Незворотний шлях до НАТО на тлі російських ультиматумів: експерти оцінили перспективи членства України в Альянсі

На тлі все більшої загрози з боку Росії та ультимативних вимог Кремля, щоб Україна відмовилася від вступу до НАТО, країни східного флангу Альянсу та Північної Європи зібралися у Вільнюсі для координації оборонних зусиль і посилення підтримки Києва.

Президент України Володимир Зеленський назвав ультиматум РФ неприйнятним і підкреслив: лише країни НАТО визначатимуть шлях України до членства, яке, за словами генсека Альянсу Марка Рютте, стало незворотним.

Про що говорили на саміті у Вільнюсі

На саміт у Вільнюсі зібралися країни східного флангу НАТО та держави Північної Європи. Їхня мета — координація зусиль у сфері безпеки з огляду на війну Росії проти України. У саміті взяли участь представники “Бухарестської девʼятки” — Болгарії, Угорщини, Латвії, Польщі, Румунії, Словаччини, Чехії та Естонії, а також країн Північної Європи — Данії, Ісландії, Норвегії, Фінляндії та Швеції. У фокусі уваги — обговорення питань безпеки, оборонної підтримки та євроатлантичної інтеграції України.

“Найголовніше, звісно, — переозброїти Європу. Росія становить загрозу для всіх нас, і тому нам потрібно зміцнити наш східний фланг. Нам потрібно допомагати Україні якомога більше. І зараз ми бачимо, що Путін і Росія говорять про мир удень, а вночі продовжують бомбити Київ. Тому, звісно, нам усе ще потрібно домагатися припинення вогню, але водночас ми повинні робити те, що необхідно на полі бою в Україні, щоб вони справді могли виграти цю війну. Отже, на порядку денному багато важливих речей”, — сказала під час виступу на саміті премʼєрка Данії Метте Фредеріксен.

Вона підкреслила важливість швидкого забезпечення реальних можливостей НАТО щодо власної оборони. Також Фредеріксен акцентувала на тому, що слід продовжувати військову допомогу Україні.

Своєю чергою президент Литви Ґітанас Науседа закликав країни НАТО прискорити майбутні зобовʼязання щодо фінансування оборони.

“Я сподіваюся, що нам вдалося досягти консенсусу щодо 5%. Але, звісно, це складніше питання, бо ми говоримо про 3,5% ВВП як основні витрати на оборону, і плюс 1,5 відсоткових пунктів — як додаткові витрати на оборону. І, звісно, є питання термінів. Ми маємо розуміти, що Росія не чекає. Росія намагається якнайшвидше консолідувати та реконструювати свої збройні сили. Тому в нас дуже мало часу, щоби зробити те саме. Думаю, ми маємо говорити про три-пʼять років”, — заявив він.

Президент Румунії Нікушор Дан за підсумками саміту заявив, що необхідно посилити НАТО. А це не лише збільшення військових витрат, а й виробництво більшої кількості зброї.

“Загроза не лише класична, військова. Ми маємо серйозні гібридні дії проти наших країн. Також ми маємо продовжувати підтримку України”, — зазначив він.

Генеральний секретар НАТО Марк Рютте підкреслив, що Росія була й залишається загрозою для НАТО, вона швидко розвиває військовий потенціал, активно співпрацює з Китаєм, Північною Кореєю та Іраном. Щоб мати змогу відповісти на цю загрозу не лише сьогодні, а й у майбутньому, союзники по НАТО мають ухвалити на саміті в Гаазі наприкінці червня необхідні рішення щодо збільшення оборонних витрат і можливостей оборонної промисловості. Також, за словами Рютте, майбутнє України — це членство в НАТО.

“У Вашингтоні всі 32 союзники чітко заявили про те, що для України існує незворотний шлях вступу до НАТО. Не з кінцевою датою, не як частина мирного врегулювання, а чітко — як довгострокове зобовʼязання всіх 32 союзників. І ми будуємо цей міст, що фіксує всі уроки та, звісно, все інше співробітництво, яке триває між країнами НАТО та Україною”, — заявив генсек Північноатлантичного альянсу.

Своєю чергою Росія у своєму так званому “меморандумі”, який передала українській делегації у Стамбулі 2 червня, вимагає, щоб Україна залишалася нейтральною і відмовилася від вступу до будь-яких військових союзів, зокрема до НАТО.

Президент України Володимир Зеленський назвав цю вимогу Кремля ультиматумом і підкреслив, що рішення щодо євроатлантичної інтеграції України залежить виключно від країн-членів НАТО.

“Коли вони просять нас вийти з якихось союзів, тоді Росія, яка сьогодні є в союзі ОДКБ, має виходити з ОДКБ. Якщо вони говорять про якісь дзеркальні кроки. Так само в них під час війни є відповідні союзні рішення щодо Ірану та Північної Кореї”, — сказав Зеленський.

За підсумками саміту у Вільнюсі Володимир Зеленський заявив, що з партнерами погодили кілька спільних рішень, які посилять безпеку України.

“Весь наш спільний досвід на полі бою, все, що ми робимо з нашими партнерами — усе це посилює Європу. Щодо кількох спільних рішень, які посилять нашу безпеку, і навіть більше. Дякую кожному з вас за готовність допомогти. Будуть нові оборонні пакети, будуть нові інвестиції в українське виробництво зброї, особливо дронів. Україна може виготовляти набагато більше, і ми бачимо інвестиції партнерів як спосіб надати цим партнерам пріоритетний доступ для поповнення їхніх арсеналів після цієї війни”, — сказав у своїй промові глава Української держави.

Володимир Зеленський зазначив, що Україна здатна покривати до 40% своїх оборонних потреб завдяки власному виробництву, однак для цього необхідне стабільне фінансування. Він звернув увагу, що українські військові операції вже продемонстрували, який вплив мають інвестиції, особливо у безпілотники.

Перспективи членства України в НАТО в оцінці експертів

Чого слід очікувати від щорічного саміту НАТО, який пройде в Гаазі? Чи існує ще перспектива членства України в Північноатлантичному альянсі? Чи може Росія заблокувати можливість вступу України до НАТО? На ці запитання в ефірі телеканалу FREEДOM шукали відповіді:

• Руслан Рохов, політтехнолог, керівний партнер компанії PGR Consulting Group LLC;
• Олеся Яхно, політологиня;
• Сергій Джердж, голова Громадської ліги “Україна — НАТО”;
• Віра Константінова, політологиня-міжнародниця, радниця голови ВРУ (2019–2021).

РУСЛАН РОХОВ: Членство України в НАТО не повинно бути частиною мирної угоди з Росією

— Російській Федерації кісткою в горлі є український суверенітет. Там завжди вважали, що право ухвалювати рішення щодо майбутнього України має бути у Кремля. Будь-яке рішення стосовно зовнішнього вектора, безпеки, геополітики, політики партнерства вони вважають своєю прерогативою. Коли Україна почала рухатися власним шляхом, це сильно розлютило Росію.

Путін колись у Мюнхені заявив, що хоче повернутися до статус-кво, до тих часів, коли Росія впливала на так звані країни Варшавського договору, тобто на соціалістичний блок. І вони дуже ображені тим, що фактично інтереси РФ не були враховані.

Будь-яка незалежна, суверенна країна має право ухвалювати рішення про своє майбутнє — це виключне, суверенне право кожного народу. На жаль, Росія як імперія не зважає на думку народів, зокрема тих, хто досі перебуває в “тюрмі народів” під контролем РФ.

Україна, здобуваючи перемогу, приведе до того, що Російська Федерація неминуче розвалиться. Це зрозуміло всім. Уся історія людства показує, що імперії неминуче падали.

Рішення щодо вступу тієї чи іншої держави в НАТО мають ухвалюватися консенсусом. Це означає, що кожен член Альянсу має підтримати. Генеральний секретар Марк Рютте не може проводити незалежну політику й говорити від імені всіх держав. Тому він і висловлюється дипломатично. А зараз, напередодні наступного саміту, багато очікувань і спекуляцій щодо позиції Вашингтона.

Той сигнал, який дав Марк Рютте, дуже важливий. Тому що надзвичайно важливо не віддати Кремлю право ухвалювати рішення за інші держави. Те, що генсек підтвердив: Росія не має права вето, не впливає на позицію НАТО і не має права вирішувати, кому входити, а кому — ні в Північноатлантичний альянс.

Якщо ми подивимося на події 1 червня (атака українськими безпілотниками стратегічної авіації в глибині російської території, — ред.), то мені здається, що незабаром уже НАТО проситиме в України гарантій безпеки. Тому що Україна сьогодні демонструє здатність протистояти колись “другій армії світу”.

Якщо порівняти з найближчими країнами-членами НАТО — Україна сьогодні набагато більш боєздатна. Я думаю, що коли закінчиться війна, взагалі не буде дискусій щодо членства України в Альянсі. Ми вже інтегровані в систему: використовуємо озброєння і боєприпаси за стандартами НАТО й проводимо операції, я б навіть сказав, уже вище цих стандартів.

Роль США, як і будь-якої іншої країни-члена НАТО, важлива. Але Вашингтон має більший вплив на позицію Альянсу, тому що фактично американська армія — це і є основа Північноатлантичного альянсу.

Не варто очікувати, що на наступному саміті нас запросять у НАТО. Очевидно, що питання членства — це питання вже після завершення війни. Але ключове в тому, що не повинно бути жодних рішень, які означали б відмову НАТО від подальшої інтеграції й зближення з Україною.

Генсек Марк Рютте дуже чітко сказав: тема НАТО не буде частиною мирної угоди. Тобто історія з інтеграцією України в Альянс і приведенням нашої оборонної системи до стандартів не може бути предметом переговорів про припинення вогню.

ОЛЕСЯ ЯХНО: Україна вже зараз діє як союзник НАТО

— Саміт у Вільнюсі справді був значущим. Він проходив на тлі підготовки до наступного саміту НАТО, який відбудеться 24–25 червня в Гаазі. Порядок денний цього майбутнього саміту досі обговорюється. Важливо розуміти: він проходитиме не лише в контексті війни Росії проти України, а й у контексті перебудови всієї оборонної політики Європи.

Зараз європейському континенту потрібна єдність як ніколи, і нині формується політика довгострокового характеру. Ще пів року тому анонсували, що НАТО ухвалить нову стратегію щодо Росії — більш рішучу й спрямовану на захист. Але, попри нову реальність, ця концепція досі не затверджена.

Є й маса інших важливих питань. Наприклад, не лише оборона як така, а й те, що Дональд Трамп озвучив показник у 5% ВВП на оборону. Наразі країни Альянсу попередньо згодні на 3,5% на оборону й 1,5% на супутні витрати. Але важливо не лише збільшити бюджети — важливо, куди саме підуть ці кошти, які будуть пріоритети, особливо з огляду на актуальні ризики.

Ключове питання — посилення східного та північного флангів НАТО: Польща, країни Балтії, Фінляндія, Норвегія, Данія та інші держави, які брали участь у Вільнюському саміті. Це так звана “Бухарестська дев’ятка” плюс країни північного блоку — ті, хто гостро відчуває загрози з боку Росії.

Буквально напередодні зустрічі Україна продемонструвала великий успіх — знищення об’єктів російської стратегічної авіації. Це не лише демонстрація сили, а й показник того, що в Києва є сміливість, досвід і професіоналізм. У поєднанні з європейськими ресурсами це може забезпечити довгостроковий захист не лише України, а й усього східного флангу НАТО. Навіть якщо питання гарантій безпеки не виноситься на переговори, воно завжди присутнє й стає частиною стратегії безпеки всієї Європи.

Україна, навіть без формального членства в НАТО, де-факто стає частиною західного оборонного простору. Саміт у Вільнюсі продемонстрував налаштованість на подальшу співпрацю й згоду між ключовими країнами.

Сьогодні, на жаль, існує консенсус: Україна не отримає запрошення в НАТО, поки триває війна. США й деякі інші країни вважають, що членство не зупинить війну. Але водночас складається інший консенсус: Альянс не піде на вимоги Росії зафіксувати відмову від розширення — ані щодо України, ані щодо Грузії чи Молдови. Захід залишає за собою право розширюватися, коли будуть створені умови. І в цих умовах Україна продовжуватиме зближення з Альянсом. Ми вже бачимо це на практиці — в авіації, у цифрових системах, на морі та в інших напрямах.

Україна вже сьогодні діє як союзник НАТО, і це — шлях у майбутнє.

СЕРГІЙ ДЖЕРДЖ: Україна повністю готова до членства в НАТО

— Якби якась зовнішня країна мала право впливати на НАТО, ця організація просто не існувала б. Північноатлантичний альянс — це організація, яка сама вирішує, як розвиватися, що робити і які рішення ухвалювати. Він був створений відповідно до Статуту ООН, де прямо вказано: кожна країна або група країн може об’єднуватися для свого захисту — політичного, економічного й військового.

Варто згадати 10-ту статтю Статуту НАТО: будь-яка європейська країна, яка поділяє цінності демократії й робить внесок у безпеку Європи, може стати членом Альянсу — за згоди всіх держав-членів. Це двосторонні відносини між Україною й НАТО, між Молдовою й НАТО, між Грузією й НАТО. Жодна третя країна не може в це втручатися. Якщо з’являється така практика — це кінець Альянсу як організації. Тоді починають діяти позастатутні, нелегітимні правила. А цього допустити не можна.

Існує усна домовленість: генеральним секретарем НАТО завжди є європеєць. Так було всі 76 років існування Альянсу. Водночас глава Об’єднаного комітету начальників штабів — завжди американський генерал або адмірал. Це традиція. Коли Дональд Трамп робить заяви, пов’язані з НАТО, — це радше медійний ефект. Але насправді структура Альянсу чітко збалансована. І європейці, погодившись на таку формулу, не прогадали.

Якщо НАТО серйозно ставиться до власних рішень, то не можна навіть усно відмовлятися від позиції, що Україна стане членом Альянсу. На кожному саміті стверджувалося: двері відкриті, Україна обов’язково буде членом, це незворотний процес. Відмова від цих слів — означає перекреслити десятиліття політики й дискредитувати саму ідею НАТО.

Україна — стратегічний партнер. Вона важлива для безпеки Європи, тому що забезпечує той оперативний простір, який дозволяє європейцям почуватися в безпеці.

Сьогодні в Європі й у НАТО нарешті усвідомили: Росія — екзистенційний ворог демократії, тому захист України — це захист Європи. Відмова від підтримки Києва — означає зашкодити собі. Навпаки — потрібно зміцнювати зв’язки з Україною. Тому що саме вона сьогодні самотужки стримує величезну армію і ядерну державу, даючи Європі час на переосмислення всієї стратегії безпеки.

В України багатий досвід співпраці з НАТО. Ми брали участь практично в усіх місіях Альянсу. До речі, не всі країни-члени НАТО можуть цим похвалитися. Другий важливий момент — досягнення взаємної сумісності. За низкою напрямів у нас навіть кращі показники, ніж у деяких держав-членів, адже не всі вони пройшли шлях адаптації до стандартів, а в нас процес триває активно.

Хоча в НАТО багато партнерів, але стратегічний партнер у них один — Україна. І це вже статус. Тому багато дверей для нас відкрито. Багато чого змінюється на технічному й технологічному рівнях. Я переконаний, що Україна повністю готова бути членом НАТО. Ми вже зараз де-факто в Альянсі, але не де-юре. Рішення — за політиками.

ВІРА КОНСТАНТІНОВА: Членство України в Альянсі — це довгострокова перспектива безпеки в Європі

— Враховуючи інформацію про те, що генеральний секретар НАТО Марк Рютте побував з візитом у Вашингтоні, я думаю, там також відбулися певні переговори, зокрема й щодо перспектив надання Україні додаткових гарантій безпеки як потенційному члену НАТО. Але якщо дивитися на політику пана Рютте як на політику генсека НАТО — я бачу в ній дуже невеликий елемент автономності.

Наскільки подібні політичні декларації реально наближають нас до розуміння перспектив членства України в НАТО — це вже інше питання. Я залишаюся на позиції, що це питання українського національного інтересу.

Членство України в Альянсі — це довгострокова інвестиція не лише в нашу безпеку, а й у стабільність європейського континенту.

Як дуже влучно зазначив міністр закордонних справ Чехії: там, де Росія межує з країнами НАТО — воєн не буває, тому членство України в Альянсі — це невіднятний інтерес безпеки. У тому числі як би парадоксально це не звучало, і для самої Росії.

Так, зараз це може звучати як гра слів. Але з іншого боку — у наших європейських партнерів, особливо в країн так званого “фронту” (тих, хто межує з РФ або розташований поряд), є чітке розуміння, що український досвід критично важливий. Не лише в сенсі побудови стійких збройних сил у рамках об’єднаних сил НАТО, а й з погляду формування суспільств, які в разі непередбачуваних або негативних сценаріїв будуть готові підтримати власні армії. Як це сталося в Україні.

Перед повномасштабною війною Росія видала так звані “гарантії безпеки” для себе. У них чітко говорилося, що НАТО має піти з країн, які стали членами Альянсу з 1997 року. Це був тривожний дзвінок, особливо для тих країн, які колись входили до Варшавського договору, а потім стали незалежними державами.

У цій ситуації такі країни, як Польща й Румунія, зрозуміли, що апетити Росії не обмежуються лише Україною. І вони почали “бити на сполох”, пояснюючи іншим членам НАТО, особливо тим, хто перебуває далеко від російських кордонів, суть і ризик тієї концепції, яку озвучила РФ.

Читайте також: Сенат США проти Путіна: чи наважиться Трамп обкласти Росію вбивчими санкціями