Трамп, Зеленський і Путін за крок до переговорів: що можуть обговорювати на зустрічі — думки експертів

У п’ятницю, 8 серпня, спливає термін ультиматуму президента США Дональда Трампа, висунутого Росії: якщо Москва не покаже прогресу в припиненні війни проти України, на неї чекають нові санкції.

На тлі наближення дедлайну американська дипломатія активізувалася. Держсекретар США Марко Рубіо заявив про можливу зустріч Дональда Трампа з Володимиром Зеленським і кремлівським диктатором Володимиром Путіним. Рубіо зазначив, що така зустріч може відбутися, якщо вдасться зблизити позиції України, її європейських партнерів і Росії.

Ще не прорив?

Потрібно досягти прогресу за низкою параметрів, пов’язаних із завершенням війни, що відкриє шлях до короткострокового режиму припинення вогню, заявив Рубіо після того, як спеціальний представник Трампа Стів Уіткофф відвідав Москву 6 серпня.

Особливу увагу, на думку Рубіо, слід приділити територіальним питанням.

“Росія у 2014 році захопила Крим і низку інших територій, де досягла успіху. Проте після укладення домовленостей будуть необхідні поступки з обох сторін. Щоразу, коли ви укладаєте угоду, потрібні компроміси. І з боку росіян, і з боку українців, звісно, також. Це складно. Це складно, коли триває війна і люди гинуть. […] Знаєте, ці поступки непрості, і їх ще потрібно буде ‘продати’ публіці у своїй країні”, — заявив він.

Про перспективи особистої зустрічі Зеленського та Путіна висловився і сам Трамп. 7 серпня під час пресконференції він повідомив, що такий саміт може відбутися найближчим часом.

“Є хороші перспективи [для зустрічі Зеленського і Путіна]. У нас сьогодні (6 серпня, — ред.), зокрема, була продуктивна розмова з Путіним. І є висока ймовірність того, що ми, нарешті, розірвемо це коло незрозумілих переговорів. І врешті буде хороший результат. Ми очікуємо, що незабаром відбудеться ця зустріч”, — сказав президент США.

При цьому він уточнив, що поки не бачить кардинальних змін у позиції Путіна:

“Я не можу назвати це проривом. Скажу лише, що ми дуже багато працюємо”, — акцентував Трамп.

Він також нагадав, що вважає завершення війни своїм пріоритетом:

“Щодня гинуть тисячі людей — не тільки військових, а й цивільних — у Києві та інших містах України. Дуже багато людей загинуло з обох боків. Ситуація жахлива. Ми не хочемо, щоб американці воювали там. Але мій обов’язок — завершити цю війну. Я вже говорив, що якби я був президентом США, цієї війни не було б. Це провина Байдена. За моєї каденції жоден клаптик землі не було захоплено. Це сталося за Обами, за Буша, за Байдена. Ми хочемо, щоб війна закінчилася якнайшвидше”, — заявив американський лідер.

Тим часом у Москві Володимир Путін підтвердив готовність розглянути можливість переговорів із Трампом. Як повідомляють російські ЗМІ, він назвав Об’єднані Арабські Емірати одним із можливих місць зустрічі.

“У нас багато друзів, які готові допомогти з організацією заходу такого типу. Один із друзів — президент ОАЕ. Думаю, ми це вирішимо, але це могло б бути цілком прийнятним місцем”, — сказав він журналістам.

Путін також не виключив можливості зустрічі із Зеленським, але зазначив, що для цього “мають бути створені умови”, і додав, що до цих умов “ще далеко”.

У цей час у Конгресі США підтримують курс Трампа на тиск на Москву. Сенатор Ліндсі Грем 7 серпня написав у соцмережі Х, що зусилля Трампа та його команди вже приносять реальні результати. Особливу увагу він приділив рішенню ввести 25-відсоткові мита на імпорт з Індії у відповідь на купівлю нею російської нафти, доходи від якої використовуються для фінансування війни Росії.

“Чудова робота, пане президенте. Я вірю, що саме ви, як ніхто інший, здатні справедливо завершити цю війну й не допустити майбутніх конфліктів”, — написав Грем.

Він також запевнив, що Конгрес готовий підтримати новий пакет санкцій:

“Коли мова йде про путінську Росію — не вір, перевіряй”, — наголосив сенатор.

На тлі дипломатичної активності у США готуються до важливих візитів. Спеціальний представник президента США з питань України Кіт Келлог може прибути до Києва найближчими днями.

У Єврокомісії зазначають, що наразі ще рано говорити про можливу участь представників ЄС у майбутніх переговорах на рівні лідерів США, Росії та України, адже ні час, ні формат, ні логістика ще не визначені.

“Що стосується цих потенційних тристоронніх мирних переговорів, то строки, формат, логістика ще не визначені, тому зарано точно говорити, що відбудеться. Якщо й коли з’явиться додаткова інформація, ми, звісно, поділимось нею з вами”, — заявила у четвер у Брюсселі прессекретарка Єврокомісії Аріанна Подеста.

Вона додала, що ЄС “підтримує справедливий і тривалий мир для України, і наші зобов’язання залишаються незмінними”.

США підводять риску в переговорах з Росією: прогнози експертів

Чи можлива реальна зустріч між Зеленським, Трампом і Путіним — і до чого вона може призвести? Які територіальні поступки можуть обговорюватися й наскільки вони прийнятні для України? Наскільки серйозні наміри Москви — це шлях до миру чи спроба виграти час? В ефірі телеканалу FREEДOM на ці запитання шукали відповіді:

• Ігор Петренко, доктор політичних наук;
• Олександр Леонов, виконавчий директор Центру прикладних політичних досліджень “Пента”;
• Людмила Покровщук, докторка філософії, експертка з зовнішньої та внутрішньої політики.

ІГОР ПЕТРЕНКО: Трампу потрібна поступка, яку він зможе красиво “продати”

— Усе залежатиме від того, з яким меседжем Дональд Трамп піде на зустріч із Путіним.

Якщо він поставить чіткі умови та буде готовий одразу застосувати силовий тиск на Російську Федерацію в разі відсутності результату, це можна буде трактувати як перемогу Трампа — навіть без підписаних документів. Він покаже жорстку позицію: “Я висунув умову, мене не почули — отримуйте за небажання конструктивно розв’язувати питання миру”.

Якщо ж зустріч пройде формально, без відчутних результатів, а Путін зробить лише символічну поступку (якщо зробить взагалі), це буде мінусом для Трампа і беззаперечним плюсом для Путіна.

Будь-який контакт, крім подальшого тиску, вигідний Москві. Путін використає це, щоб продемонструвати: “Росія лишається сильним геополітичним гравцем, веде переговори на рівних зі США, підвелася з колін і протистоїть цивілізаційному ворогу”.

Якщо США завдадуть удару — Москва скаже: “Американці продовжують нас убивати”, — і це стане виправданням для подальшої агресії, передусім проти України. Якщо ж Трамп буде м’якшим, продовжить діалог, Путін скаже: “Ось, Трамп знову конструктивний, ми спілкуємось, процес іде”.

Поки що Путін не готовий до угоди. Він не знає, що робити з військовою машиною, запущеною на повну потужність — з економікою, зав’язаною на оборонці, з корупцією, збагаченням еліт, із величезною кількістю мобілізованих, яких треба буде кудись подіти.

Путін одержимий Україною та ідеєю відновлення Радянського Союзу. Уся система прив’язана до українського питання. Перспективи врегулювання поки що не видно. З іншого боку — Трамп, який дотримується підходу “великої угоди”. Він хоче домовитись із Росією, отримати економічні вигоди, не втягуючись у війну — ні з Росією, ні з Китаєм, Індією чи Бразилією.

Зараз він використовує мита, щоб вирівняти торговий баланс. Але якщо Росія не зупиниться, йому доведеться вступити в жорстке протистояння, чого він не бажає. Тому йому потрібно, щоб Росія “щось дала”. Звідси й інформаційні сигнали про те, що Росія нібито розглядає перемир’я в повітрі — ідея, яку раніше озвучував Зеленський. Поступове припинення вогню: спочатку небо, потім море, далі — лінія фронту.

Ця пропозиція також несе ризики. Але загалом Росія намагається “кинути кістку” Трампу, продемонструвати нібито готовність до поступок. Мета — виграти час до моменту, коли Трамп не матиме іншого виходу, крім як діяти жорстко. Американська сторона сприймає російські сигнали як потенційно осмислені, раз Віткофф і досі в процесі. Він — канал, який слід зберегти, інакше на його місце прийде хтось інший.

Всередині адміністрації США — різні підходи. Рубіо та Келлог вважають, що на Росію треба тиснути, а мир можливий лише через силу. У Уіткоффа та Джей Ді Венса — інша позиція. Зараз, коли позиція Уіткоффа ослабла, Росія, ймовірно, запропонувала повітряне перемир’я: не бити по енергетиці та цивільній інфраструктурі, не використовувати авіацію за лінією фронту.

Для України це має значення: взимку такі атаки можуть бути особливо болючими. Але водночас — це наш козир в асиметричній війні. Українські дрони завдають відчутних втрат російській економіці й ВПК. Тому будь-яке перемир’я має бути чітко верифікованим, із механізмами автоматичної відповіді на порушення. Росія постійно порушує домовленості — це всім відомо.

США мають можливості моніторингу й можуть це забезпечити. Але перемир’я в повітрі — лише один з етапів, а не кінцева мета. Головне — не допустити, щоб під приводом перемир’я Україні скоротили постачання озброєння. Навіть якщо Європа платить за американську зброю, вона має надходити в достатньому обсязі не лише для покриття поточних потреб, а й для можливої ескалації в майбутньому.

Росія нікуди не зникне. “Русский мир” ще довго буде загрозою. Тому будь-які поступки, навіть якщо вони вигідні Трампу з погляду піару, не розв’яжуть проблему. Трамп може красиво “продати” ідею “менше смертей”, але це не буде кроком до справедливого чи навіть стійкого миру.

Україна бореться не лише за територію, а насамперед за право жити так, як ми хочемо. Територіальне питання болюче, особливо — вихід до Чорного моря. Без нього наша економічна стабільність під загрозою. Україна ніколи не визнає анексію, і зараз навіть західні партнери про це не говорять.

Нам не вистачає військової потуги для деокупації всіх територій — так само як і рішучості у партнерів. Тому завдання — зробити продовження агресії максимально невигідним для Росії, виграти час, перебудуватись і зміцнити безпеку. Підтримка партнерів має бути збережена й розширена.

Найімовірніше, Росія залишиться на окупованих територіях. Можливо, буде обговорюватися ситуація на ЗАЕС, відхід від Дніпра, допуск України до узбережжя. Це — раціональний мінімум. Але важливо, щоб не було забуття: Росія несе відповідальність і не може повернутися до формату “як раніше”. Окупація має залишатися в центрі уваги.

ОЛЕКСАНДР ЛЕОНОВ: Відсутність емоцій — головний сигнал: прориву не відбулося

— Росіяни заявляють, що зустріч була успішною, але варто нагадати: раніше телефонні розмови Трампа з Путіним теж суттєво відрізнялись в інтерпретаціях — як у пресрелізах Москви, так і Вашингтона. Наразі можна говорити лише про те, що зустріч Стіва Віткоффа з Путіним, судячи з побаченого, проходила в набагато більш стриманій атмосфері, ніж раніше. Колись доходило до обіймів між Путіним і Стівом Віткоффом. Цього разу представник Білого дому поводився стримано.

Очевидно, що він привіз до Москви пакет вимог, а не запрошення до дискусії. Це вже не ініціатива діалогу, а перелік того, що команда Трампа вважає обов’язковим до виконання. І ще один важливий момент, який впливає на ситуацію: Дональд Трамп фактично вже розпочав тиск на союзників Росії — Індію та Бразилію. Бразилія навіть звернулась до Китаю по підтримку.

Ситуація розвивається — “камінь уже покотився з гори”. Цікаво, наскільки адекватною буде відповідь Росії. Наразі з Москви звучать пропозиції про мораторій на удари з повітря, але бойові дії на землі тривають. Ця пропозиція очевидно вигідна Росії, адже останнім часом Україна успішно завдає ударів по нафтопереробних заводах і логістиці, змінюючи ситуацію на фронті.

Особливе значення має той факт, що зараз не просто розблоковано постачання озброєння в Україну, а знайдено новий механізм. Йдеться вже не про старі пакети допомоги від Джо Байдена, які мали завершитись влітку, а про постачання “імені Дональда Трампа”. Що саме входитиме до них — поки невідомо. Звучать конкретні припущення щодо артилерії, можливо — і про далекобійні системи.

Усе це свідчить про те, що сьогоднішня пропозиція Москви — явно недостатня. Можливо, кілька місяців тому цього вистачило б, щоб Трамп міг показати “рух до миру”. Але зараз, очевидно, головна вимога США — повне і безумовне припинення вогню.

У цьому випадку Стів Віткофф виступає як кур’єр. Він передав вимоги Трампа та отримав зустрічні пропозиції Росії. Усе це тепер оцінюватимуть у Білому домі. Ймовірно, він уже передав документи, які можуть стати основою наступної публічної заяви Дональда Трампа.

Віткофф ніяк не коментує підсумки переговорів. Він не каже, чи була зустріч успішною. Очевидно, він розуміє, що рішення ухвалюються не на його рівні. Відсутність емоцій фактично свідчить: прориву не сталося. Немає підстав вважати, що відбулися серйозні зрушення.

Таким чином, Стів Віткофф просто передав вирішення ситуації в руки президента Трампа. І з огляду на його обмежену залученість у прийняття ключових рішень, навіть він не може припустити, яким буде результат. Говорити про “успішні переговори” поки що зарано. Американська сторона не демонструє жодних емоцій.

Варто розуміти, що найближче оточення Дональда Трампа сьогодні налаштоване до Росії вкрай жорстко. Це і Марко Рубіо, який поєднує посади держсекретаря та радника з нацбезпеки — такого не було з часів Генрі Кіссінджера. Це і Кіт Келлог, якого спершу вважали “весільним генералом”, але чий вплив стрімко зростає. Це і міністр фінансів США Бессент, який активно просуває ініціативи щодо введення мит проти союзників Москви.

Саме ці люди й будуть інтерпретувати пропозиції Москви та доповідати їх Трампу. Є надія, що США займуть максимально жорстку позицію. Мінімум — це вимога до Росії погодитися і гарантувати конкретні строки повного й безумовного припинення вогню. Усе, що нижче цього рівня — спроба затягнути час.

ЛЮДМИЛА ПОКРОВЩУК: Росія готова йти на поступки лише заради виграшу часу

— Найімовірніше, дії Росії стали реакцією на різку зміну риторики Трампа. Він почав діяти жорсткіше й непередбачуваніше, що змусило Путіна нервувати та шукати способи “виграти час”, зокрема через нові переговори зі США.

За даними ЗМІ, Москва може пропонувати припинення вогню в повітрі. Але варто нагадати, що першим цю ідею озвучив президент України Володимир Зеленський — ще навесні, до того, як США запропонували повне припинення вогню. Тоді Росія категорично відмовилась.

Сьогодні ж у Кремлі, можливо, готові до обговорення. Очевидно, що Москва боїться нової лінії Трампа. Раніше вони розуміли його стратегію — вона вписувалась у логіку Путіна. Зараз усе змінилось. Путін не знає, як діятиме Трамп, особливо з огляду на його непостійність і схильність до різких поворотів. Тому терміново знадобилися якісь дії — звідси й поїздка Віткоффа.

Важливо не так те, що говорить сам Трамп (він може змінити позицію будь-якої миті), як висловлювання сенатора Рубіо. В інтерв’ю Fox News він підтвердив, що зустріч можлива, але їй має передувати серйозна підготовка. Він зазначив, що переговори не стали проривом, але сторони зблизилися. За його словами, головне завдання зараз — зближення позицій Росії й України.

Якщо це зближення відбудеться, зустріч стане реальною. Тоді Трамп зможе оцінити, чи є шанс досягти результату. Найімовірніше, першою опрацьовуватиметься позиція України. Саме для цього, можливо, приїде Кіт Келлог. І це ще один сигнал, що американці нарешті починають розуміти, чого хоче Росія та як можна шукати компроміси.

Утім, невизначеність зберігається. Санкції проти Індії, запроваджені Трампом, можуть як бути скасовані, так і посилені — усе залежить від поведінки країн. Китай і Бразилія вже виступили зі спільною заявою. Бразилія, як голова БРІКС, готує свою реакцію. Але Трамп явно не сприймає БРІКС серйозно.

Головне питання — територіальне. Росія наполягатиме на юридичному визнанні, але Україна на це не піде. Навіть якщо Росія формально закріпила кордони у своїй Конституції — цього ніхто не визнає. Мова може йти лише про лінію розмежування — як тимчасовий інструмент без юридичного визнання.

Келлог і низка європейських лідерів раніше говорили про плани зближення позицій — зокрема й щодо територій. Але Україна чітко окреслила свої “червоні лінії”: це наша земля, і юридично ми нічого не поступимо. Інакше буде відкрито “скриньку Пандори”, і інші країни почнуть силою захоплювати території, визнаючи це в односторонньому порядку.

Саме навколо цього й розгортатиметься головне протистояння: як урегулювати територіальне питання. Очевидно, саме про це інформували Віткоффа. Тому Рубіо й Трамп і говорили про “зрушення”. Але навіть якщо Росія зараз готова йти на поступки — очевидно, що це лише спроба виграти час.

Трамп, відповідаючи на запитання, чи довіряє він Путіну, сказав, що зможе відповісти на це через кілька днів або тижнів. Наразі ні американська сторона, ні громадськість не розуміють, наскільки пропозиції Росії реалістичні. Саме тому офіційні заяви звучать розпливчасто.

Єдине, що прозвучало чітко: якщо прогресу не буде — санкції посиляться. І не лише проти Росії, а й проти країн, які продовжують з нею торгівлю. США хочуть використати економічний тиск, щоб змусити Москву до поступок. І це вже спрацювало — адже саме Росія ініціювала зустріч.

Трамп скористався цим і перетворив усе на піар-кампанію. Політтехнологи спрацювали грамотно. Щодо санкцій — він пообіцяв нові, але конкретних параметрів не назвав. Усе залежить від його внутрішньої тарифної політики, яка зараз збігається із зовнішньою. Це його влаштовує.

А от переговорний процес і далі наповнений “якщо”. Ми чуємо багато заяв, але жодних гарантій. Усе залежатиме від подальших кроків — і від того, наскільки серйозно Трамп поставиться до пропозицій Путіна.

Читайте також: Ядерний аргумент Трампа: що стоїть за рішенням США вивести підводні човни на бойове чергування