Другий раунд переговорів України та РФ: як розгортатимуться події — думки експертів і глядачів FREEДОМ

Україна офіційно заявила, що готова взяти участь у наступному раунді переговорів з Росією, який може відбутися в Стамбулі наступного тижня. Але для Москви висунуто низку умов.

Поки Кремль уникає конкретних кроків у перемовинах, російська армія продовжує атаки вздовж усієї лінії фронту.

Захід чекає на кроки від Москви: Стамбул може стати випробуванням

Київ погодиться на зустріч лише за наявності чітких і конструктивних пропозицій від Москви щодо припинення вогню і досягнення миру. Про це повідомив керівник Офісу президента Андрій Єрмак.

“Москва пропонує новий раунд переговорів, і ми готові до діалогу. Але ми вимагаємо ясності — чітких і, головне, зважених пропозицій. Ми не поведемося на кота в мішку, який називається меморандум. Один у нас уже був. Дипломатія має базуватись на конкретиці, а не на порожніх обіцянках”, — наголосив Єрмак.

Ключова умова Києва — отримати від російської сторони текст меморандуму про умови припинення вогню до початку зустрічі. Росія стверджує, що документ готовий: 28 травня про це заявив глава МЗС Сергій Лавров. Але ані Україна, ані союзники по коаліції, ані навіть Туреччина, яка приймала першу зустріч, цього документу не бачили.

“Слова з Москвою не працюють. Навіть так званий меморандум, який вони обіцяли й нібито понад тиждень готували, досі ніхто не бачив. Україні його не передали. Нашим партнерам — також. Навіть Туреччині, яка приймала першу зустріч, — теж. Хоча обіцяли цілком протилежне, і передусім вони обіцяли це Сполученим Штатам Америки, президенту Трампу. Це черговий російський обман”, — заявив президент України.

Tим часом агентство Reuters з посиланням на джерела повідомляє, що в меморандумі можуть міститися вимоги Кремля до західних країн надати “письмові” гарантії невступу України, Грузії та Молдови до НАТО. Також можливі пункти про заморожені російські активи та часткове зняття санкцій. Офіційно зміст документа залишається невідомим.

До нових переговорів у Стамбулі виявляють інтерес і союзники України. Спецпредставник президента США з питань України та Росії Кіт Келлог повідомив, що до них можуть долучитися США, Франція, Німеччина та Велика Британія. Міністр закордонних справ Німеччини Йоганн Вадефуль також підтвердив цю інформацію під час візиту до Вашингтона.

“Щодо України, то у нас спільна позиція між Німеччиною і Сполученими Штатами Америки. Тепер необхідно знайти рішення шляхом переговорів. І я закликаю Росію сісти за стіл переговорів. Американський президент доклав для цього багато зусиль. Це можливо, і всі на це чекають. Але, з іншого боку, і в Європі, і тут, у США, є розуміння і готовність зробити висновки, якщо цього не станеться”, — зазначив Вадефуль.

Міністр закордонних справ Туреччини Хакан Фідан після візитів до Москви і Києва також заявив, що подальше затягування з боку Кремля може поставити Росію у вкрай невигідне становище на міжнародній арені. Він нагадав про успіх попередніх переговорів щодо обміну полоненими і висловив готовність продовжувати посередницьку роль.

“Перед нами два шляхи — або ми заплющимо очі на продовження цієї війни, або до кінця цього року досягнемо сталого миру. Ми, Туреччина, вважаємо єдиним шляхом негайне досягнення справедливого й тривалого миру”, — заявив Фідан.

Тим часом Дональд Трамп знову втрутився в ситуацію. Цього тижня він назвав Путіна “божевільним” і пригрозив Росії серйозними наслідками. Проте з санкціями вирішив зачекати, відклавши рішення “на півтори-дві тижні”, щоби зрозуміти, чи справді Кремль має намір рухатися до миру.

На думку аналітиків, Москва може використати меморандум як інструмент затягування переговорного процесу — висуваючи свідомо неприйнятні умови, аби зберігати ілюзію діалогу, але уникати реальних кроків.

За оцінкою Інституту вивчення війни (ISW), Москва розраховує на те, що військовий тиск змусить Україну та Захід до поступок. Саме тому, вважають в ISW, Росія досі не передала Києву своїх пропозицій щодо припинення вогню.

Водночас щоночі російські дрони-камікадзе Shahed і балістичні ракети б’ють по мирних містах України. Росія відновила масовані обстріли всього через кілька днів після переговорів у Стамбулі. Таким чином, за словами західних дипломатів, Кремль демонструє свої справжні пріоритети.
Про це на засіданні Ради Безпеки ООН заявив заступник постійного представника Великої Британії Джеймс Каріукі.

“Неприпинюване вторгнення Росії на територію суверенного сусіда лише подвоїть нашу рішучість допомогти Україні захистити себе і вжити необхідних заходів для обмеження військової машини Путіна. Ми працюватимемо спільно з США, Україною, нашими європейськими та міжнародними партнерами доти, доки справедливий і міцний мир не стане не метою, а сталою реальністю”, — наголосив він.

У Вашингтоні погоджуються з тим, що військового вирішення війни не існує. США запропонували Росії негайне й безумовне припинення вогню як перший крок до миру. Україна вже прийняла цю ініціативу, але Москва продовжує ухилятися від відповіді.

“Україна беззастережно погодилася на це і чекає, що Росія зробить те саме. Відтоді ми закликаємо Росію погодитися на припинення вогню. Після телефонної розмови президента Трампа з президентом Росії Путіним очікується, що Російська Федерація надасть список умов, які загалом окреслюють її бачення припинення вогню. Ми оцінюватимемо серйозність намірів Росії не лише за змістом цього списку, а передусім за її діями. У зв’язку з цим ми засуджуємо рішення Росії завдати на цих вихідних одного з наймасштабніших ракетних і безпілотних ударів по Україні з початку війни. Це нехтування людським життям не свідчить про прагнення до миру. Це має припинитися”, — заявив виконувач обов’язків заступника постпреда США при ООН Джон Келлі.

У Кремлі можуть розраховувати на відмову України від наступної зустрічі в Стамбулі, якщо до неї так і не буде передано російський меморандум — документ, який Київ, своєю чергою, уже передав. У такому випадку Москва може звинуватити Україну у зриві переговорів, щоби уникнути тиску з боку США та їхніх союзників.

Думки глядачів FREEДОМ

Чого очікувати цього разу від стамбульського формату і чи готова Росія до реального миру — таке запитання телеканал поставив своїм глядачам. Найпопулярніші відповіді були зачитані в прямому ефірі:

• “Йшов 222-й раунд переговорів: за столом усе так само брехун Мединський, у бункері — Путін, що несе немислиме марення, під столом — п’яний Медведєв, який погрожує всім “ядерною дубиною”, у полях — кілька мільйонів загиблих росіян, Україна — все ще у вогні та біді… Невже цей “z-цирк” із переговорами триватиме вічно?”;
• “Мединський скаже, що наступного разу вони вимагатимуть уже 20 областей України. Гольф-президент (Трамп) оголосить, що на цих переговорах досягнуто мегасуспіху, і тому він із них виходить. Європа щось введе і водночас одразу виведе, знову закупить купу природних ресурсів у РФ. Китай і Північна Корея допоможуть Путіну наростити кількість “Шахедів” до тисячі за ніч. Решта світу байдуже чекатиме, коли впаде Україна… То чи не краще Україні піти ва-банк і зробити з Путіним та РФ те, чого від неї не очікують ані на Сході, ані на Заході?! Але спочатку провівши потужні зміни всередині країни, очистивши її від усіх агентів рашизму та криміналу”;
• “Бункерний дід усе одно не вилізе на поверхню, а знову привезе бутафорську групу. Йому не вигідний мир!”;
• “А Трамп скаже: за тиждень, може, за місяць, може, за рік я встановлю мир! А Нобелівську давайте вже зараз”.

Думки експертів

Чому Україна наполягає на отриманні російського меморандуму до початку переговорів у Стамбулі? Чи справді Кремль зацікавлений у досягненні миру, чи лише імітує переговорний процес? Яка роль США, ЄС і Туреччини в цих переговорах, і чи готові вони посилити тиск на Москву? Чи здатна міжнародна дипломатія зупинити найбільшу війну в Європі з часів Другої світової? На ці та інші запитання в ефірі телеканалу FREEДОМ шукали відповіді:

• Олеся Яхно, політологиня;
• Ігар Тишкевич, політичний аналітик;
• Людмила Покровщук, докторка філософії, експертка із зовнішніх і внутрішніх політик.

ОЛЕСЯ ЯХНО: Росія не прагне миру, а продовжує наполягати на хибних “першопричинах”

— Думаю, усі — включно з посередниками, зокрема й турецькою стороною — розуміють позицію Російської Федерації. Вона спрямована не на досягнення перемир’я, а на імітацію переговорного процесу з метою продовження війни. Показовою в цьому сенсі є і фраза Мединського, що посилається на псевдоцитату: “ось такі реалії — і війна, і переговори”. Це фактично означає продовження російської агресії під прикриттям дипломатії.

Про це ж свідчать і деталі першої зустрічі, які розкрив перший заступник міністра закордонних справ Сергій Кислиця. Тоді Росія висунула знаючи наперед неприйнятні вимоги: відведення українських військ з чотирьох областей, включно з підконтрольними територіями, і погрози захоплення ще шести-восьми. Заява про те, що в Україні “росіяни воюють з росіянами”, — чергова спроба знецінити українську державність.

Це чітко показує: Росія не прагне миру, а продовжує наполягати на “першопричинах”. Причому саме вона запропонувала формат “меморандуму” як нібито перелік умов для перемир’я, але досі не надала своєї версії. Як справедливо зауважили президент України та МЗС, метою Москви з самого початку було не досягнення результату, а підміна суті процесу — вручити документ, а потім нескінченно тягнути час під виглядом “вивчення” позицій.

Показовим є й виступ постійного представника Росії в ООН Василя Небензі. Він фактично заявив, що Росія не погоджується на перемир’я без умов, вважаючи його можливістю для України переозброїтися. Москва вимагає припинення військової допомоги з боку Заходу та зупинки мобілізації в Україні. Водночас сама Росія продовжує переозброюватися, співпрацює з Іраном і КНДР, використовує “тіньовий флот” для обходу санкцій і активно торгує з Китаєм.

Вимагати від України відмови від права на оборону та вступ до союзів, у той час, як Росія нарощує військовий потенціал і планує гібридні атаки проти країн НАТО — це, м’яко кажучи, неадекватна позиція. Такий підхід створює свідомо негативне тло для переговорів, але Україна продовжує наголошувати на своїй готовності до діалогу — на будь-якому майданчику, включно зі Стамбулом, і на будь-якому рівні, аж до лідерів держав.

Правильно зауважив міністр закордонних справ Туреччини: ми перебуваємо на переломному етапі, коли остаточно стане зрозуміло — хто справді хоче перемир’я, а хто — ні. Це допоможе прояснити позиції всіх сторін, що впливають на мирний процес.

Росія ж, видається, свідомо висуває нереалістичні умови або просто затягує процес. Москва хоче, щоб Україна не використала час перемир’я для зміцнення оборони, водночас сама продовжує наступальні дії під приводом “буферної зони” та завдає ударів по містах по всій території України.

Різниця між пропозиціями Туреччини й Росії очевидна. Анкара пропонує майданчик для обговорення припинення вогню. Це — спроба досягти результату. Москва ж прагне перевести все у формат двосторонніх американо-російських відносин, виключивши Європу та США з процесу, аби маніпулювати і перекручувати суть переговорів.

Заяви Небензі, озвучені на засіданні з ініціативи самої Росії, чітко дають зрозуміти: Кремль не готовий до перемир’я. Можливо, Москва розраховує, що Україна відмовиться брати участь — щоб звинуватити її у зриві. Але Україна знову підтвердила свою готовність, наголосивши: пропозицій з боку Росії, попри її ж ініціативу, досі не отримано.

ІГАР ТИШКЕВИЧ: Путін розділяє переговори на три окремі треки

— Ідея Путіна від початку полягала в тому, щоб розділити переговорні треки: окремо по лінії США, окремо по лінії України, а в майбутньому — можливо, і по лінії ЄС.

Тому тут не йдеться про те, щоб, як пишуть деякі редактори, нібито “м’яка риторика” використовувалась із метою посадити Путіна за стіл переговорів. Ні. Путін у будь-якому разі опиниться за цим столом. Питання лише в тому, яким буде результат.

На цей момент Російська Федерація послідовно закріплює політику розділення трьох переговорних напрямків. Саме тому вона виступає проти присутності за столом переговорів третіх, четвертих і п’ятих сторін, за винятком суто технічної ролі посередників.

Що це дає Москві? Тут можна навести кілька прикладів з недавньої української історії.

По-перше, варто згадати Тристоронню контактну групу (ТКГ), а не “багатоформатну” Нормандську четвірку. Хоча ТКГ і називалась тристоронньою, де-факто це були прямі російсько-українські переговори, тому що замість делегації від окремих районів Донецької та Луганської областей (ОРДЛО) до Мінська приїжджали представники Росії. На цьому треку Москва отримувала поступки нібито в обмін на компроміси, але на паралельних треках натомість вимагала для себе політичні дивіденди. Мінський процес завершився нічим.

По-друге, показовим є приклад “зернової угоди”. Тоді, у 2023 році, вдалося розблокувати українські порти, але паралельно йшов інший трек — із Сполученими Штатами. Результатом стали зміни в General License №6.

Нагадаю, що в США General License — це документ, який тимчасово звільняє від санкцій конкретну особу, групу товарів або компанію. General License №6D фактично вивів з-під санкційного тиску всі російські добрива — без додаткових умов чи уточнень. Цей документ спливає 12 червня 2025 року — тобто через два тижні. Цікаво буде подивитися, як вчинять США: подовжать ліцензію чи ні. Хай там як, Росія тоді досягла бажаного.

Зараз тривають неофіційні переговори між представником РФ Кирилом Дмитрієвим та американськими елітами — щодо “ресурсної угоди”, включно з можливим постачанням газу до Європи та співпрацею по Арктиці. Це і є стратегія Путіна: роздроблення треків, ізоляція України та закріплення окремих переговорних напрямків.

Що стосується зустрічі в Стамбулі 2 червня, Москва, судячи з усього, розраховує лише на формальне закріплення: “продовжмо переговори з Україною”. Жодного практичного просування ніхто не очікує. Так, ймовірні стандартні заяви: “переговори пройшли плідно”, “досягнуто взаєморозуміння”, — але реальних кроків до врегулювання чекати не варто.

ЛЮДМИЛА ПОКРОВЩУК: Технічні групи не вирішують глобальні війни — Україні потрібен новий формат

— Якщо все ж таки відбудеться новий раунд переговорів 2 червня, то що можливе? За заявами з американського боку, зокрема від Кіта Келлога — представника Трампа з питань війни РФ проти України — очікується участь представників США та Європи. Це було б важливо. Однак згодом речник Білого дому повідомив, що Трамп ще не ухвалив остаточного рішення щодо присутності американської делегації та її рівня.

Щодо меморандуму, то його формат із самого початку запропонувала Росія — під час телефонної розмови Путіна з Трампом 19 травня. Суть цього “меморандуму” залишається незрозумілою: це певний набір намірів, але в якій формі і що саме вони означають — ніхто не розуміє.

28 травня міністр оборони Умеров, який очолює українську делегацію, передав наш варіант меморандуму російській стороні. Тоді ж Лавров заявив, що після обміну полоненими 23 травня Росія представить свій варіант документа. Цього не сталося. Росія, по суті, знову обдурила. Але це не дивує. Ми розуміємо, що нічого нового там не буде — лише ті самі забаганки, які лунають уже три роки.

Можливо, Трамп усе ж таки сподівається побачити в російському “меморандумі” щось нове. Ми, зі свого боку, передали свою версію американській стороні. Лише після цього можна буде говорити про 22 пункти, які згадував Келлог. Ці пункти були погоджені зі США в Лондоні й стануть основою для пошуку точок дотику. Що конкретно може запропонувати Росія — невідомо. Можливо, будуть імітовані поступки, які на перший погляд виглядатимуть як справжні.

Одним із таких пунктів може стати безпека судноплавства в Чорному морі. Це питання вже обговорювалося на переговорах у Саудівській Аравії 23–24 березня, де США по черзі консультувалися з українською та російською делегаціями. Тоді Росія погодилася обговорювати це питання, але одразу висунула вимогу — зняти санкції щодо SWIFT. США не могли цього зробити, адже санкції запровадив Євросоюз. Питання зайшло в глухий кут.

Зараз є інформація, що Росія знову може спробувати використати цю тему як пастку. Якщо пункт про Чорне море з’явиться в їхньому меморандумі, американці можуть вважати його прийнятним — адже тоді навіть віцепрезидент Джей Ді Венс заявляв, що питання “вирішуване”. Але це небезпечна пастка.

Чому? Тому що зняття санкцій — це лише частина. Насправді Росія прагне під виглядом “гарантій безпеки” взяти під контроль весь український морський експорт. І це ключова загроза.

Серед очевидних ультимативних вимог — відмова від НАТО, визнання анексії чотирьох областей — ідея про “гарантії судноплавства” може здатися компромісною. Але це ілюзія.

У “меморандумі” від Росії не може бути справжніх точок дотику. І якщо переговори все ж почнуться — вони будуть надзвичайно складними.

Особливо складно буде вести розмову з американською стороною. Європейці нас розуміють — із ними ми працюємо в єдиній зв’язці. А от у США все залежить від позиції Трампа, який то дає Путіну два тижні, то обіцяє “жорсткі умови”, яких у підсумку немає. Раніше він сам казав, що якщо домовитись не вдасться, слід залучати до переговорів інші країни. І це вже зовсім інший рівень дискусії.

Якщо ми виходимо на глобальний формат — розмова переходить на рівень глав держав. Тоді й Росія буде змушена поводитися інакше. Не буде більше кулуарних схем із Мединським, кулуарних погроз і відкладень. Тоді Путін особисто має сидіти за столом із Трампом, із президентом України та представниками інших країн і говорити відкрито. Бо це — не просто конфлікт. Це найбільша війна на континенті з часів Другої світової, і один із учасників — країна з найбільшим ядерним арсеналом і статусом постійного члена Радбезу ООН.

Невже таку війну може вирішити якась “технічна група”? Звісно, ні. Наша дипломатія сьогодні робить дуже правильний крок: вона намагається перевести процес із формату “технічної невизначеності”, нав’язаного Росією, на глобальний рівень. Якщо це вдасться — вважайте, ми перевернули шахову дошку.

Читайте також: Сенат США проти Путіна: чи наважиться Трамп обкласти Росію вбивчими санкціями