Вчора о 22:46
Російська нафта все менше надходить на ринок Індії. Як заявили в Міністерстві нафти та природного газу країни, нафтові компанії самі реагують на зміни ринкової ситуації. У результаті біля берегів Індії все частіше простоюють танкери, завантажені паливом із Росії.
Тим часом Індія та Євросоюз підписали угоду про вільну торгівлю, яка суттєво знизить тарифне навантаження та відкриє нові можливості для експорту й імпорту між Нью-Делі та ЄС. В Єврокомісії прогнозують, що завдяки угоді експорт європейських товарів до Індії до 2032 року може подвоїтися.
Історична угода
Майже 20 років готувалася угода про вільну торгівлю між Індією та Європейським Союзом, сторони нарешті її уклали. На сайті Європейської комісії зазначається: документ покликаний зміцнити економічні та політичні зв’язки між ЄС та Нью-Делі. Уже сьогодні обсяг торгівлі товарами та послугами перевищує 180 млрд євро на рік, що забезпечує близько 800 тис. робочих місць у країнах Євросоюзу.
Очікується, що завдяки угоді експорт європейських товарів до Індії до 2032 року подвоїться. Ключова причина — скасування або суттєве зниження мит майже на 97% експорту ЄС на індійський ринок.
“Ця угода відкриє безліч можливостей для 1,4 млрд індійців та мільйонів людей по всій Європі. Виробничий сектор отримає потужний імпульс завдяки цій торговельній угоді з ЄС, а сектор послуг також розшириться… Угода про вільну торгівлю з Європейським Союзом також доповнить угоди з Великою Британією та Європейською асоціацією вільної торгівлі. У результаті зміцняться торгівля та глобальні ланцюги постачань”, — заявив прем’єр-міністр Індії Нарендра Моді.
Зниження та скасування тарифів буде взаємним. В Єврокомісії наголосили, що Індія надасть ЄС умови, яких не отримав жоден інший торгівельний партнер. Наприклад, тарифи на європейські автомобілі поступово знизяться зі 110 до 10%. Угода, яку в ЄС називають “найамбітнішою” у сфері торгівлі, дасть значну перевагу ключовим промисловим та агропродовольчим секторам. Європейські компанії отримають привілейований доступ до найгустонаселенішої країни світу та економіки з ВВП 3,5 трлн доларів. І хоча угоду вже затвердили, вона ще має бути схвалена Радою ЄС та Європейським парламентом, а також ратифікована парламентом Індії.
“У той час, коли глобальний порядок зазнає фундаментальних змін, Європейський Союз та Індія виступають разом як стратегічні та надійні партнери. Сьогодні ми виводимо наше партнерство на новий рівень”, — зазначив президент Європейської Ради Антоніу Кошта.
Президентка Європейської комісії Урсула фон дер Ляєн вважає, що ЄС та Індія “уклали угоду усіх угод”.
“Ми створюємо ринок із населенням у 2 млрд людей. Це історія двох гігантів — другої та четвертої за величиною економік світу, які обирають партнерство у справді взаємовигідному форматі”, — наголосила вона.
У такого зближення Євросоюзу з Індією вже з’явилися критики. Йдеться про Сполучені Штати. Міністр фінансів США Скотт Бессент заявив, що подібні кроки ЄС фактично означають продовження фінансування війни проти самих себе, маючи на увазі повномасштабне вторгнення Росії в Україну. За його словами, Нью-Делі й надалі закуповує російську сиру нафту, переробляє її та перепродає далі. У Вашингтоні побоюються, що після укладення торговельної угоди між ЄС та Індією таке паливо буде легше та в більших обсягах потрапляти на європейський ринок.
“Сполучені Штати пішли на значно серйозніші жертви, ніж європейці. Ми ввели 25-відсоткові тарифи проти Індії за купівлю російської нафти. І що сталося? Європейці підписали торговельну угоду з Індією. І щоб було максимально зрозуміло, російська нафта надходить до Індії, там переробляється, після чого нафтопродукти виходять на ринок, і європейці купують ці перероблені продукти. Тим самим вони фактично фінансують війну проти самих себе”, — заявив Скотт Бессент.
Раніше побоювання США справді мали під собою підстави, зазначають аналітики. Однак зараз і Нью-Делі, і Євросоюз поетапно відмовляються від російських енергоносіїв і переорієнтовуються на інші ринки.
Як пише агентство Reuters, частина державних і приватних нафтопереробних заводів Індії повністю припинила закупівлі сировини з Росії та нарощує імпорт із Близького Сходу. Уже укладено довгострокові контракти на постачання нафти з Іраку та Оману, також шукають додаткові обсяги в Об’єднаних Арабських Еміратах. Своєю чергою країни ЄС більше не купують не тільки російську нафту, а й нафтопродукти, вироблені з неї в Індії, Туреччині та інших країнах.
За словами міністра нафти та природного газу Індії Хардіпа Пурі, закупівлі зменшуються через змінені ринкові умови. Нью-Делі активно шукає альтернативу російській сировині: і приватні, і державні компанії нарощують постачання з Канади та США. В результаті сьогодні Індія закуповує нафту вже у 41 країни.
“Можу сказати вам, що якщо раніше це було 1,8 млн барелів на день, то тепер це число знизилося до 1,3 млн. Наскільки воно знизилося? Деякі компанії припинили закупівлі, інші купують зараз, але деякі виконали замовлення тощо. За моїми даними, з двох гравців приватного сектору один є повністю російським інвестором. Але якщо його виключити, то решта майже вийшла з гри”, — заявив міністр нафти та природного газу Індії Хардіп Пурі.
Через відмову Нью-Делі купувати нафту з РФ танкери з її нафтою на борту знову почали накопичуватися в морі. За даними агентства Bloomberg, судна простоюють біля берегів Індії та Омана. А загальний обсяг російської нафти, який зберігається на цих танкерах, досяг близько 140 млн барелів.
“Зменшення обсягів закупівель Індією призвело до різкого збільшення числа танкерів, що простоюють біля її узбережжя та поблизу Омана останніми тижнями. Хоча число суден, що очікують біля Омана, поступово зменшується, більшість тих, що відійшли, тепер стоять на якорі ближче до індійського узбережжя, а інші прямують у бік Китаю. Лише одне судно розвантажило свій вантаж”, — пише агентство Bloomberg.
Нафтовий сектор РФ уже відчуває тиск ззовні та не витримує його, тому нафтова компанія РФ “Лукойл” попросила підтримки у центральної влади федерації. Компанія звернулася до уряду з проханням змінити податкові правила, щоб отримувати компенсації з федерального бюджету через різке зростання дисконту.
Торговельна угода Індії та Євросоюзу в оцінці експертів
Які перспективи відмови Індії від російської нафти? У чому полягає важливість торговельної угоди з Європою? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:
- Олег Пендзин, виконавчий директор Економічного дискусійного клубу;
- Артем Бронжуков, заступник директора аналітичного центру “Політика”;
- Андреас Умланд, німецький політолог, аналітик Стокгольмського центру східноєвропейських досліджень.
ОЛЕГ ПЕНДЗИН: Тепер Росії нікуди дівати й ніде зберігати видобуту нафту
— Індія є великим імпортером нафти й індійські НПЗ активно працюють не тільки на внутрішній ринок, а й на європейський. Нафтопереробні потужності забезпечують, зокрема, і південь Європейського континенту нафтопродуктами.
Через фактори, що зараз склалися навколо Індії на ринку нафти, зокрема у зв’язку з підписанням історичного, як це було заявлено, договору про зону вільної торгівлі між Індією та Європейським Союзом, а також через досить жорсткий тиск з боку американців, які вимагають, щоб уряд Індії відмовлявся від російської нафти та натомість брав нафту з інших джерел.
Навіть не рятує шалена знижка, яку росіяни дають по Urals індійським нафтопереробним підприємствам. Нагадаю, що в загальному обсязі Індія брала до 20% російської нафти, але зараз ситуація різко змінилася. Якщо подивимося на дані за січень 2026 року, ці обсяги є найнижчими за останні півтора року.
Ми бачимо, що Індія тою чи іншою мірою скорочує закупівлі російської нафти. До того ж відбувається це на фоні постійних відвантажень російської нафти, яка стоїть у танкерах біля індійського узбережжя й активно шукає, куди б продатися. Кілька танкерів пішли до Китаю, частина — до Південно-Східної Азії.
Загальний обсяг російської нафти, що знаходиться сьогодні в танкерах, різко збільшився — у 1,6 раза за останні пів року. Проблема в тому, що в Росії немає сховищ, які могли б утримувати таку величезну кількість нафти, що видобувається. Зараз єдине місце, де росіяни можуть так чи інакше тримати видобуту, але не продану нафту, — це танкери.
Загальні обсяги нафти, які сьогодні не купує Індія, Китай однозначно перенаправити на себе не зможе.
Сьогодні знижка на російську нафту вже становить понад 15 доларів за барель. Тобто якщо класичний Urals котирується десь у районі 50-54 доларів, то росіяни готові сьогодні продавати його нижче 40 доларів, наприклад, у Новоросійську, просто тому, що ніхто інший брати не хоче.
Були періоди, коли російську нафту продавали по 32–33 долари за барель — це нижче прямої собівартості. Водночас у російських нафтових компаній було достатньо інфраструктури, зокрема й у європейських країнах, яка допомагала активно продавати цю нафту.
Загальний обсяг надходжень до російського бюджету від продажу нафти складав, наприклад, у 2025 році 35-36% — це прямі доходи та пов’язані з ними платежі. А якщо подивитися на податок на доходи фізичних осіб, зайнятих у нафтовій галузі, на акцизи на нафтопродукти, які продаються всередині країни, то насправді ця частка доходів досягає 50%.
Доходи від нафтових доларів для Російської Федерації є системоутворюючими й замінити їх нічим.
Недаремно у 2026 році росіяни пішли на безпрецедентне збільшення податкового тиску на власний бізнес і фізичних осіб: на 2% було підвищено ПДВ, бо інших джерел просто немає — ніде покрити ті суми, які російський бюджет недоотримує через падіння нафтових доходів.
АРТЕМ БРОНЖУКОВ: Європа зміцнює власну економіку та політичну самостійність
— Хочеться виділити геополітичне значення торговельної угоди Індії та Євросоюзу. З одного боку, це удар по амбіціях Китаю на глобальному ринку — як по позиціях головного світового виробника товарів. А з іншого боку, це прояв суб’єктності Європи, про необхідність якої ми говоримо вже давно.
Це дуже чіткий і зрозумілий меседж Вашингтону: навіть якщо в США будуть намагатися вводити додаткові тарифи проти найбільших партнерів, таких як Індія, Європейський Союз піде зовсім іншим шляхом. З одного боку — для посилення власної економіки, з іншого — як демонстрація того, що політичне дорослішання, а можливо й повернення колишніх позицій, для Брюсселя сьогодні не є пустими словами.
Ми всі розуміємо, що Індія залишається одним із ключових торговельних партнерів Росії — і не тільки торговельних. У військовому секторі Індія доволі активно закуповує російську зброю. З цього боку тривога для нас цілком відчутна. Але якщо говорити про зміцнення Європи на фрагментованій геополітичній карті світу і про її бажання брати відповідальність за своє майбутнє, то тут ця угода може сприйматися як позитивний фактор змін у світовій торгівлі та політиці.
Китай, по суті, уже давно веде масштабну експансію своїми товарами в Європі, Африці та Азії. Наявність угоди про вільну торгівлю між Європою та Індією створює серйозну ймовірність того, що Нью-Делі почне заміщати на європейських ринках китайські товари власним виробництвом.
Європейський ринок — найплатоспроможніший у світі, навіть більш платоспроможний, ніж ринок Сполучених Штатів. Індійський ринок, навпаки, виглядає одним із найбідніших, і продавати європейські товари в Індії буде непросто у багатьох секторах.
Існують величезні перспективи в зеленій енергетиці, машинобудуванні та технологіях загалом. Президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн у своїй заяві сказала, що формується спільний ринок на 2 млрд людей. З цим твердженням загалом можна погодитися: це буде найбільший торгово-економічний простір вільної торгівлі, що існує сьогодні у світі. Особливо на фоні постійної протидії глобалізму, яку ми спостерігаємо з боку Білого дому.
Можливо, за економічною угодою між Європою та Індією виникне й певна політична інтеграція. І в межах цієї політичної інтеграції ми, зі свого боку, звичайно, будемо робити все можливе, щоб відтягувати Індію від Росії. У багатьох аспектах це сьогодні відповідає й інтересам самого Брюсселя.
Політично Індію часто відносять до західного світу, але водночас ми бачимо активну співпрацю з Росією та певне потепління відносин із Китаєм, що для багатьох виявилося несподіваним. Історично американська стратегія розглядала Індію як противагу Китаю.
Хотілося б вірити, що наше лобі та розуміння доцільності з боку Європейського Союзу в контексті послаблення Росії зіграють свою роль, і кооперацію по лінії Москва — Нью-Делі вдасться, якщо не повністю розірвати, то хоча б суттєво обмежити.
Я думаю, що Китай дуже з підозрою дивиться на зближення Індії з Європейським Союзом. Ми пам’ятаємо, що раніше неодноразово проходили консультації між Сі Цзіньпіном та президентом Франції Еммануелем Макроном, і Китай, ймовірно, також пропонував додаткові формати поглиблення співпраці. Але для Європи подібний крок міг би стати, по суті, останнім цвяхом у відносинах із Вашингтоном.
АНДРЕАС УМЛАНД: Індія тяжіє до західних демократій
— На відміну від таких країн, як Китай, Північна Корея чи Іран, Індія все-таки демократія. Вона має свої політичні традиції й у своєму сучасному устрої володіє, я думаю, зачатками для більш тісної співпраці із західними країнами, зокрема з Німеччиною.
Зараз спостерігається певна боротьба за вплив на Індію. З одного боку — альянс автократій: Китай, Росія, Північна Корея, Іран та інші подібні держави. З іншого боку — демократії.
Індія не входить до неформального альянсу автократій. Вона сама — демократія, хоча і з деякими особливостями, тому спроби залучити Індію до західної співпраці мають сенс. Наскільки вони будуть успішними, поки важко сказати.
Індія імпортує російську нафту, передусім тому, що це дешево та вигідно для країни. Протистояти цьому складно, адже в Індії є люди, яким не так цікава Україна, Європа чи демократія — для них важливий просто фінансовий ефект, і вони заробляють на цій нафті.
Німеччина справді може частково змістити Росію як експортера озброєнь в Індію. Але нафтове питання Німеччині контролювати складно — вона може апелювати лише до миролюбної позиції Індії та до моральних і етичних цінностей.
США, можливо, мають більше можливостей впливати на ситуацію, особливо через Венесуелу. Якщо Америка зможе вплинути на постачання нафти, це реально може закрити для Росії важливий потік доходів, який надзвичайно важливий для ведення війни.
Співпраця Індії з Росією та Китаєм не виглядає довгостроковою перспективною орієнтацією. Навпаки, Індія може поступово увійти до міжнародного альянсу демократії, який у зв’язку з українським питанням формується і розвивається. Ця коаліція включає не лише європейські країни, а й держави Америки, Азії та Австралії.
Читайте також: Безпека Європи має будуватися навколо України: експерти проаналізували роль обороноздатності ЗСУ для континенту
Завантажуй додаток FREEДОМ в Google Play та App Store
Не пропусти наші відео на YouTube-каналі FREEДОМ
Якщо заблоковано доступ до сайту та соцмереж FREEДОМ — алгоритм дій
