Удари ЗСУ, санкції та дефіцит технологій: що відбувається з військовою авіацією РФ — думки експертів

Росія розширює авіазавод у Казані, повідомила фінська телерадіокомпанія Yle із посиланням на аналіз супутникових знімків. На території заводу побудували великі виробничі корпуси. Найбільший займає близько 19 тис. кв. м — це порівняно з трьома футбольними полями.

На модернізацію заводу з держбюджету Кремль виділив близько 1 млрд євро, але через санкції та нестачу робочої сили виробництво постало перед труднощами й відстає від запланованих строків.

Спроби модернізації

Казанський завод виробляє і модернізує бомбардувальники Ту-22М3 і Ту-160М, а також — нові Ту-160М2. Це єдине в Росії підприємство, потенційно здатне замінити стратегічні бомбардувальники, пошкоджені або знищені в результаті спецоперації “Павутина”, яку провела Служба безпеки України (СБУ). Проте у 2024 році там випустили всього два Ту-160М2 і два Ту-160М. У Казані також виробляють цивільні літаки Ту-204.

Підприємство має випускати й нові Ту-214, але у 2025 році підготували до здачі всього один такий лайнер — останній із західними компонентами. Для російської цивільної авіації санкції стали смертельним вироком. Без імпортних деталей виробляти нові літаки не вдається.

“Росія більше не отримує західні пасажирські літаки і не може обслуговувати старі, а також не здатна створювати конкурентоспроможні моделі ні для цивільної, ні для військової сфери. Казанський авіазавод — один із найбільших і найважливіших у Росії. З усім тим, його скромні виробничі показники свідчать про те, наскільки сильно Росія відстає у технологічному розвитку, особливо від США”, — розповів військовий експерт Марко Еклунд в інтерв’ю фінській державній телерадіокомпанії Yle.

Менше ніж за місяць після операції “Павутина”, в ніч на 27 червня Сили оборони України атакували аеродром “Маринівка” у Волгоградській області, приблизно за 350 км від українського кордону. Внаслідок двох Су-34 знищили, ще два — пошкоджені. Один такий винищувач-бомбардувальник коштує близько 50 млн доларів.

“По російських винищувачах Сили спеціальних операцій Збройних сил та Служба безпеки України відпрацювали з допомогою далекобійних дронів. Через атаки також почалася пожежа техніко-експлуатаційної частини аеродрому противника, яка є критично важливою інфраструктурою військового об’єкта. Саме там противник готує літаки до польотів, здійснює їхнє поточне обслуговування та ремонтні роботи”, — йдеться в повідомленні СБУ.

Су-34 — це винищувач-бомбардувальник тактичної російської авіації. Російська армія використовує їх для атак на фронті та терористичних ударів по мирних українських містах. За даними Головного управління розвідки Міністерства оборони України, станом на березень 2024 року на озброєнні Росії було понад 100 літаків Су-34.

З початку повномасштабного вторгнення Росії Силам оборони України вдалося знищити або пошкодити близько 30 таких машин. Водночас їх серійне виробництво триває на Новосибірському авіазаводі. За оцінками порталу Defence24, загалом у 2024 році Росія отримала 24 бойових літаки, з них десять — Су-34.

“Це означає спад або у кращому випадку стагнацію виробництва російських бойових літаків. За нашими оцінками, у 2022 році Росія прийняла постачання близько 27 машин, а у 2023 році — близько 24. Слід підкреслити, що дуже велика частина втрат Росії є результатом аварій, включаючи знос і дружній вогонь. Чітко видно: попри досить економне використання ресурсів, потенціал Росії в повітрі скорочується”, — пише Defence24.

За даними ЗМІ, Росія за останні роки в обхід санкцій придбала західні компоненти для літаків щонайменше на 1 млрд євро. Однак рік від року організовувати такі постачання стає все складніше й дорожче. Проблематично придбати й обладнання для їхнього виробництва. Санкції щодо Росії мають бути руйнівними, наполягає Київ, лише тоді країна-агресор буде змушена домовлятися про завершення війни проти України.

“Що їх справді турбує, так це жорсткі санкції, особливо щодо російської нафти, включно з новим обмеженням цін. Це те, що дійсно загрожує їм. Бо це може припинити фінансування війни та змусить їх шукати миру”, — заявив президент України Володимир Зеленський.

Путін 27 червня оголосив про плани скоротити витрати на оборону з 2026 року і продовжити цей процес протягом трьох років. Це заява прозвучала після того, як міністр економічного розвитку Максим Решетников попередив, що Росія знаходиться “на межі рецесії”, а глава російського Центробанку Ельвіра Набіулліна констатувала: ресурси, які дозволяли утримувати економічну активність під час війни, вичерпані.

“Темпи зростання російської економіки падають до непристойних значень. Якщо промисловість і надалі буде падати з такою ж швидкістю, то це мінус 10% за рік”, — цитує видання Deutsche Welle російського економіста Сергія Алексашенка.

Стан військової авіації у РФ — оцінки експертів

Чи може РФ виробляти та ремонтувати військову авіацію? Чи впливають санкції на можливості модернізації авіапарку в Росії? Як знищення Україною винищувачів-бомбардувальників впливає на хід воєнних дій? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Костянтин Криволап, авіаційний експерт;
• Геннадій Хазан, президент Української авіаційної асоціації пілотів і власників літаків The Aircraft Owners and Pilots Association, український авіатор, волонтер;
• Дмитро Снєгирьов, військово-політичний експерт;
• Олександр Мусієнко, військовослужбовець Сил ТрО ЗСУ, військовий аналітик.

КОСТЯНТИН КРИВОЛАП: Зношення російської авіації пришвидшується

— Гроші у Росії є, а от використовувати їх — проблема. По-перше, через обладнання, по-друге, через те, що ці кошти потрібно витрачати саме на інновації та технології. Так, на коротку “серійку” ракет ще можна поставити якусь “телевізійну контрабанду з кишень” — це можливо. Але в літак таке не вставиш: потрібні стабільні постачання, гарантована якість, адже йдеться вже про життя людей. Навіть найвідчайдушніші росіяни на таке не підуть. Тому витратити більше грошей вони фізично не можуть.

Колись підприємство “Туполєв” було № 1 у радянському та російському авіабудуванні, гігант, який підім’яв під себе всю галузь. Сьогодні ж ті приміщення, що належали конструкторському бюро “Туполєва” в Москві, давно перетворилися на житлові квартали або якісь промислові майданчики. Немає вже того потужного конструкторського бюро.

Що стосується заводу в Казані: там, кажуть, зробили чотири машини — Ту-160. Я жодного підтвердження, що ці борти дійсно випустили й вони літають, не бачив. У мене є серйозні сумніви з цього приводу.

Росіяни багато говорили, що зможуть реанімувати досить старенький Ту-204. Я ще пам’ятаю його випробування в 1980-х. Зараз вважають, що це майже єдине, що можна відтворити. Але ж безліч заводів, що випускали агрегати, шасі, елементи, давно зникли. Можна відновити збірний цех, але якщо немає комплектації — літак з ангара просто не виїде.

Що до заміни Ту-160/Ту-95 новою машиною під кодовою назвою “Перспективний авіаційний комплекс далекої авіації” (ПАК ДА): ще у 2007 році Міноборони підписало контракт на НДДКР, але вже тоді сторони по-різному розуміли обсяг робіт. У 2015 домовилися про ескізний проєкт, у 2019 і 2020 роках з’являлися новини, ніби закладені стапелі. Але далі справа не пішла.

Перспектив російської цивільної та стратегічної авіації я поки не бачу. Так, у Комсомольську-на-Амурі завод ще щось випускає для тактичної авіації, але якість помітно нижча, про що самі росіяни пишуть на форумах. Китайська комплектація проблеми не вирішує.

Стратегічні бомбардувальники відновити майже неможливо. Ту-95 і Ту-160 хоч і заявлені як “модернізовані”, фактично далекі від бойової готовності. Навіть якщо їх піднімуть у повітря, експлуатація цих машин неймовірно дорога і ненадійна.

За чотири роки війни Росія змогла виконати всього чотири вильоти Ту-160 з боєкомплектом. Нічні атаки Ту-95 показують: на борту — 6-8 ракет замість 12. Крило Ту-95 із самого початку не розраховане на плюс 14 тонн ракет Х-101 — втома металу просто псує конструкцію. Звідси й висновок: носіїв не вистачає. Росія змушена перевантажувати наявні літаки, а це лише пришвидшує їх зношення та аварійність.

ГЕННАДІЙ ХАЗАН: В Росії проблема навіть із ремонтом літаків

— Бомбардувальники Ту-22 Росія вже не може виробляти — навіть за заявами самої РФ. Тому що колись вони просто порізали все оснащення. Ремонти можуть робити, і завод, звичайно, здатен ремонтувати ту техніку, яка була випущена раніше. Але для цього вона має туди потрапити. А якщо літак серйозно пошкоджений і стоїть на аеродромі в такому стані, що вимагає саме заводського ремонту — як його доставити на завод? Ніяк.

І тоді застосовується “авіаційний канібалізм”: з цього пошкодженого літака, який сам вже не може літати, знімають ще справні агрегати та вузли та ставлять їх на машини, що літають. Настане момент, коли залишиться один-єдиний літак у повітрі, а навколо — купа розібраних, і вже просто не буде потрібних деталей для забезпечення льотної придатності та взагалі можливості польотів.

У РФ невміло намагаються завуалювати фактичний крах. І навіть не просто крах, а справді сумний стан і, головне, перспективи авіації в Російській Федерації.

Росія, наприклад, взагалі не виробляє авіаційних поршневих двигунів. Зараз вони розглядають варіант створення навчального літака. Але для цього двигуни треба закуповувати за кордоном — контрабандою, по сірих схемах і так далі. Подивимось, як вони це робитимуть.

Російське двигунобудування в рази поступається сучасному європейському чи світовому. У російських двигунів ресурс — 500 або навіть тисяча годин. У американських, французьких — тисячі годин. Так, вони дорожчі, але й ресурс в рази вищий. Не потрібні постійні додаткові витрати, і вони економніші за російські. Виходить, що західні зразки техніки стабільно в рази кращі. Бо російські — це, як правило, гірші копії західних зразків, зроблені на базі старих креслень і тих матеріалів, які доступні у РФ.

ДМИТРО СНЄГИРЬОВ: Знищення Су-34 — це серйозні втрати для РФ

— Знищення винищувачів-бомбардувальників Су-34 на аеродромі “Маринівка” — це серйозні втрати, навіть якщо виходити з вартості цих бортів. Це близько 50 млн доларів. А найголовніше — що Су-34 — це найновіший російський винищувач-бомбардувальник, який створений на базі Су-27. Він розрахований на ураження й може атакувати навіть рухомі цілі.

Основне завдання Су-34 полягає в завданні ударів по різних цілях і конфігураціях: від літаків противника до наземних цілей у тилових частинах на лінії бойового зіткнення.

У Су-34 досить серйозні тактико-технічні характеристики. У радіолокаційній системі долучена можливість розпізнавання цілей на відстані близько 75 км. Швидкість польоту — 1900 км/год. Але найголовніше — що Російська Федерація обмежена у можливості їх виробництва. РФ може виробляти на цей момент не більш ніж три одиниці таких літаків на рік. До початку активного характеру бойових дій їх було у складі повітряно-космічних сил (ВКС) Російської Федерації за різними оцінками від 100 до 120 бортів.

Втрати кожного борту Су-34 — не тільки удар по іміджу Росії, бо це також зменшує можливості російського агресора завдавати ударів по позиціях Сил оборони України та мирним українським містам.

До останнього моменту росіяни фактично мали можливість ураження поза зоною дії української ППО, що суттєво ускладнювало ситуацію на лінії бойового зіткнення і призводило до численних жертв серед цивільного населення. Але, як бачимо, ситуація в української сторони змінюється на краще.

Зараз, за даними навіть російської сторони, західні партнери передали нам близько 100 одиниць F-16, які оснащені ракетами “повітря-повітря” з дальністю ураження цілі близько 160 км. Це вже серйозна відповідь на можливості російських Су-34 тероризувати мирні українські міста.

Кілька тижнів тому ЗСУ також завдали ударів по аеродромах базування ВКС Російської Федерації, де знаходяться Су-34. Це “Міллерово” і “Балтімор”.

Збивати КАБи, які запускаються з Су-34, економічно невигідно, тому українська сторона прийняла рішення знищувати самі борти. І ця тактика масштабується. Я не виключаю, що наступна операція Сил оборони України буде полягати у завданні ударів по аеродромах базування на території окупованого Криму, де основний компонент — це якраз Су-34, які використовуються для ураження позицій Сил оборони України.

ОЛЕКСАНДР МУСІЄНКО: Розвінчано міф про “нескорену” військову міць РФ

— Кремль, звичайно, не визнає, що російській авіації завдано великої шкоди. Але це все видно в соцмережах, це неможливо приховати, як би не намагалася російська пропаганда і російські спецслужби регулювати інформаційний простір.

Українська операція продемонструвала серйозну вразливість Росії. Удар по аеродрому у Волгоградській області я називаю “Маленька павутинка”. Це була не велика спецоперація “Павутина”, але із таких маленьких буде витися подальша “Павутина”.

Спецоперація Служби безпеки України та Сил спеціальних операцій Збройних сил України дуже вдала. Вона вивела з ладу чотири літаки. Два — назавжди, а два хоч і мають перспективу якогось відновлення, але знадобиться тривалий час. Ці літаки були готові вилітати та здійснювати удари авіабомбами по території України.

Окрім літаків, українські дрони знищили техніко-експлуатаційну частину російського аеродрому “Маринівка”, фактично зробивши неможливим його використання.

Надалі ми бачитимемо збільшення ударів по російській території. Якщо у Кремля є терористичні й агресивні плани, то у нас є свої плани для того, щоб захищатися, оборонятися і завдавати ударів по військових об’єктах на території РФ. І наша кампанія передбачає на літо-осінь ураження таких об’єктів.

У наших західних партнерів зараз спостерігається суміш захоплення і шоку. З одного боку, вони справді вражені, з іншого — у них руйнуються міфи, у яких вони довго жили. Міфи про “нескорену Росію”, про її нібито непереможні компоненти, включно з ядерною зброєю, ядерною тріадою і все інше.

Тепер західні союзники чітко бачать: це все вразливе. З Росією можна успішно боротися. Можна знищувати її літаки, можна завдавати ударів по військових об’єктах, можна вражати цілі за 3-4 тис. кілометрів.

Росія так і не змогла встановити контроль у небі над Україною, попри всі спроби й попри те, що її авіапарк значно більший. Крім того, російська авіація вразлива навіть на аеродромах. І мова не тільки про звичайну, але й про стратегічну авіацію. Вони вже змушені перекидати свої літаки ближче до кордонів з НАТО — ледь не під американське прикриття. Ще недавно цими літаками намагалися загрожувати, а тепер — ховають.

Якщо уважно відстежувати російський інформаційний простір, воєнних кореспондентів, провоєнні блоги, то стає зрозуміло, наскільки там усе невдоволені. Критикують військове командування за знос авіації, за те, що пілотів змушують виконувати надто багато вильотів, що зростає навантаження на льотний і технічний склад. Це призводить до аварій і катастроф. Плюс через перекидання авіації на аеродроми, де льотчики не мають потрібного досвіду і нальоту, виникає людський фактор, помилки, які та призводять до падінь літаків.

Читайте також: Стримування на межі: як Європа і НАТО готуються до ймовірної війни з РФ після 2030 року