Безпека Європи має будуватися навколо України: експерти проаналізували роль обороноздатності ЗСУ для континенту

Витрачаючи кошти з позики у розмірі 90 млрд євро на підтримку української армії, держави ЄС повинні забезпечити максимальну гнучкість, не прив’язуючись до правила “купуй європейське або українське”, заявив генеральний секретар НАТО Марк Рютте, виступаючи на засіданні оборонного комітету Європарламенту.

Як приклад генсек Альянсу навів американські системи протиповітряної оборони, які відіграють ключову роль у захисті українських міст.

Підтримка України — пріоритет Європи

У своєму виступі генеральний секретар НАТО Марк Рютте відзначив тісну координацію між Альянсом і Європейським Союзом у підтримці України. Пакет позики на 90 млрд євро кардинально вплине на безпеку України, наголосив Рютте.

“Прямо зараз в Україну надходить американське військове обладнання на мільярди доларів, оплачене союзниками та партнерами. І цей потік постачань в Україну абсолютно необхідний, щоб Україна залишалася в строю і щоб захистила своє населення. Інші способи включають двосторонню підтримку, багатосторонні ініціативи, такі як чеська ініціатива з боєприпасами, яка дуже важлива і, звичайно ж, інвестиції в українську оборонно-промислову базу. Ця ініціатива спочатку була започаткована данцями та литовцями, і тепер отримала широке поширення у багатьох країнах Європи”, — заявив він.

Лідери Європейського Союзу 19 грудня 2025 року ухвалили рішення про фінансову підтримку України у розмірі 90 млрд євро на 2026-2027 роки. Позика буде забезпечена бюджетним резервом Євросоюзу, а не замороженими активами РФ. Литва залишається одним із найактивніших прихильників України — загальна військова підтримка вже перевищила 1 млрд євро. Потужні українські Збройні сили будуть ключовим стримуючим фактором навіть у мирний час, заявив президент Литви Гітанас Науседа на зустрічі з президентом Володимиром Зеленським у Вільнюсі.

“На зустрічі ми зосередили більшу частину уваги на стримуванні Росії. Литва закликає до інтеграції України в європейські структури безпеки та до вивчення українського військового досвіду”, — сказав литовський лідер.

Як повідомили литовські ЗМІ, у 2025 році військова підтримка Литви досягла 0,28% ВВП, що перевищило двосторонні зобов’язання перед Україною. Литва продовжить свою участь у міжнародних ініціативах, включаючи постачання боєприпасів і роботу коаліції з розмінування, у межах якої українські підрозділи вже пройшли підготовку та оснащені належним чином. Президент Володимир Зеленський анонсував: Вільнюс може стати хабом для експорту зброї в Україну.

“Окремо обговорили військове співробітництво, спільні оборонні проєкти та пропозиції Литви відкрити експортну платформу озброєння у Вільнюсі, підтримку ініціативи PURL та співпрацю в межах програми SAFE”, — написав президент України в Telegram.

Ключовими пріоритетами на 2026 рік для України є системи протиповітряної та протиракетної оборони, а також ракети до них, дрони українського виробництва та артилерійські боєприпаси підвищеної дальності, розповів заступник міністра оборони Сергій Боєв.

“У сфері безпілотних систем Україна планує у 2026 році виробити понад 7 млн дронів. Безпілотні технології стали основою асиметричної оборони та дозволили створити зону ураження глибиною до 20 км. Наступна ціль — розширення цієї зони до 100 км”, — повідомив він під час виступу на міжнародній конференції Operational Force Development Framework.

Після початку повномасштабної війни Україна значно наростила виробництво озброєнь та впровадження новітніх технологій, які вже застосовуються на фронті. Як зазначив президент Володимир Зеленський, понад 80% ворожих цілей зараз знищуються за допомогою безпілотників, абсолютна більшість яких українського виробництва. Він наголосив, що все більше значення набувають технології та швидкість їх впровадження. Як пише Financial Times, Франція та Україна спільно працюють над запуском виробництва дронів для ЗСУ, яке можуть організувати в обох країнах.

“Контракт укладено після запиту французького уряду у червні до автомобільних та оборонних компаній про спільну роботу над виробничими лініями дронів. Французький автовиробник раніше виробляв оборонну техніку, включаючи танки та броньовані автомобілі, що використовувалися у Першій та Другій світових війнах”, — йдеться у публікації Financial Times.

У червні Володимир Зеленський та його французький колега Еммануель Макрон вже обговорювали спільне виробництво безпілотників в Україні. Це не перший подібний проєкт. Київ уже уклав домовленості про спільне виробництво дронів із Португалією, Норвегією, Нідерландами, Великою Британією, Німеччиною та США.

Посилення ЗСУ в контексті європейської безпеки — аналіз експертів

Як Європа будує власну безпеку? Яка роль України у цьому процесі? Чи готові західні союзники взяти на себе довгострокові зобов’язання щодо оборонного співробітництва з Києвом? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Костянтин Батозький, політолог, директор “Агентства розвитку Приазов’я”;
• Штефан Мелле, директор Діалогового офісу з цивільного співробітництва зі Східною та Південно-Східною Європою;
• Володимир Хандогій, надзвичайний і повноважний посол України, президент громадської організації “Українська асоціація зовнішньої політики”;
• Пьотр Кульпа, польський експерт, колишній член уряду Польщі;
• Ілля Котов, кандидат наук державного управління, експерт із публічної політики.

КОСТЯНТИН БАТОЗЬКИЙ: Україна володіє унікальним досвідом ведення сучасної війни

— Ініціатива PURL полягає в тому, що європейські союзники закуповують необхідне для нас озброєння у США за європейські гроші. Йдеться про озброєння, яке є по-справжньому безпрецедентним: купити його десь в іншому місці просто неможливо.

Насамперед це системи протиракетної та протиповітряної оборони, такі як Patriot, від яких ми безпосередньо залежимо. Це запчастини до літаків F-16, а також велика кількість іншого озброєння американського виробництва, аналогів якому на світовому ринку просто немає.

Ця ініціатива працює рівно до того моменту, поки США готові виробляти та постачати це озброєння. Паралельно з цим, безумовно, у нас розвиваються процеси становлення власної оборонної промисловості — вони масштабні й уже дають дуже хороші результати. Ми поступово вчимося самі виробляти необхідну нам зброю.

Але до того моменту, коли Україна зможе самостійно виробляти системи ППО рівня Patriot або їх повноцінні аналоги, пройде точно не один рік — і, ймовірніше, навіть не два і не три. Тому цей механізм буде існувати рівно до тих пір, поки в ньому зацікавлені США. Саме вони є наріжним каменем усієї цієї конструкції.

Європа лише зараз починає повною мірою усвідомлювати ті ризики, які стоять перед нею. І лише зараз починається реальна розробка політики переозброєння.

Ситуацію проаналізували та ухвалили так звану Білу книгу з безпеки Європейського Союзу, яка передбачає інвестиції у розмірі 800 млрд євро протягом наступних десяти років на переозброєння. Після цього всередині ЄС розпочалися суперечки та дебати про параметри цього переозброєння та про те, яким воно має бути.

Частина європейських лідерів, на чолі з президентом Франції Еммануелем Макроном, вважає, що основна доля цих коштів повинна йти на закупівлю європейського озброєння та, відповідно, на підтримку європейських виробників. Інші країни перебувають у ситуації, дуже схожій на нашу: вони критично залежать від США у таких сферах, як авіація або системи ППО.

Дебати про точні параметри європейського переозброєння триватимуть довго. Європейська оборонна промисловість протягом багатьох років не перебувала у пріоритеті і існувала, по суті, на другорядних ролях. Лише зараз до неї з’являється системний інтерес.

Європейський Союз впевнено рухається в напрямку переозброєння. А якщо Європа кудись рухається, рано чи пізно вона приймає рішення. І коли ці рішення приймаються, вони виконуються абсолютно неухильно — змінити їх згодом вже неможливо.

Після ухвалення всіх рішень стане зрозумілою і роль нашої країни, і місце нашого військово-промислового комплексу у загальній політиці переозброєння Європейського Союзу. Тому що потрібно чітко розуміти: Україна — це єдина країна у світі, крім Росії, яка вміє вести сучасну війну. Того досвіду, тієї експертизи й тих компетенцій, які є у ЗСУ, немає ні в одній іншій європейській країні.

ШТЕФАН МЕЛЛЕ: Європа починає більше інвестувати в обороноздатність

— У Європі армії досі існують переважно на національному рівні: польська, французька, шведська і так далі. Водночас вони, звісно, об’єднані під дахом НАТО. Але, знову ж таки, не всі країни Євросоюзу входять до Альянсу. Є й такі держави, як Велика Британія, яка є членом НАТО, але не входить до ЄС.

Маємо справу з дуже різними політичними та громадськими групами. І, звичайно, велику роль тут відіграють настрої у суспільстві. Треба сказати, що до оборонних реформ різні країни готові дуже по-різному. Ми знаємо, що у Польщі та країнах Балтії необхідність готуватися до оборони бачать чітко. Військові бюджети там вищі, структури цивільної оборони вже залучені і є готовність інвестувати в обороноздатність значно вище.

Як тільки заходить мова про створення спільної армії під єдиним командуванням, ми натрапляємо на те, що сьогодні такою структурою фактично є НАТО. Але ми навіть не знаємо, наскільки саме НАТО буде здатне функціонувати, тому що головний союзник там — США, і зараз не зовсім ясно, наскільки вони готові залишатися надійним партнером.

Поки що не існує загальної структури в Європі, до якої Україна могла б приєднатися безпосередньо. Водночас, поважаючи ту ціну, яку наша країна платить за свій захист, розуміючи, як вона захищається, попри брак людей, ресурсів, усі бачать, наскільки за майже чотири роки Україна розвинула свою обороноздатність. Багато держав хочуть у нас навчатися і розуміють, що це вже не питання “Європа окремо, Україна окремо”. Україна — це Європа, і європейські країни допомагають. Щобільше, сьогодні наша держава сама починає щось давати натомість.

Спільні підприємства, які вже створені, програми, які запущені — усе це показує, що загальне сприйняття ситуації змінюється. Ми вже не в тій точці, де були раніше.

Країни мають бути здатні захищатися самі. Якщо розглядати НАТО без США, то це, можливо, питання ще кількох років. Зараз усі справді почали озброюватися. Зброю в основному купують у Штатах. До того ж це часто подається як вигода насамперед для американської сторони, у логіці America first і так далі. Всі ці торги, по суті, гальмують розвиток власної оборонної промисловості європейських країн.

ВОЛОДИМИР ХАНДОГІЙ: У Європи є великий економічний ресурс для посилення обороноздатності континенту

— Європа має серйозний економічний потенціал і глибоку історію. У неї є досвід у найрізноманітніших сферах, зокрема й у військовій. Якщо взяти всі об’єктивні фактори, які ми знаємо, європейські держави, принаймні теоретично, здатні забезпечити власну безпеку і безпеку Європейського континенту загалом. Щобільше, вони можуть створити ситуацію, за якої агресія проти цього континенту стане неможливою.

Потрібно чесно визнати, що протягом майже 80 років після закінчення Другої світової війни європейські держави жили з усвідомленням того, що над ними є красива і велика ядерна “парасолька” США. У результаті необхідність бути повністю самодостатніми у сфері безпеки певною мірою відходила на другий план.

По суті, стратегія європейських держав у сфері безпеки довгий час будувалася навколо ідеї, що найскладніші й найсерйозніші питання за них вирішуватимуть США. Однак із приходом президента Дональда Трампа Штати зайняли позицію, яка стала несподіваною. Ця позиція прямо суперечить попереднім очікуванням Європи щодо безумовної опори на американську міць.

У результаті Європа прокинулася і, на мою думку, точка неповернення вже пройдена. Сьогодні все активніше обговорюється питання безумовного покладення відповідальності за власну безпеку на самих себе, на власні можливості та ресурси.

Безумовно, тривають спроби зберегти атлантичне співробітництво, яке довгий час було хребтом усієї системи безпеки в особі НАТО. Але все більше і більше лунають розмови про необхідність розвивати власний потенціал у сфері безпеки та перебудовувати європейську стратегію з опорою насамперед на себе.

Раніше існував Західноєвропейський союз. По суті, це був військовий компонент Європейського Союзу. Однак було ухвалено політичне рішення зосередити весь центр роботи щодо гарантування безпеки, зокрема безпеки держав ЄС, у межах НАТО. У результаті ця організація була розпущена. Фактично саме вона відповідала за військові питання, пов’язані з організацією безпеки країн Європейського Союзу.

Парадокс полягає в тому, що саме США, які раніше переконували Європу зосередитися виключно на НАТО і не витрачати сили, гроші та ресурси на створення власних збройних сил, у підсумку самі підштовхнули Європу до необхідності формування такого військового потенціалу.

В цілому я вважаю цю ідею правильною. Разом з тим підходити до неї потрібно дуже зважено й збалансовано. Інформація про “смерть НАТО”, на мою думку, значно перебільшена. Альянс має достатній потенціал, щоб і надалі залишатися важливою частиною глобальної архітектури безпеки.

ПЬОТР КУЛЬПА: Безпеку Європи потрібно будувати навколо України

— Українська армія сьогодні — це найпередовіша армія у сучасній війні, найтехнологічніше пристосована до спротиву Російській Федерації, яка є головною загрозою для Європи. Чого не можна сказати про “європейську армію”, бо такої армії як єдиної структури просто не існує.

Сьогодні в Європі налічується близько 220 бригад, з яких приблизно 120 — українські. Водночас їхня реальна боєздатність та фактична сила оцінюються приблизно у 180 бригад.

Фактично безпека Європи сьогодні тримається на Україні.

Якщо говорити про допомогу Європи Україні та про роль, яку Україна відіграє у забезпеченні стратегічної незалежності Європи, то ці відносини не можна назвати рівноправними. Україна сьогодні робить для Європи значно більше, ніж Європа для України. Це, я б сказав, не лише політична, а й правова оцінка того, що відбувається на рівні всього континенту.

Скандинавські країни, держави Балтії, Польща роблять для загальної безпеки значно більше, ніж решта Європи. Одночасно є країни, які, образно кажучи, “їдуть в автобусі без квитка”, користуючись захистом внаслідок інших. Це стосується передусім Іспанії й загалом південної частини континенту, де питання безпеки та оборони традиційно недооцінювалися.

Якщо ми говоримо про нові часи, у яких саме реальна сила і реальні можливості повинні щось визначати, то Україна сьогодні є центром усієї європейської безпеки. Це означає, що архітектура безпеки Європи має будуватися на основі України. Управління має знаходитися там, де зосереджені ризики, ризики сьогодні — на сході Європи.

Спроба замінити реальний бойовий досвід, реальні можливості та реальну кров, яку проливає Україна, грошима та водночас перенести центр управління безпекою Європи на Захід приречена на провал. Така система просто не працюватиме. Командування та управління не можуть знаходитися там, де немає ризиків, а вся тяжкість спротиву агресії сьогодні лежить саме на Україні.

Найвідповідальнішим та реалістичним варіантом є створення трьохмільйонної європейської армії. Її можна і потрібно будувати на основі досвіду української армії та українського військово-промислового комплексу, який сьогодні має практично все, що потрібно Європі. По-перше, вони економічно ефективні — у рази дешевші за американські. По-друге, вони побудовані на іншій філософії: більше не існує системи, у якій Білий дім може заблокувати або обмежити використання купленої зброї. І, по-третє, ці системи легко масштабуються.

Ця логіка відкриває для Європи унікальну можливість — підтримати Україну у масштабуванні виробництва. Наша держава вже отримала те, що має стратегічне значення: дрони, балістичні та крилаті ракети, системи підтримки із космосу, які можуть розвиватися в межах загальноєвропейських програм.

ІЛЛЯ КОТОВ: Україна повинна стати повноцінним учасником архітектури безпеки континенту

— Україна повинна і буде залишатися пріоритетом для Європи. Попри чинні конфліктні ситуації в інших країнах, багато з них більше репутаційні. Стратегічна та поточна безпека Європи безпосередньо пов’язані з війною в Україні. Європейці прекрасно розуміють: вони наступні у разі ескалації.

Шлях до трансформації Євросоюзу з економічного та політичного блоку в повноцінний військовий союз необхідний “вчора”, і всі європейці це усвідомлюють.

Європа готує новий військовий союз, повністю фінансований європейськими країнами. Вони більше не готові розраховувати на допомогу США у разі кризи.

Єдиний логічний висновок: Україна, володіючи досвідом боротьби з Росією, повинна стати активним учасником формування та розвитку цього союзу, спрямовувати партнерів, пояснювати необхідні кроки та готуватися до будь-якої можливої подальшої агресії спільними зусиллями.

Навіть у разі успішних мирних переговорів загроза не зникне. Україна розраховує на європейських партнерів, які надають допомогу, а не продають її.

Ми розуміємо, що багато залежить від розвитку наших відносин зі США. Німеччина, наприклад, за останній час значно зміцнила обороноздатність України. Контакти на рівні міністерств та перших осіб показують, що наше керівництво розуміє складність взаємовідносин між європейськими партнерами та партнерами за океаном.

Читайте також: Остаточна втрата найбільшого ринку збуту та важеля політичного впливу: Європа готується жити без російського газу