Конструктивно, але безрезультатно: хід переговорів США, України та РФ у Маямі проаналізували експерти

Три дні поспіль у Маямі (штат Флорида) тривали переговори української делегації з представниками Сполучених Штатів Америки. З українського боку брали участь секретар Ради національної безпеки та оборони України (РНБО) Рустем Умєров і начальник Генерального штабу Збройних сил України, генерал-лейтенант Андрій Гнатов. З боку США — спецпредставник президента США Стів Віткофф і бізнесмен, зять Трампа Джаред Кушнер. До обговорень також приєдналися ключові радники з національної безпеки європейських країн.

​Крім того, 20 грудня у Маямі відбувся черговий раунд закритих переговорів між представниками США та Росії. Значного прогресу досягнуто не було, але американська делегація передала Москві перелік своїх вимог і очікувань, окресливши межі подальших обговорень.

Про що говорили у Маямі?

Як повідомив за підсумками переговорів секретар РНБО Рустем Умєров, зустріч у форматі США — Україна була конструктивною.

“Під час зустрічі основну увагу було зосереджено на чотирьох ключових документах: продовженні опрацювання 20-пунктного плану, узгодженні позицій щодо багатосторонньої рамкової угоди про гарантії безпеки, двосторонньої угоди про гарантії безпеки від США, а також економічного плану розвитку — плану процвітання”, — повідомив секретар РНБО.

​За його словами, окрему увагу сторони приділили часовим рамкам і послідовності подальших кроків.

​“Ми детально обговорили часові рамки і логіку наступних кроків, щоб забезпечити скоординований та ефективний рух уперед”, — зазначив Умєров.

​Він наголосив, що Україна залишається повністю відданою досягненню справедливого і стійкого миру.

​“Україна залишається повністю відданою досягненню справедливого і стійкого миру. Наш спільний пріоритет — зупинити вбивства, досягти гарантованої безпеки і створити умови для відновлення, стабільності та довгострокового процвітання України. Мир має бути не лише припиненням бойових дій, але й гідною основою для стабільного майбутнього України”, — констатував секретар РНБО.

​Він також висловив подяку партнерам за підтримку і лідерство.

​“Ми високо цінуємо лідерство і підтримку Сполучених Штатів, а також подальшу тісну координацію з нашими партнерами на наступних етапах цієї важливої роботи”, — резюмував Рустем Умєров.

​Сполучені Штати Америки мають реальні можливості вплинути на припинення російсько-української війни, і саме США мають відіграти ключову роль у цьому процесі. Про це заявив президент України Володимир Зеленський.

​“Передусім, ще раз підтверджую все, що я раніше говорив. Я вважаю, що така сила є у Сполучених Штатів і у президента Трампа. І я вважаю, що ми не повинні шукати альтернативу Сполученим Штатам, тому що альтернативи — всі під питанням, чи зможуть вони це зробити”, — зазначив Зеленський.

​Він додав, що успішне припинення війни має стати дипломатичною перемогою США.

​“Якщо чесно, я вважаю, що це має бути дипломатичною перемогою Сполучених Штатів, а не поразкою. І тому треба зупинити Путіна”, — зазначив глава держави.

​У зустрічі американської та російської делегацій брали участь спецпосланець президента Сполучених Штатів Стів Віткофф і зять Дональда Трампа Джаред Кушнер. Росію представляв голова Фонду прямих інвестицій Кирило Дмитрієв. Переговори сторін, на відміну від першого раунду українських переговорів, пройшли без преси та офіційних заяв.

​За даними джерел, позиція Вашингтона була жорсткою, але водночас стриманою. США дали зрозуміти, які питання залишаються невирішеними після нещодавніх контактів з Україною там само в Маямі, і очікують від Москви конкретних відповідей. Водночас ключові розбіжності зберігаються: Росія наполягає на територіальних вимогах, включно з усім Донбасом, який вона не захопила, тоді як Україна вимагає гарантій безпеки від США і не готова поступатися територіями, захопленими після 2022 року.

​Під час першого раунду переговорів між українцями й американцями в Маямі держсекретар США Марко Рубіо заявив, що обидві сторони намагаються знайти шлях завершення цієї війни, але не просто, щоб завершити її тут і зараз, а для того, щоб не виникало сумнівів у тому, що в майбутньому Росія знову не зможе напасти на Україну.

​“Війни зазвичай закінчуються одним із двох способів: капітуляцією однієї сторони або переговорним врегулюванням. Ми не бачимо капітуляції найближчим часом жодної зі сторін. І лише переговорне врегулювання дає нам можливість закінчити цю війну… Звичайно, це потребує багато часу і наполегливої роботи. Думаю, ми досягли прогресу, але нам ще далеко йти, й, очевидно, найскладніші проблеми завжди лишаються останніми”, — сказав держсекретар, глава американської делегації.

​Марко Рубіо заявив, що невирішеними залишаються найскладніші питання. І Штати намагаються з’ясувати, на що Україна і Росія готові піти, аби завершити війну. За його словами, головна мета переговорів у Маямі — знайти можливі точки дотику між позиціями обох сторін.

​Раніше президент США Дональд Трамп заявив, що переговори щодо припинення війни в Україні наближаються до результату.

​“Вони близькі до мети, але я сподіваюся, Україна діятиме швидко. Я сподіваюся, Україна діятиме швидко, бо Росія там. І щоразу, коли вони надто довго зволікають, Росія змінює свою думку. Ніхто ніколи не бачив нічого подібного, гіршого від часів Другої світової війни. Це трохи складніше, ніж ми думали, але є шанс, що ми зможемо це зробити. Можливо, скоро”, — зазначив Трамп.

Тим часом генеральний секретар НАТО Марк Рютте назвав диктатора Путіна головною причиною того, що війна триває й досі.

​“По-перше, ми маємо збільшити видатки на оборону і наростити виробництво. По-друге, ми маємо забезпечити, щоб Україна залишалася максимально сильною в боротьбі. Бо якщо Росія отримає контроль над усією Україною, це матиме величезні наслідки для НАТО, і нам доведеться витрачати значно більше, ніж ми домовилися в Гаазі. Якщо ми дотримуватимемося цих зобов’язань, ми випередимо Росію і залишимося значно сильнішими. Німці лідирують: зараз вони витрачають значно більше на оборону — це вкрай важливо. Вони беруть на себе лідерську роль, і вся Європа має наслідувати їхній приклад”, — заявив він.

​У Кремлі відкинули ідею тристоронньої зустрічі США, України та Росії. Київ передав Вашингтону своє бачення питань, за якими досі не вдалося досягти компромісу в межах переговорів про укладення мирної угоди. Президент України вважає, що сигнали з РФ поки залишаються негативними, а тиску США на Путіна недостатньо. Він міг би бути посилений, оскільки країна-агресор продовжує терор України й не збирається завершувати війну.

Переговори у Маямі в оцінці експертів

Як просувається переговорний процес щодо можливого завершення війни Росії проти України? Як змінити позицію Кремля? Яка роль Європи в досягненні миру? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Михайло Подоляк, радник керівника Офісу президента України;
• Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, експерт-міжнародник;
• Людмила Покровщук, докторка філософії, експертка із зовнішньої та внутрішньої політики;
• Олексій Буряченко, кандидат політичних наук.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Росія не зацікавлена в припиненні війни

— У переговорах щодо завершення війни є три конструктивні сторони — це Україна, США та Європа. Європейців цікавлять питання гарантій безпеки для самого континенту і питання того, хто платитиме за відновлення України. Нашу державу передусім цікавить зупинення війни як такої: припинення вогню, припинення обстрілів. США, по суті, хочуть вийти на ту чи іншу формулу фіналу війни.

У РФ дещо інші цілі. Вона все ж таки бере участь у переговорному процесі під певним тиском з боку США. Тому зараз це робочий формат, у межах якого обговорюються ті чи інші позиції.

Є так звані конструктивні пропозиції Росії, але насправді це не пропозиції, а вимоги. Українська сторона від початку заявила, що навіть не розглядатиме їх. Загалом переговорний процес важкий. Все ж таки війна триває вже чотири роки, і очевидно, що Росія не досягла тих цілей, на які розраховувала.

Але і Європа, і США займають досить жорстку позицію щодо необхідності завершення війни. Питання в тому, що поки немає узгодженого проєкту, особливо з найбільш чутливих тем. А це і території, і формати припинення вогню як такого. Від форматів припинення вогню залежать і моніторингові місії, і подальші гарантії безпеки. Це також вкрай чутливе питання.

Україна наполягає на необхідності ефективно розвивати Збройні сили, а також розвивати власну військову виробничу базу на території країни. Тому йдеться не про абстрактні гарантії безпеки, а про конкретні речі: хто в це інвестуватиме, на яких умовах і в якому обсязі.

​Україна наполягає на необхідності колективного захисту східного кордону в цілому. І тут знову виникають питання: хто це фінансуватиме, як це буде реалізовано з погляду логістики. Також Київ наголошує на необхідності використання російських ресурсів для відновлення зруйнованої частини економіки.

​Європа своєю чергою наполягає на тому, щоб Росія була зобов’язана платити за агресію.

РФ намагається мінімізувати для себе наслідки вторгнення і в перспективі повернутися у глобальну гру як країна, що має право на вплив.

​Таким чином, завдання у сторін різні. Водночас позиції України, США та Європи значною мірою близькі.

Ключовий момент — це примушення Росії. Очевидно, що Європа й Україна виснажені цією війною. Чотири роки бойових дій суттєво позначаються і на торгівельних, і на фінансових балансах, і на стані економіки, і на соціальних процесах.

Війну в будь-якому разі необхідно завершувати й шукати формулу її завершення. У США разом з тим триває гостра внутрішньополітична дискусія. Регулярно лунають жорсткі дебати в Конгресі та публічні заяви з ініціативами щодо використання американських інструментів примушення Росії.

РФ — єдина країна, яка зацікавлена у збереженні війни як інструмента зовнішньої політики та надалі наполягатиме на праві його використовувати.

З Китаєм необхідно активно вести переговори, тому що саме він сьогодні має найбільше інструментів впливу на Росію. Російська економіка тотально залежить від Пекіна — і щодо постачання, і щодо доходів від продажу енергоносіїв безпосередньо чи через китайські посередницькі схеми. Ринки РФ практично не диверсифіковані, і якщо обмежити доступ до грошей, це суттєво впливатиме на хід війни.

СТАНІСЛАВ ЖЕЛІХОВСЬКИЙ: Для України важлива присутність Європи у переговорному процесі

— Зараз дуже мало інформації, і ми не можемо однозначно сказати, наскільки переговори щодо завершення війни є позитивними чи негативними. Загалом тут важливо розділяти зустрічі, які відбуваються між українською та американською сторонами, і зустрічі між США та Росією.

Для України ключовим залишається збереження тісних контактів з американцями й необхідність зробити все можливе, щоб офіційний Вашингтон прислухався до української позиції. Важливо, щоб були узгоджені ті напрацювання, які мали місце під час зустрічей у Маямі, Женеві та Берліні.

Потрібно вибудовувати з американською стороною конструктив, який буде корисним і для України, і для США, і дозволить мати спільну позицію в контексті тих ініціатив і ідей, які можуть виникати в майбутньому, зокрема в межах комунікацій між представниками США та Росії.

​З боку Росії також лунають заяви про нібито позитив і конструктив, але не слід забувати, що Москва досі не змінила свою позицію щодо максимальних вимог, які вона висуває Україні. Значною мірою все, як і раніше, впирається в територіальне питання. І, як ми бачимо, російський диктатор Володимир Путін абсолютно не демонструє бажання змінювати свою позицію.

​Беручи до уваги навіть цей факт, ми не можемо позитивно оцінювати переговорний трек загалом, собливо якщо говорити про участь росіян і про те, як із ними ведуться переговори й відбувається обмін думками. Тому для України принципово важливо показати відкритість до переговорів, але не ціною національних інтересів.

​Також вкрай важливо, щоб американці прислухалися до офіційного Києва, поділяли цю позицію і доносили її до росіян. Саме в цьому зараз і полягає наше завдання.

​Для України принципово, щоб тиск здійснювався не на Київ, не на українське суспільство, а на російського диктатора Володимира Путіна.

​Вийти з цього глухого кута вкрай складно без об’єднання спільних зусиль. Якщо говорити про співпрацю із західними партнерами, то йдеться і про США, і про європейські країни, і про всі ті держави, які готові й надалі підтримувати Україну.

​Наше головне завдання — не допустити, щоб Путін зміг нав’язати Трампу чи комусь іншому у США свої погляди на ситуацію. Його єдина ціль зараз — виграти час і мінімізувати ризики для Росії, економіки та ВПК. Саме тому російська сторона і йде на зустрічі з американцями.

​Україна ж виступає за конструктив і за реальні, позитивні зрушення. Росія — ні. Все, що ми бачимо з її боку, — це імітація і симуляція переговорного процесу, і не більше.

​Потрібно, щоб європейці зберігали свою присутність у переговорному процесі й посилювали її. Однак проблема полягає в тому, що Росія робить усе можливе, щоб не допустити Європу до переговорів. Москва намагається впливати на президента Трампа, щоб мінімізувати участь європейців або взагалі виключити їх із процесу. Таким чином Росія прагне послабити переговорну позицію України та нав’язати американській адміністрації гіпотетичний мир чи перемир’я, яке було б повністю вигідним Москві.

ЛЮДМИЛА ПОКРОВЩУК: Найближчим часом не варто очікувати припинення вогню

— У переговорному процесі про мир Російська Федерація продовжує активно використовувати інструменти інформаційно-психологічних операцій і дезінформації, через що дедалі складніше відрізнити правду від маніпуляцій.

​Наприклад, заява прессекретаря кремлівського диктатора Путіна Дмитра Пєскова про те, що американський представник Стів Віткофф нібито краще розуміє позицію Росії після зустрічей з Володимиром Путіним. Як можна зрозуміти позицію країни, яка напала? Але така заява справді прозвучала, і вона показова.

​Останній тиждень був насичений інформаційними приводами навколо мирних переговорів. Мені особливо сподобалася заява Путіна про те, що якщо Захід ставитиметься до Москви з повагою, то ніяких операцій з боку Росії не буде. Це прямий натяк європейським країнам: якщо, на думку Кремля, ви поводитиметеся неповажно, то можна очікувати і дронів, і літаків, і інших загроз. Ніхто в Європі зараз не хоче війни, і Росія активно цим користується.

​Все розраховано на те, щоб у Європі посилилися суперечності щодо РФ та її війни проти України. З одного боку, ми чуємо заяви президента Франції Еммануеля Макрона, канцлера Німеччини Фрідріха Мерца, прем’єр-міністра Великої Британії Кіри Стармера про підтримку України. З іншого — Європу фактично не запрошують до столу переговорів, і всередині ЄС починаються коливання. Саме цього й добивається Росія. Вона прагне розколу Європи. Путін чудово розуміє: консолідована підтримка України — це водночас і безпека Європи. А йому такий зв’язок не потрібен.

​Росія постійно апелює до закритої зустрічі на Алясці, до певного зводу тез, який нібито був там узгоджений. Виникає логічне питання до американської сторони: що ж насправді обговорювалося за зачиненими дверима? Тим паче, що Кремль використовує цю невизначеність, аби наполягати на відсутності компромісів щодо територій і затягувати процес.

​Жодного припинення вогню, а тим більше мирної угоди найближчим часом від Росії очікувати не варто. Кремль знову тягнутиме час, братиме документи “на вивчення”, вноситиме корективи й запускатиме переговори по новому колу. Уже зараз очевидно: до Різдва, як цього хотів Дональд Трамп, жодної мирної угоди й припинення вогню з боку РФ не буде.

ОЛЕКСІЙ БУРЯЧЕНКО: Триває робота над посиленням позиції України

— Путін не знімає із себе завдання поглинання України. Просто частина цього поглинання відбуватиметься, найімовірніше, елітарним шляхом, а частина — через відповідні спецоперації. Особлива стадія може настати тоді, коли буде запущений повноцінний політичний процес. Тому, гадаю, розслаблятися зараз точно не варто.

Ба більше, важливо показати й нашим західним партнерам, і Росії, що українське суспільство вже давно подорослішало, що воно готове до внутрішнього єднання і консолідації для посилення позицій нашої держави на зовнішньому контурі.

​Те, що сьогодні відбувається, — це еволюція світової політики. Не можна йти проти течії. Все одно потрібно розуміти ключові тенденції й нові формати взаємин, які вибудовують найсильніші глобальні гравці, передусім Сполучені Штати Америки. Під ці тенденції підлаштовуємося не лише ми, а і Європа.

​Ця еволюція неминуча, і старий світ, найімовірніше, вже не повернеться. Потсдамська система (мирний порядок великих держав після Другої світової війни, — ред.) по суті тріщить по швах. А для того, щоб забезпечити стратегічну стабільність власного розвитку, а вона безпосередньо пов’язана з Європою, нам необхідно вже зараз формувати тактичні й взаємно підсилювальні позиції.

​Саме поглиблений діалог із Європою, передусім з питань спільної безпеки, на мою думку, і є ключем до розв’язання цього складного стратегічного завдання.

Читайте також: “Пряма лінія” Путіна: скільки ще росіяни терпітимуть брехню диктатора — думки експертів і глядачів FREEДОМ