Сьогодні о 20:15
У червні 2026 року Сили оборони України провели масштабну кампанію далекобійних ударів по нафтопереробній інфраструктурі Росії. За підсумками місяця Міністерство оборони України повідомило про знищення 11 нафтопереробних заводів, сім об’єктів паливної логістики та вісім підприємств ВПК РФ. Максимальна дистанція ударів перевищила 2 тис. км — від Криму та Краснодарського краю до Західного Сибіру.
У РФ суттєво впало виробництво бензину та фіксується серйозний дефіцит пального в більшості регіонів. Виробництво нафти впало до річного мінімуму.
Кампанія Сил оборони проти російських НПЗ
1-2 червня. Сили оборони вразили НПЗ “Ільський” у Краснодарському краї, потужність якого становить 6,6 млн тонн нафти на рік, а також Саратовський НПЗ “Роснефти” у Поволжі.
12 червня в День Росії далекобійні українські удари накрили одразу кілька цілей: два НПЗ у Нижньокамську (Татарстан), а також Куйбишевський НПЗ у Самарській області, який зупинив роботу. Там підтверджено ураження установок первинної перегонки нафти АВТ-4 та АВТ-5.
16 червня стався перший удар по Московському НПЗ у Капотні: вражено установку первинної переробки нафти ЄЛОУ АВТ-6. Генштаб ЗСУ уточнив, що завод забезпечує понад 38% потреб столичного регіону упаливі, зокрема постачає авіакеросин до аеропортів Домодєдово, Внуково, Шереметьєво та Жуковський.
“Наша далекобійна зброя планомірно знищує паливно-енергетичний комплекс та військову логістику ворога — головний “двигун” російської збройної агресії”, — заявили в Генеральному штабі ЗСУ.
18 червня стався повторний удар по Московському НПЗ — один із найбільших. Було зафіксовано пожежі щонайменше у п’яти точках заводу, включно з комбінованою установкою переробки нафти та резервуарним парком.
“Це повністю виправдана відповідь на російські удари по наших містах. Час, щоб війна закінчилася, і Росія повинна зробити необхідні кроки в дипломатії”, — заявив президент України Володимир Зеленський.
“Одне з найпопулярніших питань москвичів цього ранку: “Що відбувається?”. Можу відповісти. Ваша країна розпочала агресивну війну проти нашої. Роками вона вбиває наших людей. Тепер, коли ви знаєте, що відбувається, — запитайте Путіна, коли він планує її закінчити”, — заявив глава українського МЗС Андрій Сибіга.
28 червня, в День Конституції України вражено НПЗ “Слов’янськ” у Краснодарському краї, потужністю близько 100 тис. барелів на добу. Цей НПЗ також є ключовим постачальником для окупованого Криму. Також під удар потрапив НПЗ у Ярославській області. Місцевий губернатор підтвердив перекриття трас на Москву та тимчасове закриття аеропорту.
Вже 1 липня президент України Володимир Зеленський підтвердив повторний удар по НПЗ в Уфі (Башкортостан).
“Це цілком справедливо у відповідь на все, що Росія робить проти нас. Мир потрібен, і саме це повинні усвідомити в російському керівництві. Росія повинна закінчити свою війну”, — вкотре наголосив Зеленський.
За даними Bloomberg, не менше двох третин регіонів Росії вже запровадили талонну систему або зафіксували перебої з постачанням пального. В окупованому Криму бензин АІ-95 відпускають за картками. В Іркутській області Сибіру місцева влада обмежила продаж до 50 літрів на добу на заправках “Роснефть”. У Курській, Бєлгородській та Псковській областях запроваджено ліміт у 20 літрів на автомобіль.
У Пензі та Пензенській області настав паливний колапс. Мешканці стоять у чергах на заправках навіть уночі, частина автозаправних станцій закрита.
Також Bloomberg повідомляє, що виробництво бензину у Росії впало на 15% порівняно з червнем 2025 року та на 9% порівняно з травнем 2026-го. За тиждень з 16 по 22 червня ціни на бензин зросли на 3% — найбільший тижневий приріст щонайменше за 20 років. Загальна річна інфляція збільшилася з 5,3 до 5,8% у червні. Видобуток нафти скоротився до 9 млн барелів на добу — річного мінімуму для Росії.
Четвертий за величиною нафтопереробний завод (НПЗ) Росії — НОРСІ (“Лукойл-Нижегороднефтеоргсинтез”) у Кстово Нижегородської області — призупинив роботу після атаки українських безпілотників. Про це пише агентство Reuters. За даними співрозмовників агентства, внаслідок удару було пошкоджено один з ключових об’єктів підприємства — установка первинної переробки нафти CDU-5 потужністю 12 тис. тонн на добу. Це близько чверті виробничих потужностей заводу.
Зупинка НОРСІ може поглибити дефіцит пального в Росії. Водночас на підприємстві розраховують найближчим часом частково відновити роботу, користуючись з інших виробничих установок.
Щонайменше пів року не зможе працювати Московський нафтопереробний завод, оскільки отримав серйозні пошкодження через удари українських дронів і потребує тривалого ремонту.
Аналітики Carnegie Endowment відзначили стратегічну вразливість Московського НПЗ.
“Ці удари позначили новий етап кампанії: жодна система ППО навіть навколо Москви не може зупинити дрони. Якщо з’ясується, що деякі НПЗ перебувають на межі зупинки, питання полягає в тому, як влада організує розподіл дефіцитного ресурсу”, — вважають аналітики.
Генштаб ЗСУ повідомляє, що паливний дефіцит безпосередньо пов’язаний із боєздатністю армії РФ.
“Кожен уражений російський НПЗ та кожна спорожніла нафтобаза миттєво конвертуються у локальний паливний голод для російської бронетехніки, авіації та автотранспорту безпосередньо на лінії бойових дій. Економічний параліч ПЕК автоматично зменшує кількість закуплених ворогом ракет, снарядів та позбавляє Кремль мільярдів доларів, які планувалися на фінансування війни”, — заявили в Генштабі.
28 червня Путін провів екстрене засідання з урядом щодо питань постачання пального і вперше публічно визнав проблему.
“Ми зіткнулися з певним дефіцитом. Всі пошкоджені об’єкти досить швидко відновлюються, а проблеми, що виникають, не є критичними”, — заявив Путін.
Водночас він намагався применшити значення ударів, схарактеризувавши їх як провокацію.
Загалом з 2022 року по червень 2026-го зафіксовано 121 удар по 99 об’єктах нафтової інфраструктури РФ, з яких 25 із 37 НПЗ уражені щонайменше один раз.
Наслідки ударів по російських НПЗ в оцінці експертів
Які наслідки українських ударів по НПЗ для Кремля? Як Путін вирішуватиме дефіцит пального? Як ця криза впливає на можливості Росії продовжувати війну проти України? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Ігор Чаленко, голова Центру аналізу та стратегій;
- Ярослав Телешун, кандидат політичних наук;
- Віталій Шапран, член Українського товариства фінансових аналітиків;
- Дмитро Нізовцев, російський журналіст.
ІГОР ЧАЛЕНКО: Суспільна напруга у РФ зростає
— Зважаючи на те, що і російське суспільство, і російські політики у Держдумі, і навіть диктатор Путін не можуть обійти стороною наслідки успішних атак Сил оборони України та їхній вплив, то, звісно, сам процес іде в правильному напрямку.
Було абсолютно очікувано, що Путін займе позицію, за якої намагатиметься згуртувати навколо себе населення. Тренди показують, що рейтинг довіри Путіну та рейтинги самої “Єдиної Росії” продовжують знижуватися. Про це свідчить як офіційна публічна соціологія, так і інформація, яку отримує Служба зовнішньої розвідки України. Йдеться, зокрема, про закриту аналітику, яка готується безпосередньо для Кремля і не призначена для публічного доступу.
Тому в цьому випадку зрозуміло, що ми перебуваємо лише на початку тих оголошених 40 днів, про які йшлося на нараді президента Зеленського. Відповідно, попереду нас справді очікує вкрай гарячий період.
Ми розуміємо, що це стосується не лише тимчасово окупованих територій України, але й безпосередньо об’єктів на території РФ. Нещодавно ми знову бачили хвилю атак дронів на російську столицю. Також активно надходить інформація про нові пошкодження об’єктів нафтопереробки, різних НПЗ.
Пошкоджують і знищують не лише резервуари, але й безпосередньо установки та механізми переробки нафти — саме те обладнання, яке надзвичайно складно відновити. На це йдуть місяці, а іноді й роки.
Навіть по Московському НПЗ найоптимістичніші прогнози щодо відновлення виходять далеко за межі 2026 року. Аналогічна ситуація спостерігається і на багатьох інших об’єктах.
Якщо все це перекласти на соціально-політичний стан суспільства, то видно, що рівень суспільної напруги дійсно зростає. Ми також бачимо очікування, що Путін якимось чином вплине на цю ситуацію. Але вплинути він може лише одним способом — зупинити війну, припинити вбивства і розпочати реальні переговори.
ЯРОСЛАВ ТЕЛЕШУН: Потрібно одночасно тиснути на РФ з усіх боків
— Це не що інше, як інструмент не лише примусу Москви до можливих переговорів, але передусім інструмент забезпечення безпеки громадян України. Тому цей крок абсолютно правильний і абсолютно логічний.
Те, що Україна розширює географію своїх ударів, знову демонструє її можливості, а також показує ресурсні та інші обмеження, що існують у Росії. І в цьому випадку це відіграє свою роль не лише в контексті військових успіхів або можливості змінити ситуацію на полі бою, але й дозволяє змінити ті настанови, які сьогодні домінують у публічній площині у наших партнерів, опонентів і нейтральних сторін.
Україна демонструє, що ініціатива може перебувати саме на її боці. Водночас ставиться під сумнів російський наратив про те, що у війні на виснаження в України немає жодних шансів. А це, своєю чергою, може поставити під сумнів усю зовнішньополітичну риторику Москви, яка намагається переконати своїх партнерів, опонентів і нейтральні країни в тому, що саме такий сценарій є єдино можливим. Зараз ці удари показують, що це далеко не так.
Зараз ми посилюємо військовий тиск, однак він обов’язково повинен супроводжуватися посиленням, причому в геометричній прогресії, політичного та економічного тиску. Чому? Тому що розраховувати, як, можливо, розраховують деякі наші партнери, що Україна зможе переломити ситуацію виключно військовим шляхом, було б надто оптимістичним поглядом на розвиток подій.
У Росії досі достатньо ресурсів і можливостей. Тому розраховувати на те, що виключно завдяки нашим ударам вдасться повністю змінити ситуацію, досить складно.
Перед Україною зараз стоїть важливе завдання — не просто завдавати системних ударів, а збільшувати їхню інтенсивність у геометричній прогресії. Не плавно і поступово нарощувати тиск, а створювати стрибки. Саме такі різкі зміни набагато сильніше впливають на людей емоційно, тому що вони звикають до одного рівня загрози, а потім раптово стикаються із зовсім іншим.
Саме зараз, коли на Росію здійснюється емоційний, фізичний і ресурсний тиск, необхідно синхронно посилювати його економічними та політичними заходами. Такі можливості існують. Всі ці процеси повинні йти одночасно, паралельно, посилюючи один одного і створюючи ефект синергії.
Лише в такому випадку можна сформувати значно серйозніший тиск, який відчувався б усіма громадянами РФ тут і зараз, а не сприймався як щось відкладене на майбутнє. Саме тоді це може призвести до серйозних процесів внутрішньої дестабілізації в Росії.
ВІТАЛІЙ ШАПРАН: Росії нема де поповнити дефіцит бензину
— Ціна на бензин буде катастрофічною. Ми знаємо, що в тому ж Криму зараз вона сягає 700 рублів за літр і навіть вище. Є й спекулятивні ціни.
Я б не поспішав із надмірно оптимістичними оцінками готовності інших країн постачати паливо до РФ. Наприклад, у Казахстані з травня офіційно діє заборона на імпорт палива. У них є власні внутрішні проблеми, пов’язані з серйозними дисбалансами на паливному ринку.
Навіть після заяви Reuters уряд Казахстану офіційно спростував інформацію про те, що отримував будь-які офіційні запити від Росії на імпорт таких обсягів палива. По суті, йшлося про якісь кулуарні зондування, і не більш.
Казахстан, по суті, можна виключити з великих постачальників. Якщо там і можливі якісь постачання, то це лише невеликі приватні обсяги, переважно в прикордонних районах.
Крім того, останні два тижні намітилося певне охолодження відносин з Казахстаном. Він не став нарощувати транзит російської нафти до Китаю, посилаючись на технічну неготовність. Для Росії це також удар по експортних можливостях, оскільки морський експорт залишається болісним і вимагає постійного захисту.
Щодо Індії, то такий варіант теоретично можливий. Частина індійських заводів раніше належала “Роснефти”, і формально або неформально там створювалися спільні підприємства. Тому схема, за якої нафта постачається до Індії, а назад повертаються нафтопродукти (бензин або дизельне пальне), загалом можлива і навіть вірогідна.
Однак для цього потрібен значний час. Танкер не може за один день вийти з Росії, розвантажитися і повернутися — це процес на місяць і більше, перш ніж ринок взагалі відчує ефект. Логістика там складна, а фрахт — дорогий.
Наприкінці червня ціни на російську нафту в портах впали до 50 доларів за барель і нижче. Для них це катастрофа. Нагадаю, що бюджет РФ розраховувався, виходячи з рівня близько 59 доларів за барель. Водночас вартість фрахту зросла. Тобто формально ціни повернулися до довоєнного рівня, але через зростання вартості перевезення доходи фактично знизилися.
У сформованих умовах організувати складну схему “експорт нафти — імпорт палива” вкрай важко.
Навіть якщо вдасться налагодити імпорт, залишаються питання зберігання та розподілу. Паливо потрібно десь зберігати: не можна просто розвантажити танкер і одразу розлити бензин по бензовозах. Для цього потрібні термінали, які потім розподіляють паливо через мережу АЗС. Це складна, дорога та багаторівнева логістична система. Якщо інфраструктура зберігання пошкоджена, наприклад, у тому ж Новоросійську, то можливості різко обмежуються.
Крім того, зараз вони отримують невеликі обсяги з Білорусі, з Мозирського НПЗ.
У найближчій перспективі я не думаю, що Росії вдасться відновити баланс на ринку палива. Щобільше, українські удари по об’єктах зберігання досить ефективні. Навіть якщо джерела імпорту будуть знайдені, паливо потрібно десь зберігати. А якщо термінали зруйновані, виникає питання: що далі?
ДМИТРО НІЗОВЦЕВ: У РФ суттєво похитнулася стабільність
— 30 років тому Путін, як відомо, розумів, що таке бензин. А близько 35 років тому він нібито був таксистом, про що він сам кілька разів говорив.
Кумедно, що коли Путін нещодавно виступав із програмними заявами про ситуацію на фронті, він кілька разів називав кілометраж: до такого-то міста залишилося стільки-то кілометрів, до іншого — стільки-то. В інтернеті це викликало хвилю жартів: мовляв, це вже не політична промова, а навігатор або монолог таксиста.
Путін не розуміє багато сучасних речей, але ось бензин — це для нього зрозуміла категорія. І саме тому він екстрено залучив кишенькового кремлівського журналіста Павла Зарубіна, посадив його навпроти себе, щоб порозумітися з росіянами. Тому що розуміє: тема складна і вимагає публічного пояснення.
У Путіна є особлива манера: він любить оперувати величезними цифрами, кидати їх у публічний простір, щоб вони справляли враження. А потім з’являються ліберальні ЗМІ, які це перевіряють, і виявляється, що десь не сходиться: то цифри торішні, то нулі загубилися, то джерело сумнівне.
Вже зверталася увага на те, що навіть при найоптимістичніших розрахунках заявлених резервів палива вистачить лише на пару тижнів. А далі виникає питання — що робити далі?
Путін, ймовірніше, намагатиметься торгуватися до останнього з якимись країнами — можливо, з Індією або іншими партнерами. Буде обмін: ресурси на паливо, будь-які схеми, аби закрити дефіцит. Але проблема в тому, що це все вкрай дорого і тимчасово. Але це рішення не системне і не довгострокове. І незрозуміло, як вони діятимуть далі.
Путін, який довго говорив про стабільність як про своє головне досягнення, зараз стикається із ситуацією, де стабільністю навіть не пахне.
Якщо подивитися на опитування, які ще публікуються, люди найчастіше говорять про одне — їм бракує впевненості у завтрашньому дні. І в поточній ситуації з паливом це відчуття лише посилюється.
Україна, зі свого боку, не збирається знижувати інтенсивність ударів по НПЗ. Про це говорять і військові аналітики, і експерти нафтового ринку.
Путін, як видається, справді реагує емоційно. Він не демонструє паніку, але помітно метушиться. І далі, вірогідно, намагатиметься одночасно демонструвати контроль і водночас вживати швидких, іноді суперечливих кроків. Вірогідно, він шукатиме способи або обмежити подібні удари, або компенсувати їх — політично, економічно або кулуарно.
Загалом виникає відчуття, що Сили оборони України б’ють по символічних точках системи Кремля, і це викликає реакцію.
Читайте також: Путін знову видає пропаганду за реальність: експерти викрили брехню російського диктатора
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
