Сьогодні о 11:21
Президент України Володимир Зеленський і президентка Молдови Мая Санду 26 квітня у Києві обговорили питання енергетики, безпеки та євроінтеграції. Візит молдовського лідера відбувся у день 40-ї річниці катастрофи на Чорнобильській атомній електростанції. Санду наголосила на важливості спільних зусиль для захисту від енергетичного шантажу, а також необхідності координації дій на шляху вступу до Європейського Союзу.
Зеленський і Санду: про безпеку, енергетику та спільний шлях до ЄС
Мая Санду прибула до української столиці з офіційним візитом. Під час переговорів лідери обговорили безпеку, транскордонне співробітництво, захист інфраструктури, розвиток енергетики та подальший рух до членства в Європейському Союзі.
Нагадаємо, Україна і Молдова отримали статус кандидатів у червні 2022 року, а у 2023 році Рада ЄС ухвалила рішення розпочати переговори про вступ з обома країнами.
“Євросоюз завжди говорив і обіцяв, що будь-який прогрес отримує належну оцінку і винагороду. Молдова та Україна зробили максимум для відкриття відповідних переговорів. Тому відреагувати належним чином на нашу готовність — це просто законний логічний спосіб оцінити наші зусилля”, — впевнена Мая Санду.
Зеленський наголосив, що обидві країни заслуговують бути частиною сильної та об’єднаної Європи.
“Україна завжди захищала право Молдови бути частиною ЄС, і раніше ми зробили значні кроки, щоб кандидатство було у наших обох держав. Ми зараз працюємо так, щоб оперативно відкрилися всі кластери членства в Європейському Союзі, і це стало нашим спільним успіхом”, — сказав він.
За словами Санду, наслідки російської війни проти України напряму відчуває і Молдова. Вона розповіла, що після удару по Новодністровській ГЕС понад 300 тисяч жителів півночі країни майже тиждень залишалися без питної води. Через атаку в Дністер потрапило близько півтори тонни трансформаторного мастила. Крім того, серйозні перебої з електрикою виникали й після ударів Росії по українській енергетичній інфраструктурі.
Президентка Молдови акцентувала, що такими діями Росія намагається розколоти Європу і використовувати енергетику як зброю проти України. Попри нейтральний статус країни, Кишинів готовий приєднатися до “коаліції охочих”, оскільки це не суперечить Конституції.
“Ми готові приєднатися до “коаліції охочих”, і ми обговорювали з українською командою, як саме це може статися, зважаючи на те, що ми нейтральна країна. Проте, ми вже допомагали в минулому, ми допомагали з тренуванням саперів, і зараз ми готові працювати над конкретними зусиллями, які Молдова могла б надати в межах “коаліції охочих”, — заявила Мая Санду.
Вона також акцентувала, що Україна фактично переписала оборонну доктрину Європи та заслуговує на постійну та незмінну підтримку. За її словами, Молдова і вся Європа повинні не лише продовжувати підтримку Києва, а й посилювати тиск на Росію.
Молдова і Україна: спільний шлях до ЄС і спільна безпека
Чому Київ і Кишинів пов’язують своє майбутнє зі спільним вступом до Європейського Союзу? Чи зможе євроінтеграція допомогти Молдові розв’язати проблему Придністров’я мирним шляхом? Чому безпека України сьогодні напряму визначає безпеку Молдови і всієї Східної Європи? Як співпраця України і Молдови може змінити баланс сил у регіоні та посилити тиск на Росію? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Гліб Остапенко, політичний консультант, експерт із зовнішньої політики;
- Олександр Леонов, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень “Пента”;
- Олександр Радчук, політичний оглядач.
ГЛІБ ОСТАПЕНКО: Якщо не буде безпеки України, то жодної безпеки у Молдови теж не буде
— Я думаю, в усій цій історії те, що Молдова приєднуватиметься до “коаліції охочих”, — це насамперед бенефіціар не для України, а для самої Молдови. Тому що Молдова фактично може стати клубом тих країн, які дійсно входять в орбіту континентального впливу, спрямованого на протидію РФ і потенційним подальшим нападам на Україну, на балтійські країни, на Молдову та й на будь-які інші країни.
Ми знаємо, що Російська Федерація готова всюди запускати свої щупальці, а нам однозначно варто було б подумати про потенційне розміщення певних оборонних підприємств, можливо, спільних підприємств на території Молдови, якщо у неї буде відповідний базис — технологічний, технічний, інженерний.
Ми бачимо, як зараз співпрацюємо з Норвегією, Великою Британією в цих питаннях, з Німеччиною, з Польщею, потенційно з балтійськими країнами в майбутньому — більш активно. Тому Молдові однозначно потрібно приєднуватися до більш активного клубу країн. Особливо зважаючи на те, що і у Молдови дійсно є нюанси у сфері безпеки.
Звичайно ж, не забуваємо про Придністров’я і про те, що РФ завдяки Придністров’ю крутить внутрішньою і зовнішньою політикою Кишинева вже понад 30 років.
Молдова прекрасно розуміє, що поки Україна воює і фактично тримає східний фронт, жодних критичних нюансів у сфері безпеки для Молдови надалі не буде.
Однак Санду переобралася восени 2025 року, і зараз у неї є фактично політичний карт-бланш для того, щоб імплементувати відповідні стратегії і реформи, які стосуватимуться внутрішньої політики, зовнішньої та оборонної політики.
Зараз офіційний Київ зокрема намагається проєктувати свій зовнішній вплив на сам Кишинів. Для нас Кишинів — це, звичайно ж, не абсолютний стратегічний союзник з погляду того, що саме завдяки Кишиневу можуть бути імплементовані подальші дистанції Української держави. Це радше та держава, на яку ми проєктуємо свою відповідну м’яку силу у найліпшому і позитивному форматі.
І Молдова рада цьому, бо розуміє, що Україна — зрозумілий і стратегічний союзник, на якого можна покластися, і який зараз ще й нарощує свій вплив. І, звичайно ж, якщо не буде безпеки України, то жодної безпеки у Молдови також не може бути.
Фактично в Молдові стався розрив нейтралітету, тому що в Конституції Молдови прописаний нейтральний статус. Але Санду жодним чином юридично цей статус не порушує тим, що приєднується до “коаліції охочих”, бо це не є військовим альянсом у повному його значенні або оборонним альянсом.
Це, радше, поки що союз, який ще до кінця не інституціоналізований і все ще оформлюється. Немає ні остаточного статуту, ні вертикалі управління, нічого. Тобто Франція і Велика Британія ініціювали та далі розвивають цю стратегію, сподіваючись, що “коаліція охочих” дійсно стане коаліцією, яка рано чи пізно буде розміщена на території України — у тому чи іншому регіоні, чи то Західна Україна, центральна лінія бойового зіткнення.
Однак я сподіваюся, що європейські партнери і сам континент, скажімо так, захищатимуть себе в Україні, а не десь у Польщі чи в Німеччині, коли вже буде надто пізно.
Європейці повинні створити перший прецедент — розмістити своїх консультантів або, можливо, війська десь у західних областях, наприклад у Львівській області. Після першого прецеденту можна піти за другим — розмістити у Хмельницькому або в Житомирі. Далі — Київська область, далі — Полтава, а там і лінія бойового зіткнення.
Не потрібно одразу нахрапом діяти, можна акуратно створити перший прецедент, просканувати, промацати Москву і далі реалізовувати стратегію. Але деякі європейські партнери, вочевидь, не готові ухвалювати такі рішення, оскільки розуміють, що їхній електоральний рейтинг залежить від думки людей. А люди в Європі воювати не хочуть загалом, як і в усіх цивілізованих країнах. Але іншого вибору зараз просто немає.
Росія саме таким чином і діяла до повномасштабного наступу на території України: кейси Абхазії, Південної Осетії, Придністров’я, так званих “ЛНР” і “ДНР” — це просто спосіб інкорпорувати ці квазідержави всередину країн для того, щоб зсередини їх розщеплювати і роз’єднувати.
Зараз фактично той контингент російських військ — у районі півтори тисячі людей, можливо, більше. Потрібно дивитися на реальну статистику, бо здебільшого її конкретно немає. Там багато хто вже не просто військові — вони там живуть, створили сім’ї, і взагалі незрозуміло, наскільки вони будуть готові остаточно воювати за Росію.
Вони перебувають там не в стратегічній позиції, а фактично в пастці. Суходільного коридору немає. Україна стримала наступ, Одесу ніхто не забрав. Отже, до Молдови потрапити ніяк. Через Бессарабію теж неможливо. Авіаційний формат теж не проходить. Ніхто не пропустить російські винищувачі і все інше. Тобто фактично зараз вони просто там розміщені: їдять, пересуваються, можливо, збирають якісь розвідувальні дані і передають їх до Москви. Більше нічого.
Там є склад боєприпасів ще з радянських часів. Загалом, я думаю, без силового методу складно буде остаточно розв’язати питання Придністров’я.
Якщо Молдова вступить до Європейського Союзу, хоча поки незрозуміло, коли це станеться, бо це дуже комплексний процес, можливо, Придністров’я просто зрозуміє, що майбутнє — з Молдовою, а не з Росією. Особливо якщо в стратегічній перспективі РФ програє війну в Україні.
Але є два варіанти: або це буде вибір людей, які живуть у Придністров’ї, на користь того, щоб бути частиною цивілізованого світу. Відповідно, необхідна точкова пропаганда з боку Кишинева, з боку Європейського Союзу, з боку офіційного Києва, оскільки це теж наш інтерес.
Або ж силовий метод. І я думаю, пріоритет у цьому питанні має належати саме Молдові, саме офіційному Кишиневу. У них є армія, тому нехай розв’язують питання з Придністров’ям. Україна потенційно (це вже моя суб’єктивна думка) може цьому посприяти надалі, якщо складуться відповідні параметри на землі.
Знову ж таки, зараз про це говорити рано, зважаючи на те, що ми займаємося своїм, а Молдова, як суверенна держава, нехай думає про те, яким чином їй вирішувати це досить складне для себе питання.
ОЛЕКСАНДР ЛЕОНОВ: Приєднання до оборонної коаліції — важливий сигнал з боку Молдови
— Молдова і Україна зараз пов’язані спільним рішенням іти до Європейського Союзу, і в самій Європі говорять, що цей тандем важливий, бо в Європі досить часто саме такі системи спрацьовують більш ефективно.
Згадаймо, що перше розширення Європейського Союзу на Схід було саме завдяки так званій Вишеградській трійці — Чехії, Польщі та Угорщині. І зараз, на жаль, на наш великий жаль, від нашої трійки відпала Грузія через свої рішення і проблеми, бо влада в Грузії вирішила грати з Росією, вирішила грати в авторитаризм. І тут важливо зберігати спільну динаміку і спільні інтереси.
З одного боку, хотілося б сказати, добре, що в Молдові розуміють: розширені плани щодо окупації України включали зокрема й окупацію Молдови. До того ж настільки зневажливе ставлення в Москві було до цієї держави, що ці плани навіть не виділяли в якийсь окремий момент. Вважалося, що там не лише Київ за три дні, а й усе інше — буквально за кілька годин.
І з цієї думки важливо, що Молдова може розраховувати на безпеку, поки Україна її захищає. І коли Молдова говорить про те, що може приєднатися до “коаліції охочих”, це теж важливий момент, бо, з одного боку, ми бачимо проблему присутності Придністров’я, а з іншого боку — є Румунія, яка є важливим хабом для надання Україні військової та гуманітарної допомоги.
І приєднання Молдови хоча б як логістичного пункту буде надзвичайно важливим і для України, і, мені здається, для самої Молдови, бо це серйозні інвестиції та вигоди для держави. Це взаємовигідна співпраця.
Очевидно, що Україна і Молдова залучені у вирішенні кризи з невизнаною Придністровською республікою, бо це зона, через яку Росія може впливати на Україну, і це загроза і для самої Молдови.
Вирішення мирним, дипломатичним шляхом теж перебуває в інтересах обох країн.
Окупована територія не є перешкодою для вступу до Євросоюзу, але очевидно, що це серйозна проблема для самої держави. Досить довго говорили про те, що це такий момент, коли там зосереджується тіньовий бізнес. Для Молдови це дуже важливо.
Вона на певному етапі нагадувала Україну після 2014 року, коли в нас був незаконно окупований і анексований Крим. Це порівнювали з Придністров’ям, а також із частиною Донбасу, яка теж перебувала під впливом Росії, і з Гагаузією в Молдові.
І той факт, що в Молдові усвідомили небезпеку і почали діяти, як і Україна, обмежуючи російську пропаганду, російське телебачення, вплив російських соцмереж і, власне кажучи, виселяючи російських агентів впливу, дуже показовий. Усе це почалося у Молдові з 2023 року, і ми бачимо, що це дало результати на виборах.
Україна вкрай зацікавлена в тому, щоб у Молдові зберігався проєвропейський уряд. Що раніше вдасться розв’язати питання з невизнаною Придністровською республікою і реінтегрувати її назад у Молдову, то буде спокійніше і Україні, і Молдові.
Особливо зважаючи, що в межах приєднання до Європейського Союзу відкриваються нові можливості, зокрема і для розвитку регіонів. І для Молдови це важливий “пряник”, який можна надати людям, що живуть у Придністров’ї, а досить багато хто там має молдовський паспорт, і це теж важливий момент реінтеграції.
ОЛЕКСАНДР РАДЧУК: Молдова пов’язує вступ до ЄС з м’якою реінтеграцією Придністров’я
— Україна і Молдова пов’язані між собою не лише як держави-сусіди, а і як країни, які претендують на членство в ЄС. Європейський Союз сприяє тому, щоб просування й інтеграція обох країн відбулися одночасно. Наскільки це буде можливо, поки складно судити, але справді тривалий час ми були пов’язані таким обопільним треком.
Ця історія триває. І справді, в України та Молдови є схожі проблеми, однак, безумовно, існують і дуже серйозні відмінності. Говорімо чесно: в України найбільша проблема, яка перешкоджає швидкій інтеграції до Європейського Союзу, окрім повномасштабної війни, — це ще й проблема з корупцією.
Це наголошують багато експертів, про це говорять і в Європейському Союзі, і наші фахівці під час відкриття кластерів переговорів. Головною такою перешкодою залишаються саме проблеми з корупцією. Те саме є і в Молдові.
Однак у них також є нерозв’язана проблема з Придністров’ям. Наскільки ми знаємо, нещодавно був презентований план реінтеграції Придністров’я, який не передбачає якогось силового варіанту. Є надія на те, що в Молдові за допомогою європейських союзників, Європейського Союзу та України вдасться інтегрувати так звану ПМР.
Молдова сподівається на те, що у разі закінчення війни в Україні, а ми всі сподіваємося на перемогу, на те, що нам вдасться відстояти свою державність і показати такий результат, за якого Росія зазнає серйозної поразки як з погляду своїх ідеологічних установок, так і з погляду внутрішніх змін, включно зі зміною влади. І якраз Молдова теж пов’язує свою інтеграцію до Європейського Союзу з такою м’якою реінтеграцією Придністров’я. Вони також пов’язують із цим свої плани.
Дуже знаменною стала заява Маї Санду щодо приєднання до оборонної коаліції, з якою вже працює Україна. Ми знаємо, що Молдова — нейтральна держава, але вони пропонують свою допомогу в питаннях розмінування. Це, безумовно, позитивна новина.
Ми сподіваємося, що надалі Молдова залишатиметься нашим ключовим партнером. Чому це важливо? Бо зараз, зважаючи на складнощі з логістикою і морем, і загалом, у нас цей момент серйозно ускладнений з погляду економіки. І те, що Молдова залишається нашим партнером, — це додаткова логістична можливість для України.
Молдова практично не має своєї повноцінної армії. І навіть були розмови про те, що Молдова серйозно розраховує насамперед на сприяння Румунії. Тобто у разі якихось потрясінь, зокрема пов’язаних із військовими діями, вони все-таки сподіваються на захист з боку Румунії. Але також, я думаю, що Молдова передбачає подібний варіант і з боку України.
Складно сказати, наскільки Україна може або повинна гарантувати безпеку Молдови, тому що в нас самих безпрецедентні виклики, пов’язані з повномасштабним вторгненням Росії. Але, я думаю, якісь кроки в цьому напрямку опрацьовуються.
Росія раніше, ще близько року тому, допускала сценарії нападу з боку Чорного моря — по Одеській і Миколаївській областях, з висадкою так званих десантів, тоді якраз ці воєнізовані з’єднання з Придністров’я могли б спробувати здійснити певні вилазки в тил української армії. Тобто така загроза насправді існує.
І я думаю, що ми явно не побачимо якихось офіційних заяв з боку Маї Санду чи Володимира Зеленського з цього питання. Найімовірніше, воно обговорюватиметься за зачиненими дверима. Тут очевидно діє гриф таємності, і ми розуміємо чому: необхідно, щоб ситуація залишалася максимально під контролем, і щоб жодна інформація не виходила за межі цих двосторонніх переговорів.
Читайте також: Енергетика, зброя і дипломатія: чому Азербайджан не поспішає розривати зв’язки з Росією, але зближується з Україною
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
