Суттєвий прогрес: план США щодо завершення війни та переговори в Женеві проаналізували експерти

Українська делегація на чолі з керівником Офісу президента Андрієм Єрмаком взяла участь у доопрацюванні проєкту мирної угоди, запропонованої США. У Женеві вона провела низку зустрічей з європейськими та американськими союзниками. За підсумками переговорів сторони заявили про прогрес у розробці мирних домовленостей.

У Євросоюзі також заявили, що за підсумками переговорів у Женеві було досягнуто суттєвого прогресу.

Зустріч у Женеві

Україна внесла свої пропозиції до плану США щодо досягнення миру. За словами керівника Офісу президента України Андрія Єрмака, американські партнери прислухалися до Києва та європейських союзників, щоб захистити їхні інтереси на можливих майбутніх переговорах з Росією.

“Ми досягли дуже хорошого прогресу та рухаємося вперед до справедливого і тривалого миру. Український народ як ніхто заслуговує цього миру і прагне його. Найближчим часом відбудеться друга зустріч, на якій ми продовжимо працювати над спільними пропозиціями за участю наших європейських партнерів”, — зазначив керівник Офісу президента України.

За кілька годин до початку зустрічі в Женеві голова української делегації Андрій Єрмак провів консультації з представниками Франції, Великобританії та Німеччини, а президентка Єврокомісії Урсула фон дер Ляєн розповіла про принципові пункти для Євросоюзу.

“По-перше, кордони не можна змінювати силою. По-друге, Україна є суверенною державою, і щодо її Збройних сил не може бути жодних обмежень, які могли б зробити країну вразливою до майбутніх атак і таким чином підірвати європейську безпеку. По-третє, необхідно повною мірою відобразити центральну роль Європейського Союзу у забезпеченні миру в Україні. Україна має мати свободу і суверенне право вибирати свою долю”, — наголосила вона.

Пізніше президентка Єврокомісії заявила, що координація між європейськими лідерами під час обговорення первинного мирного плану США дозволила досягти суттєвого прогресу.

“Сильна європейська присутність у Женеві дозволила нам досягти суттєвого прогресу в переговорах про справедливий і міцний мир в Україні. Хоча попереду ще багато роботи, але тепер є міцна основа для руху вперед. Діючи, ми маємо зберігати єдність і продовжувати ставити інтереси України в центр наших зусиль. Мова йде про безпеку всього нашого континенту зараз і в майбутньому. Зустріч у Луанді підтвердила, що ми єдині в нашій підтримці України”, — заявила фон дер Ляєн.

Вона назвала принципи, на яких має базуватися мирний план для України: незмінність кордонів силою, відсутність обмежень для української армії та центральна роль ЄС у забезпеченні миру.

“Завтра ми продовжимо взаємодію з нашими партнерами з “коаліції охочих”. Сьогодні я знову порушила питання про важкий стан викрадених і зниклих безвісти українських дітей. Кожен із них має повернутися додому. Я була рада бачити, що ця тема знайшла відгук у лідерів”, — зазначила президентка Єврокомісії.

Державний секретар США Марко Рубіо заявив, що це була найпродуктивніша та змістовна зустріч на сьогодні. За його словами, уже сформовано робочий продукт на основі думок усіх зацікавлених сторін.

“Ми розглянули пункт за пунктом і, думаю, досягли хорошого прогресу. Ми працюємо над деякими змінами й коригуваннями в надії звузити розбіжності та наблизитися до чогось, що буде вигідно для України, а також, очевидно, для США. У підсумку це мають затвердити наші президенти. І, звісно, є ще російська сторона. Думаю, що висновок з цього такий: це дуже, дуже значуща і, я б сказав, найкраща зустріч за весь період переговорного процесу”, — заявив Рубіо.

За підсумками переговорів Україна та США узгодили оновлений рамковий документ щодо мирного плану. Обговорення американської та української делегацій мирної пропозиції були конструктивними, глибокими та повними взаємної поваги, зазначено в документі. Це наголошує на загальній прихильності досягненню справедливого і міцного миру.

“Сторони підтвердили, що будь-яка майбутня угода має поважати суверенітет України та забезпечувати сталий, справедливий мир. Кінцеві рішення щодо цього рамкового документа прийматимуть президенти України та США. Обидві сторони підтвердили готовність продовжувати спільну роботу заради досягнення миру, який гарантуватиме Україні безпеку, стабільність і відновлення”, — йдеться у спільній заяві України та США.

Відзначається, що сторони планують найближчими днями продовжити роботу над спільними пропозиціями.

Як зазначив президент України Володимир Зеленський, складність усієї дипломатичної ситуації полягає в тому, що РФ почала війну проти України й не бажає її завершувати. Завдання Києва та Брюсселя — досягти сталого та тривалого миру, убезпечивши себе від подальшої агресії Росії.

Президент також подякував усім лідерам країн, з якими сьогодні провів телефонні переговори. За його словами, сьогодні було багато повідомлень зі словами підтримки та порадами.

“Важливо зробити так, щоб кроки щодо завершення війни були ефективними й щоб усе було працездатним. Україна ніколи не хотіла війни, ми ніколи не будемо перешкодою для миру. Дипломатія активізована, це добре. Дуже добре. Ми сподіваємося, що результатом будуть правильні кроки. Перший пріоритет — це надійний мир, гарантована безпека, повага до наших людей, повага до кожного, хто віддав своє життя, захищаючи Україну від російської агресії”, — зазначив глава держави.

Раніше, 20 листопада, президент України Володимир Зеленський офіційно отримав від американської сторони проєкт плану, який, за оцінками США, може активізувати дипломатичні зусилля для завершення війни з Росією.

Диктатор Путін отримав американський план завершення війни РФ проти України. Він заявив про нібито готовність до переговорів. Під час засідання Ради безпеки Росії Путін сказав, що РФ готова “проявити гнучкість” у питанні мирного врегулювання, а план із 28 пунктів є модернізованою версією того, про що він говорив з президентом США Дональдом Трампом на Алясці. За словами Путіна, цей план потребує предметного обговорення всіх деталей, однак Росію влаштовує те, що відбувається на полі бою.

Підсумки зустрічі в Женеві в оцінці експертів

Як можна оцінити зустріч у Женеві американської та української делегацій? Як потрібно трансформувати план досягнення миру, запропонований США? Чи піде Кремль на поступки? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Станіслав Желіховський, кандидат політичних наук, експерт-міжнародник;
• Ігор Чаленко, голова Центру аналізу та стратегій;
• Юрій Богданов, консультант зі стратегічних комунікацій, публіцист;
• Олександр Левченко, посол України у Республіці Хорватія, Боснії та Герцеговині (2010-2017 рр.).

СТАНІСЛАВ ЖЕЛІХОВСЬКИЙ: Росія завжди буде хотіти більшого

— Переговори щодо мирного плану триватимуть ще кілька днів у різних форматах, у різних місцях та у різному режимі. Я особисто сприймаю цей настрій, що ми спостерігаємо зараз у Женеві, позитивно.

Для нас важливо, щоб західні партнери залишалися з нами в тісній комунікації та підтримували Українську державу. Підтримуючи Україну, вони підтримують таким чином і себе. Я думаю, що в цьому ключі ми можемо рухатися далі.

Ми справді не знаємо, якою буде реакція РФ. Враховуючи, що варіант мирного плану все ж може мати зміни та будуть враховуватися інтереси України. У західних ЗМІ вже з’являються нові проєкти цього документа, залишається відкритим питання: чи погодиться Росія на компромісний варіант чи ні.

Головне — тісно співпрацювати з нашими американськими та європейськими партнерами, бо ми на одному боці барикад. У наших інтересах зробити все можливе, щоб можлива угода з РФ відповідала інтересам усіх. Нам важливо зберегти той світопорядок, який існує багато десятиліть. Сподіваюся, що ми зможемо зробити разом правильні кроки в цьому напрямку.

Росія може викручувати руки навіть у нинішній ситуації, особливо зараз, коли опубліковані ті самі уславлені 28 пунктів так званого мирного плану. І треба розуміти: навіть якщо РФ була причетна до складання цього документа, вона все одно буде хотіти більшого. Або ж Москва робитиме все можливе, щоб звинуватити Україну у зриві переговорів, затягнути процес і використати це собі на користь.

У 2025 році Кремль уже не раз використовував подібні паузи для спроб прориву на фронті. Ми пам’ятаємо, як Путін вигравав час, щоб уникнути введення нових західних санкцій, зокрема обмежень зі сторони США. І зараз він хоче зробити те ж саме.

Наскільки рішуче налаштована адміністрація Дональда Трампа і чи справді ми дійшли до тієї точки, що може відкрити можливості для зупинки бойових дій в Україні?

У західних ЗМІ вже з’являються нові версії плану і зараз говорять уже про 24 пункти. Думаю, їх можна взяти за основу. Це компромісні варіанти: українська сторона, європейські та американські партнери працюють над тим, щоб виробити такий варіант. З цим документом можна рухатися далі й представляти його Росії. Але чи піде Москва на це — велике питання. Є сумніви.

Можливо, це збіг, але думаю, що санкції, які можуть бути введені, справді погоджені з президентом Трампом на випадок, якщо Росія не прийме новий варіант документа, а не ті 28 пунктів.

Усе це може розтягтися на кілька етапів: припинення вогню, підписання угоди, реалізація документа. Ми навіть не знаємо послідовності — чи буде це одночасно, чи розтягнеться в часі. Невідомо, скільки займе підготовка до можливої зустрічі на найвищому рівні.

Передбачаю, що документ підписуватимуть лідери України та Росії — президент України Володимир Зеленський і російський диктатор Володимир Путін. Не виключено, що посередником стане президент США Дональд Трамп.

Не виключаю, що угоду можуть підписати на території Туреччини, враховуючи активність президента Реджепа Таїпа Ердогана та інших високопоставлених осіб.

Переговори проходять у Швейцарії, і не виключено, що наступного тижня будуть нові зустрічі або комунікація в різних форматах, включно з телефонним зв’язком. Можливо, буде вироблено спільний алгоритм дій і єдиний документ, який запропонують РФ. Що буде далі — прогнозувати неможливо. Але можна припустити, що Росія буде виражати негатив і спротив — до цього треба бути готовими.

Важливо, що Україна демонструє відкритість до переговорного процесу, готовність приймати різні варіанти угод. Ми пропонуємо свої позиції, свої варіанти відведення. Цього більш ніж достатньо, щоб партнери розуміли: Україна як ніхто інший зацікавлена в мирі та у припиненні бойових дій.

ІГОР ЧАЛЕНКО: План досягнення миру має бути конструктивним

— Коли ми виходимо на стадію безпосереднього обговорення мирного плану і рамок, запропонованих Сполученими Штатами, призначення міністра армії США Дена Дрісколла з цього вузького питання — це показник того, що йдеться не просто про спецпредставника по Україні, а саме про людину, яка займається мирним планом. Це свідчить, що військовий аспект буде грати суттєву роль і що важлива близькість до Пентагону.

Це показує рівень довіри нинішньої адміністрації Білого дому і її налаштування на результат. Вашингтон робить ставку на людину, яку не можна назвати ні проукраїнською, ні проросійською — він не асоціюється зі спробами “грати” на один бік.

Відомо, що обговорення з європейськими послами в Києві за участю пана Дрісколла пройшло не дуже сприятливо, але важливо розуміти: він нині налаштований просувати рамки, запропоновані Білому дому. Державний секретар США Марко Рубіо також додає конструктиву. В підсумку виходить досить непоганий склад.

Але не варто очікувати неймовірного успіху з простої причини: так, є приклад розробки угоди навесні, але тут є сторона російського агресора. І чим більше буде пунктів, справді компромісних і спрямованих на усунення загроз українській безпеці та суверенітету, тим вища ймовірність, що такий план РФ просто не прийме.

Але це у такому разі буде прямий сигнал президентові США Дональду Трампу — як діяти далі.

Потрібно розуміти, що тема вступу України в НАТО як “причина” так званої операції — це аргумент для зовнішнього західного споживача. Ми ж пам’ятаємо: усе це подавалося у зв’язці з тезами про “нацистів у Києві”, “хунту”, “захоплення влади у 2014 році”. Це не мало жодного відношення до НАТО.

Питання про вступ України в НАТО — це більше інструмент Москви у її відносинах із Заходом, а не реальна причина війни.

Наша позиція проста: жодних обмежень на вступ України в міжнародні організації, включно зі структурами безпеки, бути не може. Це виключено. Хоче НАТО поставити “шлагбаум” — це компетенція НАТО. Але я думаю, що консенсус серед 32 членів на таке рішення неможливий — це вимагало б ревізії рішень низки самітів.

Мені більше імпонує європейський план: він реалістичніший у контексті післявоєнного функціонування України. Там адекватно прописане питання по Дніпру, по Запорізькій АЕС, по гарантіях безпеки, по підтримці зі сторони європейських партнерів. Цей план справді може бути реалізований.

Мені б хотілося, щоб ряд цих пунктів увійшов у “скелет”, запропонований Трампом, і зробив його реалістичнішим. Але цю реалістичність відкине Москва — тут навіть гадати не треба.

Допускаю, що може бути підписано угоду між Україною та США про гарантії безпеки. Не виключаю, що американські партнери нададуть такі гарантії за моделлю, аналогічною до тієї, що існує між Ізраїлем і США.

Це дозволило б Україні розраховувати на західну підтримку — озброєння, фінансові ресурси тощо. Можливо, до цього приєднаються й окремі європейські партнери або в межах цієї угоди, або через паралельні документи.

Я лишаюся на позиції збереження потенціалу української армії та українського ВПК. Ми вже бачили спроби обмежити виробництво озброєнь, далекобійних систем, чисельність армії — і цього не можна допускати.

Українська армія — ключовий елемент загальноєвропейської безпеки. Україна має розглядатися як частина цієї системи. Нас не приймають у НАТО — не проблема. ЄС також модернізується, робить похил у бік безпеки. Значить, треба працювати у цьому ключі.

ЮРІЙ БОГДАНОВ: Мирний план має починатися з припинення вогню

— Усередині США виникло багато питань про те, як формувався документ щодо досягнення миру. Відповідно, він не міг залишитися незмінним, і його потрібно було переписувати майже повністю.

Спочатку документ представляв максимальні російські бажання. План Москви був простий: знову посварити Україну зі США та Європою. Але, на мою думку, й цього разу у них знову нічого не вийшло. Так, ми бачили деяку істерику з боку Дональда Трампа, але це вже традиція й не принесла нічого нового.

Головне, що нам хоча б вдалося перевести ультиматуми у формат переговорів. Відповідно, далі можна обговорювати зміст. А враховуючи, що Росію точно не влаштує жоден мир, окрім капітуляції України, можна бути впевненими: цей план Москва також відкине як неприйнятний.

Я дуже сподіваюся, що далі американці перейдуть до тих самих “танців”, які обіцяли. Але зараз головне — це отримати документ, який ми зможемо підписати та повернути російській стороні, щоб вони вже офіційно від нього відмовилися.

Американські дипломати щиро думали, що запропонують українцям документ, потім сядуть “десь посередині”, і кожна сторона піде на поступки.

Американці продовжують виходити з логіки, що росіяни взагалі хочуть якісь переговори. Вони намагаються шукати компроміси, вибудовувати логіку в цих документах, придумувати формули, які начебто РФ має прийняти. Вони не розуміють, що Путін не збирається йти на жодні поступки, крім випадків реального тиску. Єдиний спосіб змусити його вести справжні переговори — посилювати тиск. Але США з цієї логіки чомусь знову виходять і повертаються до підходу “нумо тиснути на обидві сторони”.

Врешті-решт Україна і Європа знову пояснюють, що тиснути потрібно на Росію, інакше не буде миру. І нам знову доводиться починати все спочатку, повертаючись у ту саму точку.

Ми з американцями підготували більш-менш прийнятний документ, який має починатися з першого і головного пункту — повного та беззастережного припинення вогню.

Усі продуктивні мирні переговори або “заморожування” війни закінчувалися саме цим етапом: Корейська війна, війни Єгипту та Ізраїлю, Балканські війни.

Спочатку припинення вогню, потім переговори про мир, які або складалися, як у Єгипту та Ізраїлю, або не складалися, як у Кореї, де війна формально триває вже 70 років.

Путін робить усе, щоб ми обговорювали будь-які умови, пункти та підпункти, аби не переходити до головного — завершення війни. У його режиму немає життя після війни: уся легітимність тримається на війні.

У мене немає оптимізму щодо цих переговорів. Думаю, Україна, США та Європа вийдуть на адекватний документ, а Росія його відкине. Ми не будемо ні про що говорити, поки Путін або його наступники не дійдуть думки, що завершити війну вигідніше, ніж продовжувати. До цього моменту Росія буде воювати та намагатися перекладати відповідальність на інших.

Реалістичний план досягнення миру — це “заморожування” війни по лінії розмежування. На сьогодні немає інших інструментів, щоб забезпечити інший сценарій. Я не вірю, що росіяни підуть з окупованих територій Харківської області, а ми — з Донбасу, і що такий обмін взагалі можливий. Це неможливо без міжнародного контролю і відповідальності за невиконання зобов’язань.

ОЛЕКСАНДР ЛЕВЧЕНКО: Завершувати війну потрібно відповідно до міжнародного права

— Усі трохи здивувалися, побачивши, які пункти опинилися в американському мирному плані. Виникли серйозні питання: чи справді це можна пропонувати українській стороні? І взагалі — звідки з’явився цей текст? Невже американці могли його скласти? Він явно виглядає так, ніби формувався десь у Кремлі. І, виглядає, справді формувався там. Російська сторона могла б написати подібний документ, а американська — тут у всіх виникли великі знаки питання.

Сенатори й конгресмени одразу почали ставити питання вищому керівництву США. Останнє, що ми почули: держсекретар Марко Рубіо заявив, що це взагалі не американський текст — це побажання російської сторони, її бачення. Мовляв, тепер Україна має щось вставити своє, і для цього йдуть переговори. Те, що хоче Росія, нібито потрапило до проєкту, а далі вже мають бути зустрічні позиції української сторони.

Хоча ще кілька днів тому у Києві говорили, що документ нам просто ставили перед фактом: “приймати як є”. Але коли європейські партнери здивувалися, поговорили з Вашингтоном, то концепція документа почала помітно змінюватися.

Дональд Трамп заявив, що документ не є остаточним, хоча в Києві казали, що його вимагають прийняти якнайшвидше, в незмінному вигляді.

Наразі 30-річчя Дейтонських угод, які завершили війни у колишній Югославії. Я тоді був послом і консулом, бачив усе це на власні очі. США були ініціатором мирного процесу, і саме на території США підписували багато угод.

Після Дейтона адміністративні кордони колишніх республік Югославії стали міждержавними. Війна була особливо тяжкою в Хорватії та Боснії. У Хорватії частина території залишалася поза контролем уряду, і було прописано: протягом кількох років відбувається мирна реінтеграція в конституційний простір країни.

Боснія і Герцеговина стала окремою державою, що складається з Федерації Боснії та Герцеговини та Республіки Сербської. Але Республіка Сербська не могла вийти зі складу країни, якби федерація не дала на це згоду. Воєнних злочинців мали переслідувати — Міжнародний кримінальний суд, зобов’язання країн-учасниць Статуту ООН тощо. Паралельно створювався великий фонд відновлення.

Це американський план 30-річної давнини, який завершив одну з найкривавіших війн Європи. І його можна порівняти з нинішнім планом.

У цьому плані від США є принципові пункти про територіальну цілісність України, які наша країна просто не може прийняти. Як ми маємо де-факто визнати окупацію Донбасу і Криму, а також погодитися, що Запорізька і Херсонська області “залишаються” у складі Росії? Навіщо все це, якщо документ посилається на Статут ООН і міжнародні конвенції, членами яких є й Україна, і Росія, і США? Як можна удавати, що цих норм немає?

Київ підтримує ініціативи, щоб завершити війну. Президент справедливо каже: ймовірніше, в останній момент Москва все ж відмовиться, бо не зацікавлена у реальному мирному процесі. Кремлю потрібно, щоб почалися розмови, на час яких зупиниться військова і фінансова допомога Україні, послабнуть санкції.

Читайте також: Якою має бути відповідальність РФ за руйнування і жертви в Україні — думки експертів і глядачів FREEДОМ