Сьогодні о 11:30
Щоб не допустити дефіциту палива в Московському регіоні, російська влада перенаправляє туди постачання пального з Сибіру, а також збільшує імпорт з Білорусі. При цьому інші регіони відчувають помітну нестачу бензину. Люди помирають у чергах за паливо, а Кремль заперечує наявність кризи з бензином і удає, що все нормалізується.
Битва за бензин у РФ
Влада Росії запустила кампанію з пріоритетного постачання Москви паливом. Бензин з віддалених регіонів вивозять до столиці, тоді як за межами Москви запроваджують все нові обмеження на АЗС — від QR-кодів до продажу за парними та непарними днями.
За оцінками одного з трейдерів, додаткові постачання пального до столиці РФ з інших регіонів становлять кілька сотень тисяч метричних тонн. Так, Московська область споживає близько 6 млн тонн бензину на рік.
“Для компенсації втрат обсягів бензину з пошкоджених нафтопереробних заводів, постачання автомобільного бензину, виробленого на Уралі та в Сибіру, а також імпортні постачання з Білорусі були перенаправлені до Московської області, повідомили трейдери”, — йдеться в публікації Reuters.
Столиця залишається містом з найдоступнішим пальним. 85% заправок у Москві за останню добу не мали проблем з паливом, тоді як у середньому по країні немає бензину на кожній третій АЗС. В окремих регіонах не працює близько половини заправних станцій.
Ба більше, росіяни почали помирати в чергах за бензином. За останні кілька днів принаймні дві людини померли прямо біля заправок, чекаючи паливо. У Пермському краї помер 80-річний чоловік, у Карелії — 75-річний автолюбитель. За даними агентства Reuters, Росія втратила уже близько 40% потужностей своїх НПЗ. У липні обсяг перероблювання нафти впав до історичного мінімуму з 2005 року.
А в одному з регіонів Росії почали перевіряти гаражі та приватні домоволодіння на наявність запасів бензину. На фоні безперервного дефіциту палива власників цих запасів штрафують. Про це пише The Moscow Times.
Як пише видання, такі випадки зафіксовані в Псковській області, силовики проводять рейди.
Місцева влада відзвітувала — під час перевірок було виявлено значні обсяги палива, які жителі зберігали в гаражах. А подібне зберігання нібито порушує вимоги протипожежного режиму. Щодо всіх виявлених порушників склали адміністративні протоколи, передбачені штрафи в розмірі від 5 до 15 тис. рублів.
Росія намагається переконати власне населення, що паливна криза нібито відступає, однак реальна ситуація свідчить про протилежне.
“Росія знову намагається переконати власне населення, що паливна криза відступає. Підконтрольні Кремлю медіа наввипередки публікують матеріали про нібито зростання постачань нафтопродуктів, часткове скасування обмежень на АЗС і покращення ситуації в 15 регіонах, включаючи Москву і Санкт-Петербург. Логіка звична: столицям — насамперед, а решті доведеться почекати”, — зазначили в Службі зовнішньої розвідки України.
Водночас у розвідці підкреслили, що локальне покращення в окремих регіонах пов’язане не з відновленням виробництва палива, а лише з адміністративним перерозподілом наявних запасів між територіями та категоріями споживачів.
За інформацією Служби зовнішньої розвідки України, найскладніша ситуація зберігається в Тамбовській, Астраханській, Кіровській, Пензенській, Воронезькій, Ростовській, Волгоградській, Оренбурзькій і Ярославській областях, Пермському краї, Чуваській Республіці, республіках Мордовія та Удмуртія, а також на тимчасово окупованій території Криму. Для цих регіонів жодних ознак стабілізації поки немає.
У СЗР також навели дані, що свідчать про стрімке зростання цін на паливо. Так, з 1 по 10 липня середня ціна бензину АІ-92 на АЗС Росії зросла до 64,5 рубля за літр, що на 20% більше, ніж рік тому. АІ-95 подорожчав до 77,5 рубля (+24%), а АІ-98 — до 119,5 рубля за літр, додавши одразу 32% у річному вираженні.
“Це — ознаки ринку, який руйнується”, — підкреслили в Службі зовнішньої розвідки України.
У липні виробництво бензину в Росії скоротилося приблизно до 71,5 тис. тонн на добу, тоді як середній літній попит становить близько 110 тис. тонн. Таким чином внутрішнє виробництво покриває лише близько 65% потреб, а розрахунковий дефіцит досягає 38,5 тис. тонн на добу, або близько 35% усього внутрішнього споживання.
“Все вказує на те, що Кремль готується не до подолання кризи, а до її тривалого існування. Головна мета режиму — не відновлення повноцінної пропозиції на ринку, а недопущення зупинок у стратегічно важливих галузях. Заяви про нормалізацію ситуації виконують виключно інформаційну функцію: вони прикривають перехід до вибіркового розподілу ресурсів, коли одні отримують паливо, а інші залишаються ні з чим”, — зазначили в Службі зовнішньої розвідки України.
У СЗР додали, що розрив між офіційною риторикою російської влади та реальним станом справ буде тільки зростати, а разом з ним буде посилюватися і недовіра населення до здатності Кремля забезпечити навіть базову стабільність у власній країні.
За останні 100 днів українські Збройні сили близько 50 разів атакували нафтопереробні об’єкти Росії, вразивши принаймні 24 з 34 великих НПЗ. Всупереч обіцянкам влади прикрити їх системами ППО, зробити це найближчим часом навряд чи вдасться: засобів недостатньо, заводи розкидані на великій території, і навіть найбільш ешелоновану систему захисту пробивають українські дрони, як у випадку з московським НПЗ.
“Зараз росіяни опинилися в тій же ситуації, в якій вони тримали нас чотири роки. Тому, тут можна сказати, що спостерігається такий зсув, і цей зсув — стратегічного рівня. Якщо така кількість суден була вражена, немає жодної гарантії, що бойові кораблі не підуть у тому ж самому напрямку”, — підкреслив Дмитро Плетенчук.
Продовження ударів призведе до того, що криза з паливом перетвориться на структурну. Причому в ціні зростає не тільки бензин, а й дизель, що стає проблемою не тільки для фронту, а й позначається на сільському господарстві, вивезенні сміття і зростанні інфляції.
Загострення паливної кризи у РФ в оцінці експертів
Чи буде посилюватися криза з паливом у РФ? Якими можуть бути наслідки? Чи будуть росіяни висловлювати своє невдоволення через ситуацію, що склалася? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Ігор Бураковський, голова правління Інституту економічних досліджень і політичних консультацій;
- Наталія Пелевіна, російська опозиційна політикиня, членкиня політради партії “Парнас”;
- Анна Зафесова, журналістка італійських газет La Stampa, Il Foglio;
- Олег Пендзін, виконавчий директор Економічного дискусійного клубу.
ІГОР БУРАКОВСЬКИЙ: Обмеження бензину для громадян будуть посилюватися
— Якщо ситуація з паливом у РФ буде зберігатися на нинішньому рівні або навіть погіршуватися, то відбудеться зростання витрат виробництва. Дорожчають дизельне пальне і паливно-мастильні матеріали та виникають проблеми з логістикою. Це стосується і перевезень по країні, і логістики всередині окремих компаній.
У Росії постраждає все, що сьогодні безпосередньо залежить від постачання паливом. Насамперед це стосується тих сегментів ринку і тих економічних агентів, у яких немає власних великих запасів і немає можливості отримувати паливо з якихось альтернативних джерел.
Далі ми уже бачимо те, що відбувається сьогодні: фактично починається нормування споживання бензину. Я думаю, що нинішні обмеження — 20 літрів чи скільки там зараз відпускають на багатьох заправках, — це, як говориться, ще квіточки. Надалі проблема може стати набагато серйознішою.
Ця паливна криза захоплює все нові та нові сегменти економіки. Причому уже сьогодні ми бачимо, що бензину не вистачає навіть для державних потреб. І мова йде не про якісь масштабні державні проєкти, а про базове забезпечення державних послуг — наприклад, роботу швидкої допомоги.
У кінцевому підсумку виникає серйозний розрив між потребами в постачанні та можливостями забезпечення, зокрема військово-промислового комплексу РФ. Постачання фронту — це перекачування ресурсів з цивільного сектору у військовий.
Якщо говорити глобально, то вихід один — потрібно сідати за стіл переговорів і починати з якихось взаємних домовленостей. У всякому разі, Росія могла б попросити в України свого роду паливне перемир’я. Тут, вірогідно, можна було б обговорювати політичні й економічні аспекти подібної схеми.
Але, судячи з усього, всі питання, пов’язані з перемир’ям, для російської влади та особисто для Путіна не перебувають у пріоритеті. Тому цей варіант, скоріше, можна обговорювати тільки теоретично.
Що стосується Кримського півострова, то є кілька варіантів. Перший варіант — перевезення морем. Ми бачимо, що сьогодні це фактично не працює: горять танкери, і ця проблема уже набула для Росії досить масштабного характеру. Друга можливість — перевезення Керченським мостом, але тут існують серйозні проблеми, насамперед пов’язані з безпекою. Росія прекрасно розуміє, що якщо пустити мостом десятки чи сотні бензовозів, то один вдалий удар — і не буде ні автомобілів, ні, можливо, самого моста. Тому цю транспортну артерію вони прагнуть максимально зберегти.
Третій варіант — так званий сухопутний коридор на окупованих територіях. Але сьогодні він щонайменше перебуває під огневим контролем українських Збройних сил, і тут також виникають серйозні проблеми.
Я думаю, що ситуація в Криму буде тільки погіршуватися. Це, на мою думку, очевидно для всіх. І якогось раціонального рішення, яке можна було б реалізувати уже завтра, я, чесно кажучи, просто не бачу.
НАТАЛІЯ ПЕЛЕВІНА: Росіяни нічого не усвідомлюють і просто хочуть повернути стабільність
— Все, що відбувається останні чотири з половиною роки, свідчить про жахливу деградацію російського суспільства. Я була однією з тих, хто колись все-таки покладав на народ Росії певні надії. І, звісно, важко визнавати, що суспільство настільки деградувало. Але, напевно, ще важливіше те, що воно стало абсолютно бездушним.
Саме бездушність, як мені здається, — дуже важливий фактор у цій ситуації. Росіянам на все начхати. Їм було все одно всі чотири роки, поки вбивали мирних жителів в Україні. І зараз, судячи з усього, їм так само байдуже те, що відбувається уже у власного сусіда, коли вони б’ються за баки з бензином.
Щось дуже серйозно пішло не так саме на людському рівні. І питання тепер відкрите: це уже перманентний стан суспільства чи після Путіна воно все-таки зможе змінитися?
Сьогодні це, на мою думку, абсолютно жалюгідне, жахливе і страшне видовище. Тому що саме ця маса — звичайна, безформна маса людей — дозволяє Путіну продовжувати війну.
Дуже велика частина російського суспільства — це просто маса людей без будь-якого усвідомлення того, що відбувається. Ба більше, навіть без бажання щось усвідомити. Відсутня сама спроба по-справжньому осмислити те, що відбувається, прожити це всередині себе, якось з цим попрацювати. Нічого цього не відбувається.
Люди живляться тільки поверхневими, нагальними новинами. Нічого не рухається, нічого не колишеться. І, на жаль, це дійсно так.
Зараз громадяни РФ хочуть, щоб війна закінчилася і бажано на їхніх умовах. Крім того, багато хто хоче цього просто тому, що їм потрібен бензин, їм потрібна стабільність. Тобто мотивація у них суто побутова. Але навіть якщо це бажання дійсно існує, це зовсім не означає, що воно стане керівництвом до дії. Воно може бути, але люди все одно нічого робити не будуть.
АННА ЗАФЕСОВА: Москвичі до недавнього часу відчували себе недоторканними
— Зараз частина російського суспільства дійсно обманута. А та частина, яка не обманута, не в змозі висловити свій протест. Вона не може вийти на вулицю, не може відкрито виступити в ЗМІ, не може вільно проголосувати за політика, який перебуває в опозиції, і так далі.
Система обмеження доступу до інформації та пропаганда працюють. І, власне, це один з основних методів Путіна і путінізму — як режиму і як ідеології.
Поки люди вірять тому, що показують по телевізору, все добре. Коли ж вони перестають вірити — наприклад, тому що не можуть заправити повний бак автомобіля, — їм кажуть: “Добре, тільки не говоріть про це вголос. Тому що якщо скажете, вам буде погано”.
Ідея Путіна про те, що можна домогтися повного контролю над інформацією, — це ідея не минулого, а позаминулого століття. Навіть у радянський час повністю заблокувати інформацію було неможливо. Зараз це тим більше немислимо.
Власне, одна з цілей далекобійних ударів по об’єктах у РФ полягає саме в тому, щоб люди це побачили. Мета не тільки в тому, щоб знищити логістичний хаб, склад, аеродром чи інший військовий об’єкт. Мета ще й у тому, щоб росіяни побачили те, що відбувається, і переслали цю інформацію далі.
Навіть якщо гіпотетично закрити весь Instagram, весь Telegram та інші платформи, завжди залишиться можливість зробити фотографію на телефон і відправити знайомим. А з “сарафанним радіо” вже нічого зробити не можна.
Одна з цілей цих українських атак — розбити вщент відчуття невразливості, яке Путін довго культивував у російській громадській думці. Створювалося враження, що війна десь далеко: вона в телевізорі, вона в Україні, але не в Росії. Що можна продовжувати жити так само як раніше. Сьогодні всі бачать, що це уже не так.
Я навіть не знаю, яка з цілей цих атак важливіша. Чисто фізична — знищити конкретну ціль, чи психологічна — дати росіянам ясно зрозуміти, що війна уже тут, що Путін не в змозі їх захистити, що Україна завдає ударів туди, куди вважає потрібним, і, умовно кажучи, так, як вважає потрібним.
І що з цим потрібно щось робити. Тому що людей обманули. Їм обіцяли, що це буде легка прогулянка, що не буде мобілізації, що не буде бомбардувань.
Це удари по якості життя, зокрема по життю москвичів, які до недавнього часу вважали себе практично недоторканними. Це помітно по роботі аеропортів, по ситуації з бензином і по багатьох інших ознаках.
ОЛЕГ ПЕНДЗІН: Для РФ у пріоритеті забезпечення паливом військових
— Там, де виникає дефіцит, з’являється і чорний ринок. Це об’єктивний економічний закон. Найяскравіше це проявляється в російських регіонах, які особливо погано постачаються. Найпоказовіший приклад у цьому відношенні — Кримський півострів. Сьогодні на чорному ринку ціна умовного літра бензину в Криму становить близько 500-600 рублів, а іноді доходить і до 700 рублів за літр.
Я недавно бачив дуже показовий епізод. Один кримець продавав каністру бензину за 23 тис. рублів. Його співрозмовник довго перераховував, скільки виходить за літр. Коли порахував, буквально схопився за голову. Його запитали: “Так будете брати?”. І, судячи з усього, будуть. Тому що діватися просто нема куди.
Колосальні ціни на бензин є ознакою найгострішого дефіциту та існування чорного ринку.
Багато що залежить від того, наскільки конкретний регіон забезпечений нафтопродуктами. Але влада уже перестала заспокоювати кримців розповідями про те, що скоро все нормалізується. Уже прямо говориться, що ситуація не стабілізується і найближчим часом нічого не зміниться.
Якщо ж говорити про Центральну Росію, то там становище дещо краще, але проблема залишається досить серйозною. Значні обсяги палива направляються до Центрального федерального округу. При цьому багато інших регіонів фактично опиняються обділеними.
Така ситуація, до речі, не нова. Вона існувала ще за часів СРСР. Тоді рівень постачання Москви та Санкт-Петербурга завжди був значно вищим, ніж у невеликих містах, розташованих за 100-150 кілометрів від столиці.
Зараз у РФ відтворюється схожа модель, як у СРСР. Тільки якщо тоді мова йшла про продовольство, то сьогодні поки мова йде про бензин. Хоча якщо російські аграрії не зможуть зібрати урожай, наступним етапом може стати уже дефіцит продовольства.
При цьому Росія теоретично оточена країнами, які самі традиційно були імпортерами продовольства, а не експортерами. Тому швидко знайти необхідні обсяги продуктів на світовому ринку буде вкрай складно.
Це найнегативніший сценарій. Але якщо дійсно не буде дизельного пального, російські аграрії просто не зможуть зібрати урожай.
І в цій ситуації ми бачимо, що величезні обсяги пального йдуть на забезпечення військової техніки, яка діє на окупованих територіях України.
Фактично російська влада робить вибір саме на користь військового напрямку — замість того, щоб забезпечувати паливом власну сільськогосподарську техніку і транспорт, який доставляє товари першої потреби у віддалені регіони РФ.
Читайте також: Останній ривок для Путіна: чи мобілізує Кремль на війну проти України мільйон людей — думки експертів
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
