Сенат США проти Путіна: чи наважиться Трамп обкласти Росію вбивчими санкціями

США та їхні союзники посилюють санкційний тиск на Росію у відповідь на масовані атаки по Україні. У Сенаті обговорюють безпрецедентний законопроєкт про 500-відсоткові тарифи проти країн, що підтримують Кремль. Президент Зеленський закликає ухвалити його негайно, але результат голосування може залежати від позиції Дональда Трампа, який наразі вагається між політичним прагматизмом і зовнішньополітичним тиском.

Як саме США готові посилити тиск на Росію?

США готові оперативно посилити тиск на Росію в разі потреби, заявила представниця Держдепартаменту Теммі Брюс. В ефірі телеканалу Fox вона прокоментувала ініціативу американського Сенату щодо запровадження жорстких санкцій проти РФ.

За її словами, сам законопроєкт уже є важливим політичним сигналом.

“Це той законопроєкт, який, незалежно від того, що зробить Сенат, сигналізує про готовність діяти швидко, про те, що Америка готова чинити максимальний тиск на Росію, якщо хочете. І в президента у його інструментарії багато засобів. Це явно людина з конкретною метою, і він має намір її досягти. Путін це розуміє. І, я думаю, російський народ теж незабаром це зрозуміє”, — заявила Брюс.

Про важливість санкційного тиску заявив також президент України Володимир Зеленський. На пресконференції в Берліні 28 травня він наголосив, що ухвалення пакету санкцій може наблизити завершення війни.

“Росія не йде на припинення вогню. Я думаю, що сьогодні ніщо не заважає політичній волі та голосуванню в Сенаті, щоби цей пакет був ухвалений. І тоді ми зможемо наблизити можливість того, щоб ця війна закінчилася якомога раніше”, — зазначив він.

Зеленський додав, що в разі введення нових обмежень російська економіка відчує серйозні наслідки, а в військовому бюджеті РФ виникне дефіцит.

Російський фондовий ринок обвалився на тлі очікувань нових санкцій з боку США. 26 травня індекс Московської біржі втратив понад 1,5%, що призвело до зниження капіталізації майже на 100 мільярдів рублів лише за кілька годин. Найбільше постраждали акції “Газпрому” — мінус 3,5%. Під тиском опинилися також “Сбербанк”, ВТБ, “Роснефть” і “Аэрофлот”.

Падіння відбулося на тлі жорсткої реакції США на масовані удари РФ по українських містах. Лише за ніч на 25 травня Росія випустила по Україні 69 ракет і 298 дронів Shahed. Наступної ночі — вже 355 дронів і дев’ять крилатих ракет. Президент США Дональд Трамп публічно відреагував:

“Він зовсім з’їхав з глузду. Я давно знаю Путіна, у нас були хороші стосунки, але він вбиває людей, запускає ракети по містах. Це божевілля. Мені все це не подобається”.

Сенат США готує жорстку відповідь. Республіканець Ліндсі Грем і демократ Річард Блументаль представили законопроєкт, що передбачає запровадження санкцій проти країн, які підтримують економіку та армію Росії. Документ має підтримку обох партій і вже налічує 81 співавтора в Сенаті. Голосування очікується на початку червня, після повернення Конгресу з канікул.

Ключовий захід законопроєкту — 500-відсоткові тарифи на імпорт російської нафти, газу, урану та інших ресурсів для країн, що співпрацюють з Кремлем. Мета — зупинити Китай та інші держави, які підтримують військову машину Путіна. За даними The Telegraph, республіканці в Сенаті готові діяти незалежно від позиції Білого дому, попри те, що спроби нав’язати Трампу жорсткий курс можуть викликати конфлікт з адміністрацією.

Паралельно ЄС працює над 18-м пакетом санкцій. Як пишуть європейські ЗМІ, Єврокомісія пропонує знизити стелю цін на російську нафту для країн G7 до 45 доларів за барель, посилити санкції проти “Північного потоку-2”, запровадити обмеження для “тіньового флоту” РФ і відключити ще кілька десятків російських банків від системи SWIFT.

Санкції проти Кремля: чи зважиться Сенат на удар

Чи ухвалить Сенат США безпрецедентний пакет санкцій проти Росії? Чи готовий Трамп піти на жорсткі заходи, попри внутрішньополітичні ризики? Чи зупинить 500% тариф на нафту й уран підтримку Кремля з боку інших країн? Чи здатні нові санкції реально вплинути на перебіг війни в Україні? На ці та інші запитання в ефірі телеканалу FREEДOM відповіли: 

• Олег Устенко, економіст, радник президента України (2019-2024 рр.), старший радник Американо-Української ділової ради;
• Ігор Рейтерович, політолог;
• Олександра Філіпенко, політологиня-американістка, міжнародна оглядачка The Breakfast Show;
• Олексій Полегкий, академічний директор Центру публічної дипломатії; 
• Юрій Рашкін, член Демократичної партії США, депутат окружних зборів округу Рок у штаті Вісконсин, блогер. 

ОЛЕГ УСТЕНКО: 500% мита, 50% податок і нуль терпимості — дієвий план тиску на Росію

— Економіка США оцінюється у 30 трильйонів доларів. Важко уявити, що президент Трамп не розуміє, що відбувається насправді. Він має повну картину. Але при цьому на нього, очевидно, впливають політичні обмеження — зрозумілі йому, але не до кінця зрозумілі всім іншим. Ці обмеження заважають йому діяти рішуче щодо Росії та гальмують ухвалення санкцій, які мали б діяти вже давно.

Попри це, просування відбувається одразу за кількома напрямами. Кожен новий допис Трампа в соцмережах демонструє, що його терпіння ще тримається, але вже на межі. Ця нитка може обірватися будь-якої миті.

Перший трек — законопроєкт, який обговорюється в Сенаті, щодо запровадження 500-відсоткового мита на імпорт з країн, що продовжують торгувати з Росією, передусім у енергетичному секторі. І хоча це виглядає радикально, документ має реальні шанси на підтримку. Судячи з динаміки, голосування відбудеться з великою ймовірністю.

Але є й інший сценарій — податок на російську нафту. Про цю ідею писали у New York Times представники обох партій. Суть у тому, щоб запровадити додатковий податок у розмірі від 25 до 50 відсотків на будь-яку російську нафту — незалежно від місця продажу. Доходи від цього податку не йдуть до Росії, а перераховуються до спеціального фонду у США.

Цю ідею публічно підтримав сам Трамп. Він заявив, що податок може становити від 25 до 50 відсотків від чинного цінового обмеження на російську нафту. У статті нобелівського лауреата з економіки 2024 року Саймона Джонсона на Project Syndicate ця ідея отримала аналітичне обґрунтування і підтримку експертного середовища.

Механізм передбачає, що країни, які купують російську нафту, перераховуватимуть частину ціни не продавцю в Росії, а до спеціального американського фонду. Таким чином, війна Росії фінансуватиме опір їй самій — частина цих коштів може піти на допомогу Україні.

Якщо встановити 25% податку, то з кожного бареля за ціною 60 доларів Росія отримає лише 45, решта — у фонд. При 50% — тільки 30 доларів. Решта — на підтримку України.

Таким чином, Трамп отримує важіль, який дозволяє йому показати виборцям: військова допомога Україні не фінансується з американського бюджету — за неї платить сама Росія. Це — потужний політичний аргумент.

Третій трек — зниження цінової стелі на російську нафту. Зараз вона становить 60 доларів за барель. У 2022 році президент Зеленський пропонував обмеження на рівні 30 доларів — це відповідає собівартості видобутку в Росії. Нині знову обговорюються варіанти зниження — до 45 і навіть до 30 доларів.

Можлива й комбінація всіх треків. Наприклад, якщо країни порушують умови — застосовується 500-відсоткове мито. Це, по суті, примус Росії до переговорів шляхом економічного тиску. В іншому випадку, як сам Трамп заявив у нещодавньому виступі, Росію чекає “повне знищення”.

Якщо запровадити 50% податок, то з 150 мільярдів доларів, які Росія щорічно отримує від продажу нафти, залишиться лише 75 мільярдів. Це спричинить масштабне скорочення соціальних програм і фактично унеможливить фінансування армії. Єдина стаття, яку Кремль продовжить нарощувати, — витрати на репресивний апарат. Останні три роки саме ця сфера отримувала найбільше фінансування: у 2025 році більше, ніж у 2024, і так далі — з року в рік. Це зрозуміло: тоталітарна держава завжди посилює контроль.

Повертаючись до Сенату: якщо законопроєкт винесуть на голосування — його ухвалять. Питання лише в тому, чи буде винесено. Підтримка є — як у республіканців, так і в демократів, включно з ключовими членами Сенату.

Проте залишається інтрига: чи не зупинить процес сам президент Трамп, керуючись власними політичними міркуваннями. Можливо, замість голосування в Сенаті він підпише executive order (виконавчий указ), щоб продемонструвати лідерство й узяти процес під контроль.

Такий сценарій цілком відповідає його стилю — спершу попередити, а потім діяти. І цей крок, найімовірніше, стане більш реалістичним.

Але якщо рішення все ж буде ухвалене через Сенат — сумніву немає: голосування означатиме автоматичне затвердження.

ІГОР РЕЙТЕРОВИЧ: Ключ — у республіканців. Голос Грема може стати вирішальним

— В ідеалі Трампу слід було б координувати свої дії, зокрема із Сенатом. Наразі Сенат виступає своєрідним стимулом — він підштовхує Трампа до дій. Поки що Трамп не робить жодних кроків, не узгоджених із Білим домом. З 81 сенатора, готового проголосувати за санкційний законопроєкт, більшість — демократи, але серед них чимало й республіканців.

Якщо найближчими днями або тижнями Білий дім не змінить свою позицію щодо санкцій, а Росія не зробить реальних кроків до перемир’я (в чому, відверто кажучи, є великі сумніви), Сенат може проголосувати за законопроєкт без узгодження з президентом.

І тоді Трамп постане перед непростою дилемою: або він схвалить ініціативу, або накладе вето. Якщо він скористається правом вето, не факт, що його вдасться подолати — адже голосувати “за” законопроєкт — це одне, а голосувати “проти” президента — зовсім інше. Для частини республіканців такий крок може виявитися неприйнятним.

Але якщо вето не буде подолане, Трампу все одно доведеться пояснити суспільству, чому він заблокував закон, спрямований проти держави-агресора — країни, яку переважна більшість американців вважає, якщо не ворогом, то щонайменше стратегічним противником США. У контексті війни РФ проти України симпатії американців однозначно на боці України. Тож для Трампа можливі серйозні репутаційні втрати.

Втім, цілком ймовірно, що до окремого голосування справа не дійде — багато що залежить від республіканців. Ключ знаходиться в їхніх руках, зокрема у сенатора Ліндсі Грема.

Грем, як людина, наближена до Білого дому, може брати участь у своєрідній політичній виставі: гра “доброго і поганого поліцейського”. У цій логіці Сенат виконує роль “поганого” — чинить тиск, а Трамп — “доброго”, який нібито прагне діалогу.

Така гра не є чимось поганим для України, адже її фінал передбачає досягнення конкретної мети — перемир’я. Якщо Росія не піде назустріч, “добрий” і “поганий” можуть об’єднатися та проголосувати разом.

Такий крок завдав би потужного удару по Росії — насамперед іміджевого. Це був би сигнал для інших країн: навіть Америка за Трампа змінює курс щодо Москви. І тоді багатьом стане очевидно, що будувати з Росією довгострокові стосунки більше не має сенсу.

ОЛЕКСАНДРА ФІЛІППЕНКО: Зеленський мав рацію, і Трамп це розуміє

— Насамперед варто звернути увагу на дописи Дональда Трампа у його соціальній мережі Truth Social. В одному з них він пише: “Володимир Путін цілковито з’їхав з глузду. У нас завжди були хороші стосунки з президентом Путіним, але з ним щось сталося”.

Це усвідомлення — що з Путіним справді щось не так — межує з небажанням визнати, що правими були ті, хто з самого початку попереджав Трампа: покладатися на Путіна у питаннях миру не можна. Про це говорила й американська розвідка, починаючи з першого дня його президентства, 20 січня. Але Трамп їх не слухав.

Він ігнорував і держсекретаря США Марко Рубіо, і Майка Волтца, і радника з питань України Кіта Келлога. Уже колишня посолка США в Україні також попереджала про реальний стан речей — і тепер її слова лунають особливо гучно.

Усі виявилися правими, а Трамп — ні. Визнати це йому надзвичайно складно. Можливо, ми спостерігаємо початок перелому, адже в нових дописах у Truth Social з’являється не лише Путін, а й Зеленський. А визнати правоту Зеленського — зовсім непросто для Трампа.

Зеленський мав рацію і під час зустрічі в Овальному кабінеті, коли виник гучний скандал, через який Трамп навіть відмовився підписати вже підготовлену угоду. Тепер це визнання дається йому тяжко. Його роздратування змінилося на глибоку фрустрацію.

Трамп стверджує, що з Путіним “щось сталося”. Але ми-то розуміємо: з ним нічого не сталося. Адміністрація США ще раніше казала — судити треба не за словами, а за вчинками. А за вчинками Росії все було зрозуміло ще з 2008 року, а тим паче — з 2014-го.

Попри це, адміністрація Трампа й далі говорить про необхідність якогось меморандуму, якогось “взаєморозуміння”. Але це розуміння приходить і без паперів — просто через реальні дії. Усвідомити це Трампу складно.

Марко Рубіо в Сенаті не раз підтверджував: санкції, запроваджені попередніми адміністраціями, діють, їх не скасовано. Наразі, за інформацією Wall Street Journal, Трамп може запропонувати власні санкції — поза Конгресом. Це може бути спробою показати, що він діє не як Байден.

Але найважче йому — визнати, що ті, хто попереджав про неможливість домовленостей із Путіним, мали рацію. І що Україну потрібно підтримувати.

Сенатор Ліндсі Ґрем хвалив Трампа за заклик до припинення вогню. Зеленський вирушив до Стамбула на переговори — Путін ні. Це помітили і в Конгресі. Обманювати нескінченно неможливо.

Американська розвідка давно говорила: Росія просто тягне час. Тепер Трамп заявляє, що переговори взагалі можна припинити. І водночас обіцяє за 24 години “закінчити всі війни” — конкретна обіцянка, а не абстракція.

ОЛЕКСІЙ ПОЛЕГКИЙ: Трампу доведеться реагувати — тиск зростає як з боку Конгресу, так і з боку Сенату

— Очевидно, що Дональду Трампу необхідно якось реагувати на посилення російської агресії проти України. Але так само очевидно й інше: Трамп і його команда насправді не хочуть чинити серйозний тиск на Росію.

Досі його дії свідчили про намагання уникнути відкритого конфлікту з Володимиром Путіним. Проте, оскільки з Кремля не надходить жодних сигналів про зміну позиції, Трампу доводиться реагувати. Особливо з огляду на тиск, який він відчуває як з боку американських політиків, так і з боку власних виборців — за надто м’яке ставлення до Путіна.

Таке поводження демонструє слабкість не лише Трампа як лідера, але й Сполучених Штатів загалом. Йому необхідно бодай показати готовність до жорсткої лінії щодо Москви. Але поки що немає конкретних кроків — лише порожні заяви.

Тим часом і Конгрес, і Сенат дедалі активніше висловлюють публічну позицію щодо Росії. Підготовлені законопроєкти про запровадження санкцій, зокрема вторинних, користуються підтримкою більшості — особливо в Сенаті, де мають майже абсолютну підтримку. Це свідчить про явне незадоволення політикою адміністрації Трампа. Навіть серед республіканців, які поки не наважуються відкрито їй суперечити, зростає невдоволення.

Згадаймо нещодавні слухання за участі Марко Рубіо. Тональність запитань, адресованих представникам зовнішньополітичного курсу США, чітко показувала: і сенатори, і конгресмени незадоволені тим, як США виглядають на міжнародній арені.

США втрачають позицію партнера, на якого можна покластися, — а республіканці розуміють, що їхні виборці не хочуть спостерігати, як Росія методично знищує Україну, а Америка бездіє.

Водночас кількість сенаторів, які підтримують санкційний законопроєкт, зростає. Ще нещодавно йшлося про 80, і, найімовірніше, це не межа. Але наразі подібні ініціативи не виносяться на голосування без узгодження з адміністрацією. Такий крок став би політичною демонстрацією — викликом Трампу. Тому цей законопроєкт, скоріш за все, використовується як інструмент тиску на Білий дім.

Трамп уважно відстежує реакцію — як своїх виборців, так і інших політиків. Він порушує правила, ігнорує частину суспільства, але як досвідчений політик, він чітко відчуває настрій. Якщо він відчує, що його імідж “сильного лідера” руйнується, він може піти на компроміс і погодити законопроєкт.

Інша справа — наївно очікувати, що цей законопроєкт радикально змінить політику. Він має радше символічне значення. Так, санкції звучать загрозливо, але їхній реальний ефект залежатиме від того, наскільки послідовно США готові їх застосовувати й справді тиснути — як на Росію, так і на країни, що з нею торгують.

Практика останніх років показала: навіть формально ухвалені санкції легко обходяться, якщо за ними не стоїть реального механізму покарання. Тому висока ймовірність, що документ буде ухвалено, але залишиться радше жестом, аніж інструментом.

Водночас якщо Кремль не продемонструє готовність до поступок, Трамп зможе використати законопроєкт як важіль тиску — і всередині країни, і на міжнародній арені.

ЮРІЙ РАШКІН: Санкції не працюють, якщо Трамп сам вирішує, які закони виконувати

— Сенат удає, що сприймає заяви Трампа серйозно. Коли він каже, що хоче миру, і що Путін також хоче миру, сенатори стримано погоджуються: “Чудово, тоді змусьмо цього жахливого Путіна”, адже в Сенаті переконані, що Путін — це зло. А от Трамп, навпаки, вважає, що Путін “чудовий” і не бачить нічого жахливого в його діях.

Уявімо, що президент справді хоче завершити війну. Тоді логічно було б запропонувати закон, який запроваджує 500-відсоткові тарифи проти всіх країн, що купують російську нафту. Це була б дієва ініціатива, зважаючи на любов Трампа до тарифів. Але ми бачимо, що він насправді не зацікавлений у таких кроках. Він і далі стверджує, що Путін прагне миру. А це означає, що Україні доводиться поводитися відповідним чином, щоби уникнути звинувачень у небажанні вести переговори.

Якщо Україна прямо скаже: “Досить цих ігор, ми за мир”, а Росія не піде назустріч, Трамп може використати це як привід сказати: “Україна відмовляється від переговорів”. Тому їй фактично доводиться й далі брати участь у грі, тримаючись на “політичному бику”, який намагається її скинути.

Позиція Трампа різко відрізняється від підходу його попередників. Якби нині президентом була Камала Гарріс, ніхто б не обговорював, чи варто починати новий пакет допомоги Україні. Його вже давно обговорювали б. Але замість цього ми маємо президента, якого доводиться вмовляти ухвалити санкції, здатні бодай якось вплинути на Путіна. У нього є безліч інструментів тиску — але він їх не використовує.

Усе це затягує час. Сенат обговорює серйозні речі, а реальних дій немає. Тут важлива роль Марко Рубіо: він може пояснити позицію Трампа мовою, зрозумілою Сенату. Наприклад, коли йдеться про постачання систем Patriot, він прямо каже: “У нас їх немає”. На відміну від адміністрації Байдена, яка знаходила такі системи швидше, хоч і розуміла, що вони витрачаються швидше, ніж виробляються.

Зараз ми спостерігаємо ситуацію, коли президент діє на власний розсуд, а Сенат обурюється. Але залишається головне питання: що буде, якщо Трамп накладе вето? Малоймовірно, що всі сенатори, які голосували за законопроєкт, наважаться проголосувати проти вето президента, який може “помститися” на виборах. Тому ймовірність провалу висока.

Спроба зберегти міжнародну репутацію США як серйозної держави перетворюється на фарс. А кожне зволікання США з ухваленням рішень шкодить усім.

Проблема в тому, що Європа теж залежить від координації зі США. Без підтримки Штатів санкції ЄС не працюють. А з нинішньою адміністрацією — на підтримку розраховувати не доводиться. Як зазначала колишня посолка Брінк, тиск чиниться не на Росію, а лише на Україну.

Усе це виглядає так, ніби Путін просто чекає на зняття санкцій. І якщо він їх отримає, можливо, йому більше не доведеться навіть телефонувати Трампу. А це було б для Дональда Трампа справжньою катастрофою.

І нарешті, головне питання — як зрозуміти, що Росія обманює й затягує хоча б сам процес переговорів, не кажучи вже про припинення вогню, на якому наполягає навіть президент США? Відповідь очевидна — достатньо просто припинити удавати, що цього не відбувається.

Читайте також: Безкарність і терор: чому Росія посилила масовані атаки на українські міста на тлі мирних ініціатив