Вчора о 21:49
Військова операція Сполучених Штатів Америки проти Ірану “Епічна лють” завершена. З такою заявою виступив державний секретар США Марко Рубіо. Раніше глава Білого дому Дональд Трамп заявив, що було знищено сім іранських катерів після того, як Тегеран обстріляв кілька суден в Ормузькій протоці.
Іран своєю чергою погрожує розривом перемир’я у разі спроби входу американських суден в Ормузьку протоку. Така реакція викликана заявою про початок масштабної гуманітарної операції під назвою “Проєкт Свобода”, ініційованої США для звільнення цивільних суден, що застрягли в Ормузькій протоці. Пізніше Трамп заявив про призупинення операції.
Що відбувається в Ормузькій протоці
За словами державного секретаря Марко Рубіо, зараз пріоритетом для США є відновлення судноплавства в Ормузькій протоці та операція “Проєкт Свобода”. Як зазначив Рубіо, питання іранської ядерної програми, зокрема запасів високозбагаченого урану, що перебувають в Ірані, вирішуватимуть шляхом переговорів.
Тим часом президент США Дональд Трамп заявив про тимчасове призупинення операції “Проєкт Свобода” в Ормузькій протоці через прогрес у переговорах з Іраном і звернення з боку Пакистану та інших держав.
За його словами, блокада діятиме й надалі, а пауза в операції має дати сторонам можливість завершити підготовку і підписання потенційної угоди з Іраном.
“Як ви знаєте, блокада працює просто чудово. Вона — як сталевий заслін. Ніхто не стане кидати виклик блокаді. І я думаю, що все йде дуже добре. Подивимося. Можу сказати одне: Іран хоче укласти угоду”, — заявив Трамп.
Мета операції “Проєкт Свободи” — вивести цивільні судна, заблоковані в Ормузькій протоці, у безпечні води. Низка країн, за словами Трампа, особисто звернулися до нього з таким проханням. До операції залучать близько 15 тис. військових, понад сотню літаків наземного і морського базування, багатоцільові безпілотники та есмінці.
“Наша підтримка цієї оборонної місії має вирішальне значення для регіональної безпеки та світової економіки, оскільки ми також забезпечуємо морську блокаду”, — написав глава Центрального командування США Бред Купер у соцмережі Х.
У відповідь на намір США допомогти заблокованим у протоці цивільним суднам, у яких закінчується вода і продовольство, Тегеран одразу пригрозив Вашингтону. Голова комісії з національної безпеки парламенту Ірану Ебрахім Азізі попередив, що будь-які спроби Сполучених Штатів втрутитися в ситуацію в Ормузькій протоці розглядатимуться як порушення перемир’я.
Крім того, іранський парламент готується ухвалити закон, який на офіційному рівні запровадить обмеження на проходження кораблів через Ормузьку протоку. Як повідомляє CNN, згідно із законопроєктом, ізраїльським судам повністю заборонять проходження через Ормуз, а кораблям держав, які Тегеран вважає ворожими, доведеться отримувати дозвіл і виплачувати компенсації.
“До 28 лютого Ормузька протока була безпечним і надійним маршрутом для міжнародного морського судноплавства, на якому не виникало жодних проблем. Міжнародна спільнота має притягнути Сполучені Штати та Ізраїль до відповідальності за створення загрози безпеці на цьому водному шляху, за виникнення проблем, наслідки яких відчуваються в усьому світі, і має не допустити подальшого ускладнення ситуації, що склалася”, — заявив речник Міністерства закордонних справ Ірану Есмаїл Багаї.
Після початку гуманітарної місії США з деблокування суден в Ормузькій протоці іранське агентство Fars повідомило про атаку на американський корабель. За його даними, ВМС Ірану нібито випустили по ньому дві ракети після ігнорування попереджень. Стверджується, що судно зазнало пошкоджень і відступило. Але невдовзі Центральне командування Сполучених Штатів спростувало цю інформацію. Реагуючи на ситуацію в Ормузькій протоці, Франція в особі президента Еммануеля Макрона закликала сторони спільно відкрити протоку і забезпечити безпечне судноплавство.
“Ми не братимемо участі в будь-яких операціях із застосуванням сили в межах, які, на мою думку, не виглядають зрозумілими. Отже, ми створили спеціальну місію, над якою зараз працюємо; військове планування відбувалося в Лондоні. Але найбільше ми хочемо скоординованого відкриття протоки Іраном і Сполученими Штатами. Це єдине рішення, яке дозволить нам назавжди відкрити Ормузьку протоку, забезпечити вільне судноплавство і зробити це без обмежень і мит”, — зазначив лідер Франції.
Німеччина також не підтримує ідею військового деблокування Ормузької протоки. Однак, як заявив глава Міністерства закордонних справ ФРН Йоганн Вадефуль, Берлін поділяє з Вашингтоном спільні цілі щодо Ірану — недопущення створення ядерної зброї та забезпечення відкритого судноплавства в протоці.
“Під час телефонної розмови з Аббасом Аракчі я наголосив: Німеччина підтримує врегулювання шляхом переговорів. Як близький союзник США, ми переслідуємо одну і ту ж мету: Іран має повністю і таким чином, що піддається перевірці, відмовитися від ядерної зброї і негайно відкрити Ормузьку протоку, як того вимагає і сенатор Марко Рубіо”, — повідомив Вадефуль у соцмережі Х.
Ситуація в Ормузькій протоці в оцінці експертів
Яка ситуація в Ормузькій протоці? Чи є перспективи для угоди між США та Іраном? Чи піде хтось на поступки в цій ситуації? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Амір Чахакі, іранський політолог і журналіст;
- Марія Гелетій, кандидатка політичних наук, експертка з міжнародних відносин;
- Руслан Сулейманов, сходознавець, експерт NEST Centre;
- Олексій Полегкий, академічний директор Центру публічної дипломатії.
АМІР ЧАХАКІ: Військовим шляхом США не досягнуть своїх цілей в Ірані
— Спочатку глава Білого дому Дональд Трамп повідомив Конгрес США про завершення операції в Ірані, тому що минуло 60 днів з її початку. А за американським законодавством президент має право без дозволу Конгресу воювати або нападати на іншу країну з якихось причин лише 60 днів, а потім потрібно отримати дозвіл.
Трамп оголосив про те, що війна закінчилася, але залишив за собою право почати війну ще раз, її новий етап, і знову ж таки, без погодження з конгресменами.
Після того, як США під час військової операції знищили військове і політичне керівництво Ірану, зараз у країні немає єдиного управління. Місце ліквідованого верховного керівника Ірану Алі Хаменеї зайняв його син Моджтаба Хаменеї. Але він був тяжко поранений під час авіаудару 28 лютого, відтоді новий правитель не з’являвся на публіці. Взагалі незрозуміло, живий він чи ні. Від нього навіть немає аудіоповідомлень, а з’являються лише письмові звернення.
Багато хто вважав, що після потужного авіаудару 28 лютого можна було очікувати звільнення Ісламської держави. Але цього не сталося. Навпаки, взагалі почалися проблеми з тим же перекриттям Ормузької протоки, яке вплинуло на все.
Трамп вимагає від Тегерана повної капітуляції, розблокування Ормузької протоки, відмови від ядерної програми, і Іран має передати МАГАТЕ (Міжнародному агентству з атомної енергії) всі 450 кг збагаченого на 60% урану. Іран у відповідь передав свій план із 14 пунктів (припинення блокади, виведення військ США, зняття санкцій), але Трамп назвав його неприйнятним.
Ормузька протока взагалі закрита. Нещодавно була новина, що нафтовий танкер, пов’язаний із Японією, зміг пройти через Ормуз — схоже, він отримав дозвіл на це від Ірану і США. Але після цього вже понад тисяча кораблів (близько 1 900 суден, включно з танкерами з нафтою і газом, — ред.) опинилися заблокованими і не можуть перетнути протоку.
Через Ормузьку протоку проходить близько 20-25% від усього світового обсягу морських перевезень нафти та газового конденсату. І блокада негативно позначилася на світовому ринку.
Барель нафти вже коштує 120 доларів. Це велика ціна. І це вигідно для таких країн як Росія, особливо щодо того, що США тимчасово зняли санкції на угоди з російською нафтою.
Зараз Іран не може експортувати нафту. Якщо це триватиме ще 2-3 місяці, доведеться зупинити нафтові свердловини. Бо без відвантажень видобуту нафту ніде буде зберігати. Тому Тегеран хоче домовлятися з Вашингтоном, але водночас не хоче погоджуватися на вимоги США. Зрушень у переговорах поки що немає, і склалася ситуація, коли ні війни, ні миру.
Попри ослаблення іранського режиму, для народу покращень не настало. Продовжуються смертні кари учасників січневого народного руху, коли багато людей було заарештовано. Умови соціальної демократії в Ірані стали ще гіршими. І в економічному плані ситуація в країні теж погіршилася.
Військовою операцією проти Ірану Трамп загнав себе в кут, бо він не розраховував на такий опір, на блокування Ормузької протоки — і для такої ситуації у нього не було плану Б.
Американці вважали, що Іран здасться і прийме умови США, але цього не сталося. Якщо Трамп продовжуватиме наполягати на своїх нинішніх вимогах, Іран усе одно на них не погодиться. Якщо Трамп почне нові удари, то це призведе до нових ударів Ірану по арабських країнах — ОАЕ, Кувейту, Бахрейну, Катару, що ще більше погіршить енергетичну кризу і ціни на нафту будуть ще вищими.
Військовим шляхом США не досягнуть своїх цілей в Ірані, тому сторони будуть змушені дійти домовленостей, які влаштують Білий дім і Тегеран. Доведеться віддати частину збагаченого урану. Тому лише відкриття Ормузької протоки не буде перемогою для Трампа, адже протока і так була відкрита до початку американської операції.
Тегеран має піти хоча б мінімально на умови США, а це — збагачений уран. Але чи погодяться вони — це питання. Але я впевнений, що нові військові удари з боку Сполучених Штатів і Ізраїлю нічого не вирішать, оскільки в Ірану ще є запас озброєння для відповідних ударів.
МАРІЯ ГЕЛЕТІЙ: Іран продовжує опір і, ймовірно, не готовий до переговорів
— Іран прагне проводити власну політику і впливати на ситуацію. Це означає, що загалом він не готовий іти на серйозні поступки. Якщо й готовий, то очікує більш шанобливого ставлення до себе.
Виникає складне питання: наскільки Іран узагалі готовий до переговорів щодо ядерного озброєння. Деякі експерти стверджують, що Іран уже готовий обговорювати цю тему за столом переговорів, зокрема питання розробки ядерної зброї. Але на цю мить ключова картина має інакший вигляд.
Усе, що ми спостерігали до сьогодні, показує: Іран використовує всі доступні йому ресурси. Він одночасно відбиває атаки й завдає ударів по інших країнах — або пов’язаних зі США, або тих, які він вважає вразливими. Іноді складається враження, що ці атаки спрямовані ще й на створення ефекту несподіванки, щоб ніхто не міг передбачити подальші дії Ірану.
Водночас багато заходів, вжитих США, поки не дають відчутного результату. Вони втрачають сенс, бо в Ірану є певний запас міцності, що дозволяє йому продовжувати опір у межах поточної кампанії.
Можливості США на цю мить здебільшого залишаються в площині силового тиску. Сполучені Штати можуть завдавати ударів, можуть супроводжувати кораблі й допомагати їм проходити через протоку. Однак вони не можуть безпосередньо вплинути на рішення Ірану — контролювати, які судна проходитимуть через Ормузьку протоку, а які ні.
І тут виникає головне питання: що саме потрібно зробити, щоб Іран погодився на реальні переговори? Особливо важливо розуміти: вести переговори та досягти угоди — це різні речі. І зараз немає чіткої відповіді, що має статися, щоб Іран побачив для себе вигоду і погодився на мирне врегулювання.
Досі незрозуміло, чи здатні США завдати справді серйозного удару, який зміг би розбалансувати систему всередині Ірану. Якщо ні, то поточна операція не призведе до результату. Бо, як ми бачимо, Іран продовжує чинити опір.
Ми вже чули безліч заяв з боку США про те, що переговори йдуть, процес запущений, але на практиці ми цього не бачимо: переговорний трек або відсутній, або неефективний і не приносить результатів.
Ймовірно, необхідно шукати інші підходи — не лише тиск, а й стимули, які дозволять переконати Іран бути більш поступливим і побачити вигоду від поступок.
Операція США та Ізраїлю вже вплинула на більшість країн регіону. Багато з них навряд чи могли уявити, що опиняться в ситуації, коли над їхньою територією літатимуть ракети. Для цих країн ключовим питанням стає безпека.
Конфлікт також безпосередньо впливає на енергетику і промисловість країн Близького Сходу, зокрема на можливість транспортування нафти: чи зможуть вони робити це безперешкодно чи ні. І в ширшому сенсі — під питанням опиняється сама модель їх розвитку як економічно успішних і безпечних країн. Тому що війна неминуче впливає на потоки капіталу.
РУСЛАН СУЛЕЙМАНОВ: Іти на умови США — це капітуляція для Ірану
— Іранська влада, безумовно, зацікавлена в розблокуванні Ормузької протоки. Але ту ціну, яку, з погляду Дональда Трампа, вони мають за це заплатити, в Тегерані вважають неприйнятною.
Пропозиції Вашингтона сприймаються як вимога беззастережної капітуляції. Тому влада Ісламської Республіки готова продовжувати опір і, зі свого боку, зберігати блокаду Ормузької протоки навіть на шкоду власній економіці.
Водночас Іран готовий грати в довгу. До цієї війни там готувалися давно і, чесно кажучи, поки я не спостерігаю серйозних поступок з боку Тегерана. Якщо подивитися на реакцію Ірану, стає очевидно: випади американського президента вже ніхто серйозно не сприймає.
Що стосується ухвалення рішень, то сьогодні в Ісламській Республіці діє, по суті, колективне керівництво. Це не персоналістська диктатура, а система, де влада розподілена між кількома центрами. Значною мірою це спадщина Алі Хаменеї, який вибудував структуру з кількома центрами ухвалення рішень. Саме завдяки цьому система і вистояла: режим у Тегерані не впав, попри те, що значна частина населення вимагає реформ і змін.
Влада в Ірані залишається стійкою. Ба більше, існує певна автономія на місцях, зокрема у військових, які можуть самостійно ухвалювати рішення про завдання ударів.
На місце ліквідованих керівників КВІР і Ради безпеки прийшли ще більш жорсткі фігури. Це люди, які вважають, що зі США взагалі не можна вести переговори. Саме тому ми спостерігаємо суперечливу картину: один день іранські чиновники, наприклад, міністр закордонних справ або навіть президент, говорять про готовність до переговорів і зниження напруженості, а вже наступного дня ці заяви спростовуються й Іран знову завдає ударів по сусідах.
Коли Дональд Трамп заявляв, що “карта Ірану може змінитися”, погрожував “загнати країну в кам’яний вік”, будь-який іранець, незалежно від своїх політичних поглядів, не може сприймати такі заяви як щось нормальне. Якби йшлося виключно про протистояння з режимом — це була б інша ситуація. Але війна розвивалася інакше і сприймалася як загроза всій країні.
Іран уже понад 40 років живе під санкціями, тому нові обмеження не є для нього критичним викликом. У Тегерана є партнери, які надають підтримку, зокрема економічну. Йдеться про Росію, Китай, Північну Корею. Іран уміє адаптуватися до санкцій і економічного тиску.
За оцінками міжнародних спостерігачів, іранські судна все одно продовжують проходити, а нафта — доходити до покупців, наприклад, до Китаю.
ОЛЕКСІЙ ПОЛЕГКИЙ: Ні Іран, ні США не підуть на будь-які поступки
— Для президента США Дональда Трампа ситуація розвивається зовсім не за тим сценарієм, на який він розраховував. Жодної “великої перемоги” або значних досягнень йому досягти не вдалося. Водночас і для Ірану ситуація залишається досить складною. Загалом можна сказати, що вона зайшла в певний глухий кут.
США, безумовно, продовжуватимуть тиск — погрожувати відновленням бойових дій і використовувати силовий фактор. Але водночас внутрішня ситуація у Штатах для Трампа несприятлива: підтримки війни проти Ірану немає.
Ми бачимо, що Іран, зі свого боку, намагається пов’язати питання ядерної програми з відкриттям Ормузької протоки — підійти до ситуації комплексно. Однак для США такий підхід також не виглядає прийнятним.
У результаті складається ситуація, за якої ні Іран, ні Сполучені Штати не зацікавлені в новій ескалації та початку чергової хвилі бойових дій. Це, безумовно, позитивний момент. Але водночас жодна зі сторін не готова йти на компроміс, який би влаштував іншу сторону.
Трамп, зі свого боку, зараз прагне якнайшвидше завершити цю ситуацію — знайти хоча б проміжне рішення в найближчі тижні. З цим пов’язана і його спроба вийти на новий переговорний трек із Китаєм.
З усім тим у Сполучених Штатів залишаються певні переваги. Наприклад, вони можуть використовувати поточну ситуацію для тиску на конкурентів, зокрема на нафтогазовому ринку.
Найімовірніше, найближчим часом ситуація розвиватиметься у форматі затяжних переговорів, дипломатичних спроб і непрямого тиску.
Я сумніваюся, що в найближчі тижні цей конфлікт або війна можуть бути завершені. Найімовірніше, не буде жодного остаточного рішення і процес перейде у формат тривалого переговорного треку.
Одночасно на порядку денному залишаться практичні питання, наприклад, розблокування Ормузької протоки або надання Ірану обмеженого доступу до механізмів стягнення плати за проходження суден.
Загалом можна сказати, що Трамп отримав ситуацію гіршу за ту, яка була до початку бойових дій. Поки що ми не бачимо готовності ні Вашингтона, ні Тегерана йти на серйозні поступки.
У Тегерана, судячи з усього, є відчуття, що він завдяки асиметричним діям перебуває в сильнішій позиції. І у Трампа, по суті, немає очевидних інструментів, щоб цю позицію зламати. З іншого боку, в Ірану залишаються серйозні економічні проблеми, тому йому також необхідно шукати прийнятний вихід із ситуації. Але без гарантій Іран на поступки не піде.
Фактично загроза ескалації залишається головним інструментом тиску.
Читайте також: Вірменія виходить з орбіти Росії: експерти проаналізували європейський саміт у Єревані
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
