за стіл переговорів. Вони відправили делегацію, яка дійсно готова вести переговори про припинення вогню тощо. Я так радий тій ролі, яку відіграють США. Це дійсно важливо. Президент Трамп виходить із глухого кута, явно беручи на себе ініціативу в усьому цьому, що надзвичайно корисно”, — зазначив генсек НАТО.

Досить зрозумілі меседжі лунали й в турецькій Анталії. Там цими днями проходила неформальна зустріч міністрів закордонних справ НАТО. Складом російської делегації були обурені практично всі.

“Фактично Зеленський стоїть перед порожнім кріслом Путіна, який запропонував прямі переговори. Але він не присутній тут, у Туреччині, попри те, що Трамп висловив готовність сприяти цим обговоренням. Звісно, Путін сьогодні відправив до Туреччини делегацію низького рівня, тому що він хоче уникнути масштабних санкцій, які США та європейці готують, щоб змусити його вступити в мирні переговори”, — заявив міністр закордонних справ Франції Жан-Ноель Барро.

Раніше глава Офісу президента України Андрій Єрмак заявив, що Україна готова до миру і наполягає на безумовному і тривалому припиненні вогню.

“Україна готова до миру, до тривалого і безумовного припинення вогню. Також готові до зустрічей і переговорів на найвищому рівні. Українська делегація сьогодні в Стамбулі для того, щоб досягти безумовного припинення вогню — це наш пріоритет”, — резюмував глава ОПУ.

Переговори в Туреччині в оцінці експертів

Як можна оцінити результати зустрічі української та російської делегацій у Стамбулі? Чому Путін не приїхав, щоб зустрітися з Володимиром Зеленським? Як можна оцінити рівень російської делегації? Якою має бути реакція західних союзників на підсумки переговорів? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді: 

• Олександр Мережко, голова Комітету Верховної Ради України з питань зовнішньої політики та міжпарламентського співробітництва;
• Євгенія Кравчук, членкиня української делегації в ПАРЄ, народна депутатка України;
• Денис Кузьмін, експерт Центру міжнародних досліджень Одеського національного університету ім. І. Мечникова;
• Дмитро Левусь, політолог-міжнародник, директор Центру суспільних досліджень “Український меридіан”;
• Олексій Буряченко, політолог;
• Ігор Рейтерович, політолог.

ОЛЕКСАНДР МЕРЕЖКО: Путін знущається з Трампа

— У Стамбулі все було досить очікувано. Уже зі складу російської делегації було зрозуміло, що результату не буде. Про це, до речі, заявив і президент Зеленський. Тому сподіватися на якийсь прогрес не доводилося.

Проте важливо відзначити гуманітарний аспект — це певний результат для нас. Йдеться про перспективу обміну військовополоненими, про 1000 осіб. Це дуже важливо. Тут ми бачимо чітку різницю в підходах: з одного боку — Україна, яка бореться за кожного громадянина і цінує людське життя, з іншого — Росія, де характерна зневага і до життя, і до людської гідності.

Я б назвав ці переговори свого роду актом викриття Росії. Тому що західна преса звернула увагу на неадекватні заяви глави російської делегації Володимира Мединського. Це були відверті погрози, спроби залякування, заяви про те, що Росія готова вести війну вічно. Або, наприклад, що вона збирається окупувати Сумську і Харківську області, висуває вимоги захоплення територій, які зараз не перебувають під її контролем, але які вона незаконно внесла до своєї Конституції.

Ці заяви в черговий тисячний раз показали всьому цивілізованому світу, що з Росією неможливо вести конструктивний діалог. Це абсолютно неадекватна і безперспективна позиція. Головне зараз — не стільки розраховувати на переговори і якийсь результат, скільки посилювати тиск на Росію. Це, мабуть, і є основний підсумок цих переговорів.

Якщо міркувати логічно, є три можливих сценарії:

• перший — це пропозиція президента США Дональда Трампа: припинення вогню щонайменше на 30 днів, потім — повноцінні переговори за участю Путіна, бо рішення ухвалює саме він, а не Мединський. Цей варіант підтримали європейські лідери та Україна. І саме він виглядає найбільш логічним;
• другий варіант — російський: продовжувати наступальні дії паралельно з переговорами. Це найгірший варіант, зі зрозумілих причин; 
• третій — одночасне припинення вогню і переговори. Він звучав нещодавно як альтернатива.

Поки що говорити про щось конкретне зарано, але я помічаю суперечність у позиції Трампа. З одного боку, він наполягає на тому, щоб Україна вела переговори. З іншого — заявляє, що без його участі досягти результату неможливо. Ці слова повторив і держсекретар США Марко Рубіо. Виходить логічне нестикування: якщо результат неможливий без Трампа, навіщо наполягати на переговорах без нього?

Цю проблему можна розв’язати тільки одним способом — шляхом прямого включення Трампа в переговорний процес. І якщо ми говоримо про серйозні переговори, то важлива не тільки участь США, а і європейських союзників. Формат цих переговорів критично важливий.

Те, що зараз відбувається, — це явне знущання з Трампа з боку Путіна. Уже склад російської делегації говорить про те, що кремлівський диктатор не сприймає переговори серйозно. Він не зацікавлений у результаті і йому важлива лише імітація процесу. Чому? Тому що він боїться Трампа. Боїться, що якщо не буде навіть видимості переговорів, президент США може ввести обіцяні санкції. Виникає питання: скільки часу знадобиться Трампу, щоб це усвідомити й почати адекватно реагувати?

ЄВГЕНІЯ КРАВЧУК: У Росії все вирішує тільки одна людина 

— Ми всі розуміємо, що рішення про припинення вогню або перемир’я в Росії ухвалює одна людина — Путін. 

Раніше Росії було запропоновано варіант про припинення вогню на 30 днів. І для цього не потрібно когось відправляти на переговори ні в Стамбул, ні ще кудись. Це можна зробити просто розпорядженням чи наказом.

Хоча сам цей “мирний процес”, якщо його взагалі можна так назвати, насправді дуже важливий. Тому що ми, зрештою, хочемо результату і справедливого закінчення війни. Також ми хочемо нагадати всім: хто дійсно хоче миру, а хто — продовження війни. Хто в цій ситуації людожер, а хто — жертва. Але жертва, яка точно не збирається приймати капітуляцію. У всіх світових столицях розуміють, що Росія не хоче припиняти війну.

Здоровий глузд підказує, що зараз ситуація інша, порівняно з березнем 2022 року (10 березня 2022 року відбулися перші переговори української та російської делегацій у Стамбулі, — ред.). Згадайте, в якому стані тоді був наш оборонний комплекс у плані дронів, ракет та іншого, і порівняйте з тим, що ми маємо зараз: Україна — найбільший виробник дронів у світі. Це дві абсолютно різні реальності.

Ми очікуємо економічного тиску на Кремль з боку ЄС, Великої Британії, США. Звичайно ж, найбільше Росія боїться вторинних санкцій саме від США і проти банківської системи. Це — реальний важіль тиску.

Я сподіваюся, що ми почуємо не тільки “deep concerns” — глибоку заклопотаність, а й побачимо реальні санкційні пакети.

Європейський Союз цілком усвідомлює, що російську військову економіку вже важко зупинити. А якщо вона продовжить працювати в тому ж дусі, все, що вони виробляють, зрештою буде спрямовано і на Європу. Україна своїм опором фактично дає фору часу, щоб ЄС встиг розвинути власне виробництво озброєнь. 

Уся ця істерія навколо “СВО”, весь цей “ура-патріотизм” уже повністю поглинули Росію. І, виглядає, там навіть не прораховують наслідки закінчення цієї “спецоперації”.

ДЕНИС КУЗЬМІН: Члени російської делегації виконають будь-яку команду з Москви

— Російська сторона просто тягне час. І мета навіть не в тому, щоб досягти мирної угоди — скоріше, потрібно показати президенту США Дональду Трампу, що вони відкриті до діалогу, готові частково виконувати його вимоги. 

Саме запрошення Путіна до Туреччини та очікування його приїзду носило швидше, політичний характер. В умовах війни, коли сторони не просто негативно, а різко вороже налаштовані одна до одної, зустрічі лідерів необов’язкові. Краще, якщо запрацюють технічні групи, як це було в попередньому Стамбульському форматі [2022 року]. Тоді вони підготували чимало документів. 

“Усунення передумов конфлікту”, про що заявляє російська сторона, — це взагалі якась абстракція. Цю фразу можна трактувати як завгодно: від бажання України вступати до НАТО до самого факту її незалежного існування, противником чого відверто є голова російської делегації Володимир Мединський.

Мединський — відома фігура. У Росії та в Україні всі розуміють, хто він такий — ідеолог, який починав як історик-агітатор. До нього занадто багато запитань навіть у Москві, там відмовилися, наприклад, затверджувати його докторську дисертацію. Це людина з чіткою ідеологічною позицією: він проти самої ідеї незалежної України, яка не вписується в його концепцію “історичного шляху” Росії.

Іншим членам делегації все одно — вони слухатимуть, що скаже кремлівський диктатор. Путін дасть команду — будемо дружити. Путін дасть команду — будемо воювати. Це суто прагматичний склад. Там є і людина з МЗС, близька до адміністрації президента.

Також у складі делегації РФ є начальник Головного управління Генштабу ЗС, представник МЗС (нехай не першого рангу, але близький до Кремля), представник Міноборони, який писав військову частину Стамбульських угод.

З технічного погляду, це не піар-фігури, які приїхали просто покричати, а люди, які виконають будь-яку команду з Москви. Якщо скажуть: сидіти і працювати — вони сядуть і будуть працювати.

ДМИТРО ЛЕВУСЬ: Путін перелякався через запрошення Зеленського до діалогу в Туреччині

— Коли Росія демонструє своє однозначне ставлення не до мирного процесу, а до його повної відсутності, то стає очевидно, що вона просто не хоче миру. І рівень делегацій це наочно показує. Згадаймо, як виходить до преси голова російської делегації Володимир Мединський і каже, що нібито вони готові на якісь компроміси, але це не більше ніж слова.

Росіяни весь час щось заявляють, а на ділі прилітають із тими ж самими умовами, що й у 2022 році. Вони намагаються представити справу так, ніби це продовження тих Стамбульських переговорів. Але це абсолютно не сприймається розсудливо. Це неможливо серйозно обговорювати.

Президент США Дональд Трамп заявляв, що нічого не знає про цю російську делегацію. Хоча насправді якби у США була жорстка позиція і був би реальний тиск на Росію… Зеленський неодноразово про це говорив — повноцінна санкційна позиція. У цьому разі поведінка Росії була б зовсім іншою. Тоді можна було б розраховувати на реальне припинення вогню і на дієві, справжні переговори. Таке всеосяжне припинення вогню могло б стати стартом до миру і до переговорів з усіх питань, пов’язаних із війною.

Трамп стверджує, що він змінив свою риторику щодо Путіна. Іноді у нього навіть проскакує: “Можливо, Путін і не хоче йти до миру”. Я думаю, що посилення санкційного тиску можливе. Уже існує законопроєкт про жорсткі санкції, і певний скептицизм щодо РФ в оточенні Трампа теж помітний.

Путін обрав шлях — не їхати на переговори до Туреччини. І те, що це було дуже чутливо для росіян, стало зрозуміло з першого дня, коли їм довелося реагувати на пропозицію Зеленського. Ці майже істеричні заяви — то від речниці МЗС РФ Марії Захарової, то від Дмитра Медведєва (заступник голови Радбезу РФ, — ред.). Росія впала в істерику і Путін особисто перелякався.

ОЛЕКСІЙ БУРЯЧЕНКО: Росія імітує діалог

— Абсолютно очевидно, що ініціатива щодо переговорів у Стамбулі виходила від Путіна. Ба більше, саме він запропонував продовжити діалог щодо процесу, який було розпочато ще 2022 року. Тоді ж він і збрехав, заявивши, що нібито готовий до переговорів без умов. Хоча насправді ті перші російські пропозиції в Стамбулі містили цілу низку абсурдних і неприйнятних умов, які, як ми вже розуміємо, перекочували й в цей формат.

Від самого початку це була чистої води маніпуляція з боку Кремля та особисто Путіна. Але ми всі бачили реакцію наших західних партнерів — президента США Трампа, європейських лідерів. Замість того щоб дотримуватися жорсткої позиції, узгодженої 10 травня в Києві (а саме: якщо Росія не припиняє бойових дій і не погоджується на припинення вогню, підуть масштабні санкції), Європа вирішила “почекати”, чим закінчиться новий діалог у Стамбулі. Президент США Дональд Трамп взагалі після цієї “ініціативи” Путіна забув і про слово «ультиматум», і про санкції.

Стільки говорили про миротворчу місію, а в підсумку вся увага виявилася прикутою до цієї інформаційної пастки Москви в Стамбулі. Серйозним експертам на Заході було зрозуміло від самого початку: Путін не збирався летіти туди.

Мета Путіна була не в тому, щоб дійсно врегулювати конфлікт. Йому потрібно було імітувати процес, щоб показати світу: ось, мовляв, ми в діалозі. На ділі ж — відправили до Стамбула делегацію без мандатів, абсолютно низького рівня, щоб тягнути час.

Ми це розуміємо. Але ж відмова України від участі в переговорах — теж не вихід, тому що Росія одразу ж використає це проти нас, заявивши, що ми зірвали переговори. Вони видають бажане за дійсне, маніпулюють, нібито на цих переговорах можна було б щось реально вирішити.

Тому стратегія була саме такою: попри всі маніпуляції з боку Росії — їхати до Туреччини. Президент Зеленський провів сильну зустріч із президентом Реджепом Таїпом Ердоганом, а потім сформував делегацію, яка вирушила до Стамбула.

Показово, що керівник української делегації був на порядок вищим за статусом, ніж глава делегації РФ, радник Путіна Володимир Мединський. З нашого боку — міністр оборони Рустем Умєров. І це невипадково: він не тільки професіонал, а й володіє російською, українською, англійською та турецькою мовами. Це значно посилює комунікацію — особливо враховуючи, що Туреччина — головний модератор процесу.

Головне, що Україна пішла на цей крок, попри те, що місія РФ була без мандатів, низького рівня. Ми показали максимальний конструктив, і це побачили наші західні партнери, модератори та майбутні гаранти можливих домовленостей.

Як можна говорити про переговори, якщо тривають обстріли та бойові дії? На наших очах Росія продовжує атакувати мирні українські міста. Де ж тут націленість на результат і конструктив?

Мені здається, навіть цей перший тур переговорів став важливим результатом: наші західні партнери побачили, хто справді хоче миру, а хто лише вдає. Без ілюзій і рожевих окулярів. Росія хоче продовжувати війну і при цьому імітує діалог, щоб ніхто не заважав.

ІГОР РЕЙТЕРОВИЧ: На відміну від Росії, Україна підійшла до переговорів серйозно

— У переговорах усе завжди залежить від того, який у делегації реальний мандат. Голова російської делегації Володимир Мединський пояснював журналістам, що в них нібито повний мандат і вони готові говорити про що завгодно, навіть згадав про можливі компроміси. Тобто, начебто, готові шукати шляхи виходу із ситуації, яка склалася на тлі всіх цих заяв.

Але всі чудово розуміють: із тих, кого Путін відправив у Стамбул, навіть Мединський не відіграє реальної ролі. У делегації є людина, яка раніше керувала Головним управлінням Генштабу РФ, всі інші — дрібні сошки. А сам Мединський — це взагалі фрік, відверто кажучи. Його призначення — це спроба Путіна завдати ляпаса всім, хто зацікавлений у цих переговорах.

Навіть серед російських істориків ставлення до Мединського зневажливе. Хоча вираз “російський історик” сам по собі звучить як оксюморон, але навіть вони його не поважають і абсолютно обґрунтовано називають плагіатором і фальсифікатором.

Від України приїхав міністр закордонних справ, міністр оборони, який очолює нашу делегацію. Йому можна тільки поспівчувати – сидіти з цими російськими “ляльками” і намагатися вести серйозні розмови.

Україна підійшла до переговорів серйозно. Люди, які нас там представляють, — це суб’єкти, і президент прямо заявив: у них є повноваження, вони можуть ухвалювати рішення на місці. А в росіян — нічого подібного. Ті, хто приїхав, — живі прапорці. Путін щось їм надиктував, вони записали. Потім переказали — їм щось відповіли, вони знову записали та кажуть: “Ой, нам потрібно узгодити це з Путіним”. 

У Путіна є ілюзія, ніби влітку, шляхом останнього наступу, на який вони збирали сили, вдасться кардинально змінити ситуацію на фронті. І восени з нібито “сильних” позицій вийти на реальні переговори, коли діватися буде нікуди. Але для нас це не новина. Президент Зеленський говорив про це. Військові заявляють, що росіяни вже почали наступ. Проблема в тому, що в них нічого не виходить — вони не просуваються, але спроби триватимуть.

Читайте також: Стамбульські переговори: Україна та союзники узгодили позиції перед діалогом із Росією