Європа вимагає від США єдності в санкційній політиці проти РФ: чому Білий дім демонструє іншу позицію — думки експертів

Прапори України, ЄС та США. Фото: gettyimages.com

ЄС закликає США посилити тиск на Росію та запровадити нові санкції, щоб обмежити можливості Москви фінансувати війну проти України. Про це заявила верховна представниця ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас, наголосивши, що найбільший ефект можливий лише при погоджених діях США, ЄС, Великої Британії та інших партнерів по G7 (“Великій сімці”).

Тим часом Міністерство фінансів США виключило три судна під російським прапором зі списку санкцій, що відкриває можливість для їх повернення до міжнародних операцій, включно із заходами в іноземні порти та отриманням страхових послуг.

Європа закликає до посилення санкцій

Верховна представниця ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас закликала США розглянути можливість запровадження нових санкцій проти Росії. Керівниця європейської дипломатії 31 березня перебувала з візитом в Україні, що присвячений четвертій річниці звільнення українського міста Буча від російських загарбників.

“Ми були б значно сильнішими, якби діяли одностайно і спільно чинили тиск на Росію”, — заявила Кая Каллас.

За її словами, Брюссель і Вашингтон були б значно сильнішими, якби діяли узгоджено і спільно чинили тиск на Росію. Каллас додала, що Україна жодним чином не повинна поступатися своєю територією, як пропонують США. Адже йдеться не лише про землю, а й про людей. Керівник дипломатії ЄС наголосила — у тимчасово окупованих РФ районах України вбивають, катують і придушують місцеву культуру.

Виступаючи в кулуарах зустрічі, керівниця зовнішньополітичного відомства ЄС Кая Каллас заявила, що Європа бачить прямий зв’язок між військовими діями в Ірані та Україні.

“Ми порушуємо це питання, оскільки бачимо, що Росія надає Ірану розвідувальну підтримку, яка дозволяє завдавати ударів по американцях і вбивати їх. Крім того, Росія зараз постачає Ірану безпілотники, за допомогою яких той може завдавати ударів по сусідніх країнах, а також по американських військових базах. Таким чином, ці війни тісно взаємопов’язані. Тому, якщо США хочуть покласти край війні на Близькому Сході й змусити Іран припинити напади на них, їм слід також чинити тиск на Росію, щоб та не могла надавати Ірану таку допомогу”, — заявила керівниця зовнішньополітичного відомства ЄС Кая Каллас.

Також міністри закордонних справ країн ЄС 31 березня на зустрічі в Києві підтвердили підтримку України, посилення тиску на Росію та прихильність досягненню справедливого миру. Про це йдеться у спільній заяві, опублікованій на сайті МЗС України.

“Ми підтверджуємо нашу прихильність забезпеченню повної відповідальності за воєнні злочини та інші найсерйозніші злочини, вчинені у зв’язку з агресивною війною Росії проти України. У цьому контексті ми вітаємо нещодавній прогрес, досягнутий у межах Ради Європи за підтримки Європейського Союзу у напрямку початку діяльності Спеціального трибуналу з питання злочину агресії проти України, та створення Міжнародної компенсаційної комісії для України. Ми також висловлюємо нашу підтримку розслідуванню Міжнародним кримінальним судом ситуації в Україні та закликаємо всі держави-учасниці до повного співробітництва”, — йдеться у заяві.

У заяві міністрів закордонних справ країн ЄС також зазначається, що відповідальність РФ є невіднятним елементом всеосяжного, справедливого та тривалого миру, а також дотримання міжнародного права.

“На п’ятому році російської агресивної війни ми підтверджуємо нашу незмінну тверду і непохитну підтримку незалежності, суверенітету та територіальної цілісності України у межах її міжнародно визнаних кордонів, відповідно до цілей і принципів Статуту Організації Об’єднаних Націй та міжнародного права”, — наголошується у заяві міністрів закордонних справ країн ЄС.

Президент України Володимир Зеленський заявив, що для досягнення справедливого миру та притягнення Росії до відповідальності за її злочини в Україні під час повномасштабного вторгнення з боку партнерів залишаються збереження та посилення санкцій проти Росії, недопущення їх послаблення.

“Не знімати санкції. Бачите, ми говоримо вже не лише про нові пакети санкцій. Бувають інші ризики — тобто не зняття санкцій. Дуже важливий елемент — не давати можливості заробляти гроші. Росія сьогодні заробляє. Дохідність зросла”, — зазначив президент.

Окремо президент звернув увагу на те, що частина держав паралельно порушує питання послаблення санкційного режиму.

“Деякі речі ми з вами не бачимо, ми про них знаємо. Коли постійно просять зняти санкції з суб’єктів. Тобто не лише з юридичних осіб, а й фізичних. Ми говоримо про російських олігархів. Ті ж країни, які блокують 90 млрд допомоги ЄС Україні. Ті ж країни порушують питання про зняття санкцій в енергетиці. Ті ж країни порушують питання про зняття санкцій в окремому списку олігархів РФ, на яких були накладені санкції. Тобто ми розуміємо, який у цьому інтерес. Крім фінансів, я їх інших не бачу”, — наголосив глава держави.

Говорячи про подальший міжнародний тиск на Росію, Зеленський відзначив необхідність його збереження та посилення, зокрема щодо енергетики та тіньового флоту РФ:

“Партнери повинні бути сильними, продовжувати тиск на Росію. Дуже сподіваюся, що після енергетичної кризи повернуться всі санкції, які були зняті у Сполучених Штатах Америки. Також дуже віримо і хочеться, щоб тиск на тіньовий флот Росії тривав, а не навпаки, полегшився для путінського режиму. Це — головні речі”, — сказав Володимир Зеленський.

Тиск на російську економіку дає результати завдяки спільним діям України та союзників. Щонайменше 40% експортних потужностей Росії з видобутку нафти виведено з ладу, підрахувало агентство Reuters. На ситуацію вплинули удари українських безпілотників по російській інфраструктурі експорту нафти, а також затримання танкерів тіньового флоту.

https://www.youtube.com/watch?v=zZKQjSc5pH0&t=1s

Збереження та посилення санкцій проти РФ в оцінці експертів

Чому США рухаються до поступового пом’якшення санкційного тиску на РФ? Хто з союзників України може вплинути на Дональда Трампа? Як на ситуацію впливають бойові дії на Близькому Сході та в країнах Перської затоки? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

  • Михайло Подоляк, радник Офісу президента України;
  • Олександра Філіппенко, політологиня-американістка, міжнародна оглядачка The Breakfast Show;
  • Олег Постернак, політтехнолог, керівник Центру політичної розвідки.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Агресор повинен нести відповідальність

— Росія сьогодні максимально навантажує системи безпеки Європи. Йдеться про нові провокації — повітряні, морські, про втручання у внутрішні політичні процеси, про замовні злочини, коли ми бачимо велику кількість політичних убивств. І водночас Європа продовжує вважати РФ частиною сучасного світу. У цьому й полягає проблема.

Мабуть, сама Росія зрештою приведе і Європу, і глобальний світ до розуміння: є біле і чорне, є добро і зло. І це не просто слова — це конкретні дії.

Коли ми говоримо про президента США Дональда Трампа, у нього інше завдання. Він різко посилив цей тренд на невибірковість, але діє з іншою метою — руйнує ту систему глобальних взаємин, яка вже досягла свого піка і перестала реалізовувати поставлені перед нею завдання.

Трамп руйнує традиційну систему відносин, міжнародні інститути, фактично — і традиційне право, яке не завжди здатне покарати агресора.

Так, глава Білого дому робить це своєрідно, провокативно. Можливо, це призведе до негативних результатів. А можливо — до переосмислення всієї системи глобальних відносин і закріплення нових правил, за яких агресор дійсно нестиме відповідальність.

Нагадаю: Росія навіть у резолюції ООН визнана безумовним, неспровокованим агресором. Все, що відбувається на території України, не має жодного виправдання. Не існує жодного факту, який міг би виправдати агресію. Це пряме, умисне масове вбивство громадян іншої країни — навмисне, з умислом. Це безумовний склад злочину.

Кожного разу відбувалося одне й те саме: Росія робить крок, перевіряє реакцію, а глобальної відповіді, справедливої реакції немає. І тоді вона збільшує масштаб.

Формується відчуття повної безкарності — що у будь-якому разі можна буде підкупити громадську думку. І, на жаль, сьогодні Росія активно вкладається саме в це — у спроби впливати на громадську думку.

І саме це врешті призвело її до гігантської, кривавої війни, яку ми сьогодні бачимо в Україні. Якби за кожну подібну дію слідувало покарання, якби ціна була несумірно вищою за будь-яку вигоду, картина була б зовсім іншою.

Потрібно продовжувати робити те, що робить Україна: знищувати зло, показувати його наочно, власними очима. І пояснювати, що це зло нікуди не зникне, якщо ви не стоятимете поруч із нами.

https://www.youtube.com/watch?v=TALO6DbuOZE

ОЛЕКСАНДРА ФІЛІППЕНКО: Зараз країни Перської затоки можуть вплинути на позицію Трампа

— Кремль діє виключно в логіці тиску й одночасного “затухання” переговорного процесу. Американська сторона щоразу повторює: потрібні переговори, важливі переговори, сторони повинні говорити між собою, бажано сам на сам. Дональд Трамп постійно це наголошує. І щоразу американська сторона демонструє майже радість, коли бачить, що переговори відбуваються — безпосередньо або за посередництвом США.

На практиці Москва постійно висуває якісь неймовірні вимоги. Це типова тактика Кремля: удавати, що переговори ведуться.

У реальності або відправляється делегація, яка очевидно не приймає рішень, або звучать пропозиції, з яких, як говорять самі американці, “неможливо навіть почати розмову”.

Водночас для американської адміністрації надзвичайно важливо для внутрішньої політики зберігати видимість переговорного процесу. Бо війна у Європі, війна в Україні — це прямий виклик передвиборчій обіцянці Дональда Трампа швидко завершити війну. Він обіцяв зробити це “за 24 години”. Очевидно, що це не виходить.

Адміністрація Трампа, судячи з усього, розуміє: до проміжних виборів у Конгрес у листопаді укласти реальну угоду неможливо. Значить, потрібно тягнути час і підтримувати ілюзію переговорів.

Дональд Трамп любить говорити про ігри. Він казав Володимиру Зеленському: “У вас немає карт. Де ваші карти?”. Президент США постійно оперує цією метафорою. Але зараз, як мені здається, ми вже не в тій “картковій грі”, про яку говорить Трамп. На тлі війни на Близькому Сході ситуація більше нагадує складні багаторівневі шахи — не в три, а в чотири-п’ять вимірів.

Тому що в гру вступають нові сили, з якими Україна починає активно взаємодіяти. Йдеться про країни Близького Сходу, країни Перської затоки — найбільші нафтові гравці. І це країни, з якими Дональда Трампа пов’язують не лише політичні, а й особисті відносини.

Наприклад, Мохаммед бен Салман — фактичний правитель Саудівської Аравії, який нещодавно зустрічався з Володимиром Зеленським. Його структури інвестували близько мільярда доларів у компанію Джареда Кушнера, а також у проєкти Trump Organization: будівництво гольф-полів та інші ініціативи в країнах Перської затоки. Це особливо активізувалося після відомого турне Трампа регіоном.

Країни Перської затоки, звісно, передусім керуються власними інтересами. І водночас у них є досить тісні стосунки з Росією.

Згадаємо, наприклад, Дубай — який фактично став хабом для російських еліт. Олігархи, чиновники — всі активно туди переїжджали, купували нерухомість і продовжують це робити. Європа закрита — зате є Дубай. Фінансова і соціальна близькість російської еліти до цього регіону очевидна.

Але є й інший фактор. ОАЕ, Саудівська Аравія, Катар — це країни, які перебувають у складних відносинах з Іраном. І тут важливо: Росія зараз підтримує Іран — зокрема розвідданими, як би Кремль це не заперечував. Історично напруження між цими країнами високі. Наприклад, Мохаммед бен Салман колись називав Алі Хаменеї “Гітлером Близького Сходу”.

У цій конфігурації країни Перської затоки можуть опосередковано впливати на позицію США.

Що зараз важливо для Трампа? Насамперед — внутрішні питання. Наприклад, ціни на бензин у США. Зараз вони високі — близько 4 доларів за галон. І це чутливий момент, бо Трамп завжди наголошував, що здатен знижувати ціни на паливо, які зараз безпосередньо пов’язані з політикою країн Перської затоки.

Так, сам Трамп каже, що Ормузька протока не критична для США. Але для країн регіону критично експортувати нафту — це їх ключове джерело доходу. І значить, країни Перської затоки можуть впливати на США іншими каналами, а не лише через енергетику.

На Дональда Трампа можуть впливати різні фактори: і виборці, і міжнародні партнери. Але завжди важливо пам’ятати: для американців внутрішня політика на першому місці, а зовнішня — на другому.

https://www.youtube.com/watch?v=dHxvU61yK7k

ОЛЕГ ПОСТЕРНАК: США рухаються до послаблення санкційних обмежень

— Ми вже бачимо системну політику США, яка проявляється через послідовні, на перший погляд, дрібні кроки. Спершу були зняті санкції з російської нафти, яка вже була застрахована та перебувала в морі. Потім американська берегова охорона пропустила російський нафтовий танкер на Кубу. По суті, заради Росії зробили виняток в економічній блокаді острова, яку самі США підтримують. Тепер — новина про те, що три судна були виключені зі санкційних списків.

Ми спостерігаємо послідовну лінію дій, яка вказує на певне пом’якшення економічних обмежень щодо Росії з боку США. Це виглядає як більш м’яка, певною мірою проросійська політика на глобальному рівні.

І, ймовірно, саме цим пояснюється атмосфера на останній зустрічі міністрів закордонних справ Євросоюзу, де просувалася ініціатива ввести санкції не лише проти танкерів, а й проти всієї системи морських послуг, що обслуговують тіньовий флот Росії.

З боку США ми не побачили підтримки цієї ідеї, і це прямо вказує на те, що американці намагаються утримувати російський напрямок, “підгодовуючи” його невеликими, але системними поступками.

Ймовірно, це необхідно Білому дому для того, щоб тримати Москву на короткому повідку в межах своїх стратегічних завдань — передусім, пов’язаних із Близьким Сходом, Іраном, а також Китаєм. Особливо на тлі активізації контактів Ірану з Пекіном.

В американській адміністрації, судячи з усього, існує група представників, налаштованих більш проросійськи й готових просувати відповідну повістку. Ця група, користуючись контактами з Кирилом Дмитрієвим, а також через зв’язки з російським бізнесом (який, попри публічну риторику, продовжує існувати), поступово і досить ефективно працює на мінімізацію тиску на РФ.

Якщо говорити про майбутню санкційну політику США, то, найімовірніше, уже у квітні ми побачимо нові кроки в бік її послаблення.

Я не здивуюся, якщо дії адміністрації Трампа стануть складнішими та суперечливими, але водночас збережуть загальний вектор — поступове пом’якшення економічних обмежень.

До того, не виключено тиск на Європу. Бо на сьогодні саме європейські санкції залишаються більш жорсткими й немає жодного руху до їх лібералізації. Наприклад, Велика Британія взагалі розглядає можливість використання військових для зупинки російських танкерів.

На цьому фоні відносини між Європою та США помітно погіршуються. Уже з’являються тривожні сигнали, наприклад, повідомлення про те, що Італія і Франція обмежували використання свого повітряного простору для американської військової авіації. Це серйозні індикатори стану трансатлантичних відносин.

Для американської адміністрації ключовий противник — не Росія. І цю стратегічну установку змінити практично неможливо. Головний опонент — Китай, і всі дії США спрямовані на стримування китайського економічного, політичного та стратегічного впливу.

Трамп прагне вибудувати певні “мости” з Москвою як елемент балансу проти Китаю.

Цей сценарій можна критикувати, він може здаватися глухим кутом, і частина американських експертів дійсно його критикує. Але стратегічно переломити цю лінію зараз вкрай складно.

У цьому контексті українське питання сприймається Трампом як завдання, яке потрібно вирішити швидко. І якщо це рішення буде частково на користь Росії — це не сприймається як проблема. Щобільше, уже зараз створюється враження, що дії США формують у Москви відчуття більшої лояльності та готовності до компромісів.

Для України це — серйозний виклик і ось що можна зробити в цій ситуації:

  • посилювати європейську солідарність;
  • намагатися формально і неформально впливати на представників адміністрації Трампа;
  • формувати українську групу впливу у Вашингтоні;
  • розглядати альтернативні сценарії, включно з обережним діалогом з Китаєм.
https://youtu.be/rV_UAawyE9k?si=58IftX2PkuIpjIgp

Читайте також: Чи реально заблокувати всі судна з російською нафтою: експерти проаналізували боротьбу Європи з тіньовим флотом Москви

Прямий ефір