Вчора о 22:46
Різке погіршення фінансового становища Росії все чіткіше проявляється як один із ключових чинників, що штовхають Кремль до пошуку переговорних форматів щодо завершення війни проти України. Центральним елементом цього тиску залишається обвал нафтових доходів, які традиційно були основою російської бюджетної стабільності.
Тим часом Європейський Союз розглядає повне ембарго на морські перевезення російської нафти та вугілля в межах посилення санкційного тиску на РФ.
Скорочення доходів від нафти
За даними аналітиків видання Bild, доходи РФ від експорту нафти та газу у 2025 році скоротилися на 20-24 % — це мінімальний рівень з 2020 року. Якщо раніше нафтогазовий сектор забезпечував до половини надходжень до федерального бюджету, то зараз — лише близько 20%. Це відбувається на тлі санкцій, падіння світових цін та зниження попиту на російську нафту.
Водночас Москва змушена нарощувати витрати на оборону та безпеку, що посилює навантаження на бюджет і оголює його вразливість.
Європейський Союз розглядає можливість повного ембарго на морські перевезення російських товарів, зокрема нафти та вугілля, для посилення санкційного тиску на РФ у відповідь на її агресію проти України. Мета — повністю перекрити альтернативні маршрути експорту енергоносіїв та завдати удару по доходах Кремля, які фінансують військову машину. Очікується, що 20-й пакет санкцій буде ухвалено до 24 лютого — річниці повномасштабного вторгнення РФ в Україну.
Так, країни Європи можуть замінити чинний механізм обмеження цін на російську нафту повною забороною на морські послуги для її транспортування, повідомляє Bloomberg. За даними джерел видання, якщо цю ініціативу підтримає держави-члени, європейським компаніям буде повністю заборонено надавати послуги, необхідні для перевезення російської нафти, зокрема страхування та транспортування.
“Повна заборона значно посилить обмеження, введені щодо російської нафти, і спростить забезпечення дотримання санкцій, заявили джерела на умовах анонімності. Основна увага ЄС зосереджена на обмеженні доходів Росії від нафти, які вважаються життєво важливими для підтримки війни Кремля проти України та для підтримки економіки загалом”, — пише Bloomberg.
20-й пакет санкцій ЄС проти країни-агресора має заблокувати тіньовий флот, що дозволяє РФ отримувати доходи від нафти. До того ж днями 14 країн ЄС попередили танкери тіньового флоту РФ у Балтійському та Північному морях, що ті з них, які не відповідатимуть певним вимогам, розглядатимуться як судна без національної належності.
“Ми зараз отримуємо хороші сигнали з Європи щодо готовності європейців більш активно тиснути на агресора. Дуже важливо, щоб це був тиск, зокрема на танкерний флот Росії, на всю інфраструктуру російського експорту нафти. Це дуже допоможе нам усім у Європі, якщо російські доходи будуть скорочені ще більше. Уже ми бачимо колосальні нові проблеми в агресора з федеральним бюджетом, а також з інфляцією, з економічними показниками. Це все хороші, правильні сигнали для того, щоб мир усе ж настав. Чим для Росії складніше, тим мир ближчий”, — наголосив президент України Володимир Зеленський.
Уряд Британії пообіцяв ухвалити рішучі заходи проти суден тіньового флоту. Згідно з інформацією BBC, британські чиновники отримали консультацію, за якою танкери можуть бути затримані та конфісковані.
“BBC звернулося за коментарями до Міністерства транспорту Великої Британії та отримало відповідь, що “Велика Британія схильна до припинення діяльності суден тіньового флоту та стримуванню їхньої шкідливої морської діяльності”, — пише ВВС.
Російські нафтовики продовжують збільшувати знижки на нафту для Індії, щоб продати партії, від яких НПЗ почали відмовлятися через санкції адміністрації президента США Дональда Трампа. Окремі партії впали в ціні до 22-25 доларів за барель, пише Financial Times.
За даними експертів, якщо нинішні ціни на російську нафту та курс рубля збережуться, бюджет недоотримає близько 3 трлн рублів нафтогазових доходів. Але якщо на зовнішньому ринку ціни на російську нафту падають, то середні роздрібні ціни на бензин у Росії вже перевищили американські, і розрив між ними найближчими роками лише зростатиме. Станом на початок 2026 року літр палива в США коштує майже на 5 рублів дешевше, ніж у Росії, що ще раз підриває міф про нібито дешеві енергоносії для російських споживачів.
“Прогнози на найближчі роки залишаються невтішними для російської економіки. Американське Управління енергетичної інформації очікує зниження середньорічної ціни на нафту Brent у 2026 році, тоді як російський уряд продовжує закладати у свої розрахунки нереалістичні показники. На тлі падіння експортних доходів нафтові компанії компенсують втрати на внутрішньому ринку. Додатковий тиск створює й стан державних грошей Росії. У Мінфіні вже попередили про суттєвий дефіцит бюджету через недоотримання нафтогазових доходів та авансування витрат”, — повідомили у Службі зовнішньої розвідки України.
ЄС посилює тиск на Росію, оскільки в Брюсселі не бачать, щоб РФ робила хоча б символічні кроки для досягнення миру, заявила верховна представниця ЄС Кая Каллас.
“ЄС внесла Росію до чорного списку через ризик відмивання грошей. Це уповільнить та збільшить вартість транзакцій із російськими банками. Також просувається робота над кредитом у 90 млрд євро та 20-м пакетом санкцій. Будь-які заходи, що обмежують фінансування Росією війни, мають бути розглянуті. Є також пропозиція про заборону в’їзду до Шенгенської зони колишнім російським комбатантам. Це становить загрозу безпеці. Продовжується планування внеску ЄС у гарантії безпеки: від розширення навчань на території України до підтримки вступу в ЄС та оборонної промисловості”, — зазначила вона.
Але більша частина уваги ЄС зосереджена на обмеженні нафтових доходів Росії, які вважаються критично важливими для підтримки війни Кремля проти України та стабілізації економіки.
Ситуація з російською нафтою в оцінці експертів
Як можливе повне ембарго на російську нафту може вплинути на доходи Кремля? Як працюють введені раніше санкції проти енергоресурсів із РФ? Які ще обмеження можна накласти на тіньовий флот? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Геннадій Рябцев, енергетичний експерт;
- Ілля Несходовський, економічний експерт;
- Ігор Бураковський, голова правління Інституту економічних досліджень та політичних консультацій.
ГЕННАДІЙ РЯБЦЕВ: Нафтогазові доходи РФ знижуються
— Як перевірити, за якими цінами укладаються контракти на нафту, до того як надавати послуги — страхові чи будь-які інші? Це мало б сенс, якби покупцями були європейські резиденти — компанії, що офіційно сплачують податки в державах-членах ЄС. Але інакше тут працювати не можна. Ціна — це комерційна таємниця, і ніхто її розкривати, звісно, не буде.
Домогтися дотримання цієї умови було надзвичайно складно. Про це постійно говорили всі, хто коментував це рішення ЄС з незалежної сторони: аналітики ринків, фахівці з політики, журналісти. Так, обговорювали, що захід чудовий, що рішення ухвалено правильне, але, по суті, значно привабливішим і дієвим виглядає інший підхід.
Йдеться про позбавлення Росії можливості продовжувати роботу танкерів тіньового флоту. Це судна, власники яких змінюють прапори прямо під час руху по Світовому океану, змінюють “прописку”, умови руху, вимикають транспондери — прилади, що дозволяють визначити їхнє місцеперебування.
Якщо такі факти виявляються, 14 європейських держав уже ухвалили спільну заяву. Там прописані можливі порушення норм міжнародного морського права, а саме:
- відсутність дійсного прапора конкретної держави;
- відсутність повного пакета суднових документів у судна та капітана, включно з чинною страховкою;
- недотримання вимог навігаційної безпеки;
- невідповідність технічним та екологічним стандартам.
У разі порушення 14 держав мають повне право затримати танкер. Ба більше, при доведеній відсутності хоча б однієї необхідної умови, вилучити сам танкер та його вантаж на користь держави, що здійснила затримання. На мою думку, саме цей підхід значно дієвіший, ніж усе, що раніше ухвалювалося щодо танкерів тіньового флоту.
Пора вже не просто час від часу гальмувати такі танкери, а вилучати їх і навіть відправляти на металолом. Його можна використовувати для компенсації тих витрат, які несуть держави, що займаються перевіркою цих суден.
Поки йдеться про Балтійське та Північне моря. Але чому б не розширювати цю угоду? Якщо до неї приєднаються ще й США. Дуже багато танкерів тіньового флоту йдуть саме через Північне море, Балтійське море та Данські протоки. Якщо ж до країн Півночі Європи приєднаються й країни Півдня, наприклад, Іспанія чи Італія, тобто якщо вдасться заблокувати й південний напрямок через Середземне море, тоді це стане справді ефективним заходом.
Водночас жодних реальних санкцій немає. Немає скорочення постачання. Немає відмови Індії від російської нафти. Є лише поодинокі випадки: окремі компанії, зокрема приватні індійські, які зайняли вичікувальну позицію. І ця позиція цілком виправдана.
Вони чекають великих знижок. Як тільки росіяни ці знижки надають, нафту одразу купують. Тому зараз і китайці, і індуси, і турки, і всі, хто працює з російськими компаніями, зайняли виключно раціональну та конструктивну позицію. Вони діють точно так само, як діє американська адміністрація: щось заявляють, а потім чекають і слідкують за реакцією.
У підсумку все приводить лише до скорочення нафтогазових доходів Російської Федерації. Зараз спостерігається невизначеність, яка теж б’є по доходах. Водночас всі, хто тільки може, із цієї невизначеності отримують прибуток, а іноді — надприбуток.
ІЛЛЯ НЕСХОДОВСЬКИЙ: Удари по танкерах тіньового флоту мають успіх
— На цей момент заборона на надання морських послуг для танкерів РФ діє. Але діє вона за певної умови — якщо вартість нафти перевищує встановлений ціновий стелю.
Цінову стелю було введено країнами G7 і з часом знижено. Спочатку її опустили до 40 доларів за барель, а з початку січня 2026 року було знижено ще раз. Формально заборона діє, але на практиці виникає досить простий механізм її обходу.
Росія просто надає документи, у яких зазначено, що ціна нафти, яка перевозиться в танкерах, нижча за встановлений стелю. Перевірити цю ціну неможливо. Документи є, вони оформлені належним чином, вони щось підтверджують — і, відповідно, танкер спокійно йде далі й проходить через територіальні води.
Ба більше, можна сказати, що послуги такому флоту з перевезення російської нафти продовжують надавати європейські компанії. В основному це грецькі судновласники, але також і мальтійські компанії. Вони перевозили російську нафту саме на підставі того, що надані російською стороною документи показували ціну нижче встановленого порогу.
Але одночасно, коли нафта вже приходила в китайські та індійські порти, виявлялося, що реальна ціна була значно вищою. Це відбувалося або шляхом участі посередників, через яких продавалася нафта, або шляхом надання фіктивних документів на етапі проходження європейських вод. А вже при заході в індійські чи китайські порти ціна нафти виявлялася зовсім іншою.
Європейський Союз дійшов висновку, що такі обмеження працюють надзвичайно слабо. І, відповідно, почав переходити до іншого способу тиску, а саме до повної заборони для європейських компаній на надання відповідних послуг.
Грецькі судновласники, попри те, що їхні танкери часто оформлені під прапорами інших держав, роблять це в основному не для прикриття, а для зменшення податкових та інших платежів. Водночас саме на них припадає до третини всіх суден, що перевозять російську нафту. Тому таке рішення може бути достатньо дієвим — за умови, що воно буде погоджено всіма країнами ЄС.
Однак є ще один важливий момент, який пояснює, чому Греція раніше опиралася як введенню цінової стелі, так і його зниженню, а тепер, найімовірніше, погодиться. Йдеться про так звані “кінетичні санкції” — удари по суднах, зокрема грецьких.
Перевезення російської нафти може приносити високий прибуток і премію за ризик. Але якщо ти втрачаєш судно — ти втрачаєш бізнес. Відповідно, такі удари стали вагомим аргументом для відмови від перевезень нафти з РФ і для погодження з тим, що заборона має реально діяти.
Зараз усе це перебуває в процесі обговорення. Чи буде це рішення ухвалене й остаточно закріплене у 20-му пакеті санкцій — поки що не зрозуміло. Подивимось, як розвиватиметься ситуація, адже подібні ідеї виникали вже не раз. Їх обговорювали й перед 18-м пакетом, і раніше.
У підсумку той формат заборон, який потрапляв до відповідних пакетів, виявлявся суттєво послабленим. Санкції в такому вигляді фактично не працювали. Я б сказав, що їхня ефективність була не на 100%, а, можливо, на 60-70%. Через винятки та відсутність повноцінного тиску того ефекту, на який можна було розраховувати, не виникало.
З 21 січня 2026 року почала діяти заборона на купівлю нафтопродуктів, вироблених із російської нафти в третіх країнах.
Туреччина ще в листопаді почала реагувати на ці вимоги. Щоб нафтопереробний завод мав право постачати продукцію до ЄС, він має підтвердити, що протягом 60 днів до постачання не купував російську нафту. Туреччина досить швидко переорієнтувалася: почала закуповувати у великих обсягах казахстанську нафту, африканську нафту, нафту із Саудівської Аравії та скоротила закупівлі російської.
А от Індія, можна сказати, відреагувала пізно. Вона лише в січні почала відмовлятися від російської нафти в тих обсягах, які існували раніше.
Світовий ринок нафти переповнений, і сьогодні профіцит перевищує 2 млн барелів на добу. В цих умовах Європейський Союз підійшов до санкцій жорсткіше, і це справді суттєво б’є по російській економіці.
Що стосується наслідків американських санкцій проти “Лукойла” та “Роснефти”, то на цей час ми бачимо лише один дійсно суттєвий тиск: обидві компанії почали розпродавати свої активи й часто з помітною знижкою. Прибутку від цих активів вони вже не отримують.
ІГОР БУРАКОВСЬКИЙ: РФ практично втратила зовнішній нафтовий ринок
— Будь-яке ембарго — це досить складний механізм економічної політики, до якого потрібно готуватися. Коли йдеться про тиск на Росію, важливо враховувати, що вона тривалий час була великим партнером у торгівлі енергетичними ресурсами й для ЄС, і для інших країн. Тому точилася досить непроста дискусія: як запровадити ембарго або обмеження так, щоб вони були менш болісними для національних економік.
Очевидно, що зволікання з тиском на РФ — це продовження війни. У певному сенсі це навіть підтримка агресора. І найголовніша проблема тут у тому, що війна в Україні — це наші жертви, це втрати наших виробничих потужностей.
Рішення щодо цінової стелі на нафту було ухвалене кілька років тому. Тоді ідея полягала в тому, щоб поступово посилювати тиск на Росію. Механізм працював так: якщо ви везете нафту з РФ і хочете продати її, умовно, по 100 доларів за барель, то за наявності цінової стелі ви змушені орієнтуватися саме на нього. Формально ви можете продавати нафту за будь-яку ціну, якщо вам її заплатять. Але водночас ваші вантажі не страхуються, а судна не обслуговуються, якщо реальна ціна нафти перевищує встановлену стелю.
З іншого боку, є ринок. Це завжди дуже рухлива матерія, особливо в аспекті нафти та сировинних ресурсів. Ціни можуть зростати, можуть знижуватися — це пов’язано з кон’юнктурою світового господарства. Але, попри це, таке верхнє обмеження для російської нафти відіграло свою позитивну роль.
Відбувався також паралельний тиск на РФ через заборону на постачання технологій із видобутку нафти. Росія фактично вступила в еру вичерпання легкодоступних нафтових запасів, які можна було відносно швидко підняти на поверхню та відправити або на кораблі, або в нафтопроводи. Сьогодні такі запаси закінчуються, і з цим потрібно рахуватися.
Ще один важливий чинник — ситуація на світових ринках. Країни ОПЕК+ досить інтенсивно нарощували видобуток нафти, що було пов’язано з їхніми внутрішніми економічними проблемами. У результаті нафта дешевшала. І це, загалом, добре: якщо нафта коштує дешевше за цінову стелю, то обмеження легше дотримуватися і легше контролювати.
Коли ми створюємо складні схеми — десь щось обмежуємо, десь намагаємося щось регулювати, — практика показує, що значно ефективніше працюють прямі заходи. Агресора потрібно зупиняти одразу і напряму обмежувати можливість отримання доходів.
Для компаній-гігантів і ключових гравців нафтогазового ринку в Росії зовнішній ринок завжди мав пріоритет. Вони постачали практично будь-які обсяги нафти й газу, заробляючи на цьому значні кошти, особливо коли ціна бареля підіймалася до 80, 90, а іноді й до 100 доларів.
Внутрішній ринок у цій системі був другорядним. Щось вироблялося, щось постачалося, але всередині компаній існувала свого роду двоповерхова модель: продаємо на експорт — отримуємо великі гроші, продаємо на внутрішній ринок — якось це компенсуємо.
Сьогодні зовнішній ринок, передусім ринок ЄС, для Росії практично втрачений. Виникли серйозні проблеми з продажем нафти за тими цінами, які дозволяли б отримувати колишні доходи на інших ринках. Тому з’являється прагнення продавати більше нафти та нафтопродуктів усередині країни.
Але тут починають діяти внутрішні норми. Перша з них — це ПДВ та інші податки, які у РФ постійно підвищуються. А якщо податки не підвищуються напряму, це все одно відображається на ціні бензину.
Російський ринок пального влаштований так, що значна частина кінцевої ціни — це податки: акцизи, ПДВ та інші обов’язкові платежі. Якщо державі потрібно більше грошей, вона підвищує податки — і вони автоматично включаються в ціну пального.
Читайте також: Остаточна втрата найбільшого ринку збуту та важеля політичного впливу: Європа готується жити без російського газу
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
