Сьогодні о 12:02
Україна та Азербайджан готуються до запуску спільних проєктів у оборонній сфері. Про це стало відомо за підсумками зустрічі президента України Володимира Зеленського з президентом Азербайджану Ільхамом Алієвим у Баку. Крім того, українська сторона розраховує на участь Баку у можливих переговорах щодо завершення війни за участю Росії.
Україна і Азербайджан готують оборонні проєкти і обговорюють мирні переговори
У столиці Азербайджану сторони підписали шість угод про співпрацю.
Перед переговорами з азербайджанською делегацією український президент провів зустрічі з експертами, які діляться досвідом у сфері протиповітряної оборони.
У переговорах брали участь ключові представники урядів обох країн, зокрема міністри промисловості, енергетики та економіки Азербайджану, а також голова НАК “Нафтогаз” Сергій Корецький від України.
Також сторони обговорили питання безпеки та обміну досвідом в умовах поточних викликів, зокрема пов’язаних із ситуацією в Ормузькій протоці.
Новий геополітичний баланс: Україна шукає союзників на Південному Кавказі
Чому Київ розраховує на посередницьку роль Баку у переговорах із Росією? Як енергетика і транзит можуть стати основою стратегічного партнерства двох країн? Чому Азербайджан зберігає обережний баланс у відносинах з Москвою? Як змінюється вплив Росії на пострадянському просторі і що це означає для України? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДОМ відповіли:
- Ризван Гусейнов, директор Центру історії Кавказу;
- Юрій Богданов, консультант зі стратегічних комунікацій, публіцист;
- Ігор Айзенберг, професор Манхеттенського університету.
РИЗВАН ГУСЕЙНОВ: Енергетика і транзит — основа майбутньої співпраці Азербайджану і України
— Азербайджан є однією з небагатьох країн, чиє ставлення до України одразу після початку російської агресії було чітко виражене. На жаль, ми пам’ятаємо, що багато європейських країн спочатку реагували на ситуацію досить неоднозначно.
Як відомо, Азербайджан — країна, яка сама колись зазнала агресії та окупації. Тому саме ця лінія є основою державної політики — підтримка країн, які піддаються агресії та окупації їх територій. Щобільше, азербайджано-українські відносини мають славну історію. З самого початку набуття незалежності, ще у 1918 році, було відкрито одне з перших посольств України в Азербайджані, у Баку. Так склалося, що наші погляди на геополітичні процеси в Євразії значною мірою збігаються.
Також склалося, що саме Росія взяла під приціл у нашому регіоні Азербайджан ще на початку 1990-х років. А після 2014 року, після окупації Криму, у цьому прицілі, в негативному сенсі, опинилася Україна.
Зараз складно щось прогнозувати, але, враховуючи класичні напрями співпраці, які розвиває Азербайджан, — енергетику та транзит нафти і газу, можна зробити певні висновки. Азербайджан постачає нафту і газ до 16 країн, з них, якщо не помиляюся, 14 — це європейські країни, переважно Східна Європа. І цілком логічно, що на території України має розвиватися і розширюватися відповідна інфраструктура.
Зверніть увагу: Азербайджан у Європі займає ту нішу в постачаннях газу, яку втрачає Росія. З цим пов’язане досить негативне ставлення Москви до активного просування Азербайджану на європейському ринку.
Щобільше, в України в перспективі є величезні транзитні можливості до Європи. Ми розуміємо, що зараз йдуть воєнні дії, і це не дає можливості реалізовувати багато проєктів. Але такі зустрічі дають надію на те, що у майбутньому можливий певний формат — якщо не повного врегулювання, то хоча б консенсусу щодо конфлікту в Україні.
Це, на мій погляд, надзвичайно важливо, бо дасть Україні змогу економічно посилитися. Саме таким шляхом Азербайджан у 1990-х роках вийшов зі складної ситуації, коли 20% території було окуповано, кожен восьмий азербайджанець став біженцем, відбувалася важка гуманітарна катастрофа і почалася громадянська війна.
Виходом стали нафтогазові контракти, які дозволили зміцнити економіку. А економіка, своєю чергою, дозволила створити армію та військово-промисловий комплекс, значною мірою незалежний від зовнішніх гравців.
Я думаю, цей досвід може бути дуже корисним. До того ж не лише у сфері нафти і газу. В України і Азербайджану є значні напрацювання у створенні незалежного військово-промислового комплексу.
В Азербайджану є серйозні розробки за участю ізраїльських, європейських та турецьких партнерів. В України також є чим поділитися у цій сфері. Це співпраця має широкий потенціал, і найближчим часом стане зрозуміло, наскільки саме у цих напрямках вона буде розвиватися.
ЮРІЙ БОГДАНОВ: Азербайджан не поспішатиме розривати відносини з Росією
— Азербайджан, як і Україна, так чи інакше перебуває під серйозною загрозою з боку Росії. Зараз між Азербайджаном і Росією начебто немає прямого протистояння, але завжди потрібно розуміти, що, по-перше, є спільний кордон. А поки існує путінська Росія, існує і цей фактор загрози.
По-друге, поки Путін живий і Росія залишається імперією, у неї будуть амбіції як на Південний Кавказ, де знаходиться Азербайджан, так і на Україну. Це те, що ми спостерігаємо останні 25 років.
Тому такі контакти — це як мінімум можливість звірити годинники, розуміючи складність становища обох країн.
Особливо у випадку з Азербайджаном, який вимушено займає нейтральну позицію і намагається не сваритися з Росією далі певної межі.
Азербайджан тривалий час був оточений недружніми країнами: Вірменією, яка займала більш радикальну позицію щодо Баку, і Іраном, з яким складні відносини через етнічний фактор, оскільки значна частина азербайджанського народу проживає на території Ірану, у так званому Південному Азербайджані. І, звичайно, сама Росія намагалася грати на суперечностях у регіоні.
У цих умовах Україна, яка стає дедалі більш суб’єктною, є цікавим партнером для Азербайджану — і з погляду бізнесу, і як точка прикладання інвестицій, і як можливість вийти зі своєрідного геополітичного оточення.
Ще з часів третього президента Азербайджану Гейдара Алієва існував проєкт ГУАМ, який передбачав альтернативний Росії маршрут постачання азербайджанської нафти і газу, зокрема в Україну. Нагадаю, ГУАМ — це Грузія, Україна, Азербайджан і Молдова. Це історичний процес, у межах якого ці країни намагаються вийти з-під російського впливу.
Україна, заплативши дуже високу ціну, зараз робить це найуспішніше. Власне, Азербайджан також буде змушений пройти цим шляхом, як і Вірменія.
Тому йдеться про фундаментальну світоглядну співпрацю, зокрема у питанні нейтралізації впливу Росії як на Південному Кавказі, так і в Центральній Європі. Партнерство Азербайджану, як сильного енергетичного гравця і найбільшої країни свого регіону, та України, як найбільшої країни Центральної Європи, стратегічно важливе для того, щоб обмежити спроби Москви впливати на життя наших народів.
Азербайджан — країна, яка значною мірою орієнтується на Туреччину. Відносини Туреччини і Росії залишаються важливими для Анкари, хоча зараз не завжди зрозуміло, хто в цих гібридних відносинах відіграє провідну роль. У будь-якому разі Азербайджан не проводить радикально відмінну від Туреччини зовнішню політику. Тому він зберігатиме нейтралітет, щоб не створювати для себе зайвих ризиків.
Під час іранського конфлікту Іран завдавав ударів по території Азербайджану, і Корпус вартових Ісламської революції обирав там цілі. Це показує, що ситуація в регіоні залишається складною.
Азербайджан не буде різко розривати відносини з Росією, але поступово їх перевизначатиме. Водночас Росія все ще відіграє важливу роль як в експорті азербайджанської нафти, так і загалом на Південному Кавказі.
Так, вплив Росії вже суттєво скоротився, і цей процес, на мій погляд, незворотний. Але Азербайджан не поспішатиме з різкими кроками, бо його становище залишається вразливим, попри зростання впевненості.
Щобільш,е на тлі непередбачуваної політики США, коли американський президент намагається вибудовувати відносини з Росією, і не до кінця зрозуміло, чи підтримають США Туреччину або Азербайджан у разі загострення.
Крім того, ситуація в Грузії залишається специфічною. Вірменія за Пашиняна також намагається вийти з-під російського впливу, але поки не має достатньої впевненості.
На відміну від України, у країн Південного Кавказу немає такої стійкої зовнішньої опори. Навіть за всіх складнощів, ні Польща, ні Словаччина, ні Румунія не є для України настільки проблемними партнерами, як, наприклад, Іран або Росія для Азербайджану.
Тому залежність від Росії і надалі знижуватиметься, але не варто очікувати різкого розриву. Принаймні доти, доки послаблення Росії не стане очевидно незворотним. Нам, звичайно, було б вигідно, щоб це відбувалося швидше, але Азербайджан не поспішатиме.
Разом з тим Україні цікаві енергетична інфраструктура, видобуток ресурсів, інвестиції. В Азербайджану є нафтові доходи і можливості для вкладень. Азербайджану, своєю чергою, цікавий вихід на європейські ринки. Також Україні цікаві ринки озброєнь, технологій і продовольства.
Азербайджан — найбільш населена країна Південного Кавказу і важливий логістичний вузол, який відкриває доступ до Каспійського регіону і далі — до Казахстану, Узбекистану та інших країн Центральної Азії.
В умовах послаблення Росії вплив у цьому регіоні перерозподілятиметься, і Україні необхідно розширювати свою присутність. По суті, це вже відбувається. Україна починає вести більш самостійну зовнішню політику, отримуючи доступ до ресурсів, інвестицій і нових ринків. Так, це дається високою ціною, але це необхідно.
Якби це відбувалося ще у 1990-ті роки, коли Росія була слабшою, результати могли б бути кращими. Але навіть зараз важливо, що Україна перестає бути другорядним гравцем і починає вибудовувати власну стратегію.
На мій погляд, це принципово важливо. Усі ресурси, які можна отримати від такої співпраці, необхідно використовувати. Економічні інтереси Азербайджану поширюються як на Росію, так і на Україну. Азербайджанська діаспора значна в обох країнах.
Загалом відносини України та Азербайджану можна схарактеризувати як прагматичні й дружні. Що стосується переговорів, то без участі Путіна вони можливі. Але переговори за його участю вкрай малоймовірні. Він не схильний до особистої участі в подібних процесах, оскільки для нього це пов’язано з визнанням суб’єктності України та її керівництва.
Тому переговори у тристоронньому форматі можливі, а зустрічі на рівні лідерів — малоймовірні.
ІГОР АЙЗЕНБЕРГ: Росія втрачає контроль над колишніми союзниками
— Володимир Зеленський постійно бере участь у самітах ЄС, це вже стало звичайною практикою. І це добре. А те, що він знову поїхав до Саудівської Аравії та відвідав Азербайджан — це, звичайно, зовнішньополітичний успіх України.
Те, що Україна вибудовує стосунки з Азербайджаном, також дуже важливо. Для Путіна, думаю, особливо візит Зеленського до Азербайджану — це свого роду ляпас. Тому що Азербайджан, який Росія вважала частиною своєї сфери впливу, можна сказати, вже вийшов з-під цього впливу.
На пострадянському просторі відбувається витіснення Росії, і цей процес прискорився у зв’язку з війною. Такі країни, як Вірменія та Азербайджан, явно прагнуть вийти з-під російського впливу.
Можна пригадати, як недавно прем’єр-міністр Вірменії Пашинян поводився під час зустрічі з Путіним у Москві. Він прямо у його присутності наголошував, що Вірменія — вільна, демократична держава, що в них не відключають інтернет. Коли Путін намагався просувати ідею участі в вірменській політиці людей, яких він надішле — громадян Росії, можливо з подвійним громадянством, у Вірменії це неможливо. Там не дозволяють балотуватися до парламенту людям із подвійним громадянством.
Загалом Росія прагнула зберігати конфлікт між Азербайджаном і Вірменією якомога довше, бо це дозволяло тримати обидві країни у сфері свого впливу. Але зараз конфлікт врегульовано, і обидві країни прагнуть вийти з-під російського впливу. У випадку з Азербайджаном ситуація додатково загострилася після того, як Росія збила азербайджанський пасажирський літак.
Аналогічні процеси відбуватимуться і в країнах Центральної Азії. Наприклад, Казахстан, який є однією з найбільш економічно розвинених колишніх радянських республік регіону, прагне вибудовувати відносини з Китаєм та Заходом.
Таким чином, вплив Росії на пострадянському просторі скорочується і, очевидно, надалі зменшуватиметься.
Читайте також: Новий парламент Болгарії та старі суперечки: що буде з європейською допомогою Україні
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
