“Білоруси точно не хочуть воювати”: доброволець “Янкі” про тиск Росії на Білорусь і нову війну

Росія продовжує війну проти України, і питання про залучення Білорусі, як і раніше, залишається актуальним. Чи зможе Кремль домогтися від диктатора Олександра Лукашенка прямої участі у війні та від чого сьогодні залежить позиція білоруського диктатора?

Цю тему в ефірі телеканалу FREEДОМ обговорили з білоруським опозиціонером, добровольцем і військовослужбовцем спецпідрозділу ГУР Міноборони України Ігорем Янковим (позивний “Янкі”).

https://www.youtube.com/watch?v=kLa2RB4sacQ

Білорусь між Росією та війною в Україні

— Давайте загалом подивимося на роль Білорусі у війні Росії проти України. Останнім часом Лукашенко почав дуже активно наголошувати на тому, що Російська Федерація нібито навіть чинить тиск на Білорусь, намагаючись відкрити новий фронт у війні проти України. Як ви оцінюєте ймовірність того, що Білорусь не просто схилятимуть до участі, а все-таки залучать до війни Росії проти України? Які чинники і які люди можуть справді вплинути на рішення Лукашенка? Чи таких зараз не існує?

— Я вважаю, що білоруси самі по собі, як народ, точно не хочуть воювати. Усе, що зараз відбувається в країні, — це найчистіша політика між, самі знаєте ким, і РФ. Білорусь, у принципі, вже втратила себе і продовжує втрачати суб’єктність, право ухвалювати рішення і так далі. Що далі все це заходить, то сумніше. Ми можемо подивитися на 2022 рік: звідки заходив ворог і ким були надані території.

Я точно знаю, що білоруси не хочуть воювати. Але, судячи з усіх заяв Лукашенка, він і сам уже не в захваті від цієї ідеї.

— Білоруси не хочуть воювати. Але як ви оцінюєте пояснення і виправдання того, що територія Білорусі була надана російським військам для нападу на Україну? Чи була тоді, у 2022 році, якась угода між Лукашенком і Путіним?

— Будь-яка відповідь усе одно буде ворожінням, тому що ми не знаємо, про що йдеться за зачиненими дверима, і можемо лише припускати, на яких умовах вони домовлялися і чому Білорусь надає РФ свою територію, де проходять навчання військові й так далі. Тому все це — ворожіння. Думаю, справа зовсім не в картах.

Білоруські добровольці по обидва боки фронту

— Ви зазначили, що білоруси точно не хочуть воювати, але все-таки на боці Російської Федерації з’являються білоруси. Багато білорусів залучено до війни на боці України й на боці РФ? Яка їхня мотивація? Чи є сьогодні охочі приєднатися і наскільки це складно?

— Думаю, ми не називатимемо конкретні цифри. Крім полку Калиновського, є Білоруський добровольчий корпус, а також білоруси з різних формувань у підрозділах ЗСУ. На боці Росії я особисто їх не зустрічав, але знаю історії людей і білоруських полонених, яких брали. Природно, на тому боці теж є такі добровольці, але це лише добровольці. Це не армія, яка бере участь у прямому конфлікті.

— Їхня мотивація — лише гроші чи щось більше? Невже вони вже настільки зблизилися з росіянами?

— Росія є прямим агресором на території України. Відповідно, якщо ти йдеш воювати, розуміючи та знаючи, що виступаєш на боці тих, хто наступав, єдиною мотивацією можуть бути гроші.

— Що б ви сказали білорусам, які йдуть воювати за гроші? Невже в їхньому житті більше нічого не залишилося?

— Я б сказав, що не потрібно воювати. Дивіться ширше. Героями в цій війні вони точно не будуть.

— А яка ваша мотивація?

— Моя мотивація залишається незмінною. Україна дала мені дім, і я не маю права тікати з нього. Україна ні на кого не нападала. Тому я вважаю своїм обов’язком відплатити їй у такий спосіб.

Економічна підтримка Росії та почуття відповідальності

— Чи усвідомлюють білоруси, що допомога, яку Білорусь надає РФ, означає зокрема нові смерті? Чи відчувають вони якусь провину?

— Коли ми перебували в Білорусі, усі ці конфлікти акумулювалися, а політика навколо них так чи інакше доносилася до звичайних громадян. Тому я не думаю, що білоруси відчувають якусь провину або пильно стежать за розвитком подій.

Білорусь увесь цей час, скажімо так, справді намагалася всидіти на двох стільцях. І було очевидно, що до певного моменту Путін не намагався втягнути її в прямий конфлікт. А зараз, мабуть, настав час, коли висуваються якісь ультиматуми і так далі. Але, знову ж таки, ми бачимо, як розвиваються події.

Як змінилася війна з 2022 року

— Ви бачили війну, скажімо так, зсередини. Якою вона стала сьогодні? Ми розуміємо, що з 2022 року відбулася певна трансформація. У чому вона полягає і який має вигляд? Наскільки людина сьогодні безпосередньо залучена до цієї війни?

— По-перше, війна розвивається технологічно, причому з величезною швидкістю, і стає дедалі більш деталізованою. Якщо розділити її за роками, то на самому початку були звичайні штурми на техніці, захоплення міст. Зараз уже немає поняття якоїсь лінії — першої чи другої. Я вважаю, що є просто зона, і ти перебуваєш у цій зоні.

Наприклад, під час одного з нещодавніх завдань відстань до міста становила 14 кілометрів пішки. Усі ці 14 кілометрів у повітрі, природно, висять дрони, а ти маєш пройти цю відстань, щоб дістатися до точки і захопити позицію.

Війна змінюється з величезною швидкістю. Тому тієї війни, яка вже була, більше не буде. І ризики зараз набагато вищі.

Військова активність Білорусі і роль російських сил

— Білорусь нарощує війська як на кордоні з Україною, так і на кордоні з країнами НАТО. Про що сьогодні говорять спільні військові навчання з РФ, з огляду на ваш досвід і розуміння сучасної війни?

— Сам Лукашенко ні до чого не готується. Білоруси самі по собі — мирний народ, і їм узагалі немає з ким воювати, щоб нарощувати величезний військовий потенціал.

— Але Лукашенко постійно говорить, що йому щось загрожує.

— Він говорить, що йому погрожують. Ми знаємо, як він любить спочатку говорити в один бік, а потім відходити від теми і переводити розмову зовсім в інший. Бази, про які я знаю і які існували три роки тому, вже зникли з тих місць. Ми пам’ятаємо відео часів, коли в Білорусі ще перебувала ПВК “Вагнер”. І де вона зараз? Її немає. Думаю, більшість подібних баз, які створюються, — це частина спроб РФ підготувати Білорусь. Але, як ми бачимо, Білорусь не хоче вступати в прямий конфлікт і зараз намагається від цього відійти.

Ми бачимо, що зараз Білорусь підійшла до того моменту, коли Лукашенко намагається знайти вихід із ситуації, що в нього склалася. Відповідно, він шукає різні плацдарми. Але ми всі розуміємо, що РФ для Білорусі — великий союзник.

Чи може Росія відкрити новий фронт із території Білорусі

— Наскільки активно білоруси зараз підтримують РФ у військовому плані? Ми знаємо, що Білорусь передавала Російській Федерації окремі позиції військової техніки. Зрозуміло, що ми не можемо говорити про якісь колосальні цифри, але наскільки активно це відбувалося?

— Ми говоримо лише про техніку, правильно? Але є ще люди. Я думаю, що РФ більше націлена саме на людей і, як ми вже говорили, на відкриття нового фронту. Їм потрібні люди. Останнім часом ситуація РФ на фронті не дуже хороша. Тому росіяни намагаються затягнути всіх цих людей у війну, щоб вони йшли воювати та відкривали новий фронт, знову ж таки використовуючи білорусів.

— Як сьогодні визначити, чи справді ворог готується знову заходити, умовно кажучи, з півночі? Що зараз потрібно солдатові, щоб готуватися до нападу і просування? Поки ми не бачимо інфільтрації.

— Потрібно розуміти, що в прямому конфлікті, якщо хтось ітиме в наступ, уже не буде таких штурмів і таких просувань, як раніше. Один пілот дрона може знищувати десятки людей. Тому колишнього формату вже не буде, і військові на тому боці, я думаю, це чудово розуміють. Розуміє це і Лукашенко.

Якщо він надасть людей, які підуть відкривати новий фронт, його територія і його влада опиняться під загрозою. Думаю, він це чудово усвідомлює і тому не хоче такого розвитку подій. Що глибше ти дозволяєш своєму союзникові в особі РФ заходити на твою територію, то більше він забиратиме у твоїй країні. Тому ситуація має приблизно такий вигляд.

Злочинний наказ і вибір білоруських військових

— Але існує і поняття невиконання наказу, яке тягне за собою кримінальну відповідальність. Чи можуть білоруські військові не послухатися, якщо, наприклад, із Лукашенком щось станеться або він віддасть наказ приєднатися до російських військ у тій чи іншій сфері?

— Якщо взяти звичайного солдата, якого відправляють саме в цю нову війну, і він розуміє, що це злочинна війна, — а це злочинна війна, — чому він не може просто втекти? Може. Але взагалі краще не вступати в ці конфлікти і розуміти, що війна, яку їм намагаються нав’язати, — уже зовсім не та війна, якою вона була раніше.

Яким має бути майбутнє Білорусі

— Яким ви бачите майбутнє Білорусі — і для цивільних, і для військових? Якою має бути ця країна?

— Хороше запитання. Якщо винести за дужки людей, які зараз перебувають при владі, і говорити про білорусів саме як про народ, то я бачу їх усе тими ж добрими білорусами, якими вони завжди залишалися, — людьми, які розуміють свою культуру та історію, у яку Росія теж уже глибоко проникла.

Український досвід сучасної технологічної війни

— Що ви можете розповісти про свій досвід війни, з огляду на те, що для України це оборонна війна?

— Вона буває різною. Якщо взяти весь проміжок часу, війна справді змінювалася, причому з величезною швидкістю. Ті операції, які ми проводили 2,5 року тому, зараз неможливо повторити в тому самому вигляді. Тому ми підлаштовуємося під нинішні реалії та воюємо з урахуванням цих реалій.

— Тобто попередній досвід фактично зануляється, тому що сьогодні вже неможливо десь навчитися необхідного, наприклад, у західних партнерів?

— Західні партнери зараз навчаються в нас. Конфлікти, у яких вони брали участь раніше проти інших країн, не були настільки технологічно розвиненими війнами, і тоді саме вони мали технологічну перевагу. Зараз же йде пряма конфронтація технологій з одного і з іншого боку.

— Але все одно, якого досвіду не вистачає? Чого особисто вам хотілося б зараз навчитися? Чого не вистачає саме у вашій роботі?

— Ми всього навчаємося поступово. Коли настає час змін, ми теж розвиваємося. Усе відбувається поступово, і всі проходять через досвід. Ось і все.

Чи можна оцінити ослаблення противника

— Озираючись назад і з огляду на ваш сьогоднішній досвід, чи можна сказати, хто зараз, скажімо так, перемагає? Є противник і є сторона, яка обороняється, — Україна. Чи слабшає зараз противник? Ми бачимо, що зменшується кількість штурмових дій і так далі. Чи пов’язано це зокрема з технічними чинниками? Чи можна зараз визначити, ослаб противник чи ні?

— Я не можу говорити про підрозділи, у яких мене немає, і не хочу займатися ворожінням. Можу сказати лише про наш підрозділ. За останні, припустімо, вісім місяців на секторі, де ми перебуваємо, він просунувся вперед, відбив атаки ворога і змусив його відступити. Тому можна говорити, що на нашій ділянці фронту ми трохи просунулися вперед.

Але зараз не можна говорити про якусь загальну перемогу чи поразку, тому що будь-які такі висновки були б ворожінням. Це війна, і все змінюється з величезною швидкістю.

Читайте також: “У Кремлі сподівалися, що український бюджет впаде у 2022 році”: Олег Устенко про економіку під час війни