Настала пора створювати власну армію: Європа перед загрозою з боку РФ і без “парасольки” США

Країни ЄС повинні розглянути можливість створити Об’єднані збройні сили та Раду безпеки. Про це сьогодні заявив єврокомісар з питань оборони та космосу Андрюс Кубілюс на конференції з теми безпеки у Швеції. На його думку, така структура дозволить Європі замінити американський контингент у разі виведення військ США.

Тим часом північні держави Європи посилюють захист неба. Швеція планує виділити масштабні інвестиції на розвиток своєї протиповітряної оборони.

Загальноєвропейська армія

Загрози з боку Росії залишаються найбільш серйозною та довгостроковою небезпекою для міжнародної стабільності. Про це на Global Europe Forum 2026 заявив генеральний секретар НАТО Марк Рютте.

За його словами, агресивні дії Москви не обмежуються полем бою та спрямовані на підрив колективної безпеки Заходу.

“Нам потрібно бути чесними. Небезпеки, з якими ми стикаємося, реальні та довгострокові. Росія залишається для нас найсерйознішою загрозою. Військова машина Путіна цілодобово виробляє військову техніку, а Москва випробовує нас кібератаками, саботажем та іншим. І немає жодних підстав вважати, що агресивні та безрозсудні дії Росії зміняться найближчим часом. Навпаки, Росія прагне до довгострокової конфронтації, і вона не сама. Росія співпрацює з Китаєм, Іраном та Північною Кореєю, і ці країни підживлюють війну Москви проти України. І разом вони намагаються підірвати нашу стабільність та безпеку”, — наголосив Рютте.

На тлі зростання нестабільності на кордонах Альянсу та необхідності справедливого розподілу навантаження всередині блоку європейські країни повинні радикально переглянути підходи до фінансування власної оборони.

“Нам необхідно виконати зобов’язання про 5% на оборону, воно полягає в тому, що час, коли ми зручно дозволяли Сполученим Штатам нести тягар нашої безпеки, минув. США абсолютно віддані НАТО, але ця відданість супроводжується чітким і давнім очікуванням того, що Європа та Канада візьмуть на себе більше відповідальності за свою власну безпеку. І я вважаю, що це справедливо”, — резюмував генеральний секретар НАТО.

За словами єврокомісара Андрюса Кубілюса, Євросоюзу потрібна єдина армія чисельністю 100 тис. солдатів. Він упевнений, що європейська армія в перспективі може замінити американські війська. Також єврокомісар вважає, що регіону необхідний новий орган — Європейська рада безпеки, яка включатиме ряд постійних і змінних членів. Входити до неї, на думку Кубілюса, повинна й Велика Британія.

“Я вважаю, що зараз вкрай важливо втілити цю ідею в реальність, і першою, найважливішою задачею такого Ради повинно стати питання України. Адже без зміни стратегії ситуація на фронті може погіршитися. На цей час немає жодних ознак того, що Путін погодиться з мирним планом. Нам потрібна чітка відповідь: як Європейський Союз змінить цей сценарій? І саме тому Рада європейської безпеки потрібна нам уже зараз”, — заявив Андрюс Кубілюс.

Європейський Союз давно обговорює створення централізованої та єдиної армії. Один з головних прихильників ідеї — президент Франції Еммануель Макрон. Ще у 2017 році він заявив, що загальноєвропейська армія повинна з’явитися на доповнення до Збройних сил НАТО.

Зараз, за словами Андрюса Кубілюса, опитування, проведені в Іспанії, Бельгії, Німеччині та інших країнах ЄС, показали, що близько 70% громадян хочуть, щоб їхні держави захищала європейська армія, тоді як лише 10% підтримують національну оборону, а 12% — НАТО. 10 січня про необхідність створення загальноєвропейської армії заявив міністр закордонних справ Іспанії Хосе Мануель Альбарес.

“Ми повинні інтегрувати нашу оборонну промисловість, щоб мати власні засоби стримування, незалежні від третіх країн, і навіть просуватися до створення європейської армії”, — вважає він.

Тим часом північні країни Європи продовжують посилювати захист свого неба на тлі зростання загроз для цивільної інфраструктури. Наприклад, Швеція виділить понад 1,5 млрд доларів на розвиток протиповітряної оборони. Засоби спрямують для посилення захисту цивільного населення та об’єктів цивільної інфраструктури на всій території держави, пише агентство Reuters.

“Досвід війни в Україні чітко показує, наскільки важлива надійна та стійка система протиповітряної оборони”, — зазначив на конференції з питань безпеки “Європа під тиском” міністр оборони Швеції Пол Йонссон.

Після початку повномасштабного вторгнення Росії в Україну Швеція, як і більшість європейських держав, значно збільшила витрати на оборону. Вже у 2026 році оборонний бюджет країни досягне 2,8% ВВП. У планах уряду — збільшити оборонні витрати до 5%.

“Швеція є одним з головних прихильників України, реалізуючи PURL та ряд інших ініціатив. Одним словом, Швеція подає приклад усім нам. І хоча зобов’язання щодо інвестицій в оборону, ухвалене на саміті в Гаазі у 2025 році, було історичним, одні лише гроші не є стримувальним фактором. Нам потрібне обладнання, зброя та боєприпаси, які повинні почати з’являтися у військових запасах наших союзників. І саме в цьому Швеція справді виділяється. У вас неймовірно сильна промислова база, і є кроки, які ми можемо використати в межах усього Альянсу”, — акцентував верховний головнокомандувач Об’єднаними збройними силами НАТО в Європі Алексус Гринкевич.

А у Фінляндії 10 січня офіційно набуло чинності рішення про вихід з Оттавської конвенції, яка забороняє використання, зберігання та виробництво протипіхотних мін. Рішення дозволяє повернути фінським Збройним силам протипіхотні міни до арсеналу засобів оборони. Наприкінці грудня 2025 року з Оттавської конвенції вже вийшли Естонія, Латвія та Литва. Аналогічну процедуру у 2025-му розпочала й Польща.

https://www.youtube.com/watch?v=yyB3j3F74ow

Формування європейської армії в оцінці експертів

Якими можливостями володіє Європа для створення своєї об’єднаної армії? Які структурні зміни для цього потрібно зробити? Як створення загальної європейської армії співвідноситься з НАТО та відстороненою позицією США? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Богдан Попов, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”;
• Олег Лісний, президент Аналітичного центру “Політика”;
• Вайдотас Малініоніс, полковник запасу, член Асоціації полковників Литви.

БОГДАН ПОПОВ: У Європі повноцінна армія є лише у Польщі

— НАТО довело свою неефективність. Альянс переживає серйозну кризу. Ми розуміємо, що Сполучені Штати фактично відмовляються від своєї колишньої ролі. Ба більше, ситуацію можна оцінювати так: президент Дональд Трамп давно б підписав вихід США з НАТО, якби це не блокував Конгрес через законопроєкт, який забороняє йому це робити принаймні до осені.

Є чіткий доказ того, що Сполучені Штати більше не є “парасолькою” для Європейського Союзу. Європейцям доведеться оборонятися самим. Чи буде це НАТО з об’єднаним командуванням та об’єднаними силами — питання відкрите. Бо якщо Сполучені Штати вийдуть, то по факту весь Північноатлантичний договір перестане бути ефективним, повністю втратить свою вагу в геополітиці, і від нього майже нічого не залишиться.

У цьому контексті Євросоюз може стати альтернативною базою для нового альянсу безпеки — принаймні на континентальній частині Європи. Ідея об’єднаної європейської армії тут виглядає цілком релевантною, тому що всі лідери ЄС сьогодні розуміють: Росія поруч, і від неї треба оборонятися.

Навіть якщо РФ не вчинить активних бойових дій проти країн-членів ЄС найближчими місяцями чи роками, у довгостроковій перспективі ризики ніде не діваються. Є Фінляндія, є Норвегія, є країни Балтії, є Польща — всі це прекрасно бачать і розуміють. Тому Об’єднані сили Європейського Союзу могли б контролювати хоча б проблемні ділянки кордону з Росією.

У найкращому випадку такі сили могли б перебувати тут як фактор стримування потенційної нової російської агресії після завершення поточної фази війни на території України. Це був би дуже позитивний фактор.

Якщо відштовхуватися від заяв європейських представників ЄС, ідеться про контингент у 100 тис. осіб. Цього достатньо лише для того, щоб оточити умовний Калінінград.

Кордон ЄС з Російською Федерацією та Республікою Білорусь величезний — це кілька тисяч кілометрів. Навіть у мирний час утримання такої лінії вимагає не десятків тисяч, а кількох сотень тисяч осіб.

Водночас Об’єднане командування ЄС — це не лише піхота, що стоїть на кордоні, а й логістика, розвідка, авіація, артилерія і так далі. Тому 100 тис. — це мало. Потрібно розширювати сам контингент і різко збільшувати фінансування.

Ми розуміємо, що для утримання такого контингенту знадобляться інвестиції порядку 300 млрд євро і навіть більше. Відповідно, інвестиції зростуть колосально. Щоб створити таку армію, закупити техніку та профінансувати перші роки її існування, національні бюджети країн-членів ЄС повинні взяти на себе зобов’язання щодо фінансування загальноєвропейської армії.

Якщо брати нинішню ситуацію у країнах Європейського Союзу, то повноцінна армія, по суті, є лише у Польщі. Усі інші армії значною мірою імітують видимість діяльності. Той же Бундесвер, та ж французька армія: непогана авіація, непоганий флот, на картинці — красива піхота. Але ключове питання в іншому: чи готові ці люди до реального бою, до таких бойових дій, які зараз ведуться на території України?

Польська армія потенційно може бути готова, але тільки в ситуації “тут і зараз”. Якщо цього не відбувається, населення все одно не буде підготовлене до активної фази бойових дій і не буде готове тримати оборону.

Національні збройні сили — це добре. Але якщо говорити про те, що європейцям потрібно робити в першу чергу, то це не лише переозброєння, яким вони зараз активно займаються, а ще й внутрішня підготовка населення до того, що в разі нападу РФ доведеться битися, захищатися, бити ворога і не жаліти себе.

ОЛЕГ ЛІСНИЙ: Щоб убезпечити себе, Європа повинна інвестувати в оборону України

— Війна вже відбувається в Європі та має тенденцію розповзатися по інших країнах. І це може статися вже цього року. Деякі військові експерти говорять про те, що Путіну потрібно якось пояснити своєму народу, чому він майже весь термін, порівнянний за символікою з Другою світовою війною, провів на території України, не досягнувши тих результатів, які планував.

Путіну потрібно ще якесь відгалуження — нова ділянка, яка дала б можливість показати себе стратегом, який довго-довго готувався, а потім цей “паперовий тигр” стрибнув ще на когось. Я думаю, що Європа починає усвідомлювати те, що відбувається, і Росію більше не розглядають як загрозу, яка реалізується виключно щодо України.

Кожна країна реагує по-різному. Хто географічно ближче до війни, той краще розуміє ситуацію та активніше готується. Хто далі — поки що в основному морально готуються: допомагають нам, але до кінця не вірять, що ця війна може докотитися й до них.

Є два типи заяв. Перший — це позиція: якщо війна в Україні припиниться, то Путін набереться сил і обов’язково піде на одну з країн Європи. Для мене це вкрай неприємна логіка, бо тоді виходить, що війна тут повинна йти вічно.

Друга позиція полягає в тому, що Україна — це той камінь, який здатний зупинити величезний шар у вигляді Російської Федерації. Цьому каменю потрібно допомагати. По-перше, це дешевше. По-друге, у Європі зараз немає армії настільки досвідченої, як українська.

Якщо в уже досвідчену українську армію вливати технології, вона стане ще ефективнішою, ніж якщо з нуля вчити тих, хто давно не воював. Саме тому прагматики сьогодні не дріб’язкують, а стараються допомагати максимально.

Українська армія та Європа в цілому вже повинні розуміти, що мікросоюзи приймають рішення набагато швидше та інколи діють значно ефективніше.

Надіятися на те, що 5-та стаття НАТО стане абсолютним порятунком, мені здається, саме зараз наївно. Так, вона існує, і вона діятиме, але розраховувати тільки на неї — помилка.

Я впевнений, що європейська армія після закінчення цієї війни почне розвиватися дуже швидко. І ті нововведення, які сьогодні є у нас, будуть стрімко поширюватися по Європі. Така армія стане серйозним аргументом у діалозі з будь-яким партнером, включно й зі Сполученими Штатами.

ВАЙДОТАС МАЛІНІОНІС: Країнам Європи бракує політичної волі

— Європа і раніше вже говорила про необхідність створення власних збройних сил. Ще у 2022 році про це говорив президент Франції Еммануель Макрон, а зараз цю тему активно просуває та агітує комісар Європейського Союзу з оборони Андрюс Кубілюс. По-перше, необхідна матеріальна база. Європейські країни повинні адаптувати свої ресурси: гроші, інфраструктуру і, звісно, людський ресурс. По-друге, потрібні інституції — структури, які цим займатимуться. Тобто організація проєкту: штаби, система управління, хто і як призначатиметься, як усе це працюватиме на практиці.

Більшість європейських країн уже перебувають у НАТО. Їхні збройні сили — це одночасно й національні армії, і сили Альянсу. Тому я не думаю, що створюватимуться якісь зовсім нові збройні підрозділи паралельно тим, які вже існують.

Процес, який зараз ініціює Андрюс Кубілюс, радше доповнює те, що вже є в НАТО. Можливо, буде створений додатковий механізм активації тих військ і збройних сил, які вже існують і одночасно є частиною Альянсу. Я думаю, що приблизно 90% системи так і залишиться попередньою.

Більшість країн НАТО в Європі вже підвищили військові бюджети та посилюють свої збройні сили. Найімовірніше, формуватимуться спільні компоненти. Передусім — у сфері протиповітряної та протиракетної оборони.

Крім того, стратегічна логістика, запаси озброєнь і боєприпасів, а також мобільність військ. Йдеться не лише про покращення доріг, а й про спрощення процедур між країнами ЄС, щоб було набагато менше бюрократії й збройні сили могли вільно переміщатися територією Європи.

Окремо є кібернетична та гібридна оборона, а також штаби управління та планування. І, звісно, ключовим елементом стане посилення оборонної промисловості.

У Європі досі існує величезна кількість різних типів техніки. Наприклад, одних лише піхотних бойових машин — п’ять чи шість модифікацій, тоді як у США, умовно, одна. Щоб ефективно використовувати ресурси, необхідна уніфікація та інтеграція техніки по всьому Європейському Союзу. Роботи попереду дуже багато. І цей “запасний механізм” справді є вкрай важливим.

Ми всі сподіваємося, що НАТО все ж спрацює. Але якщо цього не станеться, Європа повинна бути готова запустити та вибудувати механізм, який функціонуватиме на рівні ЄС.

Зараз існує невизначеність, і вона значною мірою пов’язана з діями президента Дональда Трампа. Сполучені Штати є одним з ключових членів НАТО. Ба більше, навіть верховний головнокомандувач силами Альянсу традиційно є американцем.

Тому європейські країни говорять: “Так, ми розраховуємо на НАТО, але одночасно з цим ми бачимо процеси всередині Європейського Союзу”. Андрюс Кубілюс, як комісар, говорить про необхідність створювати додаткові — не дублювальні, а саме резервні ланцюжки управління, логістики та координації.

Йдеться про те, щоб у разі реальної загрози можна було залучити ті ресурси та війська, які вже існують. Для цього необхідна політична воля європейських країн, з якою, як ми знаємо, є проблеми.

Читайте також: США переходять до жорстких дій проти тіньового флоту РФ: тактика Трампа в аналізі експертів

​