Сьогодні о 17:43
Українські сили посилюють удари по російській морській, паливній та військовій логістиці. За кілька днів під атакою опинилися судна тіньового флоту РФ, нафтобази, склади, електропідстанції, мости та військові аеродроми. Такі операції скорочують нафтові доходи Росії, ускладнюють постачання її військ і змушують противника перекидати засоби протиповітряної оборони та підрозділи безпілотників із фронту.
Переробка нафти, аеродроми та судна: Україна розширює географію далекобійних ударів
У ніч на неділю, 19 липня, українські дрони уразили в Чорному морі чотири російські судна: два танкери тіньового флоту, суховантаж і плавучий кран. Крім того, на тимчасово окупованих територіях були атаковані 13 електропідстанцій, вісім з яких розташовані в Криму.
Служба безпеки України також завдала ударів по танкеру тіньового флоту Avero в Чорному морі та трьох нафтобазах у Ставропольському краї РФ. Відстань від українського державного кордону до цілей становила близько 600 км.
На всіх трьох нафтобазах виникли масштабні пожежі. Були зафіксовані вибухи та загоряння резервуарів із паливно-мастильними матеріалами. Ці удари стали частиною операцій Сил оборони України, спрямованих на обмеження експорту російської нафти, скорочення доходів Кремля та зниження можливостей російської армії постачати свої підрозділи паливом.
“Продовжуємо цілком справедливо і точно відповідати на російські удари. Сьогодні українські далекобійні санкції досягли певних об’єктів, які забезпечують і фінансують російську агресію. Підрозділи СБУ уразили одразу три нафтобази у Ставропольському регіоні, а наші Збройні сили — ще один об’єкт паливної сфери в цьому ж регіоні. В акваторії Чорного моря зафіксовані точні влучання по трьох російських танкерах тіньового флоту. Дякую кожному нашому підрозділу, який забезпечує в Росії посилення відчуття, що цю війну треба завершувати”, — повідомив президент України Володимир Зеленський.
У ніч на 18 липня атак безпілотників зазнали кілька міських округів Московської області. Однією з цілей став логістичний склад в Електросталі, де після удару почалася сильна пожежа.
За словами президента України, уражені об’єкти були пов’язані з постачанням підсанкційних комплектувальних для виробництва безпілотників і навігаційного обладнання. Експерти зазначають, що Україна одночасно діє за трьома напрямами: завдає ударів на території Росії, на тимчасово окупованих територіях і в акваторіях Чорного та Азовського морів.
Дальність ударів, яких завдають Сили оборони України, продовжує збільшуватися. Відстані у 800 і навіть 1000 км уже стали робочими.
16 липня Служба безпеки України знищила стратегічний бомбардувальник-ракетоносець Ту-95 на російській авіабазі в Енгельсі. Відстань від державного кордону України до аеродрому становить близько 800 км.
Російська армія регулярно використовує такі літаки для завдання ракетних ударів по Україні. Водночас Ту-95 у Росії більше не виробляють, тому знищення кожного такого бомбардувальника завдає значної шкоди стратегічній авіації країни-агресора.
Окремим напрямом операцій Сил оборони стала ізоляція тимчасово окупованого Криму. Упродовж двох тижнів операції Сил безпілотних систем “МоЛоЧКа” пропускна спроможність Керченської поромної переправи скоротилася на 75%, повідомив командувач СБС Роберт “Мадяр” Бровді.
До початку операції перевезення транспорту та вантажів між портами Кавказ і Крим забезпечували чотири пороми, які регулярно курсували. Ще одне судно перебувало в резерві в порту Керч.
Одночасно Сили оборони завдають ударів по сухопутних маршрутах, які з’єднують Росію з окупованим півостровом. Порушення морської та наземної логістики вже призводить до дефіциту в Криму палива та деяких продуктів.
“Населення починає думати, точніше розуміти — що таке війна проти України, і що це дуже погано і для них. У Криму перебуває близько 2 млн населення, з них 1 млн — це люди, яких привезли до Криму після окупації у 2014 році. Загалом у Криму на кожну добу потрібно 5 тис. тонн палива для функціонування цивільної та військової структури”, — зазначив капітан 1-го рангу запасу, заступник начальника штабу ВМС ЗСУ (2004-2020 рр.) Андрій Риженко.
У ніч на 18 липня оператори Сил безпілотних систем ЗСУ в межах операції “МоЛоЧКа” уразили ще 13 суден тіньового флоту Росії. Серед цілей були вісім суховантажів, танкер-газовоз, два плавучі крани та буксирний катер у Чорному морі, а також нафтовий танкер в Азовському морі.
Операція розпочалася 6 липня. Відтоді Сили безпілотних систем повідомили про ураження 172 суден: 118 — в Азовському морі та 54 — у Чорному.
“Мета операції — порушення функціонування морської логістики противника, яка забезпечує перевезення нафти, нафтопродуктів та інших вантажів в обхід міжнародних санкцій. Для захисту цього компонента Росія змушена перекидати до 200 розрахунків БпЛА “Рубікон” із фронту та посилювати протиповітряну оборону в районах базування суден. Це знижує її можливості на інших напрямках, одночасно ускладнюючи функціонування тіньового флоту”, — повідомили в Силах безпілотних систем ЗСУ.
Назва операції “МоЛоЧКа” розшифровується як “Москва Ляже Через Крим”. Її завдання — порушити російську логістику в Азово-Чорноморському регіоні та ізолювати окупований півострів.
Наприкінці червня окупаційна влада захопленої частини Запорізької області повідомила про тимчасове перекриття траси Р-280. Це основний сухопутний маршрут, який веде з Ростова-на-Дону до Криму. Також тривають удари по мостових переправах, що з’єднують окуповану частину Херсонської області з півостровом.
За даними Генерального штабу ЗСУ, у ніч на 16 липня 2026 року Сили оборони уразили низку важливих військових і військово-економічних об’єктів противника. Серед цілей були автомобільний міст у районі Приморська Запорізької області та залізничний міст “Сиваш” біля Чонгара. Російська армія використовувала ці об’єкти для військової логістики.
У відповідь на російські атаки по цивільній інфраструктурі України Сили оборони посилюють удари по логістичних і промислових об’єктах на території РФ. 18 липня цілі були уражені в Московській і Тамбовській областях — на відстані понад 500 і близько 700 км від лінії фронту відповідно.
“Вони використовувалися агресором для забезпечення постачання комплектувальних, що підпадають під санкції, для виробництва дронів і навігаційного обладнання. Також був уражений нафтовий об’єкт”, — зазначив Володимир Зеленський.
Ще одним напрямом українських операцій залишаються російські нафтопереробні підприємства. За останні 100 днів Збройні сили України близько 50 разів атакували нафтові об’єкти РФ. Були уражені щонайменше 24 із 34 великих російських нафтопереробних заводів.
Російська влада обіцяє посилити захист таких підприємств, однак швидко створити надійну систему ППО навколо всіх НПЗ складно. Заводи розташовані на значній відстані один від одного, а вільних засобів протиповітряної оборони недостатньо. Разом з тим українські безпілотники здатні долати навіть багаторівневий захист, як це сталося під час атак на Московський нафтопереробний завод.
Продовження ударів по перероблюванню та логістиці може перетворити російську паливну кризу на структурну. У Росії дорожчає не лише бензин, а й дизельне пальне. Це створює проблеми для постачання армії, сільського господарства, комунальних служб та інших галузей економіки, а також сприяє зростанню інфляції.
Дефіцит палива та необхідність перекидати підрозділи безпілотників і засоби ППО з фронту ускладнюють становище російської армії. Аналітики Інституту вивчення війни вважають, що війська РФ мають труднощі з досягненням територіальних успіхів. Росія намагається досягти паритету з Україною у використанні безпілотників, однак їй заважає дефіцит кваліфікованих фахівців.
Україна розширює географію далекобійних ударів — прогнози експертів
Як українські далекобійні удари впливають на російську переробку, морську логістику та постачання армії РФ — цю тему в ефірі телеканалу FREEДOM обговорювали:
- Валерій Боровик, засновник компанії-виробника оборонної продукції First Contact, учасник бойових дій;
- Олеся Яхно, політологиня;
- Олексій Буряченко, професор Київського авіаційного інституту, президент “Міжнародного інституту дослідження безпеки”.
ВАЛЕРІЙ БОРОВИК: Навіть один дрон, що долетів, може знищити об’єкт, який коштує в рази дорожче за всю атаку
— У більшості обивателів у голові складається така картина: вилетів один або два дрони, долетіли й успішно уразили ціль. Однак потрібно розуміти, що частка дронів, які долітають до цілі, становить до 10%. Йдеться про співвідношення між кількістю запущених дронів і кількістю тих, які долетіли та влучили в ціль.
Ми ж не бачимо інформації про те, скільки дронів упало поруч, скільки було знищено, скільки не влучило в ціль. Це природний процес як для противника, так і для нас. Щоб уражати основні об’єкти, необхідно запускати безліч різних ударних засобів.
Це можуть бути й комбіновані атаки, коли застосовуються різні дрони та ракети. У нас менше таких можливостей, у них — більше. Але потрібно розуміти, що на такій відстані, звичайно ж, існує і секторальне, і об’єктове прикриття.
Просто під час масованої атаки засоби ППО не завжди можуть уразити всі цілі. Частина з них проривається і завдає ударів. І тоді виходить, навіть якщо до цілі долетів лише 1% запущених засобів, припустімо, один дрон зі ста, то вартість знищеного об’єкта може бути в кілька разів вищою за вартість запуску великої кількості дронів або дронів разом із ракетами.
Проблеми з ППО є в усіх — і в українців, і в росіян. ППО є високотехнологічною і високоточною зброєю, яка зараз відстає в розвитку та масштабуванні від темпів виробництва і здешевлення засобів атаки, зокрема дронів.
Те саме стосується і ракет: що більше їх виробляють, то дешевшою стає кожна з них. Тому в Росії є різні засоби ППО, просто їх не вистачає.
Хто б що не говорив, у нас недостатньо засобів далекого ураження, щоб витрачати їх на будь-які цивільні об’єкти. Таких об’єктів дуже багато, і в Росії їх значно більше, ніж в Україні.
Ми не завдаємо ударів по цивільному населенню. У нас немає засобів, які можна було б витрачати на такі цілі, і в нас загалом недостатньо цих засобів.
Це свідчить про те, що ми долітаємо туди, куди необхідно. І незабаром уся Росія, незалежно від регіону, перебуватиме під загрозою ударів, якщо розташовані там об’єкти, виробничі потужності або склади беруть участь у ланцюжку підтримки російської армії, яка вторглася на українську територію і вбиває наших людей, наших солдатів, які захищають країну, мирних жителів, дітей, людей похилого віку та звичайних громадян.
ОЛЕСЯ ЯХНО: Продовження війни супроводжуватиметься дедалі серйознішими наслідками для Росії
— Якби Росія була розумнішою і мала почуття міри навіть за того комплексу реваншизму та імперськості, який притаманний РФ, ситуація могла б розвиватися інакше. Якби Росія вчасно зупинилася після анексії Криму, коли реакція Заходу на прояв цього імперського реваншизму і початок агресивного військового курсу була досить лояльною та слабкою, то вона справді могла б ще довго, протягом багатьох років, спекулювати на цьому результаті.
У такому разі було б дуже складно схилити Захід до жорсткішої відповіді та зміни стратегії стримування. Ця стратегія робить Україну частиною обороноздатності регіону, знімає обмеження на далекобійні удари по Російській Федерації і зрештою, через відсутність почуття міри у самої Росії, обертається для неї серйозними наслідками.
Те, з чого почалися анексія Криму та російська агресія, зрештою обертається відчутними наслідками для самої РФ. Росія продемонструвала, що вона не може зупинитися. Не отримуючи відповіді на свою агресію, вона продовжуватиме агресивний курс.
Цей курс стосуватиметься не лише Криму, Донбасу, інших частин України та прагнення знищити Українську державу. Він зачіпатиме і саму Європу — як у формі гібридних атак, так і у вигляді постійного ризику, який зростає, щодо прямої військової провокації проти однієї з країн НАТО.
Усе це справді змушує визнати, що Росію необхідно зупинити. А для того, щоб її зупинити, вона має фізично втратити можливість продовжувати війну. Росія повинна відчувати наслідки свого курсу та своєї агресії на власній території або на окупованих українських територіях, які контролює РФ.
Тому ми, власне, спостерігаємо реалізацію підходу “мир через силу”, коли чинник сили має обернутися проти самої Російської Федерації. Водночас технічно Україні, звичайно, не вистачає ресурсів. Передусім це стосується протидії балістичним ракетам. Недарма була створена антибалістична коаліція: союзники розуміють, що Росія намагатиметься робити акцент саме на таких ударах.
Усе це призводить до того, що політичне рішення, ухвалене Європою, Україною та Заходом загалом про посилення захисту українського неба, має отримати практичну реалізацію. Одночасно з цим необхідно нарощувати далекобійні удари по самій Російській Федерації. Лише так можна зупинити цей агресивний російський військовий курс.
У цьому сенсі питання є технічним. Що більше в України буде технічних можливостей, що швидше буде налагоджено виробництво систем і ракет для комплексів Patriot та розширено можливості для далекобійних ударів по РФ, то швидше можна буде зупинити війну. Ця залежність прямо пропорційна.
Це розуміють у всьому світі, про що свідчать заяви лідерів “Групи семи”. Про це ж говорять останні великі дипломатичні події: саміти, зустрічі “коаліції охочих”, а також заяви різних європейських і американських лідерів та політиків.
Тому зараз це питання часу та можливостей якнайшвидше посилювати захист українського неба спільно з Європою, а також нарощувати наші далекобійні можливості.
Те, що відбувається, обертається проти самої Росії, і є закономірним результатом абсурдного і волюнтаристського курсу, якого дотримується Кремль. Спочатку російська влада не відчувала жодних важелів стримування та впливу.
Усередині самої РФ Кремль повністю знищив будь-яку політичну конкуренцію. Одночасно з цим Росія не відчувала жорсткої відповіді та реакції з боку цивілізованого світу. Зараз усе це зрозуміли. У всякому разі, зовнішня готовність до такої відповіді існує. Відповідно, наслідки дедалі сильніше проявлятимуться і всередині РФ.
Ми вже спостерігаємо, як Росія втрачає свої впливові ніші. Спочатку почала скорочуватися її роль як експортера енергоносіїв, що забезпечувала значну частину бюджету та співпрацю з Європою й іншими державами. Хотілося б сподіватися, що дії проти російського тіньового флоту також посилюватимуться.
Тепер Росія відчуває наслідки і на внутрішньому ринку. Країна, яка є експортером енергоносіїв, зокрема палива, сама зіткнулася з його дефіцитом. Ми бачимо, як усе це проявляється всередині РФ.
Якщо ці процеси зачіпатимуть дедалі більше сфер російського життя, то відчуття наслідків дурного й агресивного курсу наближатиме момент, коли Росія більше не зможе продовжувати війну. Її продовження супроводжуватиметься дедалі серйознішими наслідками для РФ.
Зовнішні наслідки Росії поки що вдається приховувати за допомогою пропаганди. Вона втрачає свої позиції та ніші, поступово перетворюючись на маргінальну державу. Однак що сильніше наслідки цього курсу проявлятимуться і відчуватимуться всередині країни, то більша ймовірність того, що в певний момент російській владі доведеться його змінити.
ОЛЕКСІЙ БУРЯЧЕНКО: Далекобійні санкції б’ють не лише по енергетиці, а й по всій економіці РФ
— Так звані далекобійні санкції України діють разом із традиційними санкціями наших партнерів — США та європейських країн. До слова, і перші, і другі зараз знову готуються до наступних санкційних кроків.
Необхідно масштабувати в Росії соціальний негатив щодо подібної політики Путіна. Зростають ціни, посилюється інфляція. В абсолютній більшості регіонів Російської Федерації внаслідок цих далекобійних санкцій дизель і бензин продають за талонами. У різних регіонах обмеження відрізняються — від 15 до 40 літрів в одні руки.
Але це лише верхівка айсберга. Коли виникає дефіцит і починається криза, одразу зростають ціни. Подібне подорожчання сильно б’є по сільському господарству та логістиці всередині самої РФ, що, безумовно, позначається на вартості товарів і послуг для звичайних росіян.
За сукупністю чинників ми справді можемо оцінювати ситуацію таким чином: уже зараз у Росії практично не залишилося нафтопереробних об’єктів, до яких Україна не могла б дістати своїми далекобійними і справедливими санкціями.
Останнім і найяскравішим прикладом став удар по Омському НПЗ. Від українського кордону до нього, нагадаю нашим телеглядачам, близько 2,5 тис. кілометрів. Це справді один із найбільш масштабних і завантажених нафтопереробних заводів. Зараз він втратив близько 70% своїх виробничих можливостей.
Чи нервує це Путіна? Чи нервує це росіян? Так, звичайно. Подібні обстріли, які Київ пережив цієї ночі, є прямою відповіддю на ці дії.
Путін шукатиме вихід. Це вже всім стало абсолютно очевидно. Якщо читати деякі російські пабліки, то навіть їхні військкори критикують російську владу за абсолютний провал на полі бою. Вони говорять про те, що жодного істотного просування по лінії фронту, по суті, немає і вже потрібно щось робити.
Навіть у пропагандистських ток-шоу Соловйова та Скабеєвої дедалі частіше ми чуємо про необхідність ухвалення складних рішень. Пам’ятаєте, як це було свого часу з Херсоном? І справді, найімовірніше, російська пропаганда поступово готує росіян до того, що все-таки доведеться сідати за стіл переговорів. Але перед цим, звичайно, росіяни підвищуватимуть рівень ескалації, щоб сісти за стіл переговорів у вигідній для себе конфігурації.
Україна разом із партнерами примушує РФ до миру. Зараз складається враження, що ми справді намацали її слабке місце, її больову точку. Це енергетика, можливість автономно існувати як держава-бензоколонка. Однак вона, як вдало пожартували в ГУР, уже стала державою-автостоянкою.
Україна повинна продовжувати діяти як симетрично, переносячи війну на територію ворога, так і асиметрично, виходячи на абсолютно новий якісний і технологічний рівень. Необхідно уражати критичну та енергетичну інфраструктуру ворога, а також військові об’єкти за допомогою безпілотників дедалі глибше на території Російської Федерації.
Ми вже демонстрували такі можливості не лише за допомогою безпілотних систем і ракет, а й під час тієї ж операції “Павутина”, яку свого часу провела Служба безпеки України.
Я глибоко переконаний, що в Росії чудово розуміють усі ці ризики, але просто не знають, що з ними робити. Систем ППО, які в неї є, на всі об’єкти не вистачає. Це, власне, нещодавно визнав і Путін. Він нібито дав команду виробляти нові системи, але не сказав, скільки для цього знадобиться часу та ресурсів.
Найімовірніше, це просто неможливо. Багато компонентів є технологічно складними і, по-перше, дуже дорогими. Крім того, їх доводиться отримувати за допомогою так званого паралельного імпорту, а якщо говорити простіше — контрабанди.
Військові та промислові можливості росіян зараз точно не перебувають на тому рівні, який дозволив би їм серйозно масштабувати виробництво власних систем ППО.
Читайте також: Як посилити тиск на Кремль: експерти про нові санкції проти Росії
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
