Що стало головною подією 2025 року — думки глядачів FREEДОМ та погляд експертки

2025 рік став переломним і тривожним водночас для більшої частини планети. РФ зазнає масованих ударів по енергетиці, Кремль продовжує спроби продавити “мир” на своїх умовах.

Водночас посилився тиск санкцій, Україна отримала нові формати підтримки від Європи, а США балансували між жорсткими сигналами та політичними торгами.

Цей рік показав: ілюзій більше немає ні в Києва, ні в Європи, ні у світу.

Тим часом росіяни обрали слово 2025 року — за підсумками онлайн-голосування ним стала “тривожність”.

Як уточнюється, голосування проходило на сайті книжкової мережі “Читай-город” з квітня по грудень 2025 року. У ньому брали участь інтернет-користувачі, які й визначили “тривожність” головним словом року. Воно набрало 36% голосів і, за версією організаторів, відобразило емоційний стан суспільства.

До списку претендентів також увійшли слова “віра”, “договорнячок”, “крінж”, “любов”, “мир”, “надія”, “очікування”, “зміни” та “перемога”. Проте саме “тривожність”, судячи з результатів, виявилася найбільш упізнаваним і близьким росіянам поняттям.

Водночас раніше оцінки мовних пріоритетів уже розходилися. Так, у листопаді в Інституті Пушкіна стверджували, що найпопулярнішим словом 2025 року стала “перемога”.

Думки глядачів FREEДОМ

Що для вас стало головною подією 2025 року? Таке питання телеканал поставив своїм читачам. Найцікавіші відповіді були зачитані в прямому ефірі:

• “Мабуть, головне — стало зрозуміло: світ уже не буде таким, як раніше. Для мене 2025 рік — це момент, коли багато хто нарешті зрозумів — те, що відбувається в Україні, стосується кожного. А у 2026 році головною подією стане смерть Путіна”;
• “Це була навіть не одна подія, а момент, коли стало зрозуміло: далі жити за старими правилами вже не вийде”;
• “Головне — знищити путінський світ. Загнати його в російські кордони. Головною умовою будь-якого договору має бути одна: так званий “русский мир” більше ніколи не наважиться нападати на інші країни. Світ без Путіна — це світ без путінізму”;
• “Головною подією став прихід до влади Трампа, який ще більше заплутав війну, постійно заважаючи Україні та шантажуючи її на користь фашистської Росії. Замість того, щоб полегшити ситуацію, він зробив її ще складнішою”;
• “Для мене головною подією стало обрання Трампа президентом США.
 З його приходом до влади відкрився виворіт так званих “вихвалених американських демократій”. Це був шок. З Росією все зрозуміло. Як би вона не називалася — Російська імперія, СРСР чи РФ — демократії там ніколи не було. Там вирощували лише рабів. У цих диких державах завжди правили за законом джунглів: хто сильніший, хижіший, хто більше п’є кров, краде й грабує. Але Америка? Після виборів з’ясувалося, що і там діють “свої закони”. Там правлять гроші — великі гроші. І не має значення, хто їх наповнює: Путін, араби, китайці чи хоч сам чорт. За гроші можна купити все — народ, псевдодемократію, свободу. Можна навіть зробити “королем” пацієнта з палати номер шість”.

КАТЕРИНА ОДАРЧЕНКО: Після Путіна сценаріїв багато, але жоден не обіцяє простих рішень

Своїми висновками у сфері геополітики за підсумками року поділилася політтехнологиня Катерина Одарченко.

— Наскільки реальна політична смерть Путіна?

— Я знаю людей із російської опозиції, і в усіх них є одна проблема: у них є певна спільність і ідеї, достатньо світлі уми в діаспорі — як у Європі, так і у Вашингтоні. Тут дуже велика діаспора російської опозиції з різних груп: із групи Навального, із групи Пономарьова, із групи Ходорковського. Але, з усім тим, складно сказати, яку кількість прихильників, активу та потенційних структур вони мають усередині Росії.

Смерть Путіна може призвести до багатьох сценаріїв. І не факт, що всі ці сценарії приведуть до миру в Україні.

Тому що, власне, у нього є прагматичне крило — такі люди, як Дмитрієв. Але вони загалом за гроші. Як казав свого часу Ходорковський, це люди, які люблять хутряні сховища. Мені здається, це дуже образно.

А інше крило — це люди, які заробляють на війні. Це “яструби”. І чи може хтось із цих “яструбів”, зі спецслужб або з КДБ, бути гіршим, ніж Путін, з точки зору монополізації влади та ескалації війни? Загалом такий сценарій також можливий.

Можливий і третій сценарій. Наприклад, у разі початку певного розколу після смерті Путіна Китай може претендувати на частину території Росії з ядерним потенціалом. До речі, тут, у Вашингтоні, дуже бояться, що частину території Росії, зокрема Сибір, Китай намагатиметься взяти під контроль, тому що Китай насправді є серйознішою загрозою національній безпеці Сполучених Штатів, ніж Росія.

Тому, я думаю, що це загравання з боку Сполучених Штатів, яке тестує Стів Віткофф, може виглядати не класичним дипломатичним способом. Цей метод дасть нам не дуже хорошу угоду з погляду абсолютно природного бажання України зберегти територію. Натомість це дасть трохи більше часу на колапс системи всередині Росії, який, звісно, можливий.

Ми всі пам’ятаємо падіння Радянського Союзу, який був значно потужнішою і більш централізованою структурою, ніж Росія зараз. Але, з усім тим, ми також розуміємо, що Іран, який перебуває під санкціями дуже довго і де існує подібний авторитарний режим, виживає досі, постачає зброю тій самій Росії, створює союзи — Росія, Північна Корея та Іран — і виживає вже десятиліттями під тиском одних із найсуттєвіших економічних і політичних санкцій.

Тому сказати абсолютно чітко, що існує рецепт у форматі “якщо А, то Б”, неможливо. У політиці так не відбувається. Є певні цикли: авторитарний режим, потім революція, демократія або революція, яка призводить до такого ж авторитарного режиму, як це було, наприклад, у випадку більшовиків. Цикли існують, але стверджувати, що тут можна вивести просту формулу, досить складно.

Хоча це дійсно працювало в деяких випадках, наприклад, під час убивства Бен Ладена або ліквідації лідерів терористичних груп. Американці це прораховували і розуміли, тому цілеспрямовано проводили такі спецоперації.

Але в Росії все трохи складніше. Це справді унікальна ситуація: у такій величезній країні, яка свого часу мала серйозний інтелектуальний потенціал, по суті, ті, хто мислить і дотримується демократичних поглядів, здебільшого просто виїхали з країни.

Чи повернуться вони — я такої соціології не бачила. Я бачила лише дані щодо виборів і щодо сприйняття Трампа тут, у США.

— Як війна Росії проти України загалом змінила систему політичної безпеки?

— По-перше, питання безпеки перестало бути абстрактним. Ці бюджети перестали бути абстрактними й стали цілком конкретними. Ті самі країни Балтії — депутати Конгресу, які займаються питаннями Балтійського флангу НАТО та фінансуванням Baltic Security Initiative. Вони абсолютно чітко говорили про те, що ця війна показала необхідність реформ НАТО, безумовно, але й необхідність посилення НАТО та оборонних спроможностей кожної держави.

Інформаційна кампанія, яку веде Російська Федерація, мало чим відрізняється від пропаганди Радянського Союзу.

Це ті самі методи, які використовуються в Україні, Грузії, Молдові. Проросійські телеканали, проросійські блогери, підкуп виборців, створення регіональних політичних проєктів, які орієнтовані на Росію, зокрема в тих регіонах, де планується запуск певних повстанських сценаріїв. Потім, можливо, силовий етап. Я маю на увазі, наприклад, Гагаузію або те, що свого часу було на Донбасі. Це одна й та сама калька.

У Балтійських країнах це не зовсім спрацьовує, але, наприклад, у Болгарії йде дуже суттєва дезінформаційна кампанія через соціальні мережі, ботів і так далі. Плюс розвідка через красивих дівчат — про це багато відкритої інформації в ЗМІ. Спецслужби у Сполучених Штатах постійно викривають агентів РФ або незареєстрований лобізм з боку Росії. Плюс тема Російської православної церкви як нібито єдиного оплоту цінностей і православ’я, що накладається на подальші меседжі, зокрема про їхнє бачення світу. Хоча, на мій погляд, будь-яка віруюча людина не може бути за війну, тому що існує базова заповідь “Не убий”. Це оксиморон, але, з цсім тим, така їхня логіка і класичні КДБшні прийоми.

Плюс велика кількість грошей, які підкріплюють усі ці активності. Так, там крадеться 90%, але завдяки обсягу коштів це все працює — і не лише у Грузії, а й у країнах Європейського Союзу, наприклад, у Німеччині, у Сполучених Штатах. Особливо це помітно в країнах, які менш резистентні до таких впливів — я маю на увазі Угорщину, Болгарію, Словаччину та інші країни ЄС.

І навіть якщо ми досягнемо, а я сподіваюся, ми досягнемо припинення війни й кровопролиття, ця дезінформаційна гібридна війна і окремо кібервійна триватимуть. Союз Росії та Китаю тут украй небезпечний, бо Китай, по суті, вибудував цифрову диктатуру. Якщо Росія досі спирається на радянську зброю та кількість людей, яких змушують іти на війну через відсутність роботи, плюс пропаганда, то в поєднанні з кібератаками та цифровими інструментами це стає довгостроковою загрозою.

В аналітичних центрах у Вашингтоні загрози з боку Ірану, Китаю та Росії обговорюються вже, напевно, останні п’ять років і, можливо, навіть більше, ніж сценарій прямої фізичної атаки Росії. НАТО поступово посилює і цей вектор роботи, але тут включаються інші дискусії, наприклад, де проходить межа між свободою слова та дезінформацією.

Тому правила гри точно змінилися. Я переконана, що гарантії безпеки без економічної співпраці працюватимуть слабо. Бо ніщо не заважає Росії фінансувати партії, які називатимуться проукраїнськими, але фактично братимуть гроші у Росії. Це вже було, і це повторюватиметься. Тому питання знову впирається в освіту, стійкість інститутів і вашу роботу, щоб ми могли цьому протистояти.

Читайте також: У США посилюється консенсус щодо тиску на Росію, але чи дійде справа до передачі “Томагавків” Україні — прогнози експертів