Остаточна втрата найбільшого ринку збуту та важеля політичного впливу: Європа готується жити без російського газу

У 2027 році весь скраплений природний і трубопровідний газ із Росії перестане надходити до Європейського Союзу. Рада ЄС ухвалила регламент про остаточну заборону на постачання енергоносіїв із РФ. За це рішення проголосували всі країни-члени блоку, за винятком Угорщини, Словаччини та Болгарії.

Європа — без російського газу

Рада ЄС затвердила регламент остаточної відмови від імпорту російського скрапленого природного та трубопровідного газу. На сайті відомства пояснюється, що припинення постачань будуть поетапними: для СПГ — з початку 2027 року, а для трубопровідного газу — з осені того ж року.

“У грудні минулого року ми та Європейський Союз надіслали Росії дуже чіткий сигнал. Ми більше не дозволимо вам використовувати енергію як зброю проти нас. Ми більше не дозволимо вам шантажувати країни-члени Європейського Союзу. І ми більше не будемо опосередковано фінансувати війну в Україні. Ми вирішили остаточно припинити імпорт російської енергії”, — розповів європейський комісар з питань енергетики та житлового будівництва Ден Йоргенсен.

Країни Євросоюзу домовилися, що до того, як дозволити імпорт газу, країни-учасниці перевірятимуть країну, де він був видобутий. У разі недотримання правил передбачені штрафи — не менш ніж 2,5 млн євро для фізичних осіб і не менш ніж 40 млн євро для компаній. За рішення щодо регламенту проголосували 24 країни. Проти — традиційно Угорщина і Словаччина, які стабільно продовжують купувати російські енергоресурси. Болгарія — утрималася. Однак тепер у них не залишається виходу, окрім як дотримуватися нових правил або ж регулярно сплачувати штрафи.

“Відсьогодні енергетичний ринок ЄС стане сильнішим, стійкішим і диверсифікованішим. Ми відмовляємося від згубної залежності від російського газу, робимо важливий крок у дусі солідарності та співпраці на шляху до створення автономного Енергетичного союзу”, — заявив міністр енергетики, торгівлі та промисловості Кіпру Майкл Даміанос.

Окрім відмови від російських енергоресурсів, країни Євросоюзу посилюють контроль за дотриманням уже запроваджених обмежень щодо РФ. У межах цих заходів Франція затримала підсанкційний танкер Grinch, що входить до так званого тіньового флоту Росії. Судно під прапором Коморських островів вийшло з російського Мурманська на початку січня. За даними BFMTV, прокуратура Марселя взяла під варту капітана танкера. Його, а також членів екіпажу, очікують допити.

“Ми пояснили, що тіньовий флот становить проблему для всіх нас, оскільки він фінансує воєнні дії Росії та порушує встановлені нами правила і санкції. Тому французький флот діяв відповідно до закону, щоб припинити рух судна, яке робило внесок у діяльність цього самого тіньового флоту. Це добре”, — заявив президент Франції Еммануель Макрон.

Президент України Володимир Зеленський вітає рішучі дії країн-партнерів. На пресконференції у Вільнюсі він наголосив на важливості посилення всіх можливих шляхів тиску на країну-агресора.

“Європа має бути рішучою, продовжувати тиск, санкційний тиск на Росію. Російські танкери, які возять нафту, зокрема Балтійським морем, потрібно повністю зупинити, так само, як і російські амбіції. Нам усім потрібно їх блокувати. Це складне завдання, але всі мають це робити. Російські схеми обходу санкцій мають бути перекриті. Це мінімальні основи, щоб мир справді був досягнутий”, — заявив президент України Володимир Зеленський.

І хоча в Росії продовжують переконувати, що санкції для країни-агресора — не перешкода, реальність має інший вигляд. У 2025 році у РФ різко скоротилася кількість нових компаній: за рік було зареєстровано лише 173 тис. юридичних осіб — це мінімальний показник за останні 14 років. Як пише The Moscow Times, зниження кількості нових компаній зафіксовано у 60 регіонах, включно з Москвою та Санкт-Петербургом.

“Скорочення кількості нових компаній у 2025 році пов’язане зі зростанням витрат, дорогими кредитами та жорсткішими вимогами до фінансової й податкової дисципліни… Підприємці нині роблять акцент на розвитку та збереженні чинних проєктів, а не на запуску нових”, — пише The Moscow Times.

Провалилося і горезвісне імпортозаміщення у РФ. Голова Морської колегії РФ Микола Патрушев визнав: російське суднобудування й надалі залежить від закордонного програмного забезпечення. Це призводить до зривів строків переходу вітчизняних корабелень на сучасні виробничі технології. Крім того, молоді росіяни відмовляються працювати в галузі через низькі зарплати.

Утім, проблеми у Кремля не лише на воді, а й у повітрі. У Росії пасажирів цивільних рейсів почали перевозити у вантажних літаках. За даними Центру протидії дезінформації при РНБО України, в Іркутській області пасажирів регулярного рейсу без попередження пересадили з пасажирського Ан-24 у вантажний Ан-26. Люди, зокрема діти, летіли впритул до вантажу.

Відмова від російських енергоресурсів в оцінці експертів

Як Європа готується до повної відмови від російського газу? Які інструменти для цього залучені? Як втрата великого ринку збуту вплине на економіку РФ? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Станіслав Ігнатьєв, енергетичний експерт Українського інституту майбутнього;
• Андрій Новак, фінансово-економічний експерт;
• Олег Постернак, політтехнолог, керівник Центру політичної розвідки.

СТАНІСЛАВ ІГНАТЬЄВ: Європа пройшла довгий шлях підготовки до відмови від російського газу

— Регламент про поетапне припинення імпорту російського газу — це документ, який готувався майже півтора року. Ми розуміємо, що в Європі нічого швидко не відбувається.

Ще у 2024 році європейці анонсували цей документ, заявивши, що до 2030 року ЄС повністю відмовиться від російського газу. Щоб це зробити, Європі необхідно було перебудувати всю інфраструктуру. Ми розуміємо, що там є і котельні, і хімічна інфраструктура, яка працює на природному газі — усе це потребувало повної перебудови.

Європа реалізувала величезні проєкти. Це і Трансбалканський газопровід, який отримує азербайджанський газ через Туреччину. Це і нові газові термінали в Хорватії, і найбільший новий термінал у порту Трієста в Італії. На жаль, поки що там ще приймають судна санкційного тіньового флоту, але, думаю, європейці й тут наведуть лад.

Також відбувається розширення чинного газового терміналу в порту Франкфурта. Ще функціонує найбільший газовий термінал у Польщі, куди сьогодні надходить американський газ від нафтогазового гіганта Open. Польща використовує американський газ для забезпечення себе природним газом.

Європа практично повністю перебудувала свою газотранспортну систему і логістику, переорієнтувалася на американський газ і на постачання від саудитів. Збільшуються обсяги видобутку природного газу в басейні Північного моря та активно ведуться геологорозвідувальні роботи на шельфі Чорного моря біля берегів Болгарії та Румунії.

Відмова Європи від російського газу — це не різке політичне рішення, а дуже плавний, продуманий і технологічний процес переходу на нові джерела і постачання.

Сьогодні Європа розуміє, що формується нова світова політика у сфері газовидобутку і транспортування газу, і основні потоки йтимуть морем у вигляді скрапленого газу, а також новими трубопроводами.

Активно прокладаються нові газопроводи територією Туреччини й на Балканському півострові, де добудовуються нові гілки для постачання азербайджанського газу, а в перспективі й азербайджанської нафти до Європи. Азербайджан сьогодні активно збільшує обсяги розвідки на шельфі Каспійського моря. Це внутрішнє море з великим шельфом, і це робиться для нарощування постачань і нафти, і газу до Європейського Союзу.

Фактично Азербайджан у найближчі роки трансформуватиметься у свого роду “новий Кувейт”.

Важливу роль відіграватиме й Україна — у нас є значні запаси газу так званого ущільнення пісковиків. Це Харківська область і частина Донецької області, яка поки не окупована, і ці території в жодному разі не можна віддавати під контроль Росії.

Україна має величезні можливості стати постачальником газу для Європейського Союзу і повністю покрити власні потреби в природному газі.

Коли ухвалюється документ на рівні Єврокомісії, за ним завжди слідує цілий пакет додаткових документів. Ці рішення реалізуються через стратегічні проєкти загальноєвропейського рівня. Це транс’європейські нові магістралі, зміна тиску в газопроводах, робота підстанцій, які забезпечують реверсне прокачування газу.

Є політичні заяви окремих лідерів, але ми прекрасно розуміємо, що це не позиція всього ЄС і не позиція народів Угорщини чи Словаччини. У цих країнах більшість населення підтримує Україну, а заяви окремих політиків не впливають на загальну політику ЄС.

Державна нафтогазова компанія Азербайджану повелася дуже коректно. Вона відмовилася від пропозицій РФ прокачувати російський газ через нашу газотранспортну систему під виглядом азербайджанського.

Росія використовує так звану капітальну перевалку, коли у відкритому морі нафта або скраплений газ перевантажуються з одного танкера на інший. Тому тут важливі, по-перше, транспортні документи й посилений контроль, а по-друге — технічний і хімічний аналіз газу.

Будь-який природний газ — це продукт природного походження. Він формувався ще в Юрський період із біомаси, яка згодом була перекрита пластами порід і сьогодні залягає на великих глибинах. Залежно від регіону, складу біомаси та умов формування хімічний склад газу відрізняється. Європа аналізуватиме хімічний склад газу, його теплотворну здатність і енергетичну цінність.

АНДРІЙ НОВАК: Російський газ — це політичний інструмент

— Уже 11 років Європа продовжувала купувати російські енергоресурси й тим самим опосередковано фінансувати війну Росії проти України.

Річ у тім, що до початку російської агресії проти України у 2014 році Європа загалом залежала від російських енергоресурсів приблизно на 44%. Це була колосальна залежність і дуже велика частка на ринку. Водночас ми маємо розуміти, що Європа — це не одна країна і навіть якщо говорити лише про ЄС, то це 27 держав.

Уся ця складна бюрократична система мала роками, крок за кроком, ухвалювати санкції проти країни-агресора. Європа їх ухвалювала — сьогодні вже запроваджено 19 пакетів санкцій. До того ж перші санкції з’явилися ще у 2014 році.

Цей рух був дуже повільним, але водночас системним. Поступово залежність Європи від російських енергоресурсів зменшувалася, але сьогодні вона все ще зберігається — у межах від 12 до 18%.

Нарешті Європа ухвалила остаточне рішення про повну відмову. Не про скорочення, не про зменшення, не про нові санкції, а саме про повну відмову від російського газу. Від скрапленого природного газу — з 1 січня наступного року, а від трубопровідного російського газу — з 1 вересня 2027 року.

Росія остаточно втрачає свій найбільший ринок збуту. Свого часу європейський ринок забезпечував близько 62% продажів російських енергоресурсів — фактично дві третини всього експорту. З наступного року Росія продаватиме до Європи нуль своїх енергоресурсів. Тобто вона втрачає дві третини експортного ринку.

Танкери тіньового флоту з російськими енергоресурсами фізично затримуються й арештовуються. Це свідчить про те, що процес відмови від енергоресурсів РФ став незворотним. До Європи, безумовно, приєднаються США, а також, я впевнений, Канада, Австралія, можливо, Японія та Південна Корея. Коли починаються фізичні санкції, це означає, що зворотного шляху вже немає.

Російські енергоресурси — це не просто економічний товар. Вони завжди були політичним інструментом: методом тиску, лобізму, впливу на окремих політиків і політичні сили в країнах Європи.

За останнім рішенням про повну відмову від російського газу ми бачимо, що дві країни виступили проти — Угорщина і Словаччина, а Болгарія утрималася. У цих країнах активно використовувався аргумент про “дешевий російський газ і нафту”, які нібито забезпечать низькі ціни на пальне. Саме на цьому аргументі до влади прийшли й багато років утримуються проросійські політики — Віктор Орбан і Роберт Фіцо. Болгарія поки що залишається залежною від російського газу, але те, що вона утрималася, а не проголосувала проти, — це вже крок у бік загальноєвропейської політики.

Головна тенденція полягає в тому, що в документі про повну відмову від російського газу чітко зафіксовано: навіть після закінчення війни Росії проти України ЄС не повертатиметься до купівлі російських енергоносіїв. Це означає, що європейський ринок для Росії втрачений фактично назавжди й підірвано головний фундамент російської економіки — експорт енергоресурсів.

ОЛЕГ ПОСТЕРНАК: Потрібне повне торгівельне ембарго

— Проблема в тому, що Європейський Союз продовжує забезпечувати російську воєнну машину не лише через купівлю СПГ чи російської нафти.

Величезна кількість європейських країн продовжує торгувати з РФ за всіма іншими товарними позиціями — від ядерного палива до аграрної продукції. До того ж не лише з Росією, а й з Республікою Білорусь, яка дуже часто використовується як прикриття для торгівлі з РФ.

У низці випадків обсяги торгівлі з Російською Федерацією сягають справді разючих цифр. І тут виникає запитання: чи не час нарешті замислитися про повноцінне торгівельне ембарго?

Я слабо уявляю собі ситуацію, за якої хтось із країн антигітлерівської коаліції у 1943-1945 роках вів би інтенсивну торгівлю з фашистською Німеччиною. Це не вписувалося б ані в межі Атлантичної хартії, ані в логіку зобов’язань усередині антигітлерівської коаліції. І це — велика проблема для всіх європейських держав сьогодні.

Я думаю, що тут залучені цілі групи інтересів — комерційних, господарських, галузевих, які або не збігаються, або прямо вступають у суперечність із воєнними та ціннісними інтересами. І до цього додаються представники політичного класу, для яких, як вони декларують, поняття цінностей має бути принципово важливим.

Система цінностей європейських еліт сьогодні проходить серйозні випробування. Це відбувається і під тиском правопопулістських сил, і через зростання впливу правих партій, і внаслідок гібридних операцій Росії. На жаль, європейська демократія влаштована так, що допускає тривале співіснування різних контекстів, норм і інтерпретацій. Це створює дуже широкий коридор можливостей для РФ, щоб зловживати демократичними процедурами, свободою слова та відкритістю громадянського суспільства для просування своїх інтересів.

Читайте також: Від Марселя до Карибського моря: Захід посилює полювання на тіньовий флот Росії