Україна та ЄС: між реформами, війною та очікуванням політичного рішення

У Брюсселі 4 листопада відбулася конференція лідерів ЄС та країн, які хочуть приєднатися до союзу. За масштабами цю зустріч назвали безпрецедентною подією, адже її результати визначають подальшу політику розширення Євросоюзу. На засіданні лідери країн-кандидатів обговорили бачення свого прогресу та викликів на шляху євроінтеграції.

Єврокомісія вже позитивно оцінила прогрес реформ в Україні. Виконані всі необхідні умови для відкриття трьох кластерів у переговорах: “Основи”, “Зовнішні відносини” та “Внутрішній ринок”.

Євроінтеграція України: від технічних кластерів до політичних бар’єрів

Україна демонструє великі успіхи на шляху євроінтеграції, які особливо вражають, бо російська агресія не завадила їм досягти. Про це говорили у Брюсселі представники Єврокомісії, представляючи звіт про прогрес на шляху євроінтеграції країн-кандидатів.

“Процес скринінгу з Молдовою та Україною завершений, і Єврокомісія продовжить роботу над тим, щоб Рада ЄС мала можливість відкрити всі кластери (у переговорах з ЄС) у листопаді. І я дуже сподіваюся, що це станеться, бо ми завжди говоримо про принцип, заснований на заслугах,” — повідомила єврокомісарка з питань розширення Марта Кос.

Євросоюз налаштований зробити все, щоб бути готовими до голосування за початок переговорів по кожному кластеру. Наразі три з них вже готові, і завершено процес скринінгу.

“Україна продемонструвала свою відданість шляху до ЄС, просуваючись вперед за ключовими реформами, коли країна перебуває в стані війни, коли на неї падають бомби. І я дійсно повна захоплення тим, що ця країна робить. Можете собі уявити. Ми так само жорсткі, як до всіх інших країн-кандидатів, зокрема й до України, і вони проводять реформи. Це особливий фактор, який ми всі маємо враховувати, говорячи про успіх України,” — наголосила Марта Кос.

Зараз Україна та Євросоюз підготували три кластери до відкриття: “Зовнішня політика”, “Основи” та “Внутрішній ринок”. Єврочиновники хочуть, щоб була можливість якнайшвидше відкрити всі шість кластерів. Розширення Євросоюзу — в інтересах як Брюсселя, так і країн-кандидатів. Для України воно може мати значно більше значення, ніж просто спільний ринок і свобода пересування.

“Для України членство в Європейському Союзі може стати важливою гарантією безпеки. Жодна країна-кандидат ніколи не проводила таких масштабних реформ під час війни. І це демонструє глибоку відданість України членству в ЄС,” — заявила верховна представниця ЄС з питань закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас.

Президент Володимир Зеленський привітав публікацію позитивного для України звіту. У конференції з розширення ЄС український лідер взяв участь онлайн. Він наголосив: не вітає ідеї, що членство України може бути частковим. За словами Зеленського, президент США Дональд Трамп також підтримує вступ України до Європейського Союзу. Президент також говорив про важливість продовження тиску на Росію, зокрема шляхом збільшення військової допомоги Києву.

“І Сполучені Штати Америки мають бути відкриті для озброєнь великої дальності. Це дуже важливо, навіть як фактор стримування. Нам потрібно використовувати цю зброю. Нам потрібна підтримка США. І нам потрібна підтримка президента Трампа у цьому питанні. Це буде вирішальним тиском на Росію,” — сказав Зеленський.

Міністр закордонних справ Андрій Сибіга привітав звіт Єврокомісії та окремо відзначив: у напрямку зовнішньої політики Україна практично на 100% синхронізувала свої дії із зовнішньою політикою Євросоюзу.

“Ми вітаємо звіт про розширення Євросоюзу щодо України. Він підтверджує значний прогрес України і її рішучість рухатися європейським шляхом навіть в умовах повномасштабної війни з Росією. Ми продовжуємо комплексні реформи, зокрема у сфері верховенства права, боротьби з корупцією та управління, як основи нашого демократичного і європейського майбутнього,” — написав у соцмережі Х глава МЗС України.

Україна демонструє успіхи на шляху до Європейського Союзу, які помітні у Брюсселі. Єврочиновники готові зробити крок зі свого боку, але для цього їм потрібно досягти одностайності у цьому рішенні серед країн-членів, а отже подолати вето однієї Угорщини, над чим вони зараз і працюють.

Шлях України до Євросоюзу в оцінці експертів

Наскільки Євросоюз відкритий до розширення? Як проходить процес підготовки України до вступу у ЄС? Якими можуть бути перешкоди і як їх подолати? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Олексій Буряченко, кандидат політичних наук, голова “Міжнародної асоціації малих міст”;
• Денис Кузьмін, експерт Центру міжнародних досліджень ОНУ ім. І. І. Мечникова;
• В’ячеслав Потапенко, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень.

ОЛЕКСІЙ БУРЯЧЕНКО: Європа інвестує в безпеку України, як у власну

— Говорячи про шлях України до Євросоюзу, важливо розуміти: він не такий вже й довгий. Чесно кажучи, основний курс вже визначений. Нагадую, що у 2022 році Володимир Зеленський підписав заявку на вступ України до ЄС за скороченою процедурою, і Європейська Рада прийняла це рішення.

Шлях до ЄС дуже динамічний. Це помічаємо не лише ми, аналізуючи прогрес, рекомендації та норми Євросоюзу, — це відображено і у звітах самих європейських структур.

На саміті прозвучало цікаве формулювання, яке підтвердила Єврокомісія: Україна за останній рік зробила більше, ніж за два попередні. Тобто саме цей рік максимально наблизив нас до європейських стандартів і синхронізації із загальною системою.

За останні три роки ми зробили серйозний ривок. Він ставить нас на рівні, а можливо, й вище деяких країн, які йдуть до повноцінного членства в ЄС вже близько 20 років. На відміну від попередньої влади, яка у багатьох моментах імітувала переговорний процес і прийняття європейських стандартів, зараз, навіть під час війни, коли Україна є форпостом Європи проти російського вторгнення, ми рухаємося вперед впевнено і динамічно.

Україні дали дуже позитивні оцінки. Це підтверджується не лише політично, а й фінансово — наступним траншем допомоги, а також рішенням ЄС підтримувати Україну у 2026-2027 роках. І це не лише гуманітарна чи соціальна допомога, а й військова, що дуже показово.

Фактично, ЄС уже розглядає Україну як майже повноцінного члена, інвестуючи в нашу безпеку як у власну.

Але, звісно, є й “ложка дьогтю”. Ми бачимо посилення ультраправих сил у Європі, які виступають проти розширення ЄС не лише щодо України, а й інших кандидатів. Крім того, Угорщина відкрито заявляє, що не допустить вступу України, і намагається формувати коаліції з рядом інших країн. Ці політичні перепони нам належить долати.

Зараз ми проходимо лише початкову і фактично найпростішу частину шляху — синхронізацію законодавства та нормативної бази. Але все залежатиме від політичної волі європейських держав, яка стане вирішальною.

В європейській політиці нині обговорюється ідея швидшого прийняття України, Молдови, Албанії, Чорногорії, але з обмеженими повноваженнями — наприклад, без права вето. Але це, по суті, дискримінація. Про це відкрито говорять президентка Молдови Мая Санду, президент Польщі та наша сторона.

Україна не погоджується на жоден вступ без повноцінного членства та рівних прав.

Ми розуміємо: проєвропейський курс буде стійким, поки Європа підтримує нас і поки залишається вірність спільним цінностям. Ми очікуємо від європейських партнерів більшої рішучості і передусім заради їхньої власної безпеки. Якщо ЄС не трансформує механізм прийняття рішень і не відмовиться від 100-відсоткового консенсусу хоча б на користь голосування двома третинами, він не зможе забезпечити ані безпеку, ані власну суб’єктність у світі.

ДЕНИС КУЗЬМІН: Україна своїм членством має посилити Євросоюз

— Процес розширення Європейського Союзу — це значно ширший і довгостроковий проєкт. Він починається ще з кінця 1960-х, коли Велика Британія вступала до ЄС (а потім — вийшла).

Головний принцип розширення — двосторонній рух. З одного боку, країни ЄС мають бути готові приймати нових членів і розширювати повноваження наднаціональних інститутів шляхом національних. Тобто зробити наступний крок у внутрішній інтеграції, а потім — посилювати союз шляхом вступу нових країн. Це крок до власного геополітичного посилення, якого ЄС історично боїться і робить дуже повільно.

Сьогодні розширення — фактично єдиний інструмент геополітичного впливу Західної Європи. США вводять тарифи, Росія веде війну, Китай перевантажує світовий ринок товарами, і ніхто не знає, що буде далі. Європа втратила колонії та раніше важелі впливу, але залишається найбільшим ринком. А отже, її розвиток можливий через розширення — це сигнал і драйвер внутрішнього зростання.

Європейські країни можуть залишатися конкурентоспроможними лише об’єднуючись і розширюючи інтеграцію.

Тому це набагато складніше, ніж просто вирішити: “переборемо чи ні вето Орбана”. До того моменту, коли почнеться реальна процедура вступу України, ніхто не знає, як зміняться політичні розклади й сама фігура прем’єр-міністра Угорщини Віктора Орбана в ЄС.

Головне, щоб вступ України, Молдови чи Сербії посилював ЄС, а не послаблював. Нині ми демонструємо свою значущість у сфері безпеки — передусім на полі бою. Але це не може бути єдиним аргументом. Ми маємо показати, що участь України посилює Європу й в інших сферах. Потенційно це так, але це має бути доведено на практиці.

Ми маємо пристосовуватися до правил, а не чекати відкриття кожного кластера чи завершення скринінгу. Домашня робота має йти постійно, незалежно від політичних рішень. Політична частина може пройти швидко, а може розтягнутися на десятиліття — як у випадку Туреччини, де процес фактично зупинений. Україна не має допустити такого сценарію.

Нині головне — не переконувати себе, що ми хочемо вступити до ЄС (це й так очевидно), а переконувати у неминучості нашого членства європейців.

Сьогодні Євросоюз формально нічого кардинального не може зробити з позицією Угорщини, інакше це означало б порушення власних процедур і підрив довіри. Сьогодні ігнорують Угорщину — завтра будь-яку іншу країну.

Паралельно є конкуренція кандидатів. Країни Західних Балкан (Сербія, Чорногорія) вже виражають невдоволення тим, що Україна і Молдова “обійшли їх” через війну і тепер йдуть в одному пакеті. Це було й раніше: спочатку випускали одну групу, потім вирішували брати всіх, але в різний час — як Румунію та Болгарію.

Немає нічого поганого, якщо Молдова почне переговорні кластери раніше. Можливо, це навіть буде корисно — свого роду тестовий полігон. Для Віктора Орбана стане складніше відстоювати позицію проти України, якщо відбуватиметься вступ Молдови.

Поки триває війна, повноцінний вступ України до Євросоюзу неможливий. Але підготовка до вступу має йти вже зараз і без пауз.

В’ЯЧЕСЛАВ ПОТАПЕНКО: Україна розглядається як частина європейської безпеки

— Зараз формується політичне рішення про необхідність прийняти Україну, Албанію, Чорногорію та Молдову у ЄС. Але тут важливо пам’ятати: президент говорив про повноправне членство, бо звучали й інші пропозиції про якийсь випробувальний термін. Тобто прийняти країни формально, але залишити можливість зупинити або навіть виключити, якщо виникнуть проблеми з демократією чи іншими критеріями. Тому поки про це рано говорити.

Щодо угорського прем’єра Віктора Орбана, то мені здається, це взагалі не ключова проблема. Переговорний процес розрахований приблизно до 2030 року. До цього часу об’єктивно говорити про фактичний вступ сенсу немає. А в Орбана вибори у 2026 році. Зараз він у серйозному конфлікті з керівництвом ЄС і не має такої абсолютної підтримки виборців, щоб просто “намалювати” результат. Тож є висока ймовірність, що на наступних виборах його замінять на більш лояльного до Брюсселя та України політика — і це станеться ще до реальних переговорних розв’язок.

Тому питання “вето Орбана” можна серйозно підіймати, лише якщо він залишиться при владі, а поки ця тема радше другорядна. Тим більше блокують рішення не лише Угорщина, є Словаччина та інші. Тож це питання можна відкласти та повернутися до нього ближче до кінця наступного року.

Євросоюз дав згоду на відкриття шостого кластера щодо зовнішньої політики та безпеки. Це свідчить про розуміння важливості України в європейській системі безпеки.

Наразі йдеться про концепцію стратегічної автономії Європи — про те, щоб ЄС міг забезпечувати свою безпеку при мінімальній підтримці США: в озброєнні, інфраструктурі, цифрових комунікаціях, виробництві зброї, мобілізаційних ресурсах. У цій стратегії Україна розглядається як частина європейської системи безпеки, незалежно від того, формалізоване членство на конкретний момент чи ні.

Якщо ЄС знайде стійкі політичні та фінансові механізми взаємодії з Україною у сфері безпеки, то фактична інтеграція станеться раніше за формальний вступ. А питання буде вже не “в якому році”, а просто по факту.

Рішення по кластерах затягнулися — результати мали бути в серпні, але з’явилися тільки у листопаді. Це через те, що Євросоюзу було складно дійти політичної згоди. І саме потреба України у питаннях оборони стала причиною зміщення процесу на користь прискорення переговорів.

ЄС відчув, що йому потрібен український військовий досвід і потенціал, щоб захиститися від Росії. Зараз це розуміння є на рівні Брюсселя та частини країн-членів.

Нині в ЄС існує чіткий графік переговорного процесу для України та Молдови до 2030 року. І він розписаний буквально по місяцях: які питання розглядаються, які кластери відкриваються. Якщо десь відбувається затримка — вся лінія зсувається. Тоді про прискорене членство говорити вже не доведеться і терміни віддаляються. Тому важливо не гальмувати у технічній частині.

Сьогодні вимоги ЄС до інституційних змін сприймаються значно спокійніше, бо з’явилися нові загрози безпеці. І щоб з ними впоратися, Євросоюз має реформувати механізм прийняття рішень і відмовитися від принципу одностайності на користь кваліфікованої більшості — наприклад, 75% країн-членів. Без цього ЄС постійно стикатиметься з блокуваннями та внутрішніми кризами, що з часом стане критичним.

Проблема в тому, що ЄС довго вважав власну систему ідеальною, такою, що не потребує реформ. Але поява реальної загрози з боку Росії показала, що вони необхідні.

Читайте також: Нова епоха колективної безпеки: НАТО готується до оборони, поки Україна стримує агресора