Європейські війська в Україні як гарантія безпеки: механізми та перспективи ініціативи обговорили експерти

Багатонаціональні сили можуть стати частиною гарантій безпеки для України, вважають учасники “коаліції охочих”, до якої входять ключові держави Європи. Їхнє завдання — забезпечити виконання умов майбутньої мирної угоди між РФ та Україною. Тема введення закордонних миротворчих військ обговорюється європейськими союзниками з моменту створення коаліції у березні 2025 року.

Про розміщення європейського військового контингенту в Україні в рамках гарантій безпеки заговорили знову після того, як президент США Дональд Трамп активізував процес можливого завершення війни. Так європейці хочуть посилити позиції Києва перед можливими переговорами президента Володимира Зеленського та Путіна.

Готовність союзників

“Коаліція охочих” готова розгорнути багатонаціональні сили на території України після завершення бойових дій. Про це йдеться у спільній заяві президента Франції Еммануеля Макрона та прем’єр-міністра Великої Британії Кіра Стармера.

“Лідери високо оцінили прихильність президента Трампа наданню Україні гарантій безпеки, у яких “коаліція охочих” відіграватиме важливу роль, зокрема через багатонаціональні сили в Україні. Вони знову підкреслили готовність розгорнути сили забезпечення безпеки після припинення воєнних дій, а також надати допомогу в забезпеченні безпеки повітряного та морського простору України та відновленні Збройних сил України”, — йдеться у тексті документа.

Першими про готовність відправити військовослужбовців в Україну заявили Велика Британія та Франція ще у лютому 2025 року. За словами французького президента, ініціативу зараз активно обговорюють зі всіма учасниками “коаліції охочих”.

Президент США Дональд Трамп повідомив, що готовий надати Україні гарантії безпеки. Але поки Вашингтон не готовий відправляти своїх військових в Україну для стримування агресора.

Найкращий захист від можливої російської агресії — Збройні сили України, заявив міністр оборони Великої Британії Джон Хілі в ефірі BBC. І завдання “коаліції охочих” — допомагати Силам оборони України.

“Роль Великої Британії полягає у тому, щоб підтримувати Україну на полі бою та в переговорах, а також продовжувати підготовку, як ми це робили до цього, очолюючи 30 інших країн у військовому плануванні припинення вогню та забезпеченні міцного миру в рамках “коаліції охочих”, — підкреслив Хілі.

Вільнюс готовий відправити в Україну своїх військовослужбовців, заявив радник президента Литви Дайніус Жікевічус.

“Литва прийняла рішення направити військовослужбовців. Обговорюються конкретні цифри, я їх не буду розкривати, але, ймовірно, ми повинні орієнтуватися на наш досвід в Афганістані та рухатися в тому ж напрямку”, — сказав він у коментарі порталу 15 min.

Міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль запевнив: Берлін буде надавати Києву підтримку і зараз, і надалі. Що ж до відряджання в Україну німецького контингенту, то це питання поки на стадії дискусій.

“Ми розмістили боєздатну бригаду в Литві. Якщо ми зробимо це у поєднанні з розміщенням військ в Україні, це, ймовірно, буде для нас непосильним завданням. Але пану міністру оборони Пісторіусу необхідно ще раз детально розглянути це питання. Це не означає, що ми не можемо надавати Україні військову та технічну підтримку іншими способами”, — пояснив він у коментарі подкасту Table Today.

Представник керівної коаліції в Бундестазі Родеріх Кізеветтер вважає, що багатонаціональні сили можуть стати частиною гарантій безпеки України, і Німеччина повинна бути частиною цієї ініціативи. Політик переконаний, що єдиною надійною довгостроковою гарантією безпеки для Києва є членство у Північноатлантичному альянсі.

Всього, за даними Bloomberg, вже близько 10 країн готові направити свої війська в Україну в рамках потенційної мирної угоди. За словами джерел видання, 19 серпня європейські чиновники обговорювали відряджання британських і французьких військ в Україну, зокрема погоджували чисельність і позиції.

Можливість розміщення західного військового контингенту в оцінці експертів

Чи справді європейські держави готові розмістити свої війська на території України? Якщо так, то в якій кількості й де? Наскільки буде ефективна присутність іноземного контингенту в рамках гарантій безпеки? На ці питання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Ярослав Телешун, кандидат політичних наук;
• Артем Бронжуков, заступник директора аналітичного центру “Політика”;
• Віктор Ягун, військовий та громадський діяч, директор Агентства реформування сектору безпеки;
• Денис Кузьмін, експерт Центру міжнародних досліджень Одеського національного університету ім. І. І. Мечникова.

ЯРОСЛАВ ТЕЛЕШУН: Потрібно близько 200 тисяч західних військових

— Ключове питання, на яке дивляться наші партнери, — це який механізм буде дієвим у питанні розміщення іноземного контингенту на території України. Звичайно, вони виходять зі своїх національних інтересів, адже ніхто не хоче ризикувати своїми військовослужбовцями.

Насамперед це інструмент підтримки України — як у контексті наших переговорних процесів з партнерами зі США, так і в контексті російської агресії.

Але треба розуміти: саме по собі розташування військ на території України не є рішенням тієї чи іншої проблеми, бо одразу виникає ряд питань. Наприклад: де саме їх розмістити і яку кількість військ зможе надати, наприклад, Сполучене Королівство?

За різними оцінками, щоб більш-менш стабілізувати ситуацію, потрібно близько 200 тисяч західного контингенту, розташованого умовно на лінії розмежування.

Чи може Велика Британія, наприклад, самостійно виставити таку кількість солдатів? Скоріше за все, ні. Звідси виникає наступний момент: окрім розміщення військ постає питання повітряної підтримки, доступу до розвідувальних даних та інших засобів. Саме на це наші європейські партнери апелюють до Сполучених Штатів.

Просто розміщення військ саме по собі — це не кардинальне рішення.

Кожна сторона, звичайно, думає про ціну для своєї країни й про те, наскільки обраний механізм буде дієвим. Це ключовий момент і для України. Адже обговорюються різні варіанти:

• розміщення західних військ у різних куточках України;
• використання логістичних центрів;
• формування сил швидкого реагування на можливу загрозу або нову хвилю ескалації.

Важливо розуміти, що це лише елемент розв’язання проблеми, а не цілісне бачення. Скоріше за все, та ж Велика Британія хотіла б показати, що вона готова грати ключову роль і не збирається відступати у питанні підтримки України.

АРТЕМ БРОНЖУКОВ: Поки не існує механізму відряджання іноземного контингенту в Україну

— Сьогодні якоїсь реальної та дієвої конфігурації, в якій війська об’єднаної Європи могли б відправитися в Україну і реально вплинути на хід подій, на війну та на путінські амбіції, особливо не видно.

Зараз “коаліція охочих” більше виглядає як продовження Будапештського меморандуму, який, по факту, себе не реалізував і не здатний забезпечити реальні гарантії безпеки.

Що стосується потенційного європейського контингенту, важливо, що саме буде прописано: яка кількість солдатів, які завдання. Нам не потрібні “туристи у львівських кав’ярнях” у військовій формі. Коли йдеться про гарантії безпеки та стримування Росії, мають обговорюватися робочі механізми, які будуть превентивними у разі нової агресії.

Сьогодні не можна однозначно сказати, що “коаліція охочих” — це інструмент реального відряджання військових, які стануть фактором стримування російської агресії. Єдності та конкретної монолітної позиції серед європейських лідерів просто не існує.

Взяти, наприклад, Велику Британію: ще на початку весни в Лондоні заявляли про готовність відправити військових. А потім виявилося, що їх просто фізично мало.

Якщо мова йде про фахівців із розмінування, то це ніяк не гарантії безпеки. Реальний запит — це, умовно, 100 тис. солдатів країн НАТО, які будуть знаходитися на лінії розмежування. Їхнє завдання полягатиме в тому, щоб або контролювати умовний мирний процес, або контролювати замороження конфлікту.

Виходячи з досвіду попередніх років війни з Росією, ми розуміємо, що провокації будуть. Росіяни продовжать обстріли, продовжать нагнітати ситуацію — і заради потрібної картинки для власних ЗМІ, і заради досягнення політичних цілей Путіна.

Навіть у разі припинення вогню цілі Кремля не зміняться — це знищення українського суверенітету та поширення російського контролю над Україною та Східною Європою загалом.

ВІКТОР ЯГУН: Потрібно дочекатися зупинки гарячої фази війни

— Коли виникає питання про розміщення військ у країнах Балтії або в Україні, то звучить позиція — краще в Україні. Це необхідно, щоб превентивно зупинити противника ще до кордонів НАТО.

Присутність іноземних військ на території України охолоджує запал агресора. Це працює як фактор стримування, щоб не втягнути нові країни та нові блоки у бойові дії. Саме на це й розраховано.

Наприклад, французи говорили про південний регіон. У них вже є війська в Румунії, і вони цілком можуть розміститися в Одеському регіоні або ближче до кордону з Румунією. А британці традиційно розглядали захід України — Львів, Тернопіль, Волинь. Це ті регіони, які вони готові взяти під свій “парасольку”, зокрема повітряну.

Для України це означатиме звільнення частини військ, які змушені тримати у західних областях. Тоді їх можна буде перекинути на лінію розмежування, забезпечуючи більш ефективне протистояння з ворогом.

Але все це залишається лише віртуальними планами — до того часу, поки не буде зупинена гаряча фаза війни.

ДЕНИС КУЗЬМІН: ЗСУ — головна гарантія безпеки

— Вважається, що Путін не хоче припинення вогню. Тому що якщо з’явиться перемир’я, англійці з французами одразу зможуть розмістити свої війська на території України. Тому, з його погляду, потрібно укладати мирну угоду, не припиняючи військові дії. Питання не тільки у конкретиці розміщення військового контингенту, а й у гарантіях.

Якщо почнеться перемир’я і будуть залучені іноземні контингенти, то, найімовірніше, їх розмістять далеко від лінії розмежування. Можливі варіанти:

• українсько-молдовський кордон;
• у районі польського або румунського кордону
• порти Одеської області;
• Київ.

Це можуть бути тактичні та символічні європейські контингенти. Але все це можливо лише у разі руху до миру, при припиненні вогню.

Такий процес не відбувається за один день. Найімовірніше, він розпочнеться з припинення авіаобстрілів на дальні дистанції, а не прямо на лінії фронту. Потім — поступовий вихід на угоду про припинення вогню на певних умовах.

Хотів би підкреслити, що Збройні сили України — це головна гарантія безпеки.

Читайте також: Гарантії безпеки від Європи та підготовка переговорів Зеленського з Путіним: підсумки зустрічі у Білому домі проаналізували експерти