Сьогодні о 10:44
Військовий експерт Олег Жданов в ефірі марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA пояснив, чому українським захисникам так складно вибити війська агресора РФ із Маріуполя, як у Генеральному штабі Збройних сил України навчилися не допускати оточення противником після котлів 2014-2015 років, а також чому і досі зберігається загроза ворожих авіаударів по всій території нашої держави.
— Ми уважно стежимо за ситуацією у Маріуполі, як наші герої захищають це місто… Але навіть президент Володимир Зеленський у перші дні війни казав, що дуже важко пробратися туди, а в інтерв’ю AP він назвав місто однією із стратегічних цілей ворога. Розкажіть, будь ласка, у чому складність захисту цього міста? Чому такі важкі та довгі бої там?
— Справа в тому, що місто географічно має дуже велику площу, дві величезні промзони: комбінат імені Ілліча та завод “Азовсталь”. Сьогодні бої здебільшого йдуть у промисловій зоні, частково у передмісті Маріуполя, де розташований приватний сектор та де тільки починається багатоповерхова забудова. Фактично точаться вудичні бої.
Я не хотів би тут проводити аналогії… Але це можна порівняти зі Сталінградською битвою, коли за кожну хату, кожну вулицю точаться важкі позиційні бої. При цьому Російська Федерація хоче взяти в кільце і знищити наших захисників, які намагаються утримати місто.
На жаль, усі мирні мешканці, які ще залишилися у місті, є заручниками… Російська Федерація планомірно, цинічно намагається знищувати, бомбардувати ті райони, де зосереджене мирне населення, щоб чинити тиск на захисників та на керівництво України загалом.
— Гаразд, а в інших регіонах у чому можуть бути труднощі? Тому що ми пам’ятаємо ситуацію на Донбасі 5-7 років тому, коли ми спостерігали так звані котли, в яких опинялися українські військові. Поясніть з військового погляду, що потрібно робити, щоб такі котли не траплялися?
— Дуже важливо стежити за флангами, тобто збоку, щоб не було спроб прориву та обходу. Це те, чого не робив Генеральний штаб у 2014-2015 роках, коли вся країна півроку говорила, що в Дебальцевому котел, що треба зміцнювати фланги або виводити війська, але в Генштабі вдавали, що цього не чують. Результат ми всі знаємо.
Сьогодні, до речі, Генштаб веде оборонні бої саме на флангах. Це напрямки Ізюм, Гуляйполе. Стримують і завдають шкоди противнику, не дають йому просунутися до нашого тилу і створити навіть якусь подобу оточення. Єдине: віддаленість від лінії фронту зараз не дає нам можливості зробити якийсь міст або коридор, аби допомогти Маріуполю. Тому ми кардинально змінили методику ведення війни. Тобто 8 років для нас не минули даремно, ми навчалися, на відміну від (погоджуся тут із Сергієм Градським) РФ, яка досі воює за шаблонами Другої світової війни.
А ми вже застосовуємо сучасні військові методики. Так, у нас із озброєнням проблеми, я маю на увазі технологічне відставання. Тим не менш, допомога йде, і ми також нарощуємо технологічний рівень.
— Які у вас прогнози щодо небезпеки для тих міст, які вже звільнили від російських окупантів? Наскільки велика ймовірність ракетних ударів по Києву та області, а також Сумщині та Чернігівщині?
— Щодо ракетних ударів: на жаль, небезпека зберігатиметься до кінця війни. Ракет різних типів у Росії ще багато. До речі, сьогодні вночі була ціла серія ракетних ударів у багатьох областях України, причому навіть у тих, де вже понад 10 днів таких не було. Для всієї території нашої країни це залишилася єдина на сьогодні загроза.
Скажу, що наші ППО намагаються… При тому, що вони, фактично, не призначені для боротьби з ракетами. Тим не менш, ми навчилися навіть у цих умовах збивати і крилаті ракети, і балістичні, більша частина яких не досягає цілі. Для нас це величезний успіх щодо організації протиповітряної оборони країни.
— Я правильно розумію, що РФ вдається до ракетних ударів через відсутність успіхів на землі, особливо на Київщині? Це безвихідь?
— Так, Ви цілком праві. Це спроба перейти від контактних боїв до дистанційної війни, коли удари завдають дистанційно. У першій фазі були авіаційно-ракетні удари, згадайте, їхня авіація літала майже над Києвом.
Сьогодні ми їхню авіацію купирували, і вони застосовують її лише в районах активних бойових дій. Ракети, на жаль, долітають практично на всю території країни. Але ми боремося, зокрема, і з ракетами. Мінус 16 ракет учора з потопленням крейсера “Москва”.
— На тлі значних втрат російської армії на сайтах пошуку роботи в РФ з’явилися тисячі вакансій військовослужбовців за контрактом. Як повідомляє російська служба ВВС, за цими оголошеннями вирушають воювати в Україну. У Міноборони РФ зараз шукають навідників, розвідників, кулеметників, стрілків-зенітників, гранатометників та інших майбутніх злочинців, які готові вбивати мирних людей. Чи це говорить про те, що в Росії, з одного боку, приховують точну кількість втрат особового складу в Україні і водночас проводять масову мобілізацію? Таку інформацію давали у британській розвідці.
— Так, вони воюють кількістю, а не якістю. До речі, в цьому й полягають методи Другої світової війни, коли важкі броньовані колони, зокрема танкові, з перевагою в 3-5-7 разів штурмували позиції супротивника. Те саме робить сьогодні Російська Федерація.
Така агітаційна кампанія для поповнення лав збройних сил Росії свідчить, що і в них провалилася прихована мобілізація. На сьогоднішній день уже все втрачено, всі знають, що це війна в Україні, а не “спеціальна операція”. Сарафанне радіо доносить навіть до Сахаліну відомості про величезні втрати серед російських військовослужбовців та зменшення кількості тих, хто хоче воювати в Україні. При цьому такими рекламними кампаніями вони самі погіршують ситуацію. Наприклад, днями вони змінили умови контракту військовослужбовця російської армії, і тепер у ньому записано кримінальну відповідальність за відмову від участі у бойових діях, хоч би де вони відбувалися. Тобто заздалегідь підводять людину під статтю.
Верещук: 15 квітня відкриються дев’ять гуманітарних коридорів
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
