Форпост на висотах: як ЗСУ стримують прорив ворога до Слов’янська в умовах складного рельєфу

Армія РФ не зупиняє штурмові дії на фронті Донеччини. Відносно нещодавно ворог посилив атаки на Слов’янському напрямку. Минулої доби, 23 липня, як повідомив Генштаб ЗСУ, противник здійснив 19 штурмових дій у районах Кривої Луки, Закітного та Різниківки, а також у напрямках Піскунівки, Миколаївки та Рай-Олександрівки.

Ситуація у смузі оборони залишається важкою. Окрім спроб просунутись, застосовуючи прикриття важкої та легкої техніки, ворог постійно намагається інфільтруватись у міжпозиційний простір та накопичувати засоби артилерії та БпЛА неподалік тимчасово окупованих міст і селищ. Також не припиняються удари та дистанційне мінування шляхів логістичного сполучення, яке ускладнює переміщення українських воїнів.

Окупанти продовжують тиск одразу на кількох ділянках фронту: від району Закітного на півночі до району Малинівки й Міньківки на півдні, намагаючись просунутися у напрямку Слов’янська та Краматорська.

Наразі одним із найбільших викликів для ЗСУ на цьому напрямку є частковий контроль російських військ над панівними висотами в районі Рай-Олександрівки.

Панівні висоти в районі Рай-Олександрівки мають вирішальне тактичне значення для контролю над Слов’янським напрямком. Рельєф цієї місцевості є сильно порізаним, оскільки село розташоване на правому березі річки Суха та оточене грядками пагорбів Донецького кряжу із середніми висотами близько 165-187 м над рівнем моря.

Оскільки лінія фронту проходить уздовж низовин та русла каналу “Сіверський Донець — Донбас”, пагорби біля Рай-Олександрівки слугують природним оборонним рубежем для ЗСУ. Вони заважають ворогу розгорнути масштабний наступ у фланг угруповання Сил оборони України.

Втім, частковий контроль над висотами дає окупантам суттєву тактичну перевагу, адже дозволяє ефективніше використовувати FPV-дрони завдяки розширенню радіогоризонту. У результаті російські війська можуть встановлювати вогневий контроль над тиловими районами українських підрозділів, позиціями оборонців у районі Лимана та створювати передумови для подальшого просування у бік Слов’янська. Вони намагаються використати позиції для коригування артилерії та розширення плацдарму за каналом “Сіверський Донець — Донбас”.

Саме нейтралізація цієї загрози стане одним із головних завдань для нещодавно призначеного головнокомандувача Михайла Драпатого. Ситуацію необхідно оперативно вирішувати.

Разом з цим не вщухають бої на Лиманському напрямку, з якого ворог теж прагне дістатися до Слов’янська.

На Лиманському напрямку відбито спроби вклинитися в українську оборону. Окупанти 15 разів атакували в районах Лимана, Ставків та Озерного, а також у напрямку Новоселівки.

Присутність російських військ безпосередньо у самому Лимані наразі не зафіксована. Східні околиці міста — це так звана сіра зона. Противник проводить штурмові дії у напрямок Лиману та Ямполя. Наразі ці населені пункти залишаються під контролем Сил оборони України.

За словами речника угруповання Об’єднаних сил Віктора Трегубова, це ключова точка докладення зусилля з боку окупантів саме тому, що у Лимані їм дуже важливо створити плацдарм для проходження у бік Слов’янсько-Краматорської агломерації.

“Проте попри великі спроби, їм зараз не вдається”, — зауважив він.

Нині на цьому напрямку зафіксована передислокація додаткових підрозділів із глибинних районів окупованої Луганської області. Це не планові ротації, а саме оперативні резерви. Йдеться про накопичення підрозділів операторів БпЛА і так званих штурмовиків.

Тобто вони намагатимуться розв’язати питання вже за стандартною схемою: спочатку взяти під вогневий контроль локації, а потім, за допомогою контролю панівних висот, вирішувати питання одночасного наступу як на Лиманському, так і на Слов’янському напрямках. Це основні загрози для українського війська.

Однак за останній тиждень відбулися удари по тиловій інфраструктурі противника на території окупованих районів Луганської області. А це свідчить про те, що ЗСУ розуміють загрози, які окупанти наразі намагаються реалізувати, збільшуючи чисельність свого угруповання та налагоджуючи тилову логістику.

Одним із головних питань залишається й логістика. Тобто треба вирішувати низку питань одночасно, зокрема посилення вогневого контролю над логістикою ворога, до того ж не на тактичній, а на оперативній глибині. Друге питання — нейтралізація російської активності в районі Рай-Олександрівки. На жаль, ситуація, яка нині складається в тому районі, залишається домінантною на цьому напрямку, від якої залежатиме подальший розвиток бойових дій.

На сусідньому Краматорському напрямку фіксують інфільтрацію підрозділів ворога. Йдеться про те, що російські військові все ж закріпилися за каналом “Сіверський Донець — Донбас”.

На жаль, зона присутності розширюється. Відповідно, тут знову постає питання щодо нейтралізації їхньої присутності й недопущення розширення плацдарму.

Бої на цих напрямках є частиною головного задуму окупантів — вийти до Слов’янсько-Краматорської агломерації. Вони зрізають і фактично вирівнюють лінію фронту, створюючи передумови для майбутнього наступу.

Це так званий ефект парасольки — можливість наступати одночасно по всій протяжності Слов’янсько-Краматорської агломерації. Тобто атаки будуть здійснюватися одночасно як у напрямку Дружківки, так і в напрямку Краматорська. Ну і, відповідно, в районі Рай-Олександрівки вони тиснуть на Слов’янськ.

Військово-політичний аналітик Дмитро Снєгирьов, спеціально для FREEДOM

Попередні огляди автора:

• Кремль малює успіхи, яких немає: що відбувається під Костянтинівкою — аналіз експертів
• Антибалістичний щит України: фактори стримання та перспективи створення проаналізував Снєгирьов
• Загроза з півночі: чи реальне повторне вторгнення в Україну з Білорусі
• На противагу “повній інтеграції”: Кремль встановлює кордони з окупованими територіями України