Сьогодні о 17:07
У Парижі відбулося перше засідання спільної координаційної групи Франції та Польщі з ядерного співробітництва.
У відповідь на загрози з боку Росії Франція, як єдина ядерна держава в Євросоюзі, має намір розділити стратегічну відповідальність за безпеку континенту із союзниками.
Ядерне співробітництво Франції та Польщі
Засідання спільної групи Польщі та Франції з ядерного співробітництва стало продовженням ініціативи президента Франції Еммануеля Макрона щодо посилення європейського стримування на фоні російської загрози, повідомили в польському МЗС. Сторони домовилися продовжити роботу над спільною стратегією, зміцненням східного флангу НАТО і координацією у сфері ядерної безпеки.
Мова не йде про створення загальноєвропейського ядерного арсеналу. По суті, Париж запропонував союзникам “ядерну парасольку” і виступив за спільну відповідальність у питаннях безпеки. У Франції — понад 300 ядерних ракет. Вони розміщені на кораблях, підводних човнах і літаках. І Париж має намір наростити свій арсенал.
“Сьогодні ми ведемо структурований діалог з десятьма країнами, що дійсно дозволяє нам пропонувати нові рішення і ставить наших конкурентів перед стратегічними дилемами. Другий аспект полягає в тому, що цей альянс — альянс миру і балансу. Він покликаний забезпечити мир на Європейському континенті”, — заявив президент Франції Еммануель Макрон.
Ситуація з ядерним щитом у Європі проходить фазу історичної трансформації та переходу до автономії, пояснюють аналітики. Головна зміна — поступовий відхід від абсолютної залежності у питаннях безпеки від Сполучених Штатів на користь створення власної європейської архітектури стримування. А оскільки Росія не припиняє погрожувати сусідам, зокрема ядерною зброєю, то створення такої структури — для Європи питання стратегічне. І хоча, за оцінкою Пекіна, Росія не піде на застосування ядерної зброї, ризик подальшої ескалації не можна недооцінювати, заявив президент Фінляндії Александр Стубб.
“Два дні тому я приймав у Фінляндії на вечері міністра закордонних справ Китаю, ми обговорювали ядерне питання. Китайці дуже категорично заявляють: ні, цього не відбудеться. Дуже важливо, щоб ми змогли стримати цю ситуацію. Однак існує небезпека ескалації, і ми повинні ставитися до неї серйозно”, — зазначив президент Фінляндії Александр Стубб.
Експерти також заявляють про небезпеку ядерної ескалації з боку Росії.
“Були різні оцінки, зокрема були свідчення про те, що Путін дійсно про це подумував наприкінці літа — на початку осені 2022 року. Але мені здається, що ядерний шантаж зручний, поки ти не використовуєш, власне кажучи, цю опцію, як насправді й будь-який інший шантаж. Включатися в третю світову ядерну війну в Кремлі не хочуть. Там занадто люблять життя і жити збираються довго, якщо не вічно. Тому ніхто серйозно не збирався застосовувати ядерну зброю. Але сама ця риторика застосування ядерної зброї, вона, звісно, дратує”, — зазначив сходознавець В’ячеслав Ліхачов.
Після чергової порції погроз з боку Москви Китай уперше в ультимативній формі попередив Росію, що не може бути й мови про застосування ядерної зброї, розповів президент України під час онлайн-спілкування з журналістами. За словами Володимира Зеленського, тема Китаю була однією з центральних у його розмові з Дональдом Трампом на саміті НАТО в Анкарі. Глави держав обговорили вплив Пекіна на війну Росії проти України. Зеленський також повідомив, що обговорював роль Китаю в завершенні війни з лідерами Євросоюзу.
“Тут ситуація трохи змінилася. Дуже важливо підкреслити, що не тільки європейці, не тільки Америка, а й Китай, здається, це вперше, дуже чітко і дуже жорстко відреагував, навіть в ультимативній формі заявивши, що не може бути навіть думок про застосування ядерної зброї”, — повідомив глава Української держави Володимир Зеленський.
Китай дійсно здатний змусити російського диктатора завершити війну, вважають аналітики. Але поки Пекін зацікавлений у тому, щоб бойові дії тривали, впевнений керівник Офісу президента України Кирило Буданов. На його думку, тільки скоординована робота України та її партнерів, насамперед Сполучених Штатів, здатна покласти край російській агресії.
У самому Китаї послідовно відкидають будь-які звинувачення в підтримці країни-агресора. Днями офіційний представник китайського МЗС Мао Нін назвала повідомлення про підготовку російських військових у КНР безпідставними та чисто наклепницькими.
Ядерне співробітництво в Європі в оцінці експертів
Що означає посилення співробітництва Франції та Польщі у питанні ядерної безпеки? На кого буде поширюватися “ядерна парасолька”? Чи залишається ядерна зброя важелем стримування агресора? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді військовий і громадський діяч, генерал-майор запасу СБУ, заступник голови СБУ (2014-2015 рр.), директор Агентства реформування сектору безпеки Віктор Ягун і політтехнолог, керівник Центру політичної розвідки Олег Постернак.
ВІКТОР ЯГУН: “Ядерна парасолька” — реальний фактор стримування для агресора
— Поки що мова йде про не розкриту “ядерну парасольку” і ведуться переговори про те, хто буде тримати її “ручку” і за яких умов її розкриють. Насправді все дійсно дуже серйозно.
Поки мова йде не про розміщення французької ядерної зброї в Польщі та не про автоматичні ядерні гарантії, а про стратегічний діалог у рамках запропонованої Францією концепції передового стримування.
Конкретні параметри — підстави для застосування зброї, участь Польщі в плануванні, навчаннях і забезпеченні операцій — ще, ймовірно, будуть узгоджуватися.
Фактично зараз повторюється франко-німецька модель, яка показує можливий напрямок такого співробітництва — участь союзників у ядерних навчаннях звичайними силами, відвідування стратегічних об’єктів, координація систем раннього попередження, протиракетної оборони, а також можливість застосування далекобійних високоточних засобів ураження. При цьому французька система повинна доповнювати, а не замінювати американське ядерне стримування і механізми НАТО.
Польща, по суті, просто підстраховується на випадок ослаблення американських гарантій і намагається домовитися з Францією. Для Франції ж це спроба стати центральною ядерною державою Європи.
Для України цей процес теж стратегічно позитивний. Але жодної автоматичної французької “ядерної парасольки” над нашою територією поки не буде.
Якщо говорити ще більш практично, то питання фактично стоїть так: розраховуючи на ресурси Німеччини та інших країн, Франція буде намагатися масштабувати свій ядерний потенціал з можливістю в перспективі розмістити його на тих чи інших європейських майданчиках.
Франція спочатку не розраховувала, що їй доведеться глобально захищати всю Європу. Її ядерна програма насамперед була орієнтована на захист своєї материкової території, а також, можливо, на стримування загроз щодо її заморських частин.
Враховуючи нинішню позицію США і те, що Велика Британія не може повною мірою забезпечити такий захист у рамках НАТО, Франція вирішила взяти на себе частину цієї відповідальності та запропонувала відповідний формат співробітництва Німеччині.
Фактично Німеччина може надати фінансування, а Франція — розвивати вже наявні технології. Це відповідає тим процесам, які сьогодні відбуваються в НАТО: розширенню європейських можливостей на фоні можливого скорочення американської військової присутності та участі США в забезпеченні безпеки Європи.
Ядерна зброя — це все-таки зброя, і засоби її доставлення повинні відповідати тим можливостям, якими володіє потенційний противник. Поки ці можливості не цілком відповідають реальності. Де перебуває Франція, а де перебуває Росія? Якщо США можуть використовувати своє положення в Арктиці або військові бази, які десятиліттями створювалися спочатку навколо СРСР, а потім навколо Росії, то Франція не може одномоментно наблизитися зі своєю зброєю, умовно кажучи, на відстань “рушничного пострілу”.
Зараз обговорюється можливість того, щоб літаки, які отримує чи буде отримувати Польща, зокрема F-35, могли нести ядерні боєприпаси.
Можливе також розміщення ракетних баз або інших компонентів ядерного стримування в тих чи інших регіонах Європи. Не виключаю, що подібні розмови можуть вестися і з Канадою.
Зараз стоїть завдання зрозуміти, як наблизити систему стримування до Росії, щоб Москва усвідомила: “ядерна парасолька” — це не просто політичні розмови. Це реальний фактор стримування, який повинен дати агресору зрозуміти, що у випадку надзвичайних подій ця зброя, навіть якщо не буде застосована, залишиться реальною загрозою.
Водночас Китай зацікавлений у збереженні ядерного табу. Застосування Росією ядерної зброї могло б спровокувати нове ядерне переозброєння Європи й Азії, посилити позиції США, викликати глобальну економічну кризу та остаточно перетворити РФ з партнера Китаю в непередбачувану загрозу.
Пекін, попри значний вплив на Москву, не контролює рішення Кремля. Тому позицію Китаю варто сприймати як дуже серйозний стримувальний фактор, але не як стовідсоткову гарантію.
Фактично Китай не дав світу жодних гарантій, а лише позначив Путіну “червону лінію”, перетин якої може спричинити наслідки уже з боку самого Пекіна.
ОЛЕГ ПОСТЕРНАК: Європа повинна реагувати на неадекватність Росії
— Механізми ядерного стримування, зокрема щодо таких неадекватних з погляду своєї риторики держав, як РФ, напевно, все-таки підійшли до певного кризового моменту. Росія періодично зловживає ядерною тематикою, використовуючи її як інструмент інформаційно-психологічних операцій.
Не виключено, що згодом стане відомо: Росія дійсно серйозно розглядала можливість застосування тактичної ядерної зброї.
Що стосується глобальної системи ядерного стримування, то сьогодні вона фактично не існує в колишньому вигляді. РФ вийшла з Договору СНО-III (двостороння угода між США і Росією про скорочення ядерних арсеналів, — ред.), а потім, призупинивши участь у ньому і змінивши свою ядерну доктрину вже в період повномасштабного вторгнення в Україну, показала, що є ненадійною, неадекватною й абсолютно непередбачуваною державою.
Тому Російська Федерація і надалі буде періодично вдаватися до подібної риторики. Поки це залишається насамперед інструментом психологічного тиску.
Що стосується співробітництва Варшави та Парижа, то це насамперед відповідає інтересам самої Польщі. Франція є єдиною країною Євросоюзу, яка має власний ядерний потенціал — близько 300 ядерних боєзарядів. Проблема полягає лише в тому, що цей потенціал не має сухопутної частини — його основу становлять підводні човни й авіація.
Зрозуміло, що рішення РФ розмістити тактичну ядерну зброю на території Республіки Білорусь запустило процес зміцнення ядерної безпеки європейських країн. Тому співробітництво Франції і Польщі, яке оформилося у 2026 році, є логічним продовженням реакції Європи на агресивні дії РФ. До цього можна додати й рішення парламенту Фінляндії змінити законодавство, дозволивши розміщення на своїй території ядерної зброї. Зараз аналогічна дискусія йде і в Литві.
Дії та риторика Кремля змушують європейські держави ставитися до питань ядерної безпеки на найвищому рівні.
Наявність ядерної зброї сьогодні фактично є однією з найнадійніших гарантій безпеки держави. Саме тому в перспективі цілком можливі певні перегони або за власним ядерним статусом, або за участю в програмах спільного ядерного стримування — розміщення, управління і функціонування під спільною “ядерною парасолькою”.
Польща і Франція, ймовірно, стали першими країнами, які поставили таке співробітництво на практичні рейки. Для них це дійсно важливий інструмент стримування Росії. Сподіваюся, їм вдасться реалізувати ці плани.
Що стосується Великої Британії, то вона поки перебуває на етапі узгодження своєї нової оборонної політики з Євросоюзом. Важливо розуміти, що британська ядерна система значно сильніше інтегрована зі Сполученими Штатами, тоді як французька система спочатку будувалася як переважно автономна.
Франція, безумовно, зацікавлена в довгостроковій фінансовій участі європейських партнерів, оскільки утримання і розвиток ядерних сил — надзвичайно дорогий процес.
Є ще один важливий фактор. Уже наступного року Францію очікує вкрай складна і багато в чому вирішальна виборча кампанія. Ми звикли до того, що за Еммануеля Макрона протягом двох президентських термінів зберігалася певна стабільність зовнішньополітичного курсу Франції. У випадку перемоги Марін Ле Пен, яка, якщо дивитися на нинішні соціологічні дослідження, має досить серйозні шанси, зокрема уже в першому турі, ситуація може суттєво змінитися. Тоді виникне зона турбулентності, зокрема й у питаннях ядерного співробітництва — воно стане менш передбачуваним.
З усім тим, у довгостроковій перспективі наявність ядерної зброї залишається одним із ключових критеріїв безпеки європейського континенту. І якщо співробітництво між європейськими країнами в цій сфері буде розширюватися, це, безумовно, посилить загальну систему безпеки.
Своєю чергою, США уже скорочують свою присутність у Румунії, Польщі, Німеччині та країнах Балтії. Але, мені здається, що саме у сфері ядерного стримування американська політика буде залишатися більш стабільною, ніж за іншими напрямками військової присутності.
Читайте також: Коаліція проти балістики: озброєння та технології для України оцінили експерти
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
