Вчора о 22:46
Державний секретар США Марко Рубіо заявив, що відносини Вашингтона з НАТО можуть бути переглянуті. Це пролунало на тлі обговорень конфлікту на Близькому Сході. Він розкритикував рівень підтримки з боку Альянсу. Рубіо також висловив розчарування позицією партнерів і наголосив, що без участі США Альянс не зможе функціонувати.
Водночас ні в Конгресі США, ні в Пентагоні не обговорюють можливий вихід країни з НАТО. У самому Альянсі заяви глави Білого дому про розрив відносин розглядають як блеф, пише Politico.
Рютте їде до Вашингтона після заяв Трампа про НАТО
“Президент і наша країна будуть змушені переглянути все це після завершення цієї операції. Якщо НАТО полягає лише в тому, щоб ми захищали Європу в разі нападу на неї, але вони відмовляють нам у праві розміщення військ, коли ми цього потребуємо, то це не дуже вдала угода. За таких умов важко залишатися членом Альянсу. Він має бути взаємовигідним”, — сказав Рубіо в інтерв’ю телеканалу Al Jazeera.
За даними видання, дипломати НАТО, помічники конгресменів і представники оборонних відомств зазначають, що адміністрація Дональда Трампа не ініціювала необхідних процедур для виходу з Альянсу. Крім того, такий крок потребуватиме подолання серйозних юридичних бар’єрів і, ймовірно, викличе спротив прихильників жорсткої оборонної політики в Конгресі. Вони нагадують про закон 2023 року, згідно з яким рішення про вихід із НАТО потребує підтримки двох третин Сенату.
Прем’єр-міністерка Литви Інга Ругінене своєю чергою заявила, що єдність НАТО не викликає сумнівів, а країни Балтії мають зберігати довіру до Альянсу.
“Ми повинні довіряти альянсу НАТО і чітко доносити до суспільства думку про те, що альянс НАТО — сильний… Я думаю, це дуже позитивний ефект, нарешті натиснута кнопка пробудження, щоб Європа прокинулася і побачила реальну ситуацію. Загалом ми повинні бути вдячні президенту Трампу за цей ефект”, — цитують слова Інги Ругінене литовські ЗМІ.
Вона наголосила, що безпека регіону безпосередньо залежить від згуртованості НАТО і готовності захищати країни Балтії.
Прем’єр-міністр Польщі Дональд Туск, коментуючи можливий вихід США з НАТО і припинення допомоги Україні, назвав це вигідним сценарієм для Кремля.
“Загроза розпаду НАТО, послаблення санкцій проти Росії, масштабна енергетична криза в Європі, припинення допомоги Україні і блокування Орбаном кредиту для Києва — все це схоже на ідеальний план Путіна”, — зазначив прем’єр-міністр Польщі Дональд Трамп.
Тим часом генеральний секретар НАТО Марк Рютте наступного тижня відвідає Вашингтон, де проведе зустріч з президентом США Дональдом Трампом.
Деталі візиту поки не розкриваються. Водночас речниця Альянсу Елісон Харт уточнила, що поїздка була запланована заздалегідь.
Майбутнє НАТО під питанням — що кажуть експерти
Що стоїть за заявами про можливий перегляд відносин США з НАТО? Дійсно Вашингтон може вийти з Альянсу чи це політичний тиск? Чому союзники США відмовляються підтримувати операції поза зоною відповідальності НАТО? Як реагують європейські лідери на риторику Дональда Трампа та його адміністрації? І яку роль у новій архітектурі безпеки може відіграти Україна? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДОМ шукали відповіді:
- Сергій Джердж, голова Громадської ліги “Україна — НАТО”;
- Олександр Леонов, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень “Пента”;
- Штефан Мелле, директор Діалогового офісу з громадянського співробітництва зі Східною та Південно-Східною Європою.
СЕРГІЙ ДЖЕРДЖ: Трамп може висувати претензії, але це питання двосторонніх відносин
— Якщо Трамп певною мірою засуджує європейські країни за те, що вони не допомагають йому в Ірані, то Іран перебуває поза зоною відповідальності НАТО. Зона відповідальності НАТО визначається шостою статтею Вашингтонського договору. Там чітко зазначено, що йдеться про материкову територію країн Європейського континенту, які входять до Альянсу.
НАТО — це оборонний блок, і він реагує на початок воєнних дій саме проти країн-членів Альянсу. Тому Трамп може мати претензії — справедливі чи ні — до окремих країн, але це питання двосторонніх відносин. Загалом до НАТО як інституції тут нічого пред’явити не можна.
Тим паче, в НАТО всі рішення ухвалюються консенсусом. Нам невідомо і, ймовірно, європейським країнам також невідомо, і Рютте цього не знає, щоб Північноатлантична рада обговорювала або планувала воєнну операцію в Ірані. Я думаю, що якби таке питання стояло на порядку денному, то воно б не отримало підтримки — консенсусу не було б, оскільки це не завдання оборонного блоку НАТО.
Якщо США хочуть створити коаліцію для проведення такої місії, то потрібно діяти за моделлю, як це було в Іраку чи Афганістані. В Іраку коаліція налічувала понад 40 країн, в Афганістані — понад 50. До неї входили не лише європейські країни, а й, наприклад, Японія, Австралія. Україна також була учасником обох цих коаліцій. Але це плановий процес, і зараз його не було — з європейськими країнами, по суті, не розмовляли.
Якщо у Трампа є претензії до окремих країн або лідерів, це питання двосторонніх відносин. Але загалом до НАТО претензій бути не може. Тут, мені здається, є елемент зайвої активності.
Марк Рютте, я думаю, наведе всі ці аргументи і дасть загальну відповідь, яка зводиться до того, що для Сполучених Штатів краще бути разом із європейськими країнами у разі спільних загроз, ніж діяти поза НАТО.
Це можливо — зменшення ролі США в межах НАТО. Але про вихід я не думаю. Річ у тім, що навіть за Байдена Конгрес США ухвалив закон, згідно з яким питання виходу з НАТО або зміни статусу країни в Альянсі вирішує саме Конгрес, а не президент. Цей закон залишається чинним, і навряд чи Конгрес підтримає такі рішення, особливо якщо там стане більше опонентів Трампа.
Самим Сполученим Штатам необхідна присутність у Європі. Це не лише захист європейців, а й власний геополітичний і геостратегічний ресурс. Крім того, є фінансовий аспект: законсервувати бази, а потім у разі потреби знову їх розгортати значно дорожче, ніж підтримувати їх у робочому стані.
Тому можна очікувати скорочення кількості американських військових у Європі, але повний вихід малоймовірний. І вихід із НАТО також не має сенсу, бо для США вигідніше мати союзників, особливо у разі можливої ескалації з Китаєм.
Якщо говорити про п’яту статтю НАТО, то вона активувалася в історії Альянсу лише один раз — на підтримку США після терактів 11 вересня. Тоді європейські країни фактично прийшли на допомогу американцям. І це важливий момент.
Але в будь-якому разі європейцям потрібно думати про більшу суб’єктність. І тут Трамп частково правий: у попередні роки саме європейці більшою мірою отримували вигоду від системи безпеки НАТО. Раніше ситуація виглядала так, що США прикривали Європу, але сьогодні європейцям потрібно більше дбати про власну безпеку.
А це неможливо без України. Тут однозначно постає питання про залучення України до нових структур безпеки — або в межах Європи, або НАТО. Можливо, ми побачимо певне відокремлення європейських країн, але в будь-якому разі Україна має бути частиною цих процесів.
Раніше Трамп часто заявляв, що США нікого не потребують і можуть справлятися самі. Це, звісно, ображає європейців. Навіть якщо взяти кампанію в Афганістані: із приблизно 3 600 загиблих військовослужбовців близько 2 400 були американцями, але ще 1 200 — європейцями.
Принц Гаррі після подібних заяв Трампа зазначав, що він сам служив у вертолітному підрозділі і, здається, 457 британців загинули. Це теж внесок Європи, і його не можна ігнорувати.
Коли цю допомогу нівелюють або удають, що її не було, це викликає роздратування. Європейці бачать, що коли США потрібна допомога, вони звертаються по підтримку, а потім можуть заявляти, що впоралися самі. Можливо, нинішня реакція Європи пов’язана і з цим.
Я думаю, що з часом усе стабілізується. Військове співробітництво продовжиться, і ситуація вирівняється.
Водночас важливо зазначити роль України. Україна вже виступає як донор безпеки, допомагаючи, наприклад, арабським країнам захищати своїх громадян. І тут потрібно розуміти: саме іранська зброя вбивала українців — мирних жителів, дітей, жінок, людей похилого віку, руйнувала інфраструктуру. Водночас українська зброя на Близькому Сході використовується для захисту — жінок, дітей і інфраструктури.
Україна не завдає ударів по території Ірану, і в цьому сенсі її роль можна назвати відповідальною та конструктивною. І я думаю, що, використовуючи свої можливості, Україна має вибудовувати більш тісні й стійкі відносини з арабськими країнами.
АЛЕКСАНДР ЛЕОНОВ: П’ята стаття НАТО дає занадто багато простору для маневру, на відміну від сьомої
— Зараз є величезні сумніви у здатності та бажанні Дональда Трампа гарантувати виконання п’ятої статті НАТО для Європи. Але тут ми маємо розуміти, що найголовніше — це юридично зобов’язувальний і пропрацьований документ. Тому що Дональд Трамп через певний час перестане бути президентом США.
А ці гарантії безпеки мають передбачати ратифікацію угоди в парламентах усіх країн і, відповідно, стати обов’язковими для всіх сторін, незалежно від того, хто сидітиме в Білому домі. І тут відкривається досить непогане вікно можливостей.
Щодо Росії, очевидно, що вона виступає проти дієвих гарантій безпеки для України і проти присутності на території України військ Європи. Але тут ми маємо розуміти один важливий момент: багато що залежатиме саме від домовленостей і від рішучості європейців розмістити військових в Україні, незалежно від бажання Росії.
Є і два важливі заяви європейських лідерів, які були зроблені торік. Це президент Франції Еммануель Макрон, який говорив, що “чому ми маємо питати дозволу на присутність в Україні, якщо Росія не питала у європейців дозволу на запрошення військ Північної Кореї”. І президент Фінляндії Александр Стубб, який сказав, що “єдині дієві гарантії безпеки для України матимуть сенс, якщо країни, які їх надають, будуть готові воювати проти Росії”.
Але тут є ще один цікавий момент. Останні події, зокрема пов’язані з Дональдом Трампом, роблять для Європи актуальним питання не лише гарантій безпеки для України, а й розробки двостороннього оборонного союзу. Фактично країни, які надають гарантії Україні, можуть отримати і відповідні гарантії безпеки від України. Ми вже бачили, що на Близькому Сході Україна вперше виступила донором безпеки.
І цей момент може бути досить цікавим, особливо для країн Балтії, Англії та скандинавських країн, які демонструють рішучість протистояти Росії.
Трамп, попри свої заяви, не може вивести США з НАТО. Закон забороняє президенту США ухвалювати одноосібне рішення про вихід або призупинення членства. Для цього потрібне рішення двох третин Сенату. Очевидно, що таких голосів не буде.
Але довіра до Дональда Трампа зараз на мінімальному рівні, і ніхто не знає, як він відреагує, якщо почнеться агресія Росії проти країн Балтії. Ще до Ірану він говорив, що “ми ще подумаємо, чи захищати ці країни”. І з цього погляду армія України і український досвід є вкрай важливими.
Коли ми говоримо про НАТО і Європейський Союз, я впевнений, що щойно Україна стане членом ЄС, питання про її вступ до НАТО стане питанням часу. Але є ще один важливий момент: Європейський Союз з 2023 року почав розвивати свою військову частину.
Тобто Європейський Союз поступово перетворюється з економіко-політичного союзу на економіко-політико-військовий союз. І з цього погляду ми бачимо певну конкуренцію ЄС і НАТО. Важливо і те, що вперше в історії всі країни НАТО вийшли на показник 2% ВВП на оборону. І тут варто віддати належне Трампу, який ще у 2016 році вимагав цього.
Якби країни НАТО досягли цього рівня раніше, Україна мала б менше проблем із допомогою, тому що, як виявилося, запаси озброєння у європейських членів Альянсу перебувають у досить плачевному стані.
В України, як і в Європи, є одна відповідь — і немає іншого виходу. Необхідно зробити все, щоб стати суб’єктами у питаннях оборони.
І є ще один важливий момент, про який мало хто знає. Сьома стаття Статуту Європейського Союзу говорить про колективну оборону: напад на будь-яку країну ЄС має отримати відповідь від усіх країн-членів.
І найцікавіше — формулювання цієї статті жорсткіше, ніж формулювання п’ятої статті НАТО, де допомога визначається кожною країною самостійно.
І саме тому п’ята стаття дає простір для маневру, зокрема для Трампа, реагувати так, як він вважає за потрібне. У цьому і полягає проблема.
Зараз Європа займає дедалі жорсткішу позицію і щодо США, і щодо Росії. І очевидно, що час не грає на Росію, як це намагаються подати.
Європа чітко заявила: переговори мають вестися не лише за списком поступок України, а й має бути список поступок з боку Росії. Лише тоді це будуть справедливі переговори.
ШТЕФАН МЕЛЛЕ: Комунікація з Трампом — це нестабільна річ
— Усі зараз намагаються якраз впливати на його оточення, на адміністрацію, на обидві палати Конгресу, тому що так, НАТО — це, звісно, теж суперечлива конструкція. Вона була створена на початку холодної війни, одразу після Другої світової війни, коли дійсно відбувся системний конфлікт між соціалізмом, комунізмом із Радянським Союзом і його сферою домінування і, насправді, американським або західним світом, як тоді любили говорити, — іншою сферою.
Розширення НАТО дуже навіть вигідне всім, якщо, звісно, працює п’ятий параграф: якщо щось трапиться, якщо на вас нападають, ми всі допоможемо. І ось це зараз якраз стає спірним.
Трамп вважає, що його образили. Він починає, ні з ким не погоджуючи, війну проти Ірану. Коли у нього не виходить швидко завершити війну, він сподівається, що раптом усі мають йому допомогти. Але йому кажуть: “Вибачте, ми політична організація, у нас інша територія відповідальності. Ми взагалі для захисту, ми не для Ормузької протоки”.
І зараз ідеться про те, чи можуть американці використовувати для воєнної операції проти Ірану свої військові бази, які розкидані по всій Європі в межах структур НАТО.
Але поняття ризику у багатьох інші: багато хто вже сказав — ні, не заради цього, у нас немає такої домовленості.
До того як США можуть реально вийти з подібних процесів, мають бути дотримані певні процедури, і зараз не видно, як це можливо: у Сенаті Трамп уже не отримає підтримки, тому що демократи проти, і у власній партії в республіканців також буде чимало противників.
Але щодо особистих відносин із Трампом ніхто не знає, якими вони будуть сьогодні, завтра чи через тиждень — і це всі розуміють. Значна частина репортажів у ЗМІ присвячена тому, хто має з Трампом хороші відносини і може йому щось сказати.
Одним із таких вважається генеральний секретар НАТО — у такий час це важливо. Але він, звісно, там закріплюється і каже: “Так, так, ти такий прекрасний”, — усе, що потрібно почути. Також одним із таких вважається Александр Стубб, президент Фінляндії, який із ним нещодавно зідзвонювався і сказав: “Це був конструктивний діалог, ми добре поговорили”. І буквально за кілька годин Трамп каже: “А навіщо взагалі це НАТО? Це потрібно переглянути”.
Комунікація з ним — це насправді нестабільна річ.
Читайте також: Європа вимагає від США єдності в санкційній політиці проти РФ: чому Білий дім демонструє іншу позицію — думки експертів
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
