Чому насправді Путін погодився на зустріч із Трампом — думки експертів і глядачів FREEДОМ

8 серпня сплив термін ультиматуму президента США Дональда Трампа щодо запровадження нових санкцій проти Росії. Умовою був прогрес у припиненні війни проти України. На цьому тлі Володимир Путін висловив бажання зустрітися з американським лідером уже наступного тижня.

Трамп повідомив, що зустрінеться з Путіним наступної п’ятниці, 15 серпня, у штаті Аляска. Подальші подробиці він пообіцяв повідомити пізніше.

Путін і Трамп готуються до зустрічі: у Києві побоюються затягування миру

Президент України Володимир Зеленський 9 серпня заявив, що країна готова до реальних рішень, здатних наблизити мир, але дарувати свої території окупантам не буде.

“Українці захищають своє. Навіть ті, хто з Росією, знають, що вона чинить зло. Звісно, ми не дамо Росії нагород за зроблене. Український народ заслуговує на мир. Але всі партнери мають розуміти, що таке гідний мир”, — написав Зеленський у Telegram.

Він наголосив, що саме Росія має закінчити війну, яку розпочала і яку затягує.

“Відповідь на українське територіальне питання вже є в Конституції України. Відступати від цього ніхто не буде і не зможе. Дарувати свою землю окупанту українці не будуть. Україна готова до реальних рішень, які можуть дати мир. Будь-які рішення, які проти нас, будь-які рішення, які без України, — вони водночас і рішення проти миру. Вони нічого не дадуть. Це мертві рішення, вони ніколи не спрацюють. А нам усім потрібен реальний, живий мир, який люди будуть поважати”, — заявив глава держави.

Трамп підтвердив, що планує зустріч із Путіним найближчим часом. За його словами, спочатку відбудеться зустріч із Росією, а потім, можливо, пройде тристоронній саміт США — Україна — Росія.

Путін, зазначив американський лідер, хоче зустрітися “якнайшвидше”.

“Місце проведення буде дуже популярним. Я не хочу оголошувати його зараз, оголошу його пізніше”, — сказав Трамп.

Відповідаючи на запитання журналіста, чи можуть Зеленський, Путін і він сам зустрітися за кілька тижнів, Трамп заявив:

“Думаю, у нас є шанс на це. Я думаю, у нас є шанс на тристоронній саміт із Путіним і Зеленським”.

За словами президента США, мирна угода щодо України передбачає територіальні поступки — як з боку Києва, так і Москви.

“Зеленський має бути готовий підписати щось, щоб врегулювати війну”, — сказав Трамп, додавши, що питання обміну територіями “складне”, але може принести користь обом сторонам.

Американський лідер також зазначив, що США “мають інформацію щодо України та РФ”, про яку розкажуть “трохи пізніше”.

Брехня як зброя: чому в Києві та Брюсселі не довіряють переговорам із Путіним

У Європі побоюються, що зустріч із Трампом стане для Путіна приводом затягнути переговорний процес і ввести опонентів в оману — як це вже відбувалося на трьох раундах переговорів у Стамбулі.

Досвід Кремля у використанні брехні як основного інструмента у війні проти України підтверджують численні приклади: заперечення присутності російських військ у Криму 2014 року, фейкові заяви про “зелених чоловічків”, брехня про наміри перед повномасштабним вторгненням та фіктивна анексія українських територій у 2022 році.

Путін не приховує імперських амбіцій.

“Є така старовинна російська приказка, навіть не притча, а правило: там, де ступила нога російського солдата, то наше”, — заявив він.

Його оточення підтримує ту ж риторику. Дмитро Медведєв допускав подальше розширення території Росії вже у 2025 році.

“До речі, цей досвід може бути популярний і далі. Адже у складі нашої країни можуть ще з’явитися нові, але дуже близькі нам регіони. Адже це можливо”, — заявив він.

Російська дипломатія також використовується як інструмент пропаганди. Постпред РФ при ООН Василь Небензя поширював фейки про “біолабораторії” в Україні, “брудну бомбу” та нібито інсценування в Бучі, а главі МЗС Сергію Лаврову доводилося виправдовувати дії Кремля, звинувачуючи США та союзників у тиску на Трампа.

У Білому домі помічають зміни риторики Путіна. Після чергового масованого обстрілу України Трамп назвав російського лідера “абсолютно божевільним”.

“На нас несеться багато маячні від Путіна. Він завжди був дуже люб’язним, але виявляється, що це не має жодного сенсу, і я серйозно думаю над санкціями проти Росії”, — заявив він.

Росія, за словами Зеленського, “тепер більше налаштована на припинення вогню”, але важливо, щоб Кремль “не обманув у деталях”.

“Ми запропонували, щоб найближчим часом наші представники — України і партнерів, наші радники з питань безпеки — провели бесіди, щоб визначити нашу позицію, нашу спільну позицію і спільну думку. Для нас, для України, це дуже важливо. Україна точно захистить свою незалежність. І нам усім потрібен тривалий і надійний мир. Росія має закінчити війну, яку сама й розпочала”, — зазначив президент України.

Обман у деталях — відома тактика Москви. Київ і союзники сподіваються, що цього разу вона не спрацює.

Думки глядачів FREEДОМ

Чому ж Путін раптом погодився на переговори з Трампом? Тиск і страх санкцій? Телеканал попросив глядачів поділитися своїми міркуваннями з цього приводу. Найпопулярніші коментарі були зачитані в прямому ефірі:

• “Тягне час, а насправді є дуже простий вихід із цієї ситуації — просто вивести війська… але це за межами його розуму…”;
• “Путін завжди всіх розводить — лише з цього й треба виходити!”;
• “А який сенс, що Вовка погодився з Трампом зустрітися? Все одно нічого не зміниться”;
• “Путін маневрує, використовує балаканину як аргументи, забовтує факти порожніми обіцянками, тягне час і більше нічого…”;
• “А що буде? Посидять, поговорять і розійдуться… що ще? Кожен залишиться при своїх інтересах. Потім Трамп говоритиме: “взагалі-то Володя непоганий хлопець, дуже розумний, ми так добре поговорили… але я розчарований”.

Думки експертів

Чого очікувати від зустрічі президента США і кремлівського диктатора — на цю тему в ефірі телеканалу FREEДОМ розмірковували:

• Денис Кузьмін, експерт Центру міжнародних досліджень Одеського національного університету ім. І.І. Мечникова;
• В’ячеслав Потапенко, заступник директора Національного інституту стратегічних досліджень;
• Володимир Дубовик, директор Центру міжнародних досліджень.

ДЕНИС КУЗЬМІН: Зустріч на Алясці — символ, але не кінець війни

— Ще кілька місяців тому ми говорили про те, що такі “гойдалки” триватимуть: то майже дружба і мир між Сполученими Штатами та Російською Федерацією, то знову відкат — “все погано, Володимир мене обманює”. Зараз триває гра за типовим для Трампа бізнес-сценарієм: він пропонує те, що йому майже нічого не коштує — хочете зустрітися? Гаразд. Хочеш вийти з ізоляції? Будь ласка. Спочатку вони зустрінуться на території Сполучених Штатів, і це нібито дипломатичний прорив для Росії, а через два тижні знову все буде заморожено і зростуть постачання озброєнь Україні.

Володимир Путін, звісно, не може ризикувати повністю розірвати відносини та позбавити себе можливості апелювати до Трампа. Можливість діалогу зі Сполученими Штатами, особливо з огляду на особисті особливості президента США, — це те, чим він не може пожертвувати. І остаточно переконати весь світ, включно з Трампом, що головний винуватець неможливості примирення — саме Росія, він також собі дозволити не може. Тому він прагнутиме постійно повертатися до можливості діалогу, домагаючись символічних жестів у стилі “ми вдвох розв’язуємо питання війни і миру”, як у роки холодної війни.

Такі жести Трамп поки може собі дозволити, але по суті вони мало що змінюють. Путін боїться не лише санкцій — очевидно, ситуація на фронті не така добра, як йому хотілося б. Можливість Збройних сил України завдавати ударів углиб території РФ — це, мабуть, головний чинник, адже з часом це може стати небезпечнішим, дестабілізувати економіку і викликати незворотні процеси всередині Росії.

Можливо, певне перемир’я дасть час налагодити систему ППО чи вжити інших заходів. Але мова про повний мир і завершення війни не йде. Місце зустрічі призначено на території штату Аляска. Це не лише питання безпеки Путіна і Трампа, але й, імовірно, пов’язано з домовленостями щодо Арктики. Ситуація переходить у площину довгострокової політики — як і у випадку з угодами про українські ресурси, коли все підписано, але до реальних дій ще далеко.

Якщо між США і Росією справді є домовленості щодо зон економічного впливу в Арктиці, то до їхнього втілення пройдуть роки. Гра триває, а США демонструють можливості впливати і на Путіна, і на глобальні процеси. Тут і Вірменія з Азербайджаном, і інші ситуації. Але остаточної точки у нашій війні поки не видно.

Головне, щоб не виникло абсолютно неприйнятних для України вимог, які неможливо виконати.

Без попередніх домовленостей такі зустрічі неможливі — потрібно буде щось “продати” суспільству.

Можливі варіанти: повна зупинка вогню, скорочення вимог щодо анексії територій, заморожування або неофіційна домовленість не завдавати ударів углиб території РФ. Усе це можна подати як прагматичну зустріч двох корпорацій, що конкурують — у стилі Трампа.

Українська війна в такому контексті може відходити на другий план, але це все ж інструмент тиску на Путіна. При цьому він спирається на китайську підтримку, з Індією вже є коливання, а санкції діють. Це не перший і не останній виток діалогу та відкату від ворожнечі до рукостискань.

Мінімальні попередні домовленості існують — це крок або до більшої конфронтації, або до формування майбутньої архітектури миру, де вирішення війни буде частиною загального світового контексту: відносини США і Китаю, Арктика, Іран, Близький Схід, Південний Кавказ.

Питання не в тому, про що домовляться, а в тому, чи працюватимуть ці домовленості. Керівники такого рівня намагаються не зустрічатися просто так, тому мінімальні робочі рішення, хай і тимчасові, мають бути.

Ситуація розвивається у логіці різких кроків і непередбачуваності, яку Трамп, можливо, перейняв у Путіна. Неочікуваність Аляски — елемент цієї гри. Але при нарощуванні озброєнь ситуація може вийти з-під контролю, як це було на початку Першої та Другої світових воєн, коли все здавалося передбачуваним.

Трамп, видно, зрозумів, що не можна просто залишити Україну або, навпаки, озброювати її до максимуму, провокуючи остаточне зближення Росії та Китаю. Росія при цьому втрачає позиції: фіаско на Південному Кавказі, фактичне усунення із Сирії, складна ситуація в Лівії та Сахелі.

Тому триває політика “допомагати Україні, щоб вона не програла, але не настільки, щоб зруйнувалася Росія”. Повний демонтаж РФ не в інтересах ані Трампа, ані США — потрібно підтримувати баланс, постачання озброєнь з Європи та США, розвивати власні можливості як гарантію безпеки. Міжнародна підтримка завжди пропорційна внутрішній стійкості країни, і союзники не тягнутимуть на собі слабкого партнера нескінченно.

В’ЯЧЕСЛАВ ПОТАПЕНКО: США і Росія торгуються за вигоди та загрози у разі зриву угоди

— З моєї думки, Трамп може щонайменше відзвітувати, що ультиматум дав результат, і ось — є просування в переговорах.

Тобто, мені здається, це, власне, все на даний момент. Що стосується санкцій, ми бачимо доволі складні процеси: ситуація зараз крутиться навколо Індії, там тривають переговори на цю тему, багато інформаційних сюжетів. Але це не так швидко і не так просто, хоча, навіть якщо санкції будуть запроваджені проти Російської Федерації, вони матимуть вплив.

Трамп зараз від емоційної реакції та спроби використовувати лише “пряник” переходить до традиційної тактики “батога і пряника”. Було дуже правильне висловлювання американського чиновника: усі нормальні договори мають бути взаємовигідними. Якщо навіть вони невигідні, то їхнє розірвання повинно загрожувати серйозними проблемами. Якщо порушення договору не тягне за собою хоча б економічних або репутаційних втрат, то такі домовленості дотримуватися не будуть.

Можна згадати Будапештський меморандум: його учасники — як союзники, так і противники — обіцяли гарантії, але за його невиконання ніхто нічого не втратив, навіть у фінансовому плані, не кажучи вже про питання безпеки та територіальної цілісності. Тому, якщо ми говоримо про довгостроковий або, як зараз формулюють, “чесний і тривалий” мир, договір має бути таким, що його порушення призведе до втрат.

Раніше йшлося про гарантії безпеки, які передбачали, що за Україну воюватимуть США, але ця система сьогодні не працює. Ба більше, у НАТО переглядають принципи, переходячи на взаємовигідні засади. Відповідно, Україна та Російська Федерація повинні отримати умови, порушення яких матиме наслідки.

Якщо вони будуть вигідні обом сторонам, США зможуть це забезпечити, зокрема в економічній сфері. Це можуть бути контракти, проєкти розвитку. У разі відновлення війни всі ці контракти будуть розірвані, і Росія втратить свої позиції. Це, можливо, єдине, що може змусити дотримуватися договору.

Розраховувати на те, що хтось виконуватиме угоду лише тому, що “так правильно” чи “неетично порушувати”, у міжнародних відносинах складно. Тому підхід абсолютно правильний: саме тому все засекречено, саме тому йдуть торги — США і Росія обмінюються пропозиціями та погрозами, у тому числі у сфері безпеки, на випадок, якщо договір не буде дотримано.

Навряд чи вдасться просто знайти “доброго” керівника в Росії, який виконуватиме міжнародні умови лише тому, що він чесний. Але якщо умови будуть такими, що порушувати їх невигідно, це стане основою для підписання угоди. Поки ж інформація вкрай обмежена, тема дуже гаряча, і мільйони людей у Європі, США, Україні та навіть у Росії чекають закінчення війни. Тому, попри брак даних, обговорювати це має сенс.

ВОЛОДИМИР ДУБОВИК: Сподіватися на розсудливість Путіна безглуздо

— Росія дійсно намагається маніпулювати Трампом, що їй успішно вдавалося в перші місяці його нинішнього президентства.

В останні тижні, можливо, щось пішло не так, адже у Трампа змінилася риторика — формально, принаймні тактично чи ситуативно, але змінився підхід. Він віддав вказівку допомагати Україні та погрожує Росії санкціями або високими тарифами.

Москва активізувалася, щоб показати, що хоче миру, справді прагне завершення війни, шукає якісь варіанти та готова йти на поступки. Хоча насправді йдеться не про реальні поступки, а про затягування часу й перехоплення дипломатичної ініціативи, яка останнім часом була у України, Вашингтона та європейських союзників України.

Путін хоче повернути ініціативу й заявити: дивіться, ми хочемо закінчення війни, але, як завжди, є умови, які Україна повинна виконати. Якщо Україна їх не виконує або не готова виконувати, отже, винна вона у продовженні війни. Цей старий трюк Путін намагається повторити в новому контексті, сподіваючись, що він знову спрацює. Чи спрацює — залежить від сприйняття американською стороною.

План Росії не дуже чітко розроблений, він негнучкий, не підготовлений до можливих змін. Тому ні, не можна сказати, що у них все під контролем. Ейфорія, яка звучить у повідомленнях із Вашингтона, передчасна. Я сподіваюся, що Трамп буде судити за конкретними діями, а не словами, про що говорив представник Держдепартаменту. Поки що слів багато, а реальних кроків з боку Росії, спрямованих на мир, ми не бачимо.

В Європі помітне занепокоєння з приводу можливої зустрічі Путіна з Трампом. Багато хто вважає, що вона передчасна: спершу Путін має продемонструвати конкретними кроками, що він налаштований зупинити агресію, і лише потім можна розглядати преміювання його зустріччю з президентом США. Статті про можливі мирні домовленості, які зараз з’являються у пресі, також передчасні.

Про яке зняття санкцій може йтися, якщо Росія продовжує широкомасштабну агресію? Навіть якщо вона призупинить її на певний час, буде надто рано для скасування санкцій. Якщо буде перемир’я, хто за нього відповідатиме, хто контролюватиме його виконання, який механізм гарантій передбачений? Поки цього всього немає.

Підписувати папір про перемир’я без конкретного плану подальших дій — смішно. Але Трамп, можливо, хоче будь-якої домовленості, красивого моменту підписання, щоб заявити: “Я обіцяв припинити війну, і я почав”.

Чому Путін зацікавлений у зустрічі з Трампом? По-перше, він знає, що Трамп хоче цієї зустрічі. По-друге, на особистих переговорах віч-на-віч Путіну легше маніпулювати Трампом, використовуючи старі КДБшні заходи. По-третє, Путін демонструє, що нібито відкритий до миру: мовляв, американці хотіли зустрічі — він приїхав, обговорив врегулювання, а отже, Росія за мир, а Україна хоче воювати.

Крім того, із ним давно не зустрічалися західні лідери, а тут — сам президент США, що для Путіна є визнанням і сигналом, що з Росією рахуються.

Досвід особистих зустрічей зазвичай грає на руку Путіну. Виняток — телефонна розмова, після якої Трамп розлютився через те, що Путін, замість обіцянки припинити війну, заявив про плани активізувати наступ.

Зараз Трамп вважає, що політика успішна, а Москва демонструє готовність до змін. Але це дипломатичний і психологічний маневр Москви, щоб продовжувати агресію.

Доти, доки Україна чи США не змусять Москву погодитися на важкі умови, Путін продовжуватиме війну й використовуватиме Трампа. Найімовірніше, переговори результату не дадуть — обставини для цього ще не визріли.

На Росію можна впливати лише тиском: постачанням зброї Україні, санкціями, тарифами, обмеженням торгівлі, дипломатичною ізоляцією. Тільки тоді Росія може переглянути свою поведінку. Сподіватися на розсудливість Путіна безглуздо — така політика США приречена на провал.

Читайте також: Трамп, Зеленський і Путін за крок до переговорів: що можуть обговорювати на зустрічі — думки експертів