Нова епоха колективної безпеки: НАТО готується до оборони, поки Україна стримує агресора

У НАТО підготували “Концепцію лінії стримування на східному фланзі”. Верховний головнокомандувач Об’єднаними збройними силами НАТО в Європі вже представив її делегатам держав-членів блоку. У документі прописаний план зміцнення кордонів Альянсу та відбиття можливої агресії Росії.

Тим часом Сполучені Штати Америки скорочують військову присутність у Європі — близько 800 американських військовослужбовців відкликають із Румунії. Вашингтон також планує зменшити контингент у Болгарії, Словаччині та Угорщині.

План оборони Європи

У США заявляють, що часткове виведення американських військ із Румунії — частина оборонної стратегії Пентагону. Про це рішення партнери знали давно — ще на початку 2025 року президент США заявив, що хоче скоротити американський військовий контингент у Європі на 20%.

“На зустрічі міністрів НАТО у Брюсселі міністр оборони США Піт Гегсет ще раз повідомив європейським партнерам, що тепер, коли європейці зміцнили свої позиції на східному фланзі та у Європі загалом, і погодилися краще озброїтися, вони приділятимуть більше уваги власній обороні. Сполучені Штати більше уваги приділятимуть Індо-Тихоокеанському регіону. Приблизно тисяча американських солдатів залишиться в Румунії, сприяючи стримуванню будь-яких загроз і залишаючись гарантією прихильності США регіональній безпеці”, — заявив міністр оборони Румунії Іонуц Моштяну, повідомляє Reuters.

В НАТО наголосили: причин для занепокоєння немає. Вашингтон перебуває у постійному контакті з Альянсом та європейськими партнерами.

Тим часом Брюссель представить проєкт адаптації інфраструктури ЄС під військові потреби 19 листопада, повідомляється на сайті Європейської комісії. Йдеться про розробку правил безперервного переміщення військ і техніки у разі надзвичайної ситуації. Це не бюрократична ініціатива, а операційна інтеграція оборонної інфраструктури Євросоюзу і НАТО, пояснили в Центрі протидії дезінформації (ЦПД) при Раді національної безпеки та оборони України.

“План включає координацію використання вантажівок, залізничних платформ, поромів та всіх транспортних маршрутів, здатних перевозити танки та артилерію. Для цього спростять прикордонні процедури та синхронізують механізми з НАТО, щоб війська союзників могли пересуватися без затримок… Польща, Німеччина, Румунія, Нідерланди та країни Балтії стануть ключовими транзитними вузлами. Європа готує не декларації, а маршрути”, — повідомив керівник ЦПД Андрій Коваленко.

Військова мобільність — один із дев’яти пунктів Дорожньої карти стратегічного розвитку військової індустрії Євросоюзу. Документ визначає флагманські напрямки: протиповітряна оборона, піхотні та морські війська, важка артилерія, протидія кіберзагрозам.

Для України це відкриває низку можливостей, вважають експерти. Передусім йдеться про потенціал української оборонної промисловості та військових технологій. У цих галузях досвід Києва для партнерів неоціненний. Крім того, участь українських компаній у спільних європейських закупівлях і виробничих консорціумах означає поступову уніфікацію стандартів, процедур сертифікації, тобто пришвидшує сумісність з НАТО.

“Ми дійшли до одностайного розуміння того, що у нас є проблеми з нашими оборонними можливостями. Нам потрібно їх укріплювати. Ви знаєте, що краще робити це, наскільки це можливо, у координації один з одним, а інституції Європейського Союзу не замінюють НАТО ні за повноваженнями, ні за прийняттям рішень”, — зауважив єврокомісар з питань оборони й космосу Андрюс Кубілюс.

Верховна представниця ЄС з закордонних справ і політики безпеки Кая Каллас повідомила, що цей план дій має чіткі цілі, строки та моніторинг.

“Звичайно, у кінцевому підсумку все залежить від держав-членів, бо вони за кермом. Але він явно допомагає їм досягти цих цілей, надаючи інструменти для спільної роботи”, — пояснила вона.

Програма масштабного переозброєння і зміцнення обороноздатності Європи стала відповіддю на агресивну політику Москви.

В НАТО підготували план стримування Росії на східних рубежах Альянсу, пише видання Welt з посиланням на джерела. Він називається “Концепція лінії стримування на східному фланзі”. Обсяг документа — 4 400 сторінок. За інформацією медіа, верховний головнокомандувач Об’єднаними збройними силами НАТО в Європі Крістофер Донахью представив концепцію делегатам 32 держав-членів. Основний акцент в обороні буде зроблений на безпілотниках і автономній зброї. Також планується розгорнути більше важкого озброєння вздовж східного кордону і покращити комунікацію між Збройними силами країн Альянсу.

Реорганізація деяких російських військових округів викликає серйозне занепокоєння Брюсселя. Це призведе до збільшення присутності російських військ на кордонах з Альянсом, пояснив голова Служби зовнішньої розвідки Естонії.

Європа приділяє все більше уваги власній обороні через розв’язану Росією війну проти України та гібридні загрози Москви. Нещодавно уряд Болгарії та німецький оборонний гігант Rheinmetall AG (“Рейнметалл”) уклали угоду на суму понад мільярд євро. У планах — побудувати завод з виробництва пороху та артилерійських снарядів калібру 155 мм.

“Хтось може назвати церемонію історичною, інші не звернуть на неї уваги, а треті точно не пошкодують на критику. Важливо те, що у неї є кілька вимірів, і вони не тільки у цифрах, активах, але й у виробництві. Це вимір політичний, бо цей проєкт був би неможливим без синергії, яку Євросоюз і НАТО створюють для кращого захисту Європи заради її громадян”, — заявив прем’єр-міністр Болгарії Росен Желязков.

Німеччина виділить рекордні 377 млрд євро на реалізацію найбільшого за останні десятиліття плану з переозброєння країни. Окрім закупівель у вітчизняних виробників, Німеччина поки не планує відмовлятися й від постачання американського озброєння. Берлін хоче купити у США 15 винищувачів F-35, 400 крилатих ракет Tomahawk (“Томагавк”) і чотири морські літаки.

“Бундесвер планує запустити близько 320 нових проєктів з озброєння і техніки протягом наступного бюджетного циклу. У 178 із них є зареєстровані підрядники. Решта все ще відкриті, це свідчить, що значна частина плану модернізації Бундесверу перебуває на стадії розробки. Німецькі компанії домінують у відомих тендерах, представивши близько 160 проєктів на суму близько 182 млрд євро, пов’язаних із вітчизняними фірмами”, — пише видання Politico.

Відповідає Європа і на актуальні загрози. Литва закрила кордон із Білоруссю через часті порушення повітряного простору країни повітряними кулями, які використовують контрабандисти. Через інциденти влада Литви в жовтні кілька разів зупиняла роботу аеропортів Вільнюса і Каунаса. У Вільнюсі заявили: це частина гібридних атак Москви і її союзника Мінська.

“Я повністю розумію, що це створить значні перешкоди та незручності як для наших громадян, так і для нашого бізнесу. Але сьогодні ми не можемо не відреагувати на гібридну атаку, спрямовану проти Литви. У нас є чіткий план дій із кроками, які нам потрібно здійснити, починаючи з тих, що ми щодня робимо тут, в Литві. Це включає роботу дипломатичних служб, як у Європі, так і у співпраці з нашими союзниками у США”, — сказала очільниця уряду Литви Інга Ругінене.

Зміцнення НАТО в Європі — думки експертів

Як європейські країни-члени НАТО готуються до оборони? Що означає зменшення американського контингенту у Європі? Яка роль України в межах нової концепції колективної безпеки на Європейському континенті? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді: 

• Айнарс Латковскіс, депутат Сейму Латвії, голова комісії Сейму з національної безпеки;
• Олег Постернак, політтехнолог, керівник Центру політичної розвідки;
• Віолетта Москалу, засновниця Global Ukraine Foundation, докторка філософії (Франція);
• Пеетер Тайм, естонський політолог.

АЙНАРС ЛАТКОВСКІС: Бюджети на оборону у Європі суттєво зростають

— У країнах Балтії американських військових не дуже багато. Їхня кількість змінюється залежно від завдань і навчань. Наприклад, в Естонії та Латвії — різні завдання, різні контингенти, але суть одна: вони залишаються і не залишають регіон.

Безумовно, сила європейських збройних сил зростає, і це добре. Але ми завжди раді бачити американських військових у Європі, особливо на сході, що межує з агресором — Росією.

Відверто кажучи, до 2022 року, коли почалася повномасштабна війна Росії проти України, американців у Європі було зовсім мало. Після 2022 року їхня кількість значно зросла. Тож навіть якщо частина підрозділів зараз повертається у США, їх все одно більше, ніж було до війни.

Довгі роки ця ситуація в Європі сприймалася інакше. Багато хто думав: “ми під НАТО — отже, нас захистять”. А про власну оборону замислювалися мало.

Змінювалися партії, уряди, пріоритети. Політики частіше говорили про соціальні потреби — пенсії, зарплати, поліцію, освіту. Але після 2014 року, особливо в Східній Європі, це сприйняття різко змінилося.

Шкода, що Західна Європа довго не усвідомлювала масштаб загрози, навіть після 2014 року. Однак вже після 2022 року відбулися серйозні зміни в мисленні і в європейських урядах, і в партіях. Ситуація дійсно покращилася.

Головний показник — це бюджети на оборону. Зараз цифри у багатьох країнах вже близькі до тих, які вимагає НАТО.

Наприклад, у Латвії ми обговорюємо бюджет і в нас передбачено 5% ВВП на оборону — на потреби армії, захист країни і виконання завдань, поставлених НАТО. У кожної країни є свої цілі і своя частка внеску в загальну оборону.

У Росії завжди має бути ворог — бажано зовнішній, за кордоном. Інакше Путіну не втримати владу. Їм потрібно постійно вселяти своєму народу: “на нас хочуть напасти, тому ви житимете гірше, але ми вас захистимо”. Це стандартна схема внутрішньої пропаганди.

Країни НАТО направляють у Латвію своїх військових, які проходять навчання і беруть участь у спільних навчаннях. Ми вже почали будівництво найбільшого полігону у Північній Європі, біля кордону. Крім того, у нас вже є найбільший у Європі полігон для дронів, де можна проводити випробування і експерименти.

ОЛЕГ ПОСТЕРНАК: Європейське суспільство поки не готове усвідомити загрозу

— Загалом політика президента США Дональда Трампа щодо НАТО не змінюється. Те, що очікувалося рік тому, зараз цілком реалізується.

• По-перше, відбувається зміна стратегічного пріоритету США на Азійсько-Тихоокеанський регіон. Америка все більше занурюється у конкуренцію з Китаєм. Це особливо помітно в контексті останньої зустрічі Дональда Трампа з Сі Цзіньпіном. США планують розподілити ресурси, увагу та озброєння з розрахунком на подальше протистояння з КНР.
• По-друге, посилюється акцент на розподілі витрат і відповідальності серед союзників НАТО. США все частіше заявляють, що європейські країни повинні самостійно фінансувати власну оборону в межах своїх можливостей і інтересів.

У зв’язку з цим відбувається оптимізація військової інфраструктури: деякі американські контингенти в Європі скорочуються (вже є дані по Румунії).

США вважають, що європейці повинні брати на себе більше відповідальності за безпеку та оборону, а американські сили — залишатися гнучкими та мобільними.

Це не катастрофа, а саме те, що й очікувалося, і що передбачалося діями Пентагону ще з моменту інаугурації Дональда Трампа. Просто деякі процеси тривали довгий час і лише зараз завершуються.

Переконувати європейських військових вже не потрібно, бо всі вони чітко артикулюють загрозу з боку Росії. Зараз проблема в позиції звичайних європейських громадян — суспільство слабо мотивоване захищати власну країну.

Як приклад — дискусія в Німеччині про відновлення обов’язкової військової служби. Соціал-демократи виступають проти і це викликає майже коаліційні скандали.

У майбутньому Європа повинна взяти на себе регуляційну роль у сфері оборони:

• посилити власні збройні сили;
• проводити більше військових навчань;
• збільшити фінансування;
• розвивати оборонну індустрію.

Деякі країни НАТО побоюються, що скорочення американської присутності послабить стримування з боку Альянсу. Така думка справді існує і вона відповідає курсу Трампа на ізоляціонізм. Але водночас американські зобов’язання щодо захисту Європи залишаються ключовими.

Ідеальний формат — “коаліція охочих”, яка вже проявилася в українському питанні. У перспективі вона може стати робочим механізмом взаємодії європейських країн для посилення загальної оборони.

Україна — наріжний камінь всієї архітектури безпеки. Європі Україна потрібна не лише як майбутній мирний партнер, а і як форпост оборонної індустрії, як театр бойових дій, де були випробувані сучасні технології, як сильна, хоч і змучена війною армія, що є важливим фактором захисту всього континенту.

Після новини про плани США скоротити військову присутність Фінляндія чітко заявила, що готова самостійно захищати свої кордони. Фінська військова інфраструктура завжди підтримувалася на високому рівні. Не бувши членом НАТО до недавнього часу, країна зберегла величезний військовий потенціал. На відміну від Іспанії, Португалії, Італії, Бельгії та Нідерландів, які свого часу скоротили оборонні витрати, передавши безпеку під “парасольку” США, Франції та Німеччини.

Зараз Німеччина веде переговори з Великою Британією про розширення “ядерної парасольки” на свою територію. Це серйозний крок, викликаний розміщенням російських ядерних систем у Білорусі.

Багато європейських країн усвідомлюють, що колективна модель НАТО вже не відповідає нинішнім викликам. На наступному саміті Альянсу ключовою темою стане розробка нової концепції — більш активної участі та партнерства європейських союзників.

Єдиної армії НАТО не існує — це лише механізм координації, який дозволив країнам Європи скоротити свої армії та переорієнтуватися на соціальні витрати. Тепер же, у XXI столітті, цю систему потрібно перебудувати.

ВІОЛЕТТА МОСКАЛУ: Зараз настає нова епоха колективної безпеки

— “Концепція лінії стримування на східному фланзі” — це не план нападу, а план запобігання війні. Йдеться про стратегічну готовність на рівні країн НАТО, а не про ескалацію.

Ці 4 400 сторінок — символ нової епохи колективної безпеки, у якій Європа повинна грати активну роль. Вперше за десятиліття НАТО системно моделює оборону всієї території Альянсу.

Це — урок України, яку занадто довго недооцінювали. Тепер Україна стала своєрідним полігоном, на якому НАТО вчиться швидкості, технологічності та координації. Це результат тих уроків, які Альянс отримує з війни, що триває вже майже чотири роки з моменту повномасштабного вторгнення Росії.

Мені здається, що мета Росії зараз — зовсім не повномасштабне вторгнення або прямий напад на країни ЄС чи НАТО. Швидше, йдеться про гібридний тиск на населення західних країн і на весь блок союзників, який створює фактичний альянс підтримки України. Основна мета цих гібридних атак — паралізувати та залякати західне суспільство. РФ хоче, щоб населення, налякане, саме вимагало від своїх лідерів: “Не втручайтеся, це не наша війна”.

Наприклад, атаки російських безпілотників на європейські країни паралізують аеропорти, вони з’являються над військовими базами й уже були зафіксовані випадки у Бельгії. Це не випадковість, а тест на готовність Європи.

Кремль перевіряє поріг терпіння і спроможність НАТО реагувати. Фактично, це частина психологічного тиску.

Європейці тепер розуміють, що потрібна єдина система реагування на безпілотні загрози. Поки що Європа не готова до такого типу війни, і саме тому Єврокомісія і НАТО прискорюють темпи роботи.

Коли створювався Європейський Союз, формували економічний, політичний, дипломатичний блоки, проте не було інституту спільної безпеки. Тепер потреба в ньому очевидна.

Цього року європейські країни НАТО нарешті зрозуміли, що потрібно взяти відповідальність за власну безпеку.

Парадоксально, але криза у відносинах із союзниками, спровокована Дональдом Трампом, виявилася корисною, змусила Європу тверезо поглянути на ситуацію і зрозуміти, що не можна вічно розраховувати лише на підтримку США. Це була стратегічна помилка останніх десятиліть — віра у “дивіденди миру”.

Європейці занадто довго жили користуючись з миру і стабільності, не вкладаючись в оборону. А тим часом Росія демонструвала агресію — у Чечні, Грузії, Криму, Донбасі.

Багато інтелектуалів попереджали, що розвивається небезпечний монстр, і потурати йому не можна. Тепер Європа усвідомлює, що були допущені величезні стратегічні помилки.

Зараз тиск на Росію буде тільки посилюватися. Поки Україна тримається і її армія утримує фронт, Європа зобов’язана використати цей час для зміцнення власної безпеки. Європейські країни вже готові платити більше за американську зброю, якщо це допоможе Україні вистояти.

ПЕЕТЕР ТАЙМ: Розуміння ролі України для НАТО зараз посилилося

— Естонія, Латвія, Литва прекрасно знають, що Україна може дати НАТО. У 2022 і 2023 роках у НАТО була інша риторика, і все, що стосувалося теми “Україна як член Альянсу”, тоді сприймалося інакше.

Нині ситуація змінилася завдяки реаліям життя, поведінці президента Сполучених Штатів і, звичайно ж, роботі союзників України — Естонії, Латвії, Литви та Польщі. Великою мірою відбулася саме роз’яснювальна робота — пояснення нашим партнерам зі старої або більш заможної Європи, що собою являє внесок України, у тому числі її Збройних сил, у нашу спільну майбутню безпеку.

Нині назвати ситуацію безпечною не можна не лише через те, що на території України триває повномасштабна, страшна війна, але й тому, що у Європі настали неспокійні часи. З кожним днем приходить все більше розуміння: саме Україна — це форпост, що захищає Європу.

Нині розуміння ролі України як повноцінного, рівноправного члена НАТО помітно посилилося.

Я розумію тих, хто критикує держави-члени НАТО за так званий м’який підхід — не надто радикальний, не надто конкретний. Але все ж усі країни Альянсу і західні демократії намагаються не провокувати, щоб не допустити ескалації.

Однак останні заяви багатьох лідерів країн НАТО, Західної Європи та Європейського Союзу показують, що поступово це ставлення, цей страх перед ескалацією, починає відходити, бо неможливо вічно терпіти. У якийсь момент агресору потрібно давати відсіч, але поки важко сказати, коли саме це станеться.

Читайте також: План миру для України: хто його пише і як Москва намагається нав’язати свій сценарій