Якою має бути відповідальність РФ за руйнування і жертви в Україні — думки експертів і глядачів FREEДОМ

Україна разом з європейськими союзниками продовжує роботу над проєктом власного мирного плану. За даними Sky News, документ можуть обговорити і з президентом США Дональдом Трампом.

Володимир Зеленський підтвердив, що Україна отримала низку пропозицій щодо завершення російської агресії та готова їх розглядати.

Україна готує відповідь на мирний план США: що пропонує Трамп і чому Київ заперечує

Як повідомляє Axios, проєкт мирного плану включає 28 пунктів. Серед ключових ідей — замороження лінії фронту у Херсонській та Запорізькій областях, скорочення чисельності української армії, виведення ЗСУ з Донецької області, створення фонду відновлення України коштом заморожених російських активів і надання Києву гарантій безпеки за аналогією зі статтею 5 НАТО, яка передбачає можливість застосування сили США у разі нового нападу Росії.

За інформацією Axios, в адміністрації Дональда Трампа документ називають “живим” — його формат може змінюватися в ході майбутніх переговорів.

“Ми не робимо гучних заяв, ми будемо спокійно працювати з Америкою і всіма партнерами. Буде конструктивний пошук рішень з нашим основним партнером. Я буду наводити аргументи, я буду переконувати, пропонувати альтернативи. Але точно ми не дамо ворогу приводів сказати, що це Україна не хоче миру, що це вона зриває процес, і Україна не готова до дипломатії. Цього не буде”, — заявив Володимир Зеленський.

Київ уже позначив, що не згоден з низкою оприлюднених пунктів. На засіданні Радбезу ООН українська делегація нагадала про власні “червоні лінії”: збереження суверенітету, територіальної цілісності та неприпустимість будь-яких обмежень права на самооборону.

“Ми ніколи не визнаємо ні офіційно, ні якимось іншим чином тимчасово окуповану Російською Федерацією територію України як російську. Наша земля не продається. Україна не погодиться ні на які обмеження свого права на самооборону або чисельність та можливості наших Збройних сил. Ми також не будемо терпіти жодних зазіхань на наш суверенітет, включно з нашим суверенним правом обирати союзи, до яких прагнемо приєднатися”, — наголосила заступниця постійного представника України при ООН Христина Гайовишин.

Окрім незгоди з окремими пунктами, Київ також сумнівається у готовності Росії виконувати будь-які домовленості. Українська сторона нагадує, що Кремль систематично ухилявся від прямих переговорів, включно із ситуацією у Туреччині, коли Зеленський запропонував Путіну зустрітися 15 травня в Стамбулі. Путін запрошення проігнорував, відправивши низькорангову делегацію, тоді як український президент прибув особисто.

“Ми впевнені в собі. Ми підтримуємо лідерство президента Трампа. Але я особисто боюсь, що росіяни ніколи не давали жодних обіцянок. Слабкість росіян у тому, що коли сидиш з ними віч-на-віч, вони постійно уникають прямої розмови і зобов’язань”, — зазначила надзвичайна і повноважна пані посол України в США Ольга Стефанішина.

За оцінкою Офісу президента, Білий дім, просуваючи проєкт, прагне насамперед змусити Росію повернутися до переговорів. Дональд Трамп не раз заявляв, що ця війна не повинна була початися, і наголошував на необхідності залучити додаткові важелі тиску на Кремль.

Тим часом, як повідомляє The Wall Street Journal, європейські лідери розробляють власний варіант мирної пропозиції. За даними видання, вони формують пакет ідей, який, на їхню думку, буде більш справедливим для Києва. Завершити документ планують найближчим часом.

Російський диктатор Володимир Путін уже отримав американський план завершення війни. На засіданні Радбезу РФ він заявив про нібито готовність до переговорів і назвав документ модернізованою версією пропозицій, які обговорювалися з Дональдом Трампом на Алясці. За словами Путіна, план потребує детального обговорення, хоча Росію “влаштовує те, що відбувається на полі бою”.

22 листопада стало відомо, що Володимир Зеленський затвердив склад української делегації, яка працюватиме над обговоренням американського мирного плану у Швейцарії. Як повідомив секретар РНБО Рустем Умєров, Україна підходить до переговорів із чітким розумінням своїх інтересів.

До делегації увійшли:

Андрій Єрмак — голова ОПУ, керівник делегації;
Рустем Умеров — секретар РНБО;
Кирило Буданов — начальник ГУР МО;
Андрій Гнатов — начальник Генштабу ЗСУ;
Олег Іващенко — голова Служби зовнішньої розвідки;
Сергій Кислиця — перший заступник міністра закордонних справ;
Євгеній Острянський — перший заступник секретаря РНБО;
Олександр Поклад — заступник голови СБУ;
Олександр Бевз — радник голови Офісу президента.

Думки глядачів FREEДОМ

Як ви вважаєте, якою має бути відповідальність РФ за руйнування і жертви в Україні? Таке запитання телеканал поставив своїм глядачам. Відповіді були зачитані в прямому ефірі:

• “Падіння кремлівського режиму і розпад РФ”;
• “Має бути судове переслідування всіх політичних і військових лідерів та фінансова відповідальність”;
• “Необхідно фіксувати кожен злочин. Усі, хто підтримував, фінансував і працював на військову машину Росії, мають бути засуджені в Міжнародному суді. Росія просто зобов’язана після війни понести всі витрати на відновлення всіх міст і сіл, промисловості та сільського господарства. Росія зобов’язана повернути в Україну всіх дітей, яких вона вивезла на свою територію обманним і насильницьким шляхом. Заплатити кожному громадянину України за моральну і фізичну шкоду. І не знімати санкції доти, доки Росія не виплатить усі борги, всі грошові кошти за рішенням Міжнародного суду. Позбавити Росію статусу атомної держави, а також заборонити в’їзд громадянам Росії до країн Європи і США протягом 50 років. Вислати всіх росіян, без винятку, з Європи і США, позбавивши їх громадянства і посвідок на проживання”;
• “Однозначно путінізм чекає світовий трибунал. Зло має бути покаране так, щоб Росія більше не сміла нападати на сусідні країни. Це питання до політологів, психологів і військових експертів”.

Думки експертів

Про те, яким має бути мирний план для України, в ефірі телеканалу FREEДОМ міркували:

• Михайло Подоляк, радник керівника Офісу президента;
• Ігор Попов, експерт аналітичного центру “Об’єднана Україна”;
• Ігор Рейтерович, політолог;
• Богдан Ференс, кандидат політичних наук, засновник ГО “СД Платформа”;
• Володимир Фесенко, політолог.

МИХАЙЛО ПОДОЛЯК: Переговорний план США — це проєкт, а не директива

— Проєкт плану, який представлений американською стороною, стосується кількох аспектів. Один з них — Україна і припинення війни в Україні з урахуванням усіх необхідних дій у межах дипломатичних зусиль. Другий — усе, що стосується загальноєвропейської безпеки і тієї ролі, яку мають відігравати в цій безпеці Сполучені Штати. І третій — це інтереси Сполучених Штатів, економічні інтереси, які так чи інакше мають проявитися в новому вигляді після закінчення війни.

Тобто Сполучені Штати щось зароблятимуть, щось хочуть отримати від Росії як компенсатори і так далі. Це проєктний план, тобто не остаточний документ. Тут є позиція України про те, що необхідно далі проводити консультації з американською стороною — і щодо території, і щодо гарантій безпеки, і щодо усунення причин і наслідків війни, які можуть провокувати подальшу агресію з боку Росії проти України.

Потрібні ширші консультації з європейськими партнерами з питань загальноєвропейської безпеки. Ба більше, ми чуємо позицію Європи, яка наполягає на необхідності внесення коректив у цей план, щоб у ньому був відображений сам факт агресії з боку Росії.

Сполучені Штати не раз говорили, що хочуть вийти на реалістичний переговорний процес. Ми чудово розуміємо (і про це говорить президент України), що Путін не збирається закінчувати війну. Для цього немає передумов. Поки не працюють у повному обсязі інструменти примусу, Російська Федерація залишатиметься в тому вигляді, в якому вона є. Для неї агресія — це форма суб’єктності.

Водночас американська сторона наполягає на необхідності формувати реалістичне переговорне поле і пропонує свої конструкти. Україна демонструє готовність обговорювати зі Сполученими Штатами ці позиції, за якими можна рухатися в межах переговорного процесу.

Але тут потрібно враховувати кілька чинників. Перший — готовність Росії справді завершити війну. А такої готовності ми поки що не бачимо. Другий — готовність Європи прийняти той факт, що Російська Федерація не буде в повному обсязі покарана за факт агресії. У такому разі руйнується концепція нової загальноєвропейської безпеки. І третій — є і буде дискусія всередині України про ті умови, на яких ця війна справді може закінчитися, і про ті умови, які мають стати компенсаторами для України, з огляду на великі обсяги руйнувань, інтервенцій і юридично зафіксованих злочинів Росії. Усі ці питання потребують додаткових відповідей. Тому рекомендую ставитися до ситуації спокійно.

Є проєкт плану, запропонований американською стороною. Є бажання організувати реалістичний переговорний майданчик. Є позиції Європи й України. Далі йдуть консультації і очікування того, що робитиме Росія. А ми бачимо, що Росія продовжує завдавати максимально жорстоких ударів по цивільному населенню.

Для початку треба дочекатися консультацій на рівні президентів — президента США і президента України. Після цього буде зрозуміло, що в цьому плані є реалістичним, тому що є позиція України, позиція Європи і бажання Сполучених Штатів знайти компроміси.

Домовлятися з Російською Федерацією дуже дивно, бо вона не збирається і ніколи не виконувала взятих на себе зобов’язань. Тому гарантії безпеки — ключовий формат, який має обговорюватися.

У разі повторних експансій або агресій має бути визначена певна реакція з боку євроатлантичної спільноти. НАТО, умовно, не фігурує в плані напряму, але передбачається сукупна синхронізована відповідь країн Євроатлантичного альянсу.

Ми можемо обговорювати теоретичні моделі, дискутувати, проводити експертизу. Але це пропозиція Сполучених Штатів як ключового модератора процесу. Вони хочуть організувати переговорний майданчик, і в плані є кілька блоків.

Перший блок стосується повоєнної безпеки — гарантій безпеки, реакції на можливі агресії, критеріїв оцінки таких агресій. Другий блок — завершення війни. Тут потрібно зрозуміти позиції України та Європи, тому що територіальні претензії Росії — це питання дискусії. Європа вважає, що задоволення претензій Росії зруйнує систему міжнародних відносин і відкриє шлях до виправдання агресивних захоплень силою. Малоймовірно, що Європа на це погодиться.

Дискусія буде складною, тому що йдеться про фінал війни. Є параметри безпеки, які обговорюються Європою та Україною спільно з американцями. Є параметри щодо вимог Росії до фіналу війни. Ми розуміємо, що чотирьох років війни виявилося недостатньо, щоб Росія досягла результатів, які вона закладала у свою “спеціальну операцію”.

І третій блок — економічні вигоди для сторін після закінчення війни. Це зрозуміла модель: участь США в програмах відновлення зруйнованої економіки Європи, Східної Європи та України, розподіл заморожених російських активів і часткова участь у цих процесах. Паралельно США продовжують обговорювати збільшення санкцій як інструмент примусу Росії до переговорів.

Трамп неодноразово обіцяв знайти формулу, яка дозволить сісти за стіл переговорів і завершити війну. Цей проєкт плану — спроба побудувати реалістичний стіл переговорів за участю російських представників. Раніше, наприклад у Стамбулі, позиції Мединського були нереалістичними і не могли призвести до завершення війни.

ІГОР ПОПОВ: Щоб мир був справедливим, потрібно посилювати Україну і послаблювати Росію

— Ми всі очікуємо, щоб цей мирний план привів нас до справедливого і стабільного миру. Але водночас ми побоюємося, чи буде цей план справедливим для України.

З погляду тих цінностей, до яких останні принаймні 50 років апелює західний світ, цей план має тиснути на Росію як на агресора і має враховувати інтереси України як постраждалої країни. Розробити план міг і Віткофф, але привезли ж його керівники Пентагону, тому це не план Віткоффа, а план Трампа насправді.

Можливо, для Віткоффа цікавішими є фінансові перспективи спільних проєктів між США і Російською Федерацією, у тому числі можливо, між компаніями, у яких у Віткоффа є корпоративний інтерес, і російськими компаніями. А Келлог, можливо, вихований в інших цінностях. Віткофф усе ж бізнесмен, а Келлог — генерал. І, можливо, Келлог, який зробив свою кар’єру під час холодної війни, не сприймає певні угоди з країною, яка всю холодну війну загрожувала його країні ядерною зброєю, а зараз поновлює ці погрози. Сучасна дипломатія більше вибудовується на інтересах, на грошах, на нафті, на торгівлі озброєнням, аніж на емоціях, цінностях і співчутті. Тому усні заяви політиків можуть бути більш спрямовані на цінності, але їхні реальні дії, їхні реальні рішення дедалі більше зумовлюються дуже конкретними діловими інтересами.

Найімовірніше, ми все одно підходимо до певних мирних переговорів у дво- чи багатосторонньому форматі. І для того, щоб умови майбутнього мирного договору були хоча б прийнятними, якщо вже не вигідними для України, потрібні дві речі: посилювати позицію України і послаблювати позицію Росії.

В останні дні Володимир Зеленський відвідав три європейські країни, а також Туреччину. Він говорить про ці компоненти: нові санкції проти російського нафтового експорту, проти покупців російської нафти. Це позбавлення Росії надприбутків, які вона витрачає на підтримку економіки, на виробництво зброї, на війну проти України. Рішення Європейського Союзу про надання Україні фінансової допомоги і гарантій на три роки у вигляді “репараційного кредиту”, якого ми всі втомилися чекати, ймовірність якого, на жаль, знижується останніми днями, — це підтримка України.

Тому щось залежить від нас, але дуже багато залежить від країн, які ми продовжуємо називати партнерами і союзниками. Я не виключаю, що саме перший етап загального перемир’я підписуватимуть військові керівники з обох боків як зобов’язання того, що вони зупиняють свої війська, відводять важке озброєння на певну відстань, допускають спільні інспекції, встановлюють “гарячу лінію” і так далі.

А вже потім ми увійдемо в політичні переговори, де будуть 28 пунктів, де буде залучений парламент. Він останніми днями дуже проявляє суб’єктність, тому, звісно, долучиться до цього. І там буде деталізація всіх пунктів.

Підписання політичного договору, найімовірніше, можливе за кілька місяців. Декларації про наміри — так, про те, що обидві сторони готові приблизно в цьому напрямку рухатися. Але першим кроком має стати згода військових на зупинку бойових дій.

ІГОР РЕЙТЕРОВИЧ: Спроба активізувати процес є, але результату може не бути

— Я не бачу поки жодного оптимізму, оскільки та інформація, яка з’являлася в медіа щодо пунктів цього плану, є неприйнятною для України. З одного боку, добре, що американська сторона говорить, що за пунктами можна дійти до якогось компромісу. Кожна зі сторін може висловити свої зауваження.

Ми змушені висловлювати зауваження щодо кожного з цих пунктів, які були злиті в засоби масової інформації. Тому що офіційний статус російської мови, офіційне становище російської церкви і маса інших моментів, скорочення чисельності Збройних сил України, обмеження на озброєння Збройних сил України і так далі — це речі, які абсолютно неприйнятні для України. Добре, що американці розуміють невиконуваність принаймні окремих положень. Будемо сподіватися, що підписання пришвидшеного процесу цього мирного плану з усім тим не позначиться на його суті й значущості для України.

Я більш ніж упевнений, що ми не будемо поступатися своїми національними інтересами. Крім того, там паралельно, поки ми з вами говоримо, знову виліз цей ненормальний у Кремлі й продовжує говорити про те, що вони там щось знову захопили, будуть виконувати всі цілі війни і так далі. Не дуже схоже на людину, яка готова сідати за стіл переговорів і про щось говорити. І взагалі про щось домовлятися.

Зеленський найближчим часом поговорить із Трампом. Я думаю, що Україна чітко озвучить свої позиції. Ми неодноразово вже озвучували їх Сполученим Штатам. Якщо є питання, з яких можна поговорити, ми завжди готові. Україна ніколи від цього не відмовлялася.

Тому зараз, як спочатку говорили, м’яч на боці України. Мені здається, що по суті м’яч буде на боці Російської Федерації. Тому що не буває так, щоб одна зі сторін виписувала всі свої “хотілки”, а інша мала йти на компроміси. Тим більше ми говоримо про ситуацію, за якої Росія не виграла і не виграє війну. Тому не може бути таких безапеляційних суджень. Тож чекаємо на подальші переговори зі Сполученими Штатами.

Є ймовірність, що це буде історія ні про що. Ми вкотре поговоримо, потім від цього плану відмовляться і шукатимуть інший компромісний варіант. Один з найближчих помічників Трампа, я так розумію, Стів Вїткофф, напевно, зміг переконати президента США: давайте закинемо якийсь варіант плану, подивимося — щось спрацює, щось не спрацює. Це типовий Трамп: накидати пропозицій, потім окремо з кожною розбиратися і думати, до чого можна дійти і чим це може закінчитися. От вони й накидали ці пропозиції, вкинули їх в інформаційний простір, чекають реакції від України.

Є спокуса, напевно, повісити на Україну те, що ми не готові домовлятися. Але давайте відверто: якщо американські сенатори і конгресмени, включно з Ліндсі Гремом, кажуть, що вони в очі цей план не бачили, — це дуже показово. І я не думаю, що Сполучені Штати, при всіх особливостях Трампа, готові нав’язати Україні мирний план, який виглядатиме як відверта капітуляція. Тому що це буде капітуляція Трампа. Не України і не Зеленського.

Ніхто на це не піде, але спробу активізувати процес вони зробили. Нібито там враховані інтереси Росії, як казав Дмитрієв. Тепер давайте зробимо так, щоб були враховані інтереси України. Це стандартний процес — політика є політикою, це мистецтво можливостей. Будуть намагатися дійти спільної думки. Я сподіваюся, що Україна в цьому плані набагато більш конструктивна.

І потрібно сказати одну дуже важливу річ: загалом наша згода на зупинку війни по лінії фронту, яка є сьогодні, — це колосальна поступка з боку України. Тобто ми вже загалом пішли на компроміс. Тепер треба подивитися, на які компроміси готова піти Росія. Трамп хотів би постояти осторонь і подивитися, а тепер йому доведеться відповідати на запитання, можливо, не дуже зручні.

Тому саме формулювання, яке офіційно зробили американські представники, про те, що Україна і Європейський Союз можуть висловити свої побажання щодо пунктів, і це буде взято до розгляду, — важливий момент. Тобто цей план не директивний, не “ось вам дали, виконуйте”. З Україною такий номер не пройде. Уже це свідчить про те, що за результатами зустрічі може з’явитися план 1.1. Як оновлення на комп’ютері: 1.1, 1.2, потім 1.9, потім 1.21 і так далі. Я думаю, що ми побачимо ще кілька подібних варіантів.

Зараз посипати голову попелом, чи говорити, що все пропало, чи впадати в надмірний оптимізм — не варто. Оптимізму немає. Ми знову ввійдемо в якийсь переговорний процес і будемо в ньому рухатися певний час.

Тому важливо, щоб у нас під контролем була ситуація на фронті, було внутрішнє єднання, і тоді можна буде спокійно вести переговори з американцями і розраховувати на підтримку європейців, які явно на боці України і заявили, що подібні рішення без України ухвалюватися не можуть.

БОГДАН ФЕРЕНС: Позиція Заходу має бути скоординованою — інакше Росія маніпулюватиме

— Інтенсивність переговорів між американцями і російською стороною також набуває більш публічних проявів. Тому європейські лідери, а також лідери європейських інституцій мобілізуються, щоб нічого не проґавити і не демонструвати виключно позицію спостерігачів. Частково це відбувається тому, що Трамп і його адміністрація фактично взяли на себе ключову ініціативу в усіх цих треках і консультаціях у контексті завершення російської війни, включно з комунікацією з Кремлем.

Позиція, власне, зрозуміла і для нас, і для наших європейських партнерів. Вона логічна, оскільки саме російська війна насамперед впливає на європейську архітектуру безпеки і на контури майбутнього — яким чином зробити її більш безпечною в контексті повоєнної дійсності після завершення російської війни. Тому має бути більше реальної ініціативності з боку європейських партнерів, але в кожного лідера є свій ліміт, виходячи з можливостей особистої комунікації з Трампом і координації дій з його адміністрацією. Європейські партнери зараз більше спостерігають за процесом.

Якщо порівнювати з початком вторгнення Росії у 2014 році та анексією Криму, то тоді, до 2022 року, європейські лідери відігравали ключову роль у мінському процесі та в переговорних треках з російською стороною. Але після повномасштабного вторгнення у 2022 році ситуація кардинально змінилася. Ми побачили, що насамперед американська сторона, особливо після того, як Трамп став президентом, вийшла з чіткою координацією і бажанням знайти можливості завершення російської війни. Але разом з тим Європа продовжує залишатися нашим основним ключовим партнером, який підтримує нас у військовому та фінансово-економічному плані.

Тому логічно зараз синхронізувати позиції між Європою, європейськими країнами і США, бо що більш скоординованою є ця позиція, то сильніші параметри майбутніх можливих переговорів з РФ. І навпаки — що більш ослабленою є лінія трансатлантичної співпраці між США і континентальною Європою, особливо в межах НАТО, то більше Росія спекулюватиме на цьому і маніпулюватиме процесом.

ВОЛОДИМИР ФЕСЕНКО: Нинішній план — це “Стамбул” у новій упаковці

— Головна суперечність, яка в підсумку зірвала Мінські домовленості, полягала не в тому, що Україна нібито їх не виконувала — це неправда, а у фундаментальній розбіжності позицій. Росія наполягала, що спочатку мають бути політичні домовленості і виконання політичних ультиматумів, а вже потім — припинення вогню і умови безпеки. Україна ж наголошувала, що спочатку потрібно припиняти вогонь і домовлятися про припинення воєнних дій, а потім переходити до політичних компромісів. У підсумку домовленості зайшли в глухий кут.

Деякі західні журналісти зараз зауважують, що окремі пункти нинішнього плану підозріло нагадують російську версію стамбульських пропозицій. Але в Стамбулі не було домовленостей — були лише попередні українські пропозиції, на які Росія відповіла планом одностороннього роззброєння України. Це означало часткову капітуляцію, і Україна не могла погодитися.

Зараз нам пропонують те саме в новій упаковці. Плюс додалися бізнес-ідеї Віткоффа і Дмитрієва: наприклад, відновлення України з передачею 50% прибутку американським компаніям. Це виглядає дивно й аморально, але такі елементи справді присутні в проєкті плану.

Ми вже стикалися з подібним тиском. Згадаю ситуацію з ресурсною угодою: нас ставили перед жорстким вибором — або підписуйте, або буде погано. Припинили постачання зброї, супутникову розвідку. Але Україна вистояла, і згодом було знайдено компроміс. Це важливий урок — і для нас, і для США.

Сьогодні дилема знову очевидна. Як сказав президент Зеленський, Україна не може йти на конфронтацію зі США, адже це стратегічний партнер і джерело озброєнь. Але ми не можемо поступитися гідністю і позицією в захисті національних інтересів. Найближчим часом будуть дуже складні переговори, де Україна представить свої пропозиції щодо кожного неприйнятного пункту.

За повідомленнями ЗМІ, представник США Ден Дрісколл передав Україні 28 пунктів плану. Але це не ультиматум і не остаточний варіант, на відміну від минулої ситуації з ресурсною угодою, коли від нас вимагали підписати без обговорення. Зараз очікуються повноцінні переговори.

Дуже важлива європейська позиція. Кілька пунктів безпосередньо стосуються Європи, і без європейської згоди вони невиконувані. Тому європейські лідери вже формують спільну позицію щодо плану. Логічно обговорювати його у форматі США — Україна — Європа, щоб узгодити спільну позицію і США прислухалися до європейських зауважень.

Паралелі з історією теж важливі. Подібні “плани заради миру” іноді перетворювалися на заохочення агресора — приклад Мюнхена 1938 року. Про це також потрібно нагадувати американським партнерам.

Зараз необхідно, щоб три сторони — США, Україна і Європа — погодили скоригований, оптимізований мирний план, який згодом буде запропонований Росії. Досвід уже був: після зустрічі Трампа та Путіна в Анкориджі європейські лідери і Зеленський узгодили подальші дії. Але Путін, погодившись телефоном, пізніше відмовився. Це показник реальної готовності Росії до переговорів.

На сьогодні проєкт у наявному вигляді миру не принесе. Його потрібно доопрацьовувати і коригувати, а потім виходити з ним до Росії. Катастрофічних оцінок давати не варто. Потрібно працювати і боротися.

Читайте також: Туреччина пропонує оновлений формат: чи готова Росія до реальної розмови про мир