Вчора о 22:46
Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан наполягає на проведенні експертної перевірки стану нафтопроводу “Дружба”. З таким закликом він звернувся до Євросоюзу, висловивши думку, що подібний крок може сприяти розблокуванню кредиту ЄС для України. Про це йдеться в листі Орбана, з яким ознайомилося агентство Reuters.
Будапешт наклав вето на новий пакет санкцій ЄС проти Росії, а також на виділення кредиту Україні. Таке рішення угорська сторона пояснила припиненням постачання нафти трубопроводом “Дружба”.
Нафтопровід “Дружба” став приводом для нового конфлікту Будапешта і Києва
Прем’єр Угорщини знову виступив із різкими заявами на адресу Києва. У відкритому листі президенту України Володимиру Зеленському він звинуватив українську сторону в нібито проведенні політики проти Будапешта і вкотре закликав відновити транзит російської нафти “Дружбою”.
Водночас наприкінці січня система транспортування палива зазнала пошкоджень внаслідок удару дрона країни-агресора. Однак угорський прем’єр не акцентує на відповідальності Росії, перекладаючи провину на нібито політичний шантаж з боку Києва. Ба більше, Орбан заявив про необхідність захисту угорської енергетичної інфраструктури від так званої української загрози.
“Я віддав наказ посилити охорону критично важливих об’єктів енергетичної інфраструктури. Це означає, що ми розгорнемо солдатів і необхідне обладнання для відбиття атак поблизу ключових енергетичних об’єктів. Поліція в більшій кількості патрулюватиме певні електростанції, підстанції та центри управління, а також я віддав наказ про заборону польотів дронів в окрузі Саболч-Сатмар-Берег. Угорщину не можна шантажувати”, — заявив Віктор Орбан.
Президент України Володимир Зеленський наголосив, що звинувачення Будапешта не відповідають дійсності, оскільки реальна загроза енергетичній безпеці Угорщини походить від Росії. За його словами, ремонт інфраструктури ускладнюється постійними обстрілами з боку країни-агресора. Щоб трубопровід знову запрацював, Орбану слід звертатися по перемир’я до Путіна, вважає глава держави. Попри це, Угорщина продовжує блокувати фінансову допомогу Києву та ухвалення нового санкційного пакету ЄС проти Росії.
“Трубопровід зруйнувала саме Росія. Тому, якщо хочуть заблокувати фінансову підтримку, нехай блокують Росію, бо не Україна є причиною руйнування нафтопроводу. По-друге, це вже не перше руйнування і, впевнений, не останнє у виконанні росіян. У нас є зображення, у нас є практично всі докази, супутникові файли, знімки партнерів — Росія знищила цей нафтопровід уже кілька разів”, — заявив президент України Володимир Зеленський.
Аналітики прогнозують посилення антиукраїнської риторики з боку Орбана в міру того, як наближаються парламентські вибори в Угорщині, призначені на 12 квітня. Згідно з останніми опитуваннями Bloomberg, опозиційну партію “Тиса” підтримують 55% респондентів, тоді як керівна “Фідес” відстає приблизно на 20%.
Експерти вважають, що в угорського прем’єра є підстави побоюватися втрати влади. За роки перебування на чолі країни він опинився в центрі численних корупційних скандалів, і після завершення політичної кар’єри йому можуть загрожувати судові процеси.
Частина опозиційних сил відмовляється від участі у виборах, підтримуючи партію “Тиса”, яка виступає за поглиблення співпраці з Брюсселем і зниження рівня антиєвропейської риторики всередині країни.
“Ті рекламні щити, які ми бачимо навколо, закликають до війни, до боротьби проти когось. Це отруює душевне здоров’я угорського народу, лякає дітей і людей похилого віку, я вважаю, що в цьому нема потреби. Крім того, це візуальне забруднення, мені дуже не подобається бачити фотографії політиків, що висять на ліхтарних стовпах, навіть якщо це лише плакати”, — заявив лідер опозиційної партії “Tиса” Петер Мадяр.
Будапешт заблокував виділення 90 млрд євро фінансової допомоги Україні на 2026-2027 роки. У Брюсселі розглядають варіанти зняття вето до квітня, побоюючись наслідків для українського бюджету. Серед можливих рішень — обіцянка відновити постачання нафти трубопроводом “Дружба”, повідомляє видання Politico з посиланням на джерела. За даними публікації, часу на юридичне оскарження угорського вето в ЄС практично немає, тому потрібне політичне рішення.
Думки глядачів FREEДОМ
Чого насправді домагаються Орбан і Фіцо, відстоюючи постачання нафти з РФ? Таке запитання телеканал поставив своїм глядачам. Найпопулярніші відповіді були зачитані в прямому ефірі:
- “Ситуація, звісно, огидна, коли на чужому болю намагаються пролобіювати свої інтереси”;
- “У Путіна є сильний компромат на них”;
- “Я б запропонувала Фіцо і Орбану надіслати своїх громадян-спеціалістів відновити цю ділянку труби. Під ракетами і дронами. Це ж їхнім країнам потрібно. Нехай пошукають добровольців”;
- “Путін пообіцяв Орбану допомогти на виборах із фальсифікацією (як у нього це відбувається всі роки). Так воно і буде. Орбан спокійний, хоча його партія відстає. Він точно знає, що Путін усе влаштує. Ну і, звісно, газ і нафта задарма разом із Фіцо. Ось ці двоє і стараються, блокують усе”.
Думки експертів
Прем’єр-міністр Угорщини Віктор Орбан і його товариш, прем’єр-міністр Словаччини Роберт Фіцо, продовжують атакувати Україну. Стратегію двох прем’єрів також проаналізували експерти в ефірі телеканалу FREEДОМ:
- Анатолій Круглашов, доктор політичних наук, професор ЧНУ ім. Юрія Федьковича;
- Маріанна Присяжнюк, аналітикиня Фонду “Демократичні ініціативи” ім. Ілька Кучеріва;
- Георгій Чижов, політолог, керівник Центру сприяння реформам.
АНАТОЛІЙ КРУГЛАШОВ: З такою лінією поведінки Угорщина може опинитися за бортом ЄС
— Це дивовижний, хоча й радісно очікуваний казус з боку уряду Віктора Орбана, який полягає в тому, що рішення вже було ухвалене, і не можна повертатися до ухваленого рішення та переглядати його. Тому в цьому випадку Віктор Орбан, і я не хотів би кидати тінь на всю Угорщину, а саме Віктор Орбан і його уряд, просто підривають умови функціонування Європейського Союзу, принцип одностайності, зловживаючи ним повною мірою.
Віктор Орбан демонструє свою роль європейського шантажиста і, власне кажучи, агента впливу Кремля. Те, що робить Віктор Орбан, — це безпрецедентна зухвалість. І як така вона не може бути ізольована і сприйнята нормально в системі Європейського Союзу.
Я думаю, що Європейський Союз не просто може, він повинен і зобов’язаний докласти всіх зусиль для того, щоб цю останню перешкоду було знято. Ми знаємо про лист голови Європейської Ради на адресу Орбана, ми знаємо про активну полеміку, про активний тиск, про підписання рішення Європарламенту. Тобто низку найважливіших процедур виконано.
Ця допомога Україні критично важлива як для України, так і для всієї об’єднаної Європи. Щойно було інтерв’ю з міністром закордонних справ Австрії. Дуже добре, що наші європейські колеги, партнери і союзники дедалі частіше і чіткіше ставлять питання безпеки України в єдиний смисловий ряд і в єдину ефективну систему взаємодії. Бо наша безпека і безпека об’єднаної Європи — це не абстрактні поняття.
Те, що Віктор Орбан напередодні парламентських виборів намагається продемонструвати свою справжню роль у всіх цих подіях, — це, звісно ж, виклик Європейському Союзу і нам, Україні. І наша дипломатія, і вся європейська політична машина повинні цей виклик успішно розв’язати. Я сподіваюся, що європейське право пропонує певні механізми розв’язання. Щобільше, сама Угорщина, Словаччина і, на жаль, Чехія вийшли з пулу кредитних зобов’язань щодо України. Тому в таких умовах ще й перешкоджати розв’язанню цього питання — це як мінімум підлість, хоча й підлість, імовірно, добре оплачувана ззовні.
Я не думаю, що ми можемо розраховувати на те, що навіть якщо вступ України до Європейського Союзу у найближчі роки буде успішним, європейська колективна безпека в тому вигляді, в якому вона існує сьогодні, стане достатньою заміною вступу України до НАТО. Але якщо ці процеси відбуватимуться одночасно, а є не лише надія, а й глибока потреба і виклик, щоб вони йшли саме так, тоді Європейський Союз буде поставлений перед жорсткими реаліями.
Якщо спростити, перша реальність: російська агресія не обмежується лише Україною, вона націлена на країни Східної Європи, Центрально-Східної Європи, Балтії, Фінляндію, Польщу та інші держави. Другий виклик полягає в тому, що за нинішньої адміністрації США Європейський Союз змушений покладатися передусім на власні ресурси. А це з необхідністю визначає трансформацію структури Європейського Союзу, пов’язану із забезпеченням колективної безпеки країн-членів.
В умовах поточного політичного моменту політика поведінки уряду Угорщини, Словаччини і певною мірою Чехії ускладнює реалізацію цього формату. Однак виклик безпеці настільки потужний, що завдання стоїть не лише для України як форпосту Європейського Союзу і країни, що взяла на себе основний удар російської агресії, а й для наших європейських партнерів — об’єднати зміни і політику розширення в єдине ціле і реалізовувати їх якомога швидше, якісно та ефективно.
Тоді можна буде говорити про те, що роль Європейського Союзу у забезпеченні гарантій безпеки як Україні, так і своїм країнам-членам стане більш спроможною, ефективною та результативною.
Дії Угорщини і Словаччини є ударом не лише по наших інтересах безпеки, а й по європейській солідарності — одному з ключових принципів Європейського Союзу. Вони демонструють, що, на жаль, ці троянські коні, які обслуговують інтереси Москви і в певному сенсі інтереси нинішньої адміністрації в Білому домі, не сприяють консолідації потенціалу ЄС.
Йдеться не стільки про перегляд самих статей, скільки про механізми, інституції, процеси і процедури реалізації системи колективної безпеки. Навіть стаття п’ята НАТО викликає величезні дискусії як серед експертів і аналітиків, так і серед політиків, оскільки існує елемент добровільності і визначення кожною країною рівня своєї участі в системі колективної безпеки та припинення агресії.
Європейський Союз тривалий час міг покладатися на провідну роль Сполучених Штатів у забезпеченні європейської безпеки. Сьогодні, за нинішньої адміністрації, ці очікування виявляються менш виправданими. І справді парадоксальною є ситуація, коли країна — провідний член НАТО — висловлює експансіоністські претензії до Гренландії, автономної частини Данії.
Тому європейські лідери розуміють, що безпека дедалі більше стає їхньою власною відповідальністю. Але одностайності з цього питання поки що немає. Важливий не лише діалог між політиками і елітами, а й широкий діалог між громадянами Європейського Союзу, громадянським суспільством і політичними партіями. Епоха комфорту, безпеки і делегування забезпечення безпеки великому патрону, США, відійшла в минуле.
Повільність Європейського Союзу, закладена ще з часів люксембурзького компромісу і кризи порожнього крісла, сьогодні стає ключовим викликом. ЄС необхідно знайти формулу, яка, з одного боку, забезпечувала б захист інтересів країн-членів, а з іншого — створювала б потужні, дієві та переконливі механізми ухвалення рішень у кризових ситуаціях.
Цей шантаж багатосторонній і багаторівневий. Раніше він набував форм про енергетичну вразливість Угорщини та особливі інтереси, зокрема щодо угорських меншин за межами країни. Угорському суспільству й елітам притаманне відчуття обділеності й образи за підсумками світових воєн.
Усе це зав’язується в тісний вузол, який формує роль Угорщини як проблемного гравця. Є й версії, що деякі європейські партнери, які вагаються, неформально делегують Орбану роль громовідводу для озвучування непопулярних рішень. Однак за Орбана Угорщина послідовно виступає деструктивною політичною силою в Європейському Союзі та НАТО.
Орбан пішов ва-банк, намагаючись мобілізувати електорат перед парламентськими виборами і водночас забезпечити собі політичну пенсію у разі провалу. У Європейського Союзу є інструменти реагування, зокрема позбавлення права голосу.
Для ЄС і для Угорщини настає момент істини. Брюссель має донести до угорського суспільства, що за такої лінії поведінки в питаннях безпеки, енергетичної солідарності та відданості фундаментальним принципам і цінностям Європейського Союзу країна може опинитися за бортом організації.
Лісабонський договір чітко прописує процедуру добровільного виходу, але не передбачає механізму позбавлення членства або його призупинення. Це ще одне завдання для країн-членів — знайти відповідну формулу. Має існувати не лише можливість вийти або увійти, а й можливість призупинити членство, позбавити права голосу на певний строк або, у крайньому разі, виключити країну зі спільноти, заснованої на відданості й єдності в ключових питаннях.
МАРІАННА ПРИСЯЖНЮК: Демонізація України — це стиль лідерства Віктора Орбана
— Головним є передвиборчий електоральний контекст. Пан Орбан дуже намагається повернути свою підтримку, тому що опозиційна партія “Тиса” випереджає майже на 20%. Опозиційні сили разом з партією “Тиса” сумарно випереджають політичну партію Орбана приблизно на 20%. І, звісно, така риторика слугує певній мобілізації ядерного електорату Віктора Орбана.
Прем’єр-міністр Угорщини протягом чотирьох років повномасштабного вторгнення Росії в Україну демонстрував антиукраїнську позицію. Ця ситуація була певним ресурсом для його внутрішнього авторитету, а також у межах Євросоюзу — не лише як національного лідера, а й як європейського політика.
Шляхом українського питання пану Орбану вдавалося отримувати відтермінування щодо санкцій, певні привілеї і демонструвати свій вплив у Євросоюзі для національного контексту. Тому я думаю, що демонізація України є не лише політичною технологією в поточній кампанії, а й у ширшому сенсі стилем лідерства Віктора Орбана у відносинах із європейськими колегами, щоб продемонструвати свою значущість і вагу своїм виборцям усередині країни.
Це питання залишається комплексним, але зараз, безумовно, домінує передвиборчий контекст.
Для Угорщини і для Словаччини тема енергетики є інструментом мобілізації з метою звинувачувати Україну, демонізувати її і представити як фактор, що загрожує національній безпеці в енергетичній сфері. Ця тема досить проста з погляду політтехнологій, оскільки дозволяє пов’язати Україну зі зростанням або відсутністю зростання цін, які звичайні громадяни бачать у платіжках.
Орбану, звісно, не хотілося б, щоб суми в платіжках зросли напередодні виборів. Цікаво, що напередодні Угорщину і Словаччину відвідав Марко Рубіо. Я не виключаю, що така передвиборна риторика одночасно є елементом ширшого тиску на Україну в контексті переговорного процесу з Росією.
Ця консолідація виглядає синхронною і скоординованою. Не останню роль тут міг відіграти візит держсекретаря США, який відбувся одразу після Мюнхенської конференції з безпеки. Він відвідав столиці цих двох країн і, ймовірно, тема енергетики порушувалася під час дискусій із Фіцо та Орбаном. Як мінімум той факт, що американська сторона поінформована про можливий розвиток подібної риторики щодо України, є очевидним.
ГРИГОРІЙ ЧИЖОВ: Орбан створює дуже небезпечний прецедент для Євросоюзу
— У кожної з країн наших сусідів, не найвдаліших сьогодні сусідів, свої мотиви. Зрозуміло, що нафтопровід “Дружба” не настільки для них принциповий, бо вже запропоновані альтернативні маршрути постачання нафти з України, а також іншими європейськими країнами. Світ клином на “Дружбі” не зійшовся.
Проте, в Орбана у виборчій кампанії його партія, як і раніше, дуже серйозно відстає від опонентів. І він вирішив побудувати цю кампанію на протидії Україні та так званій українській загрозі. Нам це здається абсолютно абсурдним в умовах російської агресії.
Орбан не залишає своїх спроб. Він уже оголошував Україну ворожою угорському народу і доручав армії захищати енергетичні об’єкти від можливих атак України. Це, звісно, виглядає як набір якогось марення. Зараз він фактично ставить ультиматум Україні і пропонує, щоб він і Фіцо направили слідчу комісію на українську територію для розслідування поведінки українців. Але нічого подібного в міжнародній практиці не буває. І Орбан не розраховує, що хтось виконає таке побажання. Це продовження його позиціювання в межах виборчої кампанії.
У Фіцо дещо інші завдання. З одного боку, він не хоче бути найгіршим хлопцем у Європі. З іншого боку, Орбан, який іде в цьому сенсі значно попереду, дозволяє йому зображати з себе більш гнучкого політика і дипломата, залишаючись при цьому захисником інтересів свого народу.
Щодо Путіна, Орбан, очевидно, зрозумів, що вигідно займати особливу позицію у Європі, коли Росії необхідний хоча б один нервовий європейський партнер. На цьому, ймовірно, робиться непоганий бізнес.
Важко уявити, як палкий студентський лідер кінця 80-х Віктор Орбан, на якого з інтересом дивилися в пострадянських країнах і в тодішньому Радянському Союзі, який організовував молодь на боротьбу з комуністичним режимом, зміг ближче до завершення своєї політичної кар’єри так трансформуватися. Але такі політичні кульбіти справді трапляються.
Що стосується Словаччини, Фіцо намагається намацати власний шлях. Він не так пов’язаний із Путіним і, на відміну від Орбана, не постійно перебуває при владі. Він уже був прем’єром, потім йшов, зараз знову повернувся. У країні в нього сильна опозиція, і він прагне вигідно позиціювали себе насамперед перед своїм електоратом.
Українська сторона, на мій погляд, діє правильно, розуміючи, що інтереси Словаччини і Угорщини різняться, як і інтереси їхніх керівників. І має сенс їх розділяти. Тому Володимир Зеленський запрошує Роберта Фіцо в Україну.
Фіцо поки що може вважатися союзником: він не блокував ні новий пакет санкцій, ні виділення коштів Україні на європейському рівні, а лише висловлював погрози. Він не оголошував Україну ворогом, і з ним можна розмовляти як із партнером, який у чомусь не розібрався. А ось з Орбаном до виборів розмовляти не варто.
Навіть різкі випади на його адресу не потрібні. Нехай угорський народ сам вирішить, з ким збирається воювати його лідер, який стягує війська до енергетичних об’єктів в Угорщині. Навряд чи розсудливі люди масово повірять, що Угорщині загрожує Україна, а не той агресор, який уже 12 років веде спочатку неоголошену, а потім відкриту війну у Європі.
Орбану вже вдавалося, шантажуючи Євросоюз, домагатися відкриття кредитних ліній або розблокування коштів для Угорщини. Можливо, він хотів би повторити цей успіх. Але зараз його головна мета — виграти вибори. Якщо до квітня Євросоюз почне виділяти Україні 100 мільярдів, це стане для Орбана серйозною зовнішньополітичною поразкою.
У Європі розуміють, що позиція обох лідерів — це позиція легких шантажистів. До певного моменту Європа заплющувала на це очі, щоб не створювати проблем усьому Євросоюзу. Зараз, імовірно, Орбану створять складні умови, але робитимуть це обережно, щоб не дати йому додатковий козир у вигляді протистояння вже всьому Євросоюзу.
Фіцо варто пояснити, що підтримка України може принести йому більше політичних дивідендів усередині країни. Він прийшов до влади на україноскептичній хвилі, хоча Словаччина до цього активно допомагала Україні. Думаю, з ним не все втрачено.
З Орбаном же мости практично зруйновані. У Євросоюзі його вже сприймають як чужого, якщо не як московського агента всередині союзу. Українцям із ним фактично нема про що говорити. Важливо підкреслити, що Орбан — це не весь угорський народ, і Україна зацікавлена в добросусідстві з Угорщиною.
Орбан створює небезпечний прецедент. Євросоюз може ослабнути як спільнота, якщо не покаже, що подібна поведінка має дорого коштувати країні, яка її демонструє. Уже з низки технічних питань, де не потрібен консенсус, Орбана обходять. Ведуться переговори про приєднання України до Євросоюзу, і за трьома з шести напрямів вони відкриті.
Якщо партія “Фідес” знову набере більшість, можливо, європейське законодавство дозволить ізолювати такого проблемного учасника і ухвалювати рішення, не озираючись на його позицію.
Читайте також: Політичний шантаж і спроба втриматися при владі: що стоїть за заявами Орбана та Фіцо — думки експертів
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
