Вчора о 22:46
18 лютого в Женеві (Швейцарія) відбувся черговий раунд тристоронніх переговорів у форматі Україна — США — РФ. Робота була інтенсивною та предметною. Наступний етап — досягти необхідного рівня узгодженості, щоб винести напрацьовані рішення на розгляд президентів.
Про що говорили в Женеві?
Україну на черговому раунді переговорів представляли: секретар Ради національної безпеки та оборони Рустем Умєров, керівник Офісу президента та ексглава ГУР України Кирило Буданов, начальник Генерального штабу Андрій Гнатов, заступник голови Офісу президента Сергій Кислиця, заступник голови ГУР України Вадим Скібіцький, голова парламентської фракції “Слуга народу” Давид Арахамія.
Зі сторони РФ до Женеви прибули: помічник президента РФ Володимир Мединський, начальник ГРУ Генштабу ЗС РФ Ігор Костюков, заступник міністра закордонних справ РФ Михайло Галузін, спецпредставник з інвестицій та економіки Кирило Дмитрієв.
Склад делегації США: спецпосланець президента США з переговорів Стів Уіткофф, радник Білого дому та зять Дональда Трампа Джаред Кушнер, міністр армії США Деніел Дрісколл, генерал Алексус Гринкевич.
У межах української делегації працювали політичний і військовий блоки. Обговорювалися параметри безпеки та механізми реалізації можливих рішень, розповів Рустем Умєров за підсумками другого дня переговорів у Женеві. Частину питань, за його словами, вдалося уточнити, частина — потребує додаткового погодження.
“Ми зосереджені на відпрацюванні ключових положень, необхідних для фіналізації процесу. Це складна робота, яка потребує узгодження всіх сторін і часу. Прогрес є, але поки без деталей. Наступний етап — досягти необхідного рівня узгодженості, щоб винести напрацьовані рішення на розгляд президентів. Наше завдання — підготувати для цього реальну, а не формальну основу”, — наголосив секретар РНБО.
Також секретар Рустем Умєров провів окрему зустріч із представниками США та Європи.
“Завершив окрему зустріч із представниками США та європейських партнерів — Франції, Великої Британії, Німеччини, Італії та Швейцарії. Обговорили підсумки раунду переговорів і синхронізували підходи щодо подальших кроків. Важливо зберігати спільне бачення та координацію дій між Україною, США та Європою. Є розуміння загальної відповідальності за результат”, — розповів Умєров.
Раніше спецпредставник президента США Стів Уіткофф повідомив про значний прогрес за підсумками переговорів у Женеві між Україною, США та Росією. Проте подробиць досягнутих домовленостей він не надав.
“Успіх президента Трампа у зближенні обох сторін цієї війни призвів до значного прогресу. І ми пишаємося тим, що працюємо під його керівництвом, щоб зупинити вбивства в цій жахливій війні. Обидві сторони домовилися поінформувати своїх лідерів і продовжити роботу над угодою”, — заявив Уіткофф.
Своєю чергою президент України Володимир Зеленський назвав непростими зустрічі, які проходять у Женеві. За його словами, Росія й далі намагається затягувати переговори.
“Дійсно були непрості зустрічі, і можемо констатувати, що Росія намагається затягнути переговори, які могли б уже вийти на фінальний етап. Дякую американській стороні за увагу до деталей і терпіння в розмовах із присутніми представниками Росії”, — каже Зеленський.
Також Зеленський в інтерв’ю виданню Axios заявив, що в України немає часу на філософствування голови делегації РФ Володимира Мединського. Президент України побоюється, що Кремль намагається перетворити зустріч у Женеві на порожню формальність, щоб виграти час для своїх солдатів на полі бою. Президент наголосив: замість лекцій про “історичні корені” війни потрібно приймати конкретні рішення.
“У нас немає часу на все це. Потрібно вирішувати та закінчувати війну”, — сказав президент України.
Переговори у Женеві в оцінці експертів
Чи є якісь результати зустрічі у Женеві? Чому РФ змінила голову переговорної групи? Як можна загалом оцінити динаміку мирного процесу? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Олексій Буряченко, професор КАІ, президент “Міжнародного інституту дослідження безпеки”;
- Ігор Петренко, доктор політичних наук;
- Дмитро Гудков, російський опозиційний політик;
- Ярослав Телешун, кандидат політичних наук.
ОЛЕКСІЙ БУРЯЧЕНКО: РФ не готова до конструктивного обговорення
— Особливого прориву від цього переговорного туру ніхто не очікував. Ми це зрозуміли вже тоді, коли дізналися склад делегації й побачили, що туди входить Володимир Мединський — той самий, хто фактично заблокував стамбульський переговорний процес. Ба більше, він історик, радник і ідеолог Путіна.
Очевидно, що це умисні дії РФ — затягувати переговорний процес, робити його максимально широким і нібито предметним. Це не стало новиною ані для нашої делегації, ані для західних партнерів.
Крім того, у складі опинився заступник міністра закордонних справ РФ, який буквально напередодні офіційно заявив, що Росія в межах “вибіркового процесу” пропонує ввести зовнішнє управління над Україною і готова обговорювати це з європейськими та американськими представниками.
Знову звучить стара пісня Путіна — про “несуб’єктність” України та необхідність взяти її під яке-небудь зовнішнє управління.
Ми також бачимо, що російська делегація значно розширилася: до військових приєдналися дипломати. І це вже зовсім не схоже на те, як починався перший раунд в Абу-Дабі. Раніше говорили, що цей переговорний трек націлений на вирішення так званого територіального питання, як це формулювали в Москві.
Сторони намагалися конструктивно підходити до розв’язання питання територій, принаймні у військовій підгрупі. Але вже у другому раунді в Абу-Дабі з боку РФ звучала вимога легалізувати на міжнародному рівні окуповані території.
Тепер взагалі розширюється спектр питань — що, по суті, і є демонстрацією затягування процесу і неготовності до конструктиву.
Складається враження, що цей переговорний процес відрізняється від стамбульського. Тоді, у 2025 році, росіяни просто тягли час, намагаючись відкласти санкційні інструменти. А цього року мета, виглядає, інша — затягнути все настільки, щоб сам успіх або неуспіх переговорів вплинув на проміжні вибори в США.
У Кремлі розуміють, що війна і хаос — це карта, яку можна розігрувати із США в будь-який момент. Ба більше, можна шантажувати так званим “духом Анкориджа”, про який не раз говорив і Путін, і його представники.
Якщо підсумовувати, то показово, що після першого туру глава нашої делегації Рустем Умєров зустрівся із західними партнерами, до того ж у присутності представників США. Там були Франція, Італія, Британія, Німеччина.
Україна намагається інтегрувати європейців у переговорний процес, прекрасно розуміючи: тільки спільна позиція дає максимальний синергетичний ефект. І американці, судячи з усього, це теж розуміють. Якщо не допускають прямої участі європейців, то принаймні активну участь на рівні спостерігачів. Американська делегація, попри заяви, що “переговори йдуть прекрасно” і “досягнуто великого успіху”, усвідомлює пастки, які ставить РФ.
Вже під час цього туру стало зрозуміло: Росія знову тягне час, і потрібно посилювати власні позиції.
Володимир Зеленський, до речі, дуже чітко артикулював позицію — і щодо Мединського, і щодо затягування часу. Він сказав прямо: немає часу на філософію і запропонував зустріч на рівні лідерів у тій же Женеві.
Розраховувати на прорив з боку російської делегації, яка збільшує кількість питань, розтягує їх у часі й фактично робить процес повністю контрольованим Москвою, неможливо.
ІГОР ПЕТРЕНКО: Прогресу в переговорах немає
— Присутність європейців у Женеві — це плюс. Європейці повинні бути за столом переговорів, але поки що вони виступають у ролі спостерігачів. Та сам факт їхньої присутності, певної близькості до переговорного процесу — це вже плюс, бо це посилює позицію України.
В цілому логіка відсутності Європи в переговорному процесі — дивна. Адже саме європейці, найімовірніше, будуть насамперед відстоювати інтереси України та надавати гарантії безпеки.
Якихось результатів переговорного раунду у Женеві немає. Є лише продовження процесу. Ми бачили інсайдерську інформацію про роздратування нашої делегації — про те, що Володимир Мединський знову почав екскурси в історію і так далі.
Єдине, що можна відзначити, — це продовження конструктивної роботи військової підгрупи. Там очевидно йде більш предметна дискусія: як розводити війська, як верифікувати перемир’я, обговорюється можливий координаційний штаб і так далі.
Питання політичного характеру — це “кінь”, а військові, технічні питання — це “віз”. Якщо ставити віз попереду коня, їхати можна, але буде незручно.
Ми знаємо, що українська сторона наполягає на гуманітарних питаннях — обмін полоненими, повернення тіл. Очевидно, для нас важливе питання енергетичного перемир’я і того, яку роль тут можуть зіграти США.
Президент Володимир Зеленський заявляв про можливість зустрічі з Путіним у Женеві, але це не свідчить про зближення позицій щодо найчутливіших питань.
Одне із ключових і найбільш конфліктних питань у переговорах — це Донецька область, тут жодного зближення немає і точок дотику також.
Зараз мирний процес іде як процес заради процесу. Є обговорення і, можливо, навіть якийсь прогрес, але лише у вторинних питаннях.
Україна зі свого боку намагається цементувати підтримку європейських партнерів і схилити США до більшого тиску на Росію. Кремль же намагається обіцяти “золоті гори” Дональду Трампу у вигляді економічного співробітництва.
Головна перепона — позиція РФ, яка неконструктивна. Росія намагається зберегти сам процес, бо їй потрібні комунікації зі США, але йти на реальні поступки чи конструктивні пропозиції не готова.
Росіяни підвищують ставки, змінюють голову переговорної групи — ставлять Володимира Мединського. Найімовірніше, усе рухається до того, щоб просто “заговорити” процес.
ДМИТРО ГУДКОВ: Путіну невигідно зупиняти війну
— Давним-давно було очевидно, що Путін буде затягувати цей переговорний процес. Він буде зображати готовність йти на якісь компроміси, щоб не посваритися з Дональдом Трампом, але водночас тягнути час, спочатку відправляючи одних перемовників, потім — інших.
Завдання Володимира Мединського в Женеві полягало в тому, щоб завести переговори на цьому треку в глухий кут.
В Росії диктатура, тому кого цар призначить — той і поїде на переговори. Ця людина отримує певні повноваження, навіть якщо він не міністр і не депутат, а просто загадковий друг когось із керівництва.
Прізвище значення не має. Важливо, що вирішив сам Путін. Він вирішив, що час працює на нього: американці не дають Україні озброєння, а європейці можуть фінансувати закупівлі, але не надовго. Судячи з заяв деяких європейських політиків, у них уже не вистачає ракет для ППО. Путін просто чекає моменту, коли створить більш вигідні для себе переговорні позиції.
Тож Мединський чи не Мединський, Сергій Лавров чи Кирило Дмитрієв — неважливо. Путін балансує між двома крайнощами: сваритися з Трампом або підписувати мирну угоду на умовах, на яких він не хоче погоджуватися. Кремлівський диктатор йде десь посередині: не свариться і не виходить повністю з переговорів.
Для будь-якого розв’язання ситуації є два сценарії: або підписання мирної угоди, або нова ескалація. Але для цього потрібно готувати громадську думку. Я знаю, як працює путінська адміністрація: прораховуються кілька сценаріїв одночасно. Якщо буде підписано мирну угоду, а незадоволених буде багато, як пояснити це суспільству, яке вимагатиме “перемоги до кінця”? Якщо буде нова ескалація — потрібна мобілізація, треба пояснити елітам і суспільству, чому це відбувається.
На всяк випадок пропаганда готує аргументи, щоб пояснити, чому оголошена нова мобілізація, чому війна триває і чому мирну угоду не підписано.
Путін буде зважувати: вигідніше продовжувати війну чи її зупиняти. Мінуси мирної угоди для Кремля очевидні:
- важко пояснити припинення вогню після чотирьох років війни;
- економіка у застої, країна ізольована, еліта нерукопожатна у світі — і все це, виходить, заради не до кінця захопленої Донецької області;
- повернеться близько 1 млн людей, які звикли вбивати за гроші і є потенційно небезпечною протестною силою — вони можуть застосувати зброю проти влади.
Таким чином, влітку Путін буде приймати рішення, що вигідніше. До цього він постарається вичавити максимум із переговорів, але поки видно, що процес буде затягуватися, відкладати рішення.
ЯРОСЛАВ ТЕЛЕШУН: Очікування від переговорів у Женеві не були синхронізовані
— Насправді ключова проблема, на мою думку, у тому, що немає жодного “духу Анкориджа”. Звісно, ми точно не можемо судити, бо не були присутні на зустрічі президентів на Алясці. Але потрібно розуміти, що цей загадковий “дух Анкориджа”, до якого постійно апелює російська сторона, ніде офіційно не закріплений.
Кожна сторона, ймовірно, вкладає у це словосполучення свій зміст. Російська використовує поняття “дух Анкориджа”, “формула Анкориджа”, “платформа Анкориджа” — навіть Путін у публічних виступах застосовує різні вирази. Це свідчить про те, що як такого закріпленого погодження не було, навіть усно між президентами.
Зараз це розглядається як тези, які російська сторона намагається інституціоналізувати та використовувати для внутрішньої та зовнішньої пропаганди, просуваючи свої інтереси. Американська сторона не використовує це словосполучення, а Росія системно впроваджує його, створюючи ілюзію, що нібито були якісь домовленості.
Кілька місяців тому “формула Анкориджа” так активно в публічному просторі не обговорювалася. Російська сторона досягла свого: створила рамку, апелюючи до слів і вкладаючи в них свій зміст.
Попередня зустріч переговорної групи мала проходити у США. Ця динаміка змінилася, і тепер переговори відбуваються у Європі, у Швейцарії — нейтральній країні.
Чому Володимир Мединський повернений у переговорний формат? Можливо, це інструментальний крок Москви. США ввели санкції і як голова делегації, Мединський дозволяє РФ відмовитися від переговорів на американській території. Логічно, що російська сторона хотіла обрати нейтральну країну, бажано сприятливо налаштовану, щоб максимально використати вигоду.
Крім того, Росія просуває тезу, що попередні переговори стосувалися переважно безпеки, а зараз нібито потрібно порушувати політичні питання про території. У зв’язку з цим Москва змінила склад переговорної групи, включивши голову.
Однак виникає проблема десинхронізації. Ми бачимо заяви Рустема Умєрова: ключові питання — гуманітарні та безпека. Водночас прессекретар Путіна Дмитро Пєсков говорить, що головні питання — політичні, територіальні. Конфліктні сторони мають протилежні позиції, і це знову затягує процес і робить його деструктивним для американської сторони.
Читайте також: Кремль змінює переговорну тактику: про що США, РФ і Україна можуть домовитися у Женеві
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
