У США посилюється консенсус щодо тиску на Росію, але чи дійде справа до передачі “Томагавків” Україні — прогнози експертів

У переговорах про завершення війни Росії проти України зафіксовано певний прогрес, однак говорити про гарантоване мирне врегулювання поки що рано. Про це заявив віцепрезидент США Джей Ді Венс.

Минулого тижня у Сполучених Штатах відбулися зустрічі американської та української делегацій, а у Флориді представники президента США провели консультації зі спецпосланцем Володимира Путіна. На найближчих вихідних має відбутися зустріч президента України Володимира Зеленського та американського лідера Дональда Трампа.

Білий дім визнає прогрес у переговорах, але не впевнений у мирному рішенні

За словами Венса, консультації між США та Росією, що відбулися в Маямі, дозволили вивести обговорення ключових питань у відкриту площину. Водночас він визнав, що основним каменем спотикання залишаються територіальні претензії Москви. В інтерв’ю UnHerd віцепрезидент підтвердив, що Росія й надалі наполягає на контролі над усією Донецькою областю. Серед інших складних тем — доля захопленої російськими військами Запорізької атомної електростанції, а також гуманітарні питання, зокрема права українців на окупованих територіях.

Тим часом помічник Путіна Юрій Ушаков заявив, що більшість пропозицій, напрацьованих під час переговорів США та України в Маямі, Москві “категорично не підійдуть”. За його словами, ініціативи, які Київ та європейські партнери намагаються включити до мирного плану, нібито перешкоджають досягненню “довгострокового миру”. Крім того, він назвав несерйозною ідею тристоронньої зустрічі України, Росії та США на рівні радників з національної безпеки.

На тлі цього сенатор-республіканець Ліндсі Грем в ефірі NBC News заявив, що у разі відмови Путіна від мирних ініціатив Вашингтон має різко посилити тиск на Кремль, зокрема передати Україні крилаті ракети Tomahawk (“Томагавк”).

“Якщо Путін скаже “ні” і цього разу, я сподіваюся, що президент Трамп зробить наступне: підпише мій законопроєкт, визнає Росію державою-спонсором тероризму за викрадення 20 тис. українських дітей. А що ще важливіше, затримуватиме судна, які перевозять підсанкційну російську нафту, як це робиться у Венесуелі. Якщо Путін скаже “ні”, нам потрібно кардинально змінити правила гри, включно з передачею ракет Tomahawk Україні, щоб вона могла уражати заводи з виробництва ракет і дронів у Росії. Я б пішов ва-банк у цьому випадку”, — зазначив він.

Варто зазначити, що про можливі постачання американських ракет в Україну Володимир Зеленський говорив із Дональдом Трампом 17 жовтня у Вашингтоні. Надання далекобійного озброєння Києву обговорювали і в Лондоні — на засіданні “коаліції охочих” 24 жовтня. Тоді ж Путін заявив про готовність відновити мирні переговори.

У листопаді CNN повідомив, що Пентагон погодив можливе постачання Україні далекобійних ракет Tomahawk, вважаючи, що це не завдасть шкоди американським запасам озброєнь. Остаточне політичне рішення тепер має ухвалити президент США Дональд Трамп.

https://youtu.be/D4KjN5-ffOM

Tomahawk для України: реальний важіль тиску США на Росію чи символічний жест?

Чи може передача Україні ракет Tomahawk стати реальним військовим чинником, чи це насамперед політичний сигнал? Як наближення проміжних виборів до Конгресу впливає на жорсткість американської позиції щодо України? Чи має Білий дім реальні інструменти тиску на Росію, попри заяви про “обмежені можливості”? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДОМ шукали відповіді:

• Ярослав Телешун, кандидат політичних наук;
• Олег Постернак, політтехнолог, керівник Центру політичної розвідки;
• Дмитро Левусь, політичний міжнародник, директор Центру суспільних досліджень “Український меридіан”.

ЯРОСЛАВ ТЕЛЕШУН: У Конгресі є чіткий консенсус щодо тиску на Росію

— Заяви Грема і Блюменталя, ініціаторів законопроєкту про збільшення мит щодо РФ і третіх сторін, які торгують із нею, не зняті з порядку денного.

Щобільше, Грем, обраний сенатором у 2020 році, на цих проміжних виборах буде переобиратися по своїх округах. І, звісно ж, це стимулює те, що представники Демократичної та Республіканської партій намагаються використовувати тему російської війни проти України.

Російська війна проти України давно стала питанням внутрішнього порядку денного політичного життя США, інструментом внутрішнього політичного протистояння. Тому зрозуміло, що зараз вони обережно нагадали про це питання. У січні, коли мине рік з моменту інавгурації президента Трампа, це питання порушуватиметься ще активніше.

І питання “Томагавків”, і питання надання додаткового озброєння Україні, і питання вивезених з України дітей, ми бачимо, що американська сторона порушує їх не одноразово, — мають достатньо чіткий і сильний консенсус у Конгресі США. Ці питання порушуватимуться і, відповідно, підштовхуватимуть Білий дім до більш рішучих кроків щодо Росії.

А в міру того, як наростатиме динаміка у зв’язку з наближенням до проміжних виборів у Конгрес США, я думаю, це питання порушуватиметься дедалі частіше і з різних перспектив. Тому, звісно ж, я б не виходив із того, що воно абсолютно відкладене і зняте з порядку денного.

На додаток, днями, буквально вчора, вийшла стаття в Washington Post, якщо не помиляюся, за авторством представників як Республіканської, так і Демократичної партій у Конгресі США, де чітко наголошувалося, хто є агресором і які кроки мають здійснювати наші північноамериканські та європейські партнери для підтримки України і тиску на Москву з метою досягнення миру.

Тому зрозуміло, що це питання вже порушується і ті чи інші політики виносять його в публічну дискусію. Очевидно, вони виходять не лише з питань підтримки України, вони виходять зі своїх прагматичних інтересів, але значною мірою ці інтереси повністю збігаються з тими, які переслідує Україна.

ОЛЕГ ПОСТЕРНАК: Передача ракет важлива насамперед як символ

— Передати ракети можна, але для того, щоб їх використовувати, напевно, знадобиться певний період часу — від навчання персоналу до постачань і безпосереднього застосування. Але так, це матиме колосальне політичне й символічне значення. Загалом ця війна вже як два роки набула саме психологічного і політичного контексту.

З військово-технічної точки думки велика проблематика. Почнемо з того, що у США наземних установок для “Томагавків”, власне, не так багато. Вони розпочали їх виробництво зовсім нещодавно.

Але з іншого боку, якщо говорити про демонстрацію силової акції і про те, як терпіння у Трампа закінчувалося вже остаточно, попри рік вічних карт-бланшів, які він давав Путіну, і можливості тягнути час, то, по суті, весь 2025 рік — це виписування жирних авансів Путіну і нездатність Путіна показати обіцяний успіх за рік перед Трампом. Можливо, в Анкарі вони цю тему і порушували. І Путін напевно пообіцяв вирішити територіальне питання до кінця цього року, але не виходить.

ДМИТРО ЛЕВУСЬ: Заяви про безсилля Білого дому — це лукавство

— Раніше навіть гіпотетична можливість передачі “Томагавків” спрацювала так, що Путін телефонував Трампу, нібито йшов на поступки, і все виливалося в можливу зустріч у Будапешті. Тобто це справді працює. А реальна передача ракет спрацювала б ще суттєвіше.

Але я думаю, поки що це все-таки достатньо малоймовірно. До речі, той самий Грем говорить і про інші речі. І насправді механізмів впливу на Росію ще вистачає.

Коли хтось заявляє, мовляв, у Білого дому немає механізмів впливати на Росію, це неправда, м’яко кажучи, лукавство. Наприклад, оголошення Росії державою-спонсором тероризму було б дієвим, тим паче зараз, після слухань щодо депортації та викрадення українських дітей російськими окупантами. Є, звісно, й інші варіанти, які є дієвими, окрім надання озброєння, окрім розширення номенклатури озброєнь, про що також ідеться.

Ми вже бачили, що коли, наприклад, Конгрес ухвалює законопроєкти, де, здавалося б, підпис Трампа не потрібен, вони все одно у своєму практичному втіленні не можуть бути настільки сильними, якщо це не узгоджено між гілками влади. Тому я думаю, малоймовірно, що ми взагалі побачимо таке радикальне рішення в одному випадку. В іншому випадку у Трампа все-таки є достатньо велика широта маневрів.

Ми бачили це на прикладі санкцій проти російських нафтових компаній “Лукойл” і “Роснефть”. Він може їх запроваджувати, а потім існує безліч механізмів, які дозволяють десь обмежувати їх застосування, зменшувати їхню дію, робити винятки, як, наприклад, для того ж прем’єра Угорщини Віктора Орбана.

Тому більш жорсткі дії були б логічними, оскільки це навіть для самого Трампа відкривало б додаткову свободу маневру. Але ми бачимо, що поки такого рішення немає.

Читайте також: План миру з 20 пунктів: крок до завершення війни чи пауза перед новою кризою — думки експертів