Сьогодні о 10:44
Росія намагається захопити українські міста та взяти перевагу своєю військовою технікою, але їй це не вдається, бо принципи ведення війни змінилися. Однак у Кремлі цього не розуміють. Яких ще помилок припускається військове керівництво країни-окупанта, завдяки чому Україна виграє битви і як мститься за розбиті міста, розповів військовий експерт Сергій Грабський в ефірі марафону “FreeДОМ” на телеканалі UA.
— Російські війська знищують українські міста. Але який у цьому сенс? Отримати територію, але не інфраструктури, не отримати людей, які або евакуювалися, або загинули?
— Знаєте, тут ми бачимо типову поведінку, яку я називаю “кремлівською матрицею”. Вона в принципі не показує нам нічого нового за останні 60-70 років. Тобто повністю зайняти територію, повністю ліквідувати те населення, яке там є, категорично змінити кількісно, якісно склад цього населення, змінити економічну складову цього регіону, підпорядкувати його собі, висмоктувати різноманітні ресурси та рухатися далі. Це так званий екстенсивний шлях розвитку країни, який ми спостерігаємо, починаючи з кінця 15 століття. Тобто нічого нового не відбувається, і ми це бачили у всіх регіонах, до яких приходила російська влада: Абхазія, Південна Осетія, Придністров’я. Скрізь поставити “русский мир”. Тут не йдеться ні про що таке, що свідчило би про можливість економічного розвитку цих регіонів. Просто захопити, експлуатувати нещадно та рухатися далі. Тому Росія вже відверто задекларувала, що в Україні вона не зупиниться і піде далі. І це добре розуміють наші балтійські друзі: Польща, Чехія, Словаччина, Румунія. Трохи Угорщина.
— Наскільки кількість російських військових наближає їх до перемоги, переважання над Збройними силами України, чи взагалі вона дає перевагу?
— Ні, не дає переваги. Потрібно розуміти так, що російська армія чітко дотримується канонів, які були прописані в різних документах ще в середині минулого століття. Тобто створення переваги, потужних броньованих кулаків. Вони ніяк не можуть зрозуміти, що суть війни змінилася, що показала, зокрема, операція азербайджанських сил зі звільнення Карабаху, — масоване застосування артилерії, рух танкових колон сьогодні вже не працюють. Війна точиться в інших напрямках. Це наші Збройні сили показують щодня. Росія звикла таранити укріплені позиції, якісь райони оборони, а тут такого нема. Вони намагаються завдати удару танковим кулаком у нікуди, а отримують удари по флангах, отримують знищення колон постачання, і це змушує їх відступати. І ми зараз бачимо таку саму ситуацію в районі Ізюма, коли, як вони стверджують, намагаються намацати оборонні позиції української армії, пройти туди, тобто діяти за шаблоном. Але противнику це не вдається, і особливого поступу за цілий тиждень ми не спостерігаємо.
Звичайно, можна зосередити війська, просто кількісною масою ці війська можуть кудись просунутися, але, наскільки далеко, маючи дуже слабку систему логістики та забезпечення і з метою уникати основних комунікацій, таким військам просунутися дуже складно. Навряд чи вони досягнуть якогось позитивного результату. Крім того, треба розуміти, що кожен день грає зараз на користь України, тому що Україна підтягує резерви, зосереджує силы, завдає флангових ударів, врешті-решт Україна отримує нове озброєння, яке дає змогу якісно переламати ситуацію.
— Чи може військова допомога США, яку вже надають Україні, змінити ситуацію і на Донбасі, зокрема?
— Я звертаю вашу увагу на важку артилерію, яка має чималий радіус дії, і на гелікоптери. Тобто треба розуміти, що важка артилерія, в даному випадку ми говоримо про гаубиці калібру 155 мм, по суті, як самохідна установка, є зброєю наступу. У нашому випадку вона є зброєю для контрнаступу. Тобто у комбінації з відомими нам системами “Джавелін” та іншими протитанковими системами така зброя дозволяє перейти на якісно новий рівень саме у проведенні, наголошую, контрнаступальних операцій. Крім того, отримання такої специфічної допомоги, а саме контрбатарейних радарів, як система виявлення кораблів на морі, дозволяє бачити цілі набагато раніше і реагувати. Знаєте, навіть якщо ми не знищимо ціль, то зможемо вивести з-під удару наших хлопців, що теж дуже важливо. І удар противника припаде на порожнє місце. Ми говоримо про гелікоптери, які добре знайомі нам, це варіант Мі-17, які нам вкрай необхідні саме для забезпечення мобільності та швидкого перекидання наших підрозділів, тому що це транспортні бойові гелікоптери, які, в принципі, можуть виконувати і бойові завдання. Як я вже підкреслював, це якісно інше озброєння, яке дозволяє нам вирішувати не суто оборонні завдання, а й наступальні. І нехай ми поки що говоримо про дивізіон гаубиць, але перший крок зроблено, і треба розуміти, що на противника чекатимуть й інші сюрпризи в театрі військових дій.
— Які Ваші прогнози щодо Маріуполя та Харкова, по яких Росія найімовірніше продовжить бити?
— У Маріуполі ситуація просто колосально складна. Це дуже важко описати, навіть із погляду простого людського розуміння. Але якщо відійти від емоцій, то ми з вами бачимо, що сьогодні Маріуполь стає непереборною перешкодою, про яку говорять навіть і наші противники. Тому що “Азовсталь” – це такий символ фортеці 21 століття, і проти цієї фортеці Росія не має жодних інструментів, щоб перемогти у цій війні. Тому що ми говоримо про підземні комунікації, які дають змогу сховати наших хлопців. Ми говоримо про досить масивні споруди, які дозволяють також вести оборонні бої, проводити контратаки. І найголовніше, ми говоримо про високий бойовий дух. Звичайно, хотілося б налагодити такий постійний повітряний міст, який дозволяв би здійснювати і заміну особового складу, і вивозити поранених, і постачати захисників Маріуполя, бо для нас це критично важливо.
Фактично, Маріуполь є тим ключем, який урятував українське узбережжя Чорного моря від Миколаєва до Одеси. Тобто поламав усі плани супротивника та знищивши їх наступальний потенціал. Ви вже знаєте, що неодноразово повідомлялося про практично повне знищення 810-ї бригади морської піхоти, яка зазнала поразки в Маріуполі й тепер не може бути використана навіть теоретично для проведення будь-яких морських десантів у бік Одеси. Тому Маріуполь залишається критично важливим фактором нашої оборони та фактором нашого контрнаступу, тому що він продовжує до себе притягувати щонайменше 10 тисяч російських військових. Ми говоримо про приблизно 5-6 батальйонних тактичних груп, які можуть бути використані в інших напрямах. Тому я навіть не знаю, як описати, як оцінити важливість Маріуполя як ключового чинника нашої оборони.
— Харківський напрямок дуже важливий також. Прошу Вас прокоментувати.
— Харків також дуже важливий. Ви знаєте, що Росія ніяк не може зрозуміти однієї речі. Напевно, вони дуже погано навчалися у військових академіях і не знають, що від закінчення Другої світової війни ще жодне місто-мільйонник не було взяте військовою силою. І Росія просто фізично не може зібрати таку кількість військ, яка дозволить їм взяти Харків. Але тут інший аспект, про який ми говоримо: це терор стосовно мирного населення, бо ці шалені обстріли, які не мають нічого спільного ні з військовою тактикою, ні з оперативним мистецтвом. Це прямий терор населення, який ми з вами вже обговорювали. Розмова просто йде про окупацію пустельної території, з якої можна висмоктувати весь ресурс. У цьому логіка військових. Харків взяти у практично неможливо. І ми підготувалися до цієї оборони, тому я навіть не знаю, у чому сенс супротивника продовжувати наступальні дії у тому напрямку.
— Ракетний крейсер “Москва” сьогодні пішов за російським кораблем. Хочеться також, щоб Ви прокоментували, чи це можна назвати успіхом, показником того, що, в принципі, і українське озброєння здатне дуже добре давати відсіч тим же славнозвісним російським кораблям?
— Для нас це дуже великий позитив, і треба розуміти, що російський флот опинився в пастці. Тобто удар по Бердянську, якщо говорити ширше, знищив десантні можливості цього флоту. Такі масовані удари, яких тепер Україна може завдавати кораблям в акваторії Чорного моря, фактично перетворює їх на мішені. Це така помста за обстріл наших міст. Посилення нашої оборони, зокрема, національними системами озброєння, як “Нептун”, і британськими, як “Гарпун”, дозволяють нам практично перекрити все узбережжя Чорного моря у нашій зоні доступу та колосально обмежити можливості використання російських кораблів. Тобто це залізо поступово буде перетворюватися на мішені, що й показала атака на крейсер “Москва”.
Верещук: 15 квітня відкриються дев’ять гуманітарних коридорів
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
